ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
15 липня 2019 року Справа № 913/274/19
Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши, заяву ОСОБА_1 б/н від 09.07.2019 про відвід судді Зюбанової Наталії Миколаївни у справі № 913/274/19
за позовом ОСОБА_2 , м. Старобільськ Луганської області
до відповідача ОСОБА_3 , м. Луганськ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро", м. Сєвєродонецьк Луганської області,
ОСОБА_1 , м. Щастя Новоайдарського району Луганської області
про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства
В провадженні судді Господарського суду Луганської області Зюбанової Н.М. перебуває справа №913/274/19 за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро" та ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства.
11.07.2019 через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 (третя особа) б/н від 09.07.2019 про відвід судді Господарського суду Луганської області Зюбанової Н.М. від розгляду даної справи з мотивів упередженості та необ'єктивності.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не погоджується з винесеною 16.05.2019 суддею Зюбановою Н.М. ухвалою про забезпечення позову та тим, що при винесені ухвали від 24.06.2019 в якій ОСОБА_1 було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом їй не було надіслано «будь-яких» матеріалів для підготовки до судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 (у складі судді Зюбанової Н.М.) у зв'язку із висновком суду щодо необґрунтованості заявленого відводу, зупинено провадження у справі №913/274/19 до розгляду питання про відвід судді Зюбанової Н.М., матеріали справи передані для автоматизованого розподілу.
11.07.2019 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області №161-р від 11.07.2019 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл заяви з метою вирішення питання про відвід судді Зюбанової Н.М.
11.07.2019 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді передано на розгляд судді Масловського С.В.
Відповідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що законом передбачено вичерпний перелік підстав для відводу судді.
Згідно з ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) ( рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Згідно з положеннями ч.3ст.39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України також передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частинами 7, 8 та 11 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Босфора Агро".
Також ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.05.2019 суд вжив заходів забезпечення позову у вигляді заборони загальним зборам учасників ТОВ "Босфора Агро" (попередня назва СТОВ "Агрофірма Лугань") приймати певні визначені ухвалою рішення та заборонив державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені цим законом щодо ТОВ "Босфора Агро".
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.06.2019 задоволено клопотання відповідача б/н від 24.06.2019 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Частиною 4 ст. 35 ГПК України також передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, у тому числі, вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Щодо доводів ОСОБА_1 про упередженість та необ'єктивність судді Зюбанової Н.М. при прийняття ухвали від 16.05.2019 про забезпечення позову, суд зазначає, що в розумінні ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України підставами для відводу судді не можуть бути посилання сторони на задоволення певних клопотань та заяв, а також процесуальна форма вчинення такого задоволення, оскільки зазначені доводи зводяться виключно до незгоди заявника з процесуальним рішенням судді, що в свою чергу.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Разом з тим, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України).
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 23.05.2001 № 6-рп2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Щодо доводів ОСОБА_1 , що їй як третій особі судом не було надіслано будь-яких матеріалів для того, щоб вона мала можливість підготуватись до судового засідання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України зазначений обов'язок покладається на позивача у справі.
Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про залучення її третьою особою у справі, оскільки ухвала від 26.04.2019 була направлена за адресою місця її проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , однак відповідно до даних сайту "Укрпошти" за відстеженням поштового відправлення №6102228495190, ухвала суду від 24.06.2019 ОСОБА_1 не була вручена під час доставки 29.06.2019 о 16 год. 30 хв. з відміткою пошти з "інших причин".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Враховуючи відсутності відомостей про іншу адресу ОСОБА_1 , вона вважається належним чином повідомленою про залучення її третьою особою та про час і місце засідань суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість в цій частині заяви ОСОБА_1 , а тому у суду відсутні підстави, передбачені ст.35 Господарського процесуального кодексу України, для відводу судді Зюбанової Н.М. від розгляду справи №913/274/19.
Належних доказів на підтвердження наявності обставин щодо упередженості або необ'єктивності судді у розгляді справи ОСОБА_1 не надано.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 б/н від 09.07.2019 про відвід судді Зюбанової Н.М. не є обґрунтованою та доведеною належним та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 09.07.2019 про відвід судді Зюбанової Наталії Миколаївни у справі №913/274/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 15.07.2019 та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Масловський