номер провадження справи 27/98/19
15.07.2019 Справа № 908/1307/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1307/19
За позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (70002 Запорізька область м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00428471)
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689)
про поновлення договору оренди земельної ділянки
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
заявник (позивач у справі): Курилін В.О., договір № 26/02 від 26.02.2019
представник відповідача: Журавльова Ю.Р., дов. № 8-0.62-22/62-19 від 03.01.2019
28.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договір оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ХРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000019, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, позовні матеріали передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 30.05.2019 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1307/19, присвоєно справі номер провадження 27/98/19 та призначено підготовче засідання на 24.06.2019.
Справа № 908/1307/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.06.2019 оголошувалася перерву у підготовчому засіданні до 15.07.2019.
11.07.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1307/190 шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 , а саме: включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 ; видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2019, заяву про забезпечення позову у справі № 908/1307/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
У судовому засіданні 15.07.2019 судом заслухано представників сторін щодо заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач підтримав заяву в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечив, зазначивши, що не отримував дану заяву на свою адресу.
Розглянувши в судовому засіданні 15.07.2019 заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що станом на 10.07.2019, згідно «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна інформація про право оренди СВК «Вільнянськ» на земельну ділянку що є предметом договору у даному спорі вже відсутня (тобто була виключена). Підставою для скасування уповноваженими особами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у Державному реєстрі речових прав зареєстрованого за СВК «Вільнянськ» право оренди на вищезазначену земельну ділянку, став лист Головного управління Держгеогадастру у Запорізькій області за номером 32-8-0.1-1963/2-19 від 16.04.2019, яким лише доводилось до відома про відсутність укладення в порядку передбаченому п. 30 договору акту прийму-передачі, без повідомлення тих обставин, що земельна ділянка використовується позивачем та у проваджені Господарського суду Запорізької області перебуває спір щодо поновлення договору (з підстав переважного права). Враховуючи ті обставини, що: відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (тобто відповідачем у даній справі); у відповідності до положень п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17. 10. 2012 р. № встановлено, що Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором (посадовою особою відповідача у справі), який здійснює таку реєстрацію, у разі зокрема поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання та коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; відповідно до положень ЗК України, до повноважень відповідача належать повноваження щодо розпорядження землями сільгоспризначення на відповідній території, то на даний час існує об'єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку передбаченому ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», яка визначає вид та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок (чим змінить предмет Договору шляхом скасування існуючого кадастрового номера та присвоєння нових таких номерів) та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник) іншим ним самостійно визначеним особам, без врахування існування в суді спору, що в свою чергу унеможливіть прийняття судом рішення про задоволення позову (у разі наявності таких підстав для його прийняття).
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не здійснення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 , а саме: включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000:01:003:0032 ; видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,5832 га кадастровий номер: 2321585000 :01:003: 0032, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.
Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Однак, заявником не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначає у заяві про забезпечення позову.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про забезпечення позову у справі № 908/1307/19 відмовити.
Ухвалу надіслати сторонам по справі.
Суддя С.С. Дроздова