ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5696/19
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 18 243, 48 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" (надалі - позивач, ТОВ "МАЛІАЛ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором № УЗ/ЦБМЕС-18882 від 06.12.2018, а саме - пені в сумі 14 760, 55 грн., 3% річних в сумі 1 230, 05 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 252, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, ухвала суду була надіслана за адресами позивача та відповідача, які містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.
Окрім того, суд зазначає, що процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Також, розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" (за договором - постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (за договором - покупець) укладений договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-18882 (надалі - договір), предметом якого є поставка постачальником фурнітури для метало-пластикових конструкцій (далі - товар) згідно зі специфікацією №1 (додаток № 1 до договору).
Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 35 днів з дати укладання договору. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 4.1., п. 4.2. договору).
Представник покупця під час прийняття товару зобов'язаний звірити його відповідність кількості товару, вказаним у видатковій накладній, рахунку-фактурі і/або товарно-транспортній накладній, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість товару згідно з умовами договору, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару (п. 4.4. договору).
Пунктом 6.1. договору визначено, що постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).
В пункті 6.3. договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно із п. 6.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Так, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар, зазначений у специфікації №1, а відповідач прийняв даний товар, що підтверджується видатковими накладними №90 від 21.12.2018 на суму 1 406 327,76 грн. з ПДВ та №107 від 21.12.2018 на суму 206 910,90 грн. з ПДВ, актами приймання-передачі товару № 90 від 21.12.2018 на суму 1 406 327,76 грн. з ПДВ та №107 приймання-передачі товару від 21.12.2018 на суму 206 910,90 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортними накладними №2112-3 від 21.12.2018, №2112-2 від 21.12.2018 та №2112-4 від 21.12.2018, копії яких містяться в матеріалах справи.
При цьому, для здійснення оплати за поставлений товар, позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру №96 від 10.12.2018 на суму 1 406 327,76 грн. з ПДВ та рахунок-фактуру №99 від 10.12.2018 на суму 206 910,90 грн. з ПДВ, копії яких також містяться в матеріалах справи.
Податкові накладні були зареєстровані 15.01.2019.
Таким чином, поставка товару відбулась 21.12.2018, рахунки-фактури було надано 10.12.2018, податкова накладна була зареєстрована 15.01,2019, а відтак останнім днем оплати за товар, поставлений позивачем, є 15.01.2019.
Факт часткової оплати відповідачем за поставлений товар в сумі 1 452 318,66 грн. підтверджується платіжним дорученням №1462835 від 21.12.2018, копія якого містяться в матеріалах справи.
При цьому, оплату за поставлений товар в сумі 160 920,00 грн. відповідач здійснив 17.04.2019, а отже, відповідач порушив умови договору та допустив прострочення оплати за поставлений позивачем товар на 93 дні.
Так, приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 14 760,55 грн., 3% річних в сумі 1 230,05 грн. (за період з 15.01.2019 по 17.04.2019) та інфляційні втрати у сумі 2 252,88 грн. (за період з січня по квітень 2019 року).
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 10.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши подані позивачем розрахунки пені, нарахованої на підставі п. 10.2. Договору, а також 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені відповідно до вимог закону та умов Договору, у зв'язку із чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14 760, 55 грн., а також у частині стягнення 3% річних в сумі 1 230,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 252,88 грн. є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 247, ч. 1 ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 610, 611, 625, 638, 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Марка Озерного, буд. 1-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 37538490) пеню в сумі 14 760, 55 грн., 3% річних в сумі 1 230,05 грн., інфляційні втрати в сумі 2 252, 88 грн. та судовий збір в сумі 1 921, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.07.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко