"18" лютого 2010 р. м. Київ К-8383/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Рибченка А.О.
Степашка О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року
у справі №А37/138-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ»
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 березня 2006 року № 0005112305/0/10747.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання відображення умовного продажу товарних залишків в декларації, за результатами якої складено Акт №466/23-0.25009462 від 09 березня 2006 року (далі -Акт).
Перевіркою було встановлено порушення припису пункту 9.8 статті 9 Закону України №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (далі -Закон України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року), в результаті чого підлягає збільшенню податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 104 188 грн. 28 коп.
На підставі Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005112305/0/10747 від 16 березня 2006 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 104 188 грн. 28 коп. та 20 837 грн. 66 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Актом № 128/152 від 31 січня 2006 року було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03371709, оскільки позивач подавав декларацію, яка свідчила про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.
Згідно з доводами відповідача у листопаді та грудні 1999 році позивачем був сформований податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів, які залишилися на товарних залишках.
Проте, відповідач зазначив, що в деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток за невизначений період позивачем не було задекларовано суми з продажу зазначених товарів.
У зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що у позивача повинні бути товарно-матеріальні залишки на загальну суму 104 188 грн. 28 коп., які слід було визнати умовно проданими, в силу анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. А оскільки позивачем було подано ліквідаційну декларацію за січень 2006 року без податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то такі дії останнього на думку відповідача є порушенням приписів пункту 9.8 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.
Відхиляючи доводи відповідача, суди попередніх інстанцій зазначили, що, виходячи з аналізу норм Закону України №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, підставою для збільшення податкових зобов'язань у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість є дані обліку такого платника про наявність залишків товарно-матеріальних цінностей.
Оскільки обставини справи свідчать про те, що відповідач не перевіряв стан ведення обліку товарно-матеріальних цінностей у позивача, а обмежився лише даними податкових декларацій за невизначений період та даними зустрічних перевірок контрагентів, то суди дійшли правомірного висновку, що відповідачем не доведено наявності у позивача зазначених залишків, а відтак і порушень вимог Закону України №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.
Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -239 КАС України.
Головуючий(підпис)Конюшко К.В.
Судді (підпис)Ланченко Л.В.
(підпис)Пилипчук Н.Г.
(підпис)Рибченко А.О.
(підпис)Степашко О.І.