ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.06.2019Справа № 910/5279/17
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі" (відповідач 1);
Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (відповідач 2);
Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (відповідач 3);
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача
ОСОБА_2 (третя особа 1);
ОСОБА_3 (третя особа 2);
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" (третя особа 3);
Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (третя особа 4);
про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_6 довіреність № ордер КВ № 092107 від 15.01.18;
Від відповідача 1: ОСОБА_7, довіреність № б/н від 15.01.18;
Від відповідача 2: не з'явилися;
Від відповідача 3: не з'явилися;
Від третьої особи 1: не з'явилися;
Від третьої особи 2: ОСОБА_6 довіреність № ордер серії КВ № 092184 від 26.12.18;
Від третьої особи 3: ОСОБА_7, довіреність № б/н від 22.12.17;
Від третьої особи 4: ОСОБА_7, довіреність № б/н від 22.12.17.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 910/5279/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору № 207 від 01.07.2016 та зобов'язання відповідача-3 здійснити перереєстрацію права власності на технічні умови.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 910/5279/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 року № 05-23/3109 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2017 року, справа № 910/5279/17 передана для розгляду судді Усатенко І. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року задоволено самовідвід від розгляду справи №910/5279/17 судді Усатенко І. В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 року, справа № 910/5279/17 передана для розгляду судді Мандриченко О. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 року постановлено справу № 910/5279/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання у справі призначити на 13.03.2018 року,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 24.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року у справі № 910/5279/17 призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності. На вирішення експертизи поставлено ряд питань, перелік яких наведено у резолютивній частині ухвали. Провадження у справі зупинено.
До Господарського суду міста Києва від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв'язку з несплатою її вартості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Через канцелярію суду 28.02.2019 р. представником позивача було подано заяву про зміну підстав позову.
Судом було відхилено вказану вище заяву з огляду на те, що зміна предмета, підстав позову не допускаються у разі направлення справи на новий розгляд відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України.
У підготовчому засіданні 12.03.2019 року розглядалося клопотання відповідача 2 про відкладення підготовчого засідання, за наслідками розгляду якого, суд вирішив відмовити у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5279/17 до судового розгляду по суті на 16.04.2019 р.
У судових засіданнях 16.04.2019, 25.04.2019 та 23.05.2019 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті.
Під час розгляду спору по суті 13.06.2019 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 13.06.2019 року та у своїй письмовій заяві вих № 01/07/03/19 від 07.03.2019 позовні вимоги визнав, просив позов задовольнити.
Відповідач 2 та відповідач 3 своїх повноважних представників у судове засідання 13.06.2019 не направили, хоча про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням того, що неявка представників відповідача 2 та відповідача 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
13.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Баухемі" (автор, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник, відповідач 2) було укладено договір №207 про передання виключних майнових прав власності на технічні умови, відповідно до якого автор передає правонаступнику виключні майнові права власності на технічні умови, а правонаступник набуває у повному складі ці права відповідно до закону та визначених цим договором умовах (копія договору долучена до позову).
За змістом п. 2.1. договору, автор передає правонаступнику права та матеріальний носій. Передача матеріального носія оформлюється актом приймання-передачі, який є додатком до цього договору і підписується разом з договором (копія акту приймання-передачі оригіналів матеріального носія технічних умов від 01.07.2016 долучена до позову).
Пунктом 2.2. договору встановлено, що цей договір передбачає безповоротну передачу (відчуження) автором своїх прав правонаступнику.
Сторони дійшли згоди, що за цим договором автор повністю передає свої права правонаступнику на безоплатній основі (п. 2.3. договору).
Згідно з п.п. 2.4., 2.5. договору, автор перестає бути суб'єктом переданих прав та не може залишити за собою будь-якого права на його використання, встановити будь-які часові або територіальні обмеження прав, що переходять до правонаступника відповідно до чинного законодавства. Правонаступник, приймаючи від автора права та матеріальний носій, стає єдиним власником прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору, автор зобов'язується передати у власність правонаступнику матеріальний носій під час підписання цього договору в задовільному стані збереження на умовах, визначених цим договором: технічні умови на состави водно-дисперсійні "Полірем" для опоряджувальних і ремонтних робіт (готові до застосування) ТУ У В.2.7-31286563.001-2001, зареєстровано Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації 02.04.2001 №081/022994.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання представниками автора та правонаступника, скріплення печатками сторін (п. 7.1. договору).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.04.2017 № 1002425499 та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі", затвердженого Загальними зборами учасників (протокол №31-07/2012 від 31.07.2012), ОСОБА_1 (позивач) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі" з часткою у статутному капіталі у розмірі 2.364,72 грн., що становить 20,040% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі".
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Однією з підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання недійсним договору №207 про передання виключних майнових прав власності на технічні умови від 01.07.2016, укладеного між відповідачами 1 та 2, є порушення його корпоративних прав учасника на управління Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі", оскільки останнім не скликались Загальні збори для вирішення питання про надання згоди на відчуження технічних умов, що в силу п. 20.15. статуту відповідача-1 є обов'язковим.
Відповідно до п. 20, п. 20.14 та п. 20.15 статуту ТОВ "Полірем-Баухемі", затвердженого загальними зборами учасників (протокол № 31-07/2012 від 31.07.2012), загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі" є вищим органом товариства, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі, і переданих до компетенції директора. До виключної компетенції загальних зборів відноситься: попереднє затвердження договорів/контрактів на суму, що перевищує 2.000.000,00 грн.; попереднє затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження або передачі основних фондів товариства як для забезпечення власних зобов'язань товариства, так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів.
Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20.11.2017 в даній справі вказував на наступне:
- висновки попередніх суддів про те, що технічні умови є нематеріальним активом, який в силу приписів ст. 14.1.138 Податкового кодексу України не відноситься до основних засобів, зроблено без урахування всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема, - цінності зазначеного активу для товариства;
- суди не встановили вартості технічних умов, відчужених товариством, що, у свою чергу, виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про відповідність таких дій товариства без погодження загальних зборів;
- суди не надали належної оцінки доводам позивача про втрату відповідачем-1 права виробляти та продавати продукцію на підставі таких технічних умов та отримувати прибуток від цієї діяльності, що може свідчити про порушення корпоративних прав позивача як учасника відповідача-1 з часткою у розмірі 20,04 % статутного капіталу;
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що спірний договір укладено від імені ТОВ "Полірем Баухемі" його директором ОСОБА_4 , а від імені ТОВ "Полірем Київ" ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності № 27/06-1 від 27.06.2016, виданої самим же ОСОБА_4 як директором ТОВ "Полірем Київ". А тому, як вказував позивач, ОСОБА_4 як директору ТОВ "Полірем Київ" мало бути відомо про обмеження директора ТОВ "Полірем Баухемі" ( ОСОБА_4 ) на укладення спірного договору без відповідного погодження загальних зборів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме, літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).
Згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.06.2014 № 1315-VII "Про стандартизацію" технічні умови - це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про стандартизацію" право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям.
За змістом ст. 14.1.138 Податкового кодексу України у редакції від 08.07.2012, чинній на дату затвердження Загальними зборами учасників відповідача 1 статуту (протокол №31-07/2012 від 31.07.2012), основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
При цьому, за змістом ст. 14.1.120 Податкового кодексу України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Так, з метою встановлення ринкової вартості Технічних умов, а також цінності зазначеного активу для товариства, з урахуванням відсутності в суду необхідних спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини неможливо, за клопотанням позивача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/5279/17 було призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності
Як вбачається з листа Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 967/5-1-17/35 від 23.01.2019 попередня оплата експертизи, покладена на позивача у справі, не надійшла, у зв'язку з чим матеріали справи № 910/5279/17 були повернуті до суду без проведення судової експертизи.
Відповідно до п. 1, 2, 6, та 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані:
- виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин
справи;
- виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
- виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом
Позивачем, в порушення вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 та ч. 2 ст. 42 ГПК України, вартість проведення судової експертизи сплачено не було.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на відсутність у матеріалах справи № 910/5279/17 належних та допустимих доказів вартості Технічних умов, відчужених товариством, у суду відсутні можливості дійти обгрунтованого висновку про відповідність таких дій товариства п. 20.14 статуту ТОВ "Полірем-Баухемі", а саме правомірності відчуження вказаних Технічних умов без погодження загальних зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
З огляду на наведене, матеріалами справи не підтверджується, що для укладення оспорюваного договору №207 про передання виключних майнових прав власності на технічні умови від 01.07.2016, предметом якого є передання прав на технічні умови, необхідним було попереднє погодження Загальних зборів учасників відповідача 1, яким відчужено права на технічні умови, у зв'язку з чим, відповідно, відсутні підстави вважати, що укладеним договором порушуються корпоративні права позивача як учасника відповідача 1 щодо управління діяльністю останнього в контексті неучасті в Загальних зборах учасників відповідача 1 (їх нескликанням для розгляду питання про надання попереднього погодження для укладання договору №207).
Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
З огляду на недоведення позивачем порушення його корпоративних прав, доводи останнього про передання за договором №207 відповідачу 2 інформації, що є комерційною таємницею, а також про укладання договору внаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 Цивільного кодексу України) судом не досліджуються на предмет наявності у зв'язку з такими доводами підстав для визнання договору недійсним.
За наведених обставин, у зв'язку з недоведеністю існування порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача щодо предмету спору, вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Баухемі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" про визнання договору №207 від 01.07.2016 про передання виключних майнових прав власності на технічні умови недійсним не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про зобов'язання Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, методології, сертифікації та захисту прав споживачів" здійснити перереєстрацію права власності на технічні умови на состави водно-дисперсійні "Полірем" для опоряджувальних та ремонтних робіт (готові до застосування) ТУ У В.2.7.-31286563.001-2001, зареєстровано Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, методології та сертифікації 02.04.2002 за №081/0262994, прошнуровані та пронумеровані в кількості 62 аркуші, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем Баухемі", які обґрунтовані застосуванням наслідків недійсності договору №207, суд зазначає, що з огляду на відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання договору №207 від 01.07.2016 про передання виключних майнових прав власності на технічні умови недійсним, вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, методології, сертифікації та захисту прав споживачів" здійснити перереєстрацію права власності на технічні умови на состави водно-дисперсійні "Полірем" для опоряджувальних та ремонтних робіт (готові до застосування) ТУ У В.2.7.-31286563.001-2001, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем Баухемі", які є похідними від вимог про визнання договору недійсним, не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги судом відхиляються у зв'язку з недоведеністю позовних вимог належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача зважаючи на відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.07.2019
Суддя О.В. Мандриченко