вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2983/15
За скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-232 від 27.05.2019 р. (вх. № 132/19 від 30.05.2019 р.) на постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області від 12.03.2019 р. у виконавчому провадженні ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу
у справі за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного підприємства "ТМД Сервіс"
про стягнення 9154,54 грн.
Суддя В.М. Бабкіна
секретар судового засідання: Демідова А.А.
за участю представників:
від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (скаржника): Коноваленко І.М. (свідоцтво адвоката КС № 7182/10 від 07.12.2018 р.; довіреність № 01-22/7-144 від 15.05.2019 р.);
від ПП "ТМД Сервіс": не з'явився;
від відділу ДВС: не з'явився.
Обставини справи:
Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/2983/15 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного підприємства "ТМД Сервіс" про стягнення 9154,54 грн. було задоволено повністю.
28.09.2015 р. на виконання рішення від 31.08.2015 р. господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.
До господарського суду Київської області від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшла скарга № 35-22-232 від 27.05.2019 р. (вх. № 132/19 від 30.05.2019 р.) на постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області від 12.03.2019 р. у виконавчому провадженні ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу, за змістом якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати дану постанову, зобов'язати головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області відновити виконавче провадження ВП № 58495543, направити на адресу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" копію постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження із зазначенням ідентифікатора доступу, провести виконавчі заходи у виконавчому провадженні ВП № 58495543, передбачені законодавством, у повному обсязі.
За твердженням скаржника, ПП «ТМД Сервіс» було змінено адресу місцезнаходження, у зв'язку з чим 19.02.2019 р. ДП МА «Бориспіль» згідно заяви № 35-22-71 від 14.02.2019 р. було повторно пред'явлено наказ для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (Центральний ВДВС м. Миколаїв). Заява ДП МА «Бориспіль» була отримана представником Центрального ВДВС м. Миколаїв 26.02.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На момент звернення до господарського суду Київської області з даною скаргою, копія постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 28.09.2015 р. у справі № 911/2983/15 на адресу ДП МА «Бориспіль» не надходила. Отже, головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв, в порушення приписів ст.ст. 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», не винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 28.09.2016 р. у справі № 911/2983/15 та не направлено її копію стягувачу.
Проте, 16.05.2019 р. ДП МА «Бориспіль» було отримано постанову ВП № 58495543 від 12.03.2019 р. головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенка В.В. про повернення стягувачу виконавчого документа та оригінала наказу господарського суду Київської області від 28.09.2015 р. у справі № 911/2983/15.
ДП МА «Бориспіль» вважає, що вказана вище постанова головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенка В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.03.2019 р. винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, поміж іншим, має право: проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
На переконання скаржника, жодним із наведених вище прав для виконання рішення головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенко В.В. не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії в повному обсязі та своєчасно не проведені.
Крім того, в постанові від 12.03.2019 р. ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу відсутня будь-яка інформація щодо виклику державним виконавцем посадових осіб ПП «ТМД Сервіс» для надання пояснень з приводу виконання/не виконання судового рішення (наказу), а також відсутня інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника, його посадових осіб.
Окрім того, в зазначеній постанові відсутня інформація щодо вилучення готівкових коштів у боржника, хоча згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ТМД Сервіс» здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20), допоміжного обслуговування наземного транспорту (основний) (код КВЕД 52.21), інші види діяльності з прибирання (код КВЕД 81.29), яка передбачає як безготівковий, так і готівковий розрахунок.
Також, головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенком В.В. не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ПП «ТМД Сервіс» за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Скаржник зазначає, що ДП МА «Бориспіль» дізналось про порушення своїх прав 16.05.2019 р., отримавши супровідний лист Центрального ВДВС м. Миколаїв від 12.03.2019 р. № 9545, яким на адресу ДП МА «Бориспіль» було надіслано постанову від 12.03.2019 р. ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу та відповідний виконавчий документ, що підтверджується конвертом № 54029 0641818 4, копію якого долучено до матеріалів справи.
Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2019 р. розгляд скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-232 від 27.05.2019 р. (вх. № 132/19 від 30.05.2019 р.) було призначено на 10.06.2019 р., а також зобов'язано Центральний відділ Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області надати суду матеріали виконавчого провадження ВП № 58495543 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи).
У судовому засіданні 10.06.2019 р. представник скаржника вимоги скарги підтримувала. Представники ПП "ТМД Сервіс" та відділу ДВС у судове засідання з розгляду скарги не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України. Проте, на час судового засідання матеріали справи не містили повідомлень про вручення учасникам справи ухвали господарського суду Київської області від 31.05.2019 р. Окрім того, Центральним відділом ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області не були надані до суду матеріали виконавчого провадження ВП № 58495543, витребувані ухвалою від 31.05.2019 р.
Дослідивши в судовому засіданні 10.06.2019 р. подану ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, з метою повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення скарги, суд дійшов висновку щодо повторного зобов'язання Центрального відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області надати суду матеріали виконавчого провадження ВП № 58495543 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи), у зв'язку з чим розгляд скарги був відкладений на 08.07.2019 р.
У судовому засіданні 08.07.2019 р. представник скаржника вимоги скарги підтримувала. Представники ПП "ТМД Сервіс" та відділу ДВС у судове засідання з розгляду скарги не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України. Центральним відділом ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області матеріали виконавчого провадження ВП № 58495543 до суду надані не були.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-232 від 27.05.2019 р. (вх. № 132/19 від 30.05.2019 р.), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідністю з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 911/2983/15, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У відповідності до ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Водночас, приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, твердження скаржника про порушення головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенком В.В. норм статей 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження» є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами скарги.
З урахуванням наведеного, вимоги скаржника щодо зобов'язання державного виконавця направити на адресу ДП МА «Бориспіль» копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58495543 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов'язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
У відповідності з приписами ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
12.03.2019 р. головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенко В.В., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, мотивовану тим, що згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки; згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні; згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано; згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців та Реєстру речових прав відомості відсутні; згідно акта державного виконавця майно, яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення, не виявлено; за адресою зазначеною у виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом із тим, матеріали справи не свідчать про те, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались регулярні перевірки майнового стану боржника, у тому числі - що були зроблені повторні запити до Державної фіскальної служби України з метою виявлення нових рахунків боржника, як і взагалі не містять відомостей щодо встановлення державним виконавцем факту належності боржнику рухомого та нерухомого майна, та вжиття заходів щодо розшуку такого майна.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
На переконання суду, орган виконання судових рішень не вчинив всіх можливих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має заборгованість перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у зв'язку з чим висновки органу ДВС про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, є передчасними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для винесення постанови від 12.03.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, зважаючи на встановлені судом обставини вчинення державним виконавцем недостатнього обсягу виконавчих дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. від 12.03.2019 р. у ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню, з огляду на що скарга стягувача в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Розглянувши вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № 58495543 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 28.09.2015 р. у даній справі № 911/2983/15, суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії державного виконавця або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій.
Поряд з цим, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Оскільки обов'язок державного виконавця відновити виконавче провадження встановлений безпосередньо приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», то у суду відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця вчиняти відповідні дії. Як наслідок, заявлена стягувачем вимога про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № 58495543 є передчасною та задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, вимоги скаржника щодо зобов'язання головного державного виконавця провести виконавчі заходи у даному виконавчому провадженні, передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження», в повному обсязі, судом також відхиляються, як такі, що виходять за межі повноважень господарського суду, оскільки задоволення вказаних вимог скаржника є втручанням у діяльність державного органу, позаяк вчинення конкретних виконавчих дій, вибір виконавчої дії тощо є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду. При вчиненні кожної виконавчої дії державний виконавець має враховувати ряд обставин і спеціальних вимог законодавства, про що не йдеться в Господарському процесуальному кодексі України.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги, в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення судовий збір не сплачується, а інших витрат, пов'язаних з розглядом скарги, учасниками судового процесу до розподілу не заявлено.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 234, 339, 340-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 35-22-232 від 27.05.2019 р. (вх. № 132/19 від 30.05.2019 р.) на постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області від 12.03.2019 р. у виконавчому провадженні ВП № 58495543 про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити частково.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні ВП № 58495543 головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. від 12.03.2019 р. про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Київської області від 28.09.2015 р. у справі № 911/2983/15 стягувачу.
3. Зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. направити на адресу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» копію постанови від 28.02.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 58495543 із зазначенням ідентифікатора доступу.
4. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
5. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Центральному відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (54030, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18, оф. 5).
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 15.07.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна