номер провадження справи 5/61/19
02.07.2019 Справа № 908/885/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Рачук О.О., розглянувши матеріали справи № 908/885/19
За позовом: Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі
позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (73008, м. Херсон, Бориславське шосе, 46)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: 14.01.1955)
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 4 197,83 грн.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Селезньова Т.В., довіреність № 030389 від 17.11.2014;
Від позивача: Кіченко В.В., довіреність № 421/05/14-19 від 28.03.2019;
Відповідач: Собецький І.Д., довіреність № паспорт серія НОМЕР_2 від 21.01.1998, виданий Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області; свідоцтво серія Б №531715 від 07.06.2012;
Від відповідача: Сніжко Р.В., довіреність № 931 від 15.11.2016;
15.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури № 37-1364 вих.19 від 09.04.2019 (вх. № 963/08-07/19 від 15.04.2019) в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 4 197,83 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справу № 908/885/19 призначено до розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 17.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/885/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/61/19, підготовче засідання призначено на 13.05.2019 з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019. Ухвалою суду від 03.06.2019 по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2019 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 14.06.2019 судове засідання перенесено на 02.07.2019 об 11 год. 30 хв. Явка представників визнана обов'язковою.
02.07.2019 від фізичної особи-підприємця Собецького І.Д. до Господарського суду Запорізької області надійшло письмове клопотання № б/н від 31.05.2019 (вх. № 08-08/13395/19 від 02.07.2019) про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.07.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
У судовому засіданні 02.07.2019 відповідач підтримав клопотання № б/н від 31.05.2019 про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Положення № 103), державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. В позовній заяві прокурором не вказано обставин, на яких ґрунтується позов про захист інтересів держави, тобто не обґрунтовано з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів саме держави України та необхідність їх захисту. У справі № 908/885/19 Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є юридичною особою, та відповідно до п.п. 27 п. 5 Положення № 103 має право здійснювати нарахування, вживати заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Прокуратура подає до суду позов саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. На підставі викладеного відповідач просить суд позов заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури залишити без розгляду.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у клопотанні відповідача № б/н від 31.05.2019 зазначивши, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У зв'язку з тим, що Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, Токмацька місцева прокуратура звернулась до суду з вказаним позовом. На підставі викладеного, прокурор просить суд в задоволенні клопотання відповідача відмовити.
Представник позивача також заперечив проти клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Просить суд в задоволенні клопотання відмовити.
Розглянувши клопотання ФОП Собецького І.Д. № б/н від 31.05.2019 про залишення позову заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури без розгляду суд зазначає наступне.
Статтею 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік обставин, за якими суд залишає позов без розгляду.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Як вказує прокурор у позовній заяві, відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Відповідно до п. 1 Положення Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Крім того, у п. 5 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» зокрема, зазначено, що у 2019 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування. Несплата до державного бюджету України коштів як плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, порушує економічні інтереси держави та потребує їх захисту шляхом звернення прокурора до суду з позовом.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до змісту з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором у позовній заяві належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, у зв'язку з чим залишає клопотання відповідача № б/н від 31.05.2019 без задоволення.
У судовому засіданні 02.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Прокурор підтримав вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, що на підставі затвердженого Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.11.2017 №1155 Графіку проведення рейдових перевірок у період з 04.12.2017 по 10.12.2017 та направлення на перевірку від 04.12.2017 № 006624 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 05.12.2017 на 203 км + 500 м а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, проведено перевірку транспортного засобу тягача марки DAF модель 95 XF держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом марки BENALU модель TF34C-13RB держаний реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать ФОП Собецькому І.Д. , під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та встановлено факт надання ФОП Собецьким І.Д. послуг із перевезення вантажу з порушенням вагових обмежень, а саме навантаження на другу вісь з одиночними шинами 11,6 тон при нормативно допустимих 11 тон, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил Дорожнього руху. Факт порушення вагових обмежень також підтверджується квитанцією (чеком) вагового комплексу ДП "Херсонський облавтодор" № 66369 від 05.12.2017. На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок № 948/17 від 05.12.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 130,00 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.12.2017 дорівнює 4197,83 грн. (130,00 х 32,290975 грн.), проте ФОП Собецький І.Д. у визначений Порядком № 879 термін кошти добровільно не сплатив. Крім того, перевізник звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №005827 від 09.01.2018, винесеної на підставі Акту № 023785 від 05.12.2017 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 808/375/18 в задоволенні адміністративного позову ФОП Собецького І. Д. відмовлено. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення набрало законної сили 04.08.2018 та сторонами не оскаржувалось.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на ст. 29 ЗУ «Про дорожній рух», ст. ст. 1, 48, 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги», ст.ст. 15, 22, 1166 ЦК України, ст. 217, 224 ГК України. Просить суд позов задовольнити.
Представник позивача письмові пояснення по суті спору суду не надав. Підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.
Відповідач відзив на позовну заяву у визначений ГПК України строк суду не надав. Заперечив проти доводів викладених у позовній заяві. Зазначив про неналежність поданих прокурором до позовної зави доказів. Також зазначив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 808/375/18 в апеляційному порядку не оскаржував. Просить суд позовну заяву залишити без задоволення.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (далі -Укртрансбезпека).
Відповідно до п.1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику з питань безпеки па наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно пп.1 п.4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктами 15 та 27 п.5 Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметрі; яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок).
Згідно з ч. 3 п. 2 вказаного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи на 2 відсотки.
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.11.2017 №1155 затверджено графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 04.12.2017 по 10.12.2017.
Відповідно до графіку проведення рейдових перевірок та графіку роботи пункту габаритно-вагового контролю у Херсонській області на грудень 2017, Чорноморським міжрегіональним управлінням у період з 04.12.2017 по 10.12.2017 здійснено перевірку в Херсонській області: 203 км + 500м.а/д М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (ГВК), від 205 до 220 км.
На підставі направлення на перевірку № 006624 від 04.12.2017 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 05.12.2017 на 203 км + 500 м а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, проведено перевірку транспортного засобу тягача марки DAF модель 95 XF держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом марки BENALU модель TF34C-13RB держаний реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать ФОП Собецькому І.Д. , під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
За результатами зважування транспортних засобів посадовими особами встановлено факт надання ФОП Собецьким І.Д. послуг із перевезення вантажу (маршрут с. Зачепілівка - с. Єгоровка, Одеська область, 650 км) з порушенням вагових обмежень, а саме навантаження на другу вісь з одиночними шинами 11,6 тон при нормативно допустимих 11 тон, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил Дорожнього руху.
За даним фактом посадовими особами Укртансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 №0019134, Акт №0000596 від 05.12.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Акт № 023785 від 05.12.2017 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005827 від 09.01.2018 (а.с. 38-41).
Факт порушення вагових обмежень також підтверджується квитанцією (чеком) вагового комплексу ДП "Херсонський облавтодор" № 66369 від 05.12.2017 (а.с. 43).
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 679288 від 04.12.2017 транспортні послуги надавалися автомобільним перевізником ПП «Собецький», автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_3 , причеп державний номер НОМЕР_4 (а.с. 44).
Згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та НОМЕР_6 власником транспортного засобу тягача марки DAF модель 95 XF держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом марки BENALU модель TF34C-13RB держаний реєстраційний номер НОМЕР_4 є Собецький Іван Дмитрович .
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок № 948/17 від 05.12.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.12.2017 № 0000596 у розмірі 130,00 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.12.2017 дорівнює 4197,83 грн. (130,00 х 32,290975 грн.) (а.с. 42).
У вказаному розрахунку зазначено, що платник: Собецький Іван Дмитрович , маршрут: с. Зачепілівка - с. Єгорівка (Херсонська область), пройдена відстань: 650 км, склад автопоїзду: 5.12, ПІБ водія: ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 2.1.1. розрахунку № 948/17 від 05.12.2017, фактичні вагові та (або) габаритні параметри ТЗ - 11,6 т., параметри, на які нараховується плата за проїзд - 0,6 т., плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів - 0,1 євро/км, разом за 1 км проїзду - 0,1 євро-км, перевищення параметрів від нормативу склала 5,45 %.
