справа № 489/7355/18
провадження №2/489/540/19
Заочне рішення
Іменем України
13 липня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди
встановив:
У листопаді 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Астаніна Л.Д. звернулась до суду з позовом в яку просила стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказала, що 03.12.2013 між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 2020. У свою чергу, ОСОБА_4 придбав вказану квартиру за договором купівлі-продажу від 05.10.2013, укладеним між ним та ОСОБА_2 і посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1138. Як стало відомо, у вересні 2013 року ОСОБА_2 отримав право власності на спірну квартиру незаконно, шляхом обману, виготовивши та використавши підроблений правовстановлюючий документ у вигляді договору купівлі-продажу нерухомого майна № 127 від 10.10.2000, нібито укладеного на Універсальній товарній біржі «Фенікс» між ним та ОСОБА_5 15.03.2016 вироком Центрального районного суду міста Миколаєва за фактом підроблення і використання завідомо підробленого офіційного документа, який надає право на майно, ОСОБА_2 визнано винним та призначено відповідне покарання. Пізніше, 27.12.2016 рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , № 127 від 10.10.2000, укладеного на товарній біржі «Фенікс» між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та витребувано у ОСОБА_1 квартиру. 16.02.2017 ОСОБА_1 передала спірну квартиру представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , про що складено акт приймання-передачі квартири.
Такі неправомірні дії відповідача ОСОБА_2 призвели до позбавлення позивача її права власності на житло. Вказані обставини були наслідком тривалих судових процесів, що завдало шкоди здоров'ю позивача, яка на той час була вагітна, та призвели до загрози передчасних пологів. Спричинили страждання від болю та страху за життя і здоров'я позивача та її майбутньої дитини та змусили позивача лікуватися у відділенні патології вагітності Миколаївського міського пологового будинку № 1. Також, порушили довготривалі життєві плани позивача та її родини. Крім того, позивач була змушена захищати своє чесне ім'я перед власницею житла ОСОБА_5 , її опікуном ОСОБА_6 й іншими оточуючими, спростовуючи підозри у недобросовісності та причетності до скоєного ОСОБА_2 злочину, що стало тяжкою моральною травмою для неї.
Ухвалою суду від 27.12.18 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 03.12.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 за ціною 43857,00 грн., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 2020.
17.09.2014 позивач ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_8 шлюб, зареєстрованого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 495, прізвище якої після державної реєстрації шлюбу записано як « ОСОБА_1 ».
15.03.2016 вироком Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2 за фактом підроблення та використання завідомо підробленого офіційного документа, а саме договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , нібито укладеного на Універсальній товарній біржі «Фенікс» між ним та ОСОБА_5 , на підставі якого останній 05.10.2013 після придбання права власності шляхом обману продав вказану квартиру ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, та призначено відповідне покарання.
Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що право приватної власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Воєводіною Н.М.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 27.12.2016 задоволено позов ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладеного 10.10.2000 за № 127 на товарній біржі «Фенікс» недійсним, витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_1 вказану квартиру на користь ОСОБА_5 , скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .
Згідно акта від 16.02.2017 ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_6 прийняв квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.12.2016 із зазначенням часткового проведення ремонту усіх приміщень майна, що передається.
Таким чином, наведені докази вказують на те, що позивач стала жертвою шахрайських дій відповідача, за що його притягнуто до кримінальної відповідальності, а позивач вимушена була повернути квартиру власнику, в якого вона незаконно вибула.
Як зазначила представник позивача у позовній заяві позивач ОСОБА_1 внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 позбулася власності єдиної квартири. Ця обставина та пов'язані з нею судові процедури завдали шкоди її здоров'ю, спричинили страждання від болю та страху за життя майбутньої дитини, оскільки на той час вона була вагітна та змушена була лікуватись у відділенні патології вагітності Миколаївського міського пологового будинку № 1. Також це порушило її довготривалі життєві плани та її родини. Вказує, що батько позивача ОСОБА_10 тривалий час сплачував кредит, оформлений ним для своєї доньки для придбання квартири АДРЕСА_1 . Але ці його зусилля та витрати виявились марними, так як в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_1 втратила право власності на цю квартиру. А тому, позивач з чоловіком та малолітнім сином замість того, щоб постійно жити в своєму житлі, змушені мешкати в тимчасовому зйомному житлі. Крім того, позивач була змушена захищати своє чесне ім'я перед власницею квартири ОСОБА_5 , її представником ОСОБА_6 , спростовуючи підозри у недобросовісності та причетності до скоєного ОСОБА_2 злочину, що стало тяжкою моральною травмою для неї.
