Справа № 740/2127/19
Провадження № 2/740/901/19
10 липня 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої -судді Ковальової Т.Г.,
за участю секретаря -Кононяко С.А.,
представника позивача - адвоката Купріянчука А.П.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в сумі 30 978 грн. 33 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 липня 2018 року він надав позику ОСОБА_1 в сумі 1 495 доларів США зі строком повернення до 01 березня 2019 року, про що відповідач власноручно написав розписку, однак не виконує свої обов'язки, повернувши йому борг лише частково в сумі 8 810 грн.
Ухвалою суду від 28 травня 2019 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача- адвокат Купріянчук А.П. в судовому засіданні підтримав позов за вищевикладених у ньому обставин.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що грошові кошти від позивача він не отримував, а розписку він написав власноручно під впливом інших осіб. До правоохоронних органів із заявами щодо протиправних дій відносно нього він не звертався і в порядку цивільного судочинства не оспорював вказаний договір позики. Він раніше перебував у трудових відносинах з відповідачем і до вересня 2018 року періодично сплачував відповідачу грошові кошти в сумі 8 810 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши усі докази по справіта оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 13, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 11 лютого 2019 року у справі №643/13788/15-ц, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що 30 липня 2018 року ОСОБА_1 власноручно написав розписку, з якої вбачається, що він отримав в позику від ОСОБА_2 14 95 доларів США, що по курсу НБУ становить 40 000 грн., які зобов'язався повернути до 01 березня 2019 року (а.с.27).
Відповідач повернув ОСОБА_2 частину боргу в сумі 8 810 грн., що визнають сторони у справі.
Відповідно до розрахунку позивача, який не спростований відповідачем, заборгованість станом на 25 квітня 2019 року складає 30 978 грн. 33 коп., а саме: 1 495 доларів США х 26,594202 (курс станом на 25.04.2019) = 39 758 грн. 33 коп.; 39 758 грн. 33 коп. - 8 810 грн. (погашена частина боргу) = 30 948 грн. 33 коп.
Посилання відповідача на те, що грошові кошти від позивача він не отримував, не доведені в судовому засіданні і спростовуються пояснення самогопозивача відносно того, що він не оспорював вказаний договір позики і періодично до вересня 2018 року частково сплачував відповідачу грошові кошти згідно вказаної розписки.
Дослідивши оригінал розписки від 30.07.2018 року, яка містить зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 у визначений строк 14 95 доларів США, що становить основний зміст і всі істотні умови зобов'язання, суд вважає, що він є не тільки належним підтвердженням укладеного між сторонами договору позики зазначеної суми грошей, але й підтвердженням факту невиконання зобов'язання відповідачем щодо повернення позики у відповідності до вимог ст.ст.526, 530, 1049 ЦК України.
При цьому, відповідач, стверджуючи, що розписку він написав під впливом інших осіб, доказів цьому суду не надав.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст.525, 526, 1046, 1047, ч.1 ст.1049 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 265, 279 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , 30 948 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 33 коп. заборгованості за договором позики від 30 липня 2018 року та 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього стягнути 31 716 (тридцять одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 73 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Ковальова Т.Г.