Крім цього, у розрахунку попереджено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (постанова КМУ від 27.06.2007 № 879 п.31).
11.12.2017 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу ФОП Собецького І.Д. направлено лист про необхідність сплатити грошові кошти в розмірі 130 євро, з копіями відповідних документів, які згідно поштового повідомлення вручено адресату 16.12.2017. Проте, вказаний лист залишився відповідачем без задоволення.
У зв'язку з несплатою ФОП Собецьким І.Д. коштів у визначений розрахунком № 948/17 термін, 09.01.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» винесено постанову № 005827 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн. (а.с. 41).
У вищевказаній постанові зазначено дату набрання законної (юридичної) сили - 09.01.2018, строк пред'явлення до виконання - до 09.04.2018.
Крім цього, в матеріалах справи міститься рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 808/375/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005827 від 09.01.2018, яким у задоволенні адміністративного позову ФОП Собецькому І.Д. відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2018 (а.с 49-54).
У вказаному рішенні судом встановлено, що «за результатами проведення зважування складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 № 0019134та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2017 №0000596, квитанція про зважування, на підставі яких здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування нарахована плата за проїзд. На підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 № 0019134 та складеного акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2017 №0000596, складено акт від 05.12.2017 №023785 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпекизазначені наступні порушення: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 ЗУ «Про автомобільній дороги» а саме - відсутній документ про сплату за проїзд великовагових транспортних засобів. Відповідно до п.25 Постанови КМУ Про затвердження Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.2006 (далі - Постанова № 1567) вказаний акт від 05.12.2017 передано для розгляду до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області. 09.01.2018 відповідачем прийнято постанову № 005827 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.»
Відмовляючи ФОП Собецькому І .Д. у задоволенні позову Запорізький окружний адміністративний суд обґрунтував тим, що «статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Судом встановлено, що 05.12.2017 позивачем здійснювалось перевезення насипом вантажу. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною №679288 від 04.12.2017.
З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 38,45 т., а фактичні осьові навантаження становили: 1) 7,3 т; 2) 11,6 т (при нормативно допустимій 11 т); 3) 6,65 т; 4) 6,35 т; 5) 6,55 т.
Отже, фактичне навантаження на одиночну вісь складало 11,6 т., що на 0,6 т перевищує допустиме».
Доказів оскарження в апеляційному порядку вказаного рішення суду матеріали справи не містять, а тому рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 808/375/18 набрало чинності.
08.06.2018 Токмацьким міськрайонний відділом державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Запорізькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56285924 з примусового виконання постанови № 005827 від 09.01.2018 про стягнення з ФОП Собецького І.Д. на користь держави штрафу у розмірі 1 700,00 грн. (а.с. 55).
Проте, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується листом Укртрансбезпеки № 1156/05/15-19 від 13.02.2019 (а.с. 78-81).
З урахуванням вищевикладеного, підставою для представництва Токмацькою місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки став факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 130 євро, що еквівалентно 4 197,83 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/885/19, додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій -особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідно п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області зафіксовано навантаження на осі: 1) 7,3 тонн (одинична ось) - нормативно допустиме 11,0 тонн; 2) 19,55 тонн (строєна ось) нормативно допустиме 22 тонн; 3) 11,6 тонн (одинична ось) при нормативно допустимій 11,0 тон, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т).
Зазначені факти порушення відповідачем Закону України «Про автомобільний транспорт» також встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 808/375/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Станом на 05.12.2017, день проведення розрахунку, сума 130 Євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складала 4 197,83 грн. Вказаний розрахунок судом перевірений, є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства.
Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту виявленого порушення.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги Токмацької місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 130 євро (еквівалент 4 197,83 грн.) за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: 14.01.1955) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) до державного бюджету України (р/р 31211216021002, назва отримувача коштів: УК у м. Херсоні/м. Херсон/22160100, код отримувача: 37959779, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 130 євро, що еквівалентно 4 197 (чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 83 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 05.12.2017. Видати наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57; код ЄДРПОУ 02909973) розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973 кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
Повний текст рішення складено: 12.07.2019.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.