ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2019Справа № 910/2537/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75)
до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15)
про стягнення 33 762, 14 грн.,
Представники сторін:
від позивачане з'явився;
від відповідачаКорнілов О.О.;
Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (далі - відповідач) про стягнення 33762,14 грн, з яких 30384,94 грн основного боргу та 3377,20 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017 позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, проте відповідач належним чином грошове зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року відкрито провадження у справі №910/2537/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 01.04.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень (якщо такі будуть) на відповідь на відзив.
28.03.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що причиною виникнення заборгованості за укладеним між сторонами правочином стало те, що орендні платежі помилково направлялись не до загального фонду міського бюджету, а безпосередньо на рахунок Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з призначенням платежу "по дог.№285-ДРА/17*25.07.2017", у зв'язку з чим означені платежі не були враховані як орендна плата за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017. Також за твердженнями відповідача, помилково сплачені платежі орендарю не повертались, внаслідок чого 20.03.2019 Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулось до позивача з листом №16-06 від 19.03.2019 про спрямування помилково сплачених коштів на погашення заборгованості за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017.
29.03.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
Представники учасників справи у судове засідання 01.04.2019 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.04.2019.
10.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив про відсутність передбаченої чинним законодавством України можливості для спрямування помилково сплачених відповідачем грошових коштів на належних рахунок казначейства.
22.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
24.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість явки його представника у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2019.
Представник позивача у судове засідання 22.05.2019 не з'явився. 20.05.2019 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
22.05.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 22.05.2019 оголошено перерву до 05.06.2019. Позивачу направлено повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні до 05.06.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
03.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 05.06.2019 оголошено перерву до 24.06.2019. Позивачу направлено повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.06.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
24.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
Також 24.06.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 24.06.2019 оголошено перерву до 08.07.2019. Позивачу направлено повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні до 08.07.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
08.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
Представник позивача у судове засідання 08.07.2019 не з'явився. При цьому від позивача у справі неодноразово надходили клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.07.2019 надав суду докази, які підтверджують повну оплату суми основного боргу у розмірі 30384,94 грн.
В судовому засіданні 08.07.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
25.07.2017 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець, позивач) та Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (орендар, відповідач) уклали договір №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого сторони погодили, що з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - частину даху (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 14, 0 кв.м, розташовані за адресою: м. Дніпро , вул. Менахем - Мендл Шнеєрсона, буд. 17 , вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 79 917, 00 грн без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, під використанні для розміщення антен та обладнання телекомунікаційного зв'язку. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
Відповідно до п.п.2.2-2.3 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі об'єкта оренди. Передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежного оцінкою, проведеною станом на 28.02.2017 на підставі акта приймання - передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.
У розділі 3 договору сторони визначили розмір та порядок здійснення оплати орендної плати. Зокрема, п.п.3.1 - 3.5 встановлено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2 844, 34 грн без ПДВ/ базова за червень місяць 2017 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2017 року. У платіжному дорученні обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря. За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 991, 04 грн до загального фонду міського бюджету;
- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 853, 30 грн на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.
Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Згідно п.5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання - передачі об'єкта оренди, включно.
Відповідно до п.9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п.3.3 цього договору.
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє з 25 липня 2017 року до 23 липня 2020 року включно.
На виконання умов укладеного між сторонами договору 25.07.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - частину даху загальною площею 14,0 кв.м за адресою: м. Дніпро , вул. Менахем - Мендл Шнеєрсона, буд .17 , що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 25.07.2017, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками юридичних осіб орендаря, орендодавця та балансоутримувача.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору за період з 25.07.2017 по 31.01.2019 відповідачу було нараховано до сплати до міського бюджету 39 437, 21 грн орендної плати, з яких останнім було сплачено 9 052, 27 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 384, 94 грн.
07.02.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№7/3-350 від 07.02.2019 про оплату заборгованості, зокрема, за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не оплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати 70% орендної плати до міського бюджету за період з 25.07.2017 по 31.01.2019, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на суму 30 384, 94 грн та пені у розмірі 3 377, 20 грн.
Також як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було сплачено 19.06.2019 - 28 339, 55 грн та 20.06.2019 - 2 163, 63 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №0010131208 від 19.06.2019 та №0010131576 від 20.06.2019.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди (найму), які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 25.07.2017) підтверджується факт передачі в оренду майна, що є об'єктом оренди за договором.
За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст.19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Порядок сплати орендної плати за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017 сторони визначили у розділі 3 вказаного правочину.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату до загального фонду міського бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% до 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову за період з 25.07.2017 по 31.01.2019, який судом перевірено та з яким суд погоджується, відповідачу у спірний період було нараховано до сплати у місцевий бюджет орендну плату на загальну суму 39 437, 21 грн, з якої відповідачем станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до суду сплачено на належний рахунок тільки 9 052, 27 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складала 30 384, 94 грн.
Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки, позивачем було повернуто відповідачу помилково сплачені останнім на не належний рахунок в якості орендної плати за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017 грошові кошти у розмірі 28 339, 55 грн, що підтверджується платіжним дорученням №386 від 06.06.2019.
В подальшому, відповідачем було сплачено за належними реквізитами 19.06.2019 - 28 339, 55 грн та 20.06.2019 - 2 163, 63 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №0010131208 від 19.06.2019 та №0010131576 від 20.06.2019 відповідно.
Отже, за висновками суду, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується оплата відповідачем суми основного боргу за договором №285-ДРА/17 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 25.07.2017 в повному обсязі, внаслідок чого провадження у справі №910/2537/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 384, 94 грн основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 377, 20 грн за загальний період прострочки з 16.03.2018 по 21.02.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з цим суд враховує, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу за весь період існуючої заборгованості у співвідношенні, визначеному у п.3.3 цього договору.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати орендних платежів до місцевого бюджету за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3377,20 грн, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення 3377,20 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі, а провадження у справі №910/2537/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30384,94 грн основного боргу підлягає закриттю з огляду на положення п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 37454258) пеню в сумі 3 377 (три тисячі триста сімдесят сім) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 192 (сто девяносто дві) грн 16 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Провадження у справі №910/2537/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 384, 94 грн основного боргу закрити згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 15.07.2019 року.
Суддя М.Є.Літвінова