ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.07.2019Справа № 910/2252/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіК"
до Акціонерного товариства "Київенерго"
про 1 145 771,97 грн.
Представники:
від позивача: Духницький А.М.
від відповідача: Щербань Л.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НіК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 1145771,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання зі сплати коштів за договором про закупівлю робіт № 7/71-17 від 26.12.2016, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1041450,32 грн., 3% річних у розмірі 28333,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 75988,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НіК" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, зокрема, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правову допомогу; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
07.03.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.04.2019.
05.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Підготовче засідання 09.04.2019 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 підготовче засідання призначено на 21.05.2019.
13.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи № 910/2252/19 за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області, у зв'язку з тим, що з 15.04.2019 Акціонерним товариством «Київенерго» було змінено місце реєстрації юридичної особи, так з 15.04.2019 відповідач зареєстрований за наступною адресою: 85612, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34 .
У підготовче засідання 21.05.2019 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача підтримав клопотання про передачу справи № 910/2252/19 за територіальною підсудністю, представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.
Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи № 910/2252/19 за територіальною підсудністю суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.04.2019 було внесено зміни до відомостей про місцезнаходження АТ «Київенерго». Так, з 15.04.2019 місцезнаходженням юридичної особи відповідача є наступне: 85612, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34.
Разом з тим, суд зазначає, що станом на день подачі позову (22.02.2019) відповідач був зареєстрований за адресою : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31 , відтак, позовна заява у даній справі прийнята Господарським судом міста Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності, тому відсутні підстави для передачі справи № 910/2252/19 за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 21.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.06.2019.
У підготовче засідання 04.06.2019 з'явився представник позивача, представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 04.06.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2019.
11.06.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову з підстав того, що весь комплекс робіт не був виконаний позивачем, а саме позивачем не надано доказів передання виконавчої документації та актів введення в експлуатацію відповідачу не надавались, а тому у відповідача не виник обов'язок щодо оплати вартості виконаних робіт. У вказаному клопотанні відповідач просив суд поновити строк для подання відзиву; витребувати у позивача оригінал договору №7/71-17 з додатками, кошторисну документацію, копії актів здавання-приймання об'єкта в експлуатацію, оригінали вказаних документів, а також оригінали доказів, про долучення яких наполягає позивач у клопотанні від 05.04.2019, а також усі інші оригінали, про які відомо позивачу.
У судове засідання 25.06.2019 з'явились представник позивача, та представник відповідача.
У судовому засіданні 25.06.2019 судом поновлено строк на подання відзиву у даній справі з урахуванням обґрунтувань відповідача щодо скорочення штату працівників, зміни місцезнаходження тощо.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, що викладене у відзиві на позов, судом задоволено вказане клопотання в частині оригіналу договору №7/71-17, який наданий позивачем у судовому засіданні 25.06.2019 та був оглянутий судом та відповідачем у судовому засіданні. Щодо іншої частини клопотання, судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, оскільки копії відповідних доказів були подані позивачем 05.04.2019.
У судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву до 09.07.2019.
09.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про проведення звірки взаєморозрахунків.
У судове засідання 09.07.2019 з'явились представник позивача, та представник відповідача.
За наслідками розгляду клопотання відповідача про проведення звірки взаєморозрахунків судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
У судовому засіданні 09.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
26.12.2016 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір №7/71-17 про закупівлю робіт (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п. 1.2 договору, поставити обладнання, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи та поставлене обладнання.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування робіт: "Встановлення та налаштування обладнання дистанційної передачі даних з вузлів обліку теплової енергії" за об'єктами, наведеними у Додатку №1.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що проміжні платежі за виконані будівельно-монтажні роботи та змонтоване обладнання у відповідному місяці проводяться замовником після підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в, актів приймання-передачі змонтованого обладнання, Довідки КБ-3 у розмірі 80% від суми, зазначеної у довідці КБ-3, з відтермінуванням платежу на 60 календарних днів від дня підписання замовником таких актів.
Остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником після завершення всього комплексу робіт, надання актів виконаних робіт та повного комплекту технічної документації для введення об'єкта в експлуатацію, а також усунення усіх недоробок в процесі приймання виконаних робіт (у разі необхідності) з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання об'єкта в експлуатацію. При невиконанні однієї з перерахованих умов остаточний розрахунок не проводиться до усунення підрядником зауважень замовника (п. 4.3 Договору).
Згідно з п. 5.11. Договору здавання-приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і оформлюється актом КБ-2в.
Відповідно до п. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконанні роботи, поставлене та змонтоване обладнання.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).
Позивач стверджує, що на підставі Договору ним виконано роботи загальною вартістю 2334833,33 грн., а відповідачем прийнято такі роботи та частково сплачено їх вартість.
У підтвердження виконання робіт за Договором та прийняття їх замовником позивачем 05.04.2019 подано копії зокрема актів приймання виконаних робіт, відомостей ресурсів, актів вартості устаткування, довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання в експлуатацію об'єктів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання зі сплати коштів за договором про закупівлю робіт № 7/71-17 від 26.12.2016, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1041450,32 грн., 3% річних у розмірі 28333,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 75988,49 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, пунктом 4.2. Договору визначено, що проміжні платежі за виконані будівельно-монтажні роботи та змонтоване обладнання у відповідному місяці проводяться замовником після підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в, актів приймання-передачі змонтованого обладнання, Довідки КБ-3 у розмірі 80% від суми, зазначеної у довідці КБ-3, з відтермінуванням платежу на 60 календарних днів від дня підписання замовником таких актів.
Остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником після завершення всього комплексу робіт, надання актів виконаних робіт та повного комплекту технічної документації для введення об'єкта в експлуатацію, а також усунення усіх недоробок в процесі приймання виконаних робіт (у разі необхідності) з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання об'єкта в експлуатацію. При невиконанні однієї з перерахованих умов остаточний розрахунок не проводиться до усунення підрядником зауважень замовника (п. 4.3 Договору).
Відповідач вказує, що перебіг строку здійснення остаточних розрахунків за договором не настав, оскільки позивачем не надано доказів підписання сторонами актів приймання об'єктів в експлуатацію та передання виконавчої документації.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
З системного аналізу наведених правових норм та умов укладеного між сторонами правочину вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо залежності строку оплати за договором саме від моменту підписання сторонами акта КБ-2в та довідки КБ-3.
Відповідачем не заперечується, що за наслідками виконання робіт за Договором вартістю 2334833,33 грн. сторонами було складено акти форми КБ-2в та довідку КБ-3.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 5.11. Договору здавання-приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і оформлюється актом КБ-2в.
В той же час, матеріали справи містять копії актів приймання в експлуатацію об'єктів за Договором.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначеного у п.п. 4.2, 4.3 Договору строку оплати виконаних робіт, а також приймаючи до уваги, що останні роботи за Договором були прийняті відповідачем 29.12.2017, суд дійшов висновку, що датою, від якої починає перебіг 30-дений строк відтермінування платежу, є 29.12.2017.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки за виконані позивачем роботи до 29.01.2018.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості виконаних робіт за Договором, в тому числі на суму 1041450,32 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі - 1041450,32 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 75988,49 грн. інфляційних втрат та 28333,16 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості виконаних робіт за період з 30.01.2018 по 26.12.2018.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично правильним, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 28333,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 75988,49 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіК" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, кімната 202; ідентифікаційний код: 31305795) основний борг у розмірі 1041450 (один мільйон сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 75988 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 28333 (двадцять вісім тисяч триста тридцять три) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 17186 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 58 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.07.2019
Суддя Ю.В. Картавцева