"11" лютого 2010 р. м. Київ К-28010/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Окунському А.Р.
за участю представників:
позивача: Ситник Д.О.
відповідача: Стасюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2006 року
у справі № 25/3-А
за позовом Державного підприємства «Завод 410 Цивільної Авіації»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У січні 2006 року Державне підприємство «Завод 410 Цивільної Авіації»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду м. Києва від 30 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва оскаржила його в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим просив його скасувати та залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2006 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2004 року, за результатами якої складено Акт № 93/23-0211/01128297 від 30 червня 2005 року (далі -Акт).
Перевіркою встановлено порушення підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства»(далі -Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР), а саме в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2003 року на суму 29 469 грн. 39 коп. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР), в результаті чого позивачем в жовтні 2002 року занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 64 400 грн. та за період з травня 2003 року по серпень 2003 року на загальну суму 30 447 грн. відповідно.
На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №000109/2302/0 від 30 червня 2005 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 14 734 грн. 70 коп., в т.ч. 14 734 грн. 70 коп. штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2003 року між позивачем та Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця»було укладено договір № ПП. 1330/1630-ARP-18-2003-145/03/57 про експлуатацію індивідуально-визначеного майна -вертольота типу Bell-430 (далі - Договір).
Відповідно до приписів пункту 1.1 Договору предметом договору є передача в експлуатацію позивачу індивідуально-визначеного майна -вертольота типу Bell-430, заводський номер 49094, для перевезень пасажирів, вантажів і виконання інших робіт за заявками і в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»в України та за її межами.
Пунктом 3.12 Договору передбачено, що експлуатація вертольота Ве11-430 починається з моменту оформлення документів та закінчення підготовки льотного та технічного персоналу.
Оплата послуг згідно приписів пункту 3.5 Договору виконується на підставі двостороннього акта виконаних робіт.
Відповідно до приписів підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно з приписами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, з квітня 2003 року позивач розпочав роботи з оформлення усіх необхідних документів для експлуатації згаданого вертольота.
У другому кварталі 2003 року позивач отримав на розрахунковий рахунок від замовника кошти, як авансову оплату послуг за Договором у сумі 193 534 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 32 255 грн. 68 коп.
У червні 2003 року позивачу було передано в експлуатацію вертоліт.
Послуги з перевезення пасажирів та вантажів, а саме виконання чартерних рейсів, були наданні позивачем замовнику лише в липні та серпні 2003 року, тобто в третьому кварталі, про що було складено відповідний Акт виконаних робіт від 30 вересня 2003 року.
А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, як відносно того, що виходячи зі змісту Договору, витрати на підготовку льотного екіпажу, які проводились у період з квітня по червень 2003 року, не відносяться до послуг, які є предметом договору, та за надання яких позивач отримує дохід, так і щодо правомірності включення у другому кварталі 2003 року до валового доходу, суми отриманого авансу в розмірі 161 278 грн. 44 коп. за мінусом податку на додану вартість, оскільки фактично послуги за Договором в цьому періоді не надавалися.
Зазначену суму авансу було відображено у податковій декларації за перше півріччя 2003 року.
В період з липня по серпень 2003 року позивачем було виконано три чартерних рейси на замовлення Укрзалізниці, про що було складено відповідний акт виконаних робіт.
Вартість наданих послуг з перевезення пасажирів та вантажів у третьому кварталі 2003 року становила 178 070 грн. 17 коп.
А відтак, суд апеляційної інстанції правомірно підтвердив законність включення позивачем зазначеної суми до валового доходу у третьому кварталі 2003 року.
Тобто, позивачем було правильно визначено дату збільшення валового доходу в другому кварталі 2003 року за датою надходження передоплати від покупця, а в 3 кварталі -за датою підписання акта виконаних робіт та фактичним наданням послуг.
Що стосується заниження позивачем в жовтні 2002 року чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 64 400 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР в жовтні 2002 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 64 400 грн. на підставі неналежно оформленої податкової накладної. В зв'язку з чим позивачем було завищено у жовтні 2002 року суму податкового кредиту, що призвело до заниження у цьому податковому періоді чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 64 400 грн.
Як зазначалось вище, у квітні 2003 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти, як авансова оплата послуг згідно Договору в сумі 193 534 грн. 13 коп., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 32 255 грн. 68 коп.
Відповідно до приписів підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Суму податку на додану вартість в розмірі 32 255 грн. 68 коп. позивачем було включено до податкових зобов'язань у квітні 2003 року, про що вказано в Акті.
30 вересня 2003 року між позивачем та замовником було складено акт виконаних робіт та звірки взаєморозрахунків за Договором, яким було підтверджено факт надання позивачем послуг та в зв'язку з чим позивачем було включено у вересні 2003 року до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 35 614 грн. 04 коп. (67 869 грн. 70 коп. (загальна сума податку на додану вартість згідно акта виконаних робіт) -32 255 грн. 68 коп. (сума податку на додану вартість, отримана в частині авансу, що включена до податкових зобов'язань в квітні 2003 року).
А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було правомірно визначено дату виникнення податкового зобов'язання, а саме - з дати оформлення документа.
Крім того, в Акті зазначено, що податкова накладна № 3230 від 26 вересня 2002 року від ДГАК «Донбасс-ВАУ» виписана з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме в цій накладній відсутні наступні реквізити: номенклатура поставки товарів, одиниця виміру товару, кількість, ціна продажу без врахування податку на додану вартість.
Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.
Зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР вбачається, що лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку права на податковий кредит не має.
За вказаних обставин суди апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, не робили їх недійсними та не свідчили про їх неналежність та недопустимість в якості доказу правомірності формування податкового кредиту.
Більш того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що недотримання підприємством порядку, передбаченого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до приписів частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -239 КАС України.
Головуючий(підпис)Конюшко К.В.
Судді (підпис)Ланченко Л.В.
(підпис)Нечитайло О.М.
(підпис)Пилипчук Н.Г.
(підпис)Степашко О.І.