У зв'язку із цим, на думку позивача достатньою компенсацією моральних та фізичних страждань, які зазнала позивач внаслідок винних протиправних дій відповідача, буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.
На підтвердження завданої позивачу моральної шкоди до позову додано: копію довідки Баштанського відділення МОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.06.2015 з графіком погашення кредиту, виданої батьку позивача ОСОБА_10 про те, що в нього існує діючий кредитний договір № 014/0071/82/0133129 від 28.11.2013 з залишком суми 15505,41 грн. та станом на момент видачі довідки по діючому кредиту прострочена заборгованість відсутня; копію довідки Миколаївського міського пологового будинку № 1 № 441 від 04.08.2015 з інформацією про те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в жіночій консультації № 1 за місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , під час знаходження на якому 26.06.2015 зверталась на прийомі у лікаря зі скаргами на біль внизу живота, з 26.06.2015 по 09.07.2015 перебувала у відділенні патології вагітності з діагнозом - загроза передчасних пологів; акт про проживання від 02.04.2019, засвідченого сусідами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_1 з вересня 2018 року по теперішній час проживає в орендованому нею житлі разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та малолітнім сином за адресою: АДРЕСА_5 ; копію рахунку № 1023 від 29.01.2014 на оплату послуг з підключення електропостачання ПАТ «Миколаївобленерго» за адресою: АДРЕСА_1 та копію квитанції від 31.01.2014 про сплату за надані послуги в сумі 4320,00 грн.; копію акта № В-00000099 здачі-прийняття робіт (надання послуг) МКП «Миколаївводоканал» про проведення робіт - видання технічних умов на водокористування, врізка в каналізацію, видача технічних умов на водовідведення за замовленням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 та копію рахунку-фактури № В-00000074 від 23.02.2015 про оплату наданих послуг у розмірі 1240,97 грн.; копії товарних чеків від 12.03.2015, 02.02.2015, 16.02.2015 на придбання господарських (побутових) товарів на загальну суму 4520,00 грн.
Згідно з пунктами 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням, пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» розяснено, що моральна шкода може полягати зокрема у моральних переживаннях, пов'язаних з порушенням права власності (пункт 3).
У пункті 4 цієї Постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характер обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (пункт 9).
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи преюдиціальне значення рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 27.12.2016, беручи до уваги те, що факт вчинення відповідачем протиправних дій відносно майна позивача та його вина у вчиненні вказаних протиправних дій встановлена вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.03.2016, суд вважає позов обґрунтованим та з огляду на душевні страждання позивача, яка знаходилася у вагітному стані, ті негативні наслідки для неї та дитини, завдані неправомірними діями відповідача та тривалими судовими процесами, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі.
У позовній заяві представник позивача одночасно просила вирішити питання про відшкодування витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статі 137 ЦПК України).
На підтвердження несення 5100,00 грн. витрат, що пов'язані з правничою допомогою адвоката, суду надано Договір про надання послуг з правничої допомоги від 19.11.2018, який укладено між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Астаніною Л.Д., акт наданих послуг та опис послуг з професійної правничої допомоги від 02.07.2019.
У зв'язку з цим, враховуючи складність справи та співмірність їй понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесенні ним витрати на оплату послуг правничої допомоги адвоката в повному розмірі.
Також з відповідача на користь позивача на підставі статті 141 ЦПК України підлягає стягненню 1762,00 грн. судового збору, витрати на сплату якого понесено позивачем.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), 5100,00 грн. (п'ять тисяч сто гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу адвоката та 1762,00 грн. судового збору (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 );
відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ).
Повний текст судового рішення складно 13 липня 2019 року.
Суддя І.В.Коваленко