ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ УХВАЛА про залишення позовної заяви без руху
15 липня 2019 року Справа № 913/374/19
м. Харків Провадження № 3/913/374/19
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східхімпромбуд", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 91 515 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Родень-М" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східхімпромбуд" про стягнення грошових коштів в сумі 91 515 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 10.10.2012 № 10/10/01 стосовно повернення грошових коштів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1 921 грн. 00 коп., а максимальна - 672 350 грн. 00 коп.
Предметом спору є вимога майнового характеру, а саме стягнення 91 515 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, заявник виходячи з ціни позову повинен був сплатити судовий збір за мінімальною ставкою, тобто в розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Проте, ТОВ "Родень-М" до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за результатами розгляду позову по суті заявлених вимог з посиланням на те, що товариство з 29.03.2018 є неплатоспроможним (з дати прийняття господарським судом Черкаської області постанови від 29.03.2018 у справі № 925/1499/17 про визнання ТОВ "Родень-М" банкрутом) та в силу ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з вказаної дати ТОВ "Родень-М" не здійснює господарську діяльність, а отже не має можливості отримувати дохід як джерело надходження коштів на рахунок, в тому числі й для проведення оплати судового збору. Крім того, у ТОВ "Родень-М" відсутні основні засоби, виробничі запаси, товари в обороті, інші активи.
Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закон України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
Отже, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із позовною заявою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Крім того, ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства та відсутністю у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні відстрочки сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.
Згідно п. 2 ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
За приписами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.
Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до ч. 4 названої норми, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Згідно ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 6 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Виходячи з аналізу наведених норм, суд вважає, що перебування боржника в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є підставою для відстрочки ліквідатора від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду справи та заявник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду справи по суті, тому у задоволенні клопотання ТОВ "Родень-М" про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно частин 2, 4 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Проте додані до позовної заяви копії письмових доказів, а саме: договір від 10.10.2012 № 10/10/01 та перелік продукції, яка постачається згідно умов договору, не відповідають вказаним вимогам та неналежно не засвідчені. Крім того, текст договору наданий не в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Відтак, у зв'язку з недодержанням заявником вимог статті 164 ГПК України, дану позовну заяву слід залишити без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східхімпромбуд" про стягнення 91 515 грн. 00 коп. залишити без руху.
3.Товариству з обмеженою відповідальністю "Родень-М" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду докази сплати судового збору в сумі 1 921 грн. 00 коп.; належним чином засвідчені копії договору від 10.10.2012 № 10/10/01 в повному обсязі та переліку продукції, яка постачається згідно умов договору, і у зазначений строк подати заяву про усунення недоліків (ст. 176 ГПК України).
4.Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Родень-М", що в разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з сили з дня її підписання 15.07.2019 та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В.Секірський