"25" лютого 2010 р. м. Київ К-26911/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Карася О.В.
Мироненка О.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року
у справі № АС-03/540-05
за позовом ДП ВАТ ХЗП «Система»СКТБ «Система»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
У листопаді 2005 року ДП ВАТ ХЗП «Система» СКТБ «Система»звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2005 року № 0000702320/2, № 0000692320/2, № 0001142320/2, № 0001542320/2.
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001542320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3839 грн., з яких 2556,6 грн. -основний платіж, 1283 грн. -штрафні санкції, 0000702320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11955,6 грн., з яких 9456 грн. -основний платіж, 2499 -штрафні санкції, № 0001142320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 786 грн. -штрафні санкції. Відмовлено у позові у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0000692320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1288,5 грн., з яких 859 грн. -основний платіж, 429,5 грн. -штрафні санкції.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, просив їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акта від 21.04.2005 року № 1131/23-6/25454794 про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 року до 10.02.2005 року (далі - Акт перевірки) та за наслідками процедури адміністративного узгодження.
В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем:
- абзацу 4 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР), а саме у 2005 році при наданні ліквідаційного балансу відображена відсутність кредиторської заборгованості, але за даними бухгалтерського обліку підприємства по рахунку 631 обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 29951 грн., яка не відображена у складі валового доходу за 1 квартал 2005 року;
- пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, а саме невідображення реалізації малоцінних швидкозношуваних предметів на суму 120 грн.;
- підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР, а саме безпідставне віднесення безнадійної дебіторської заборгованості по рахунку 685 у розмірі 12827,89 грн., щодо якої не витримана процедура її врегулювання;
- абзацу 3 пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР), що полягає у безпідставному віднесенні безнадійної дебіторської заборгованості, щодо якої не витримана процедура її врегулювання, на зменшення податкових зобов'язань, а саме: ДП «Система Електроапарат»- 957 грн., ПП фірма «К.-Х.»-54 грн., НПП «Атоменергокомплект»- 1534,58 грн., ТОВ «Адамант»- 20 грн., а також у безпідставному віднесенні безнадійної дебіторської заборгованості, щодо якої не витримана процедура її врегулювання, на зменшення податкових зобов'язань, а саме: телефонні абоненти -859 грн.
Податковий орган дійшов висновку, що внаслідок наведених порушень позивачем занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2003 року на суму 3930 грн. та за 1 квартал 2005 року на суму 7500 грн.; завищено відшкодування з податку на додану вартість у лютому 2003 року на суму 2556 грн.; зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у грудні 2003 року на суму 859 грн.
На підставі висновків Акта перевірки та за наслідками процедури адміністративного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001542320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3839 грн., з яких 2556,6 грн. -основний платіж, 1283 грн. -штрафні санкції, 0000702320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11955,6 грн., з яких 9456 грн. -основний платіж, 2499 -штрафні санкції, № 0000692320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1288,5 грн., з яких 859 грн. -основний платіж, 429,5 грн. -штрафні санкції, № 0000692320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1288,5 грн., з яких 859 грн. -основний платіж, 429,5 грн. -штрафні санкції.
Податкове повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001142320/2 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 786 грн. прийняте податковим органом у процесі адміністративного узгодження на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон № 2181-ІІІ).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2005 року № 0000702320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11955,6 грн., з яких 9456 грн. -основний платіж, 2499 -штрафні санкції, та № 0001142320/2 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 786 грн. у зв'язку з наступним.
