"25" лютого 2010 р. м. Київ К-8757/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Конюшка К.В.
Суддів Карася О.В.
Мироненка О.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі:. Савченку А.В.
за участю представників:
позивача: неявка
відповідача: неявка
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року
у справі № АС10/549-07 (22а-1724/08)
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, Конотопського управління головного управління Державного казначейства України у Сумській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
У жовтні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, Конотопського управління головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Сумської області від 10 грудня 2007 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення -рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 10 вересня 2007 року № 000142172/0 та № 0001431720/0.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено позивачу в позові.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, приватний підприємець ОСОБА_5 оскаржила його в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності включення до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість та до складу валових витрат сум коштів, спрямованих останнім на придбання нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу від 11 вересня 2006 року та з питання оподаткування доходів, отриманих громадянкою ОСОБА_5 від податкового агента суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5, за результатами якої складено Акт № 274/17-2/2357914205 (далі - Акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року витрати по сплаті податку в сумі 134 979 грн. 75 коп.
На підставі Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001431720/0 від 10 вересня 2007 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 615 грн., в т.ч. 2241 грн. за основним платежем та 1120 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0001421720/0 від 10 вересня 2007 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 132 738 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між фізичними особами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 1461,6 кв.м. Відповідно до пункту 2.1 договору вартість будівлі складала 809 878 грн. 52 коп.
Згідно даних витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Конотопським міжміським бюро технічної інвентаризації від 15 вересня 2006 року №11853837, власником зазначеного нежитлового будинку є фізична особа ОСОБА_5
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача суперечать чинному законодавству і ґрунтуються на помилкових твердженнях про те, що нежитлова будівля, у зв'язку із придбанням якої був цей податок сплачений, була придбана згідно договору купівлі -продажу, сторонами якого були фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не суб'єкти підприємницької діяльності.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає правомірним висновки апеляційного суду з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту договору, у ньому відсутні будь-які посилання на те, що сторонами договору є суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи.
Однак, розрахунок за договором здійснено сторонами не в якості фізичних осіб, а як суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, про що свідчить виписана продавцем ОСОБА_6, як суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою, податкова накладна № 2 від 11 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_5 теж як суб'єкта підприємницька діяльності -фізичної особи.
А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу позивач виступив як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності -платник податку на додану вартість. У зв'язку з чим позивач не набула права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції, а оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для його зміни чи скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -239 КАС України.
Головуючий (підпис) К.В. Конюшко
Судді (підпис) О.В. Карась
(підпис) О.В. Мироненко
(підпис) Н.Г. Пилипчук
(підпис) О.І. Степашко