справа № 489/7629/18
провадження №2/489/614/19
Заочне рішення
Іменем України
13 липня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою,
встановив:
У грудні 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши їм у користування одну житлову кімнату площею 17,4 кв.м, кухню, ванну кімнату, вбиральню-туалет, коридор залишити в загальному користуванні співвласників квартири; зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди в користуванні виділеною позивачам кімнатою та приміщенням загального користування.
Як на підставу позовних вимог вказали, що разом з відповідачами є власниками спірної квартири в рівних частках по ј частині кожному. Однак, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять останнім в користуванні квартирою, зайнявши самостійно їх кімнату, через що вони вимушені винаймати житло, оскільки іншого житла немають. У досудовому порядку визначити порядок користування вищевказаною квартирою не є можливим.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачі надали до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачі причини своєї неявки суду не повідомили та відзиву на позовну заяву не надали.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.07.2006 позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 по ј частині кожному.
Право власності вказаних осіб зареєстровано в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 04.04.2012 за № 16614.
Вказане також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Спірна квартира складається із 3-х житлових кімнат площею 10,4 кв. м., 17, 4 кв.м, 17.2 кв.м, які мають відокремленні входи, а також кухню, ванну кімнату, вбиральню-туалет, коридор.
Позивачі претендують на житлову кімнату 17,4 кв.м.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
З статті 383 ЦК України вбачається, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, визначення порядку користування.
Як зазначено в позовній заяві після сварки з відповідачем ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 вимушені були виїхати на інше місце проживання. За час їх відсутності вони з відповідачами досягли домовленості щодо встановлення порядку користування спільною квартирою, а саме позивачам повинні були жити в кімнаті площею 17,4 кв.м, а кухню, туалет та коридор залишити у загальному користуванні. Проте, з серпня 2015 року позивачі не мають можливості користуватися та проживати у своїй квартирі через те, що відповідачі самостійно зайняли їхню кімнату, що унеможливлює користування нею.
Враховуючи те, що позивачі є співвласниками спірної квартири та те, що питання про встановлення порядку користування спірною квартирою вирішити з відповідачами у добровільному порядку не надається можливим, суд приходить до висновку про необхідність виділення в користування позивачам житлової кімнати площею 17,4 кв.м., а кухню, ванну кімнату, вбиральню-туалет, коридор залишити в спільному користуванні співвласників.
Визначаючи порядок користування спірною квартирою у зазначений спосіб суд виходить з того, що іншого варіанту визначення порядку користування квартирою фактично не існує, а встановлення такого порядку користування квартирою максимально відповідає часткам співвласників в квартирі та не порушує їх прав.
Вимоги про зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди позивачам в користуванні виділеною їм в користування кімнатою та приміщеннями загального користування, суд вважає передчасними, а тому вони задоволенню не підлягають.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн., витрати на оплату якого понесено позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою задовольнити частково.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити у індивідуальне користування співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 житлову кімнату площею 17,4 кв.м, кухню, ванну кімнату, вбиральню-туалет, коридор залишити в загальному користуванні співвласників.
У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стягнути в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складно 13 липня 2019 року.
Суддя І.В.Коваленко