Підставою для прийняття вищенаведених податкових повідомлень-рішень стали зазначені в Акті перевірки, на думку податкового органу, факти невідображення у складі валового доходу за 1 квартал 2005 року кредиторської заборгованості у сумі 29951 грн. і невідображення реалізації малоцінних швидкозношуваних предметів на суму 120 грн., а також безпідставне віднесення безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 12827,89 грн., щодо якої не витримана процедура її врегулювання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у лютому 2003 року у бухгалтерському обліку по рахунку 685 була списана безнадійна дебіторська заборгованість, по якій минули строки позовної давності підприємств -покупців продукції та послуг позивача на загальну суму 12827,89 грн., про що він повідомив відповідача, надавши разом з декларацією про прибуток підприємства за 1 півріччя 2003 року бухгалтерську довідку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк позовної давності по заборгованості ДП «Адамант»у сумі 0,1 тис. грн., НВП «Атоменергокомплект»у сумі 7 тис. грн. не закінчився станом на 1 півріччя 2003 року, тому вірним є висновок, що вказані суми неправомірно були віднесені позивачем до валових витрат. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 476 грн. заборгованості ПП фірми «К.-Х.», яка документально не підтверджена.
Водночас, позивач правомірно збільшив валові витрати на суми безнадійної дебіторської заборгованості ПП «Фортуна»- 0,09 тис. грн., ПП фірма «К.-Х.»- 324 грн., ДП «Система-Електроапарат»- 4785 грн., оскільки вказані суми підтверджені документально та строк позовної давності по ним закінчився.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за 2002 рік мав збитки у сумі 58,7 тис. грн., тому неправомірне віднесення до валових витрат сум безнадійної заборгованості у розмірі 7,252 тис. грн. не призвело до заниження об'єкта оподаткування.
Щодо факту невідображення у складі валового доходу за 1 квартал 2005 року кредиторської заборгованості у сумі 29951 грн. колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач списав кредиторську заборгованість у сумі 29951 грн. у зв'язку з ліквідацією підприємства та відсутністю претензій від кредиторів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що позивачем неправомірно списано вказану заборгованість, оскільки відсутні докази публікації про ліквідацію підприємства, що унеможливлює встановити відсутність претензій від кредиторів.
Крім того, позивач неправомірно не відобразив реалізацію малоцінних швидкозношуваних предметів на суму 120 грн. у 1 кварталі 2005 року, що є порушенням підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, податковий орган не врахував, що позивач у 2004 році мав збитки 56,2 тис. грн., які були відображені у декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2005 року шляхом коригування відповідних показників валових доходів та валових витрат минулого звітного періоду -2004 року. У названій декларації позивач відобразив списання заборгованості, що не враховано податковим органом.
Враховуючи, що податковим органом неправомірно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9456 грн., то застосування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001142320/2 також є неправомірним.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001542320/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3839 грн., з яких 2556,6 грн. -основний платіж, 1283 грн. -штрафні санкції.
Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стало зазначене в Акті перевірки безпідставне віднесення позивачем безнадійної дебіторської заборгованості (щодо якої не витримана процедура її врегулювання) на зменшення податкових зобов'язань.
Судами було встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат у лютому 2003 року суму безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 7252 грн.
Проте, згідно декларації за лютий 2003 рік позивач вказав від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 2728 грн., що не враховано податковим органом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0001542320/2, оскільки відсутнє заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Податкове повідомлення-рішення від 12.09.2005 року № 0000692320/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1288,5 грн., з яких 859 грн. -основний платіж, 429,5 грн. -штрафні санкції, прийняте податковим органом у зв'язку з тим, що позивачем безпідставно віднесено безнадійну дебіторську заборгованість, щодо якої не витримано процедура її врегулювання, на зменшення податкових зобов'язань, а саме: телефонні абоненти -859 грн.
Відповідно пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.
На думку колегії суддів, податковим органом правомірно визначено згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2005 року № 0000692320/2 податкові зобов'язання позивачу, оскільки останнім порушено вимоги наведеної вище норми матеріального права.
За вказаних обставин суди правомірно дійшли висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова без задоволення, а постанови Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -239 КАС України.
Головуючий(підпис)Конюшко К.В.
Судді (підпис) Карася О.В.
(підпис) Мироненка О.В.
(підпис) Пилипчук Н.Г.
(підпис) Степашка О.І.