264/7347/18
2/264/1096/2019
(ЗАОЧНЕ)
"03" липня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., за участю секретаря судового засідання Кадимової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд та переміщення малолітньої дитини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , який згодом було уточнено. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . На теперішній час жодних відносин із відповідачем не підтримує, будь-якої участі у вихованні сина він не приймає. Оскільки фактичне місцеперебування відповідача їй невідомо, у неї немає можливості отримати від останнього згоду на надання дозволу на виїзд дітей через лінію зіткнення, оскільки позивачка та син є тимчасово переміщеними особами, а в м. Донецьку мешкають її батьки. Крім того, у позивачки у м. Донецьк є нерухоме майно. Просить надати ОСОБА_2 дозвіл на виїзд дитини без згоди та супроводу батька до досягнення дитиною 16 років.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надання оголошення на веб-порталі судової влади, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, на адресу суду направила висновок органу опіки та піклування Маріупольської міських ради, справу просила розглядати без її участі.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебувають у фактичних шлюбних відносинах.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29 вересня 2017 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку, батьком записаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Приморським РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 16.06.2017р. ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії довідок від 29.09.2017р. №0000349674 та №0000349690 про взяття на облік особи, переміщеної, ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перемістилася з тимчасово окупованої території м. Донецьк до м. Маріуполя Донецької області.
Позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування квартири від 30.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангушем А.М., зареєстрований в реєстрі №3055, право власності зареєстроване 10.08.2011 року в бюро технічної інвентаризації м. Донецька.
Мати та бабуся позивачки зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_6 , вона підтримує дружні відносини із позивачкою ОСОБА_7 приблизно 10 років. Зазначила, що ОСОБА_8 у грудні 2016 року вийшла заміж за ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Проживали вони за адресою: АДРЕСА_4 з вересня 2017 року. Вона неодноразово ходила до них в гості. Останній раз бачила ОСОБА_9 в листопаді 2017 року, зі слів ОСОБА_10 він поїхав.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_11 , підтримує дружні відносини із сім'єю ОСОБА_1 з листопада 2017 року. Зі слів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вони одружились у кінці жовтня 2017 року, йому також відомо, що вони проживали за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки переїхали з м. Донецька. Зазначив, що ОСОБА_13 поїхав від ОСОБА_10 , вона осталась одна з дитиною, батько із ним не спілкується.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.06.2019 року, вбачають неможливим надання позивачці ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий дозвіл виїзд/в'їзд малолітньої дитини ОСОБА_5 на тимчасово окуповану територію України в м. Донецьк Донецької області, через лінію зіткнення у межах Донецької області, до досягнення дитиною 16 років.
Як встановлено у судовому засіданні позивач має намір організувати для неповнолітнього сина поїздки на багаторазові тимчасові виїзди до м. Донецьк через лінію зіткнення у межах Донецької області, яка тимчасово непідконтрольна Україні.
Згідно ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як вбачається із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 5.1.1 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 14.04.2017 № 222-ог, в'їзд на тимчасово неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Згідно з пунктом 5.1.2 вказаного Тимчасового порядку виїзд з неконтрольованої території громадян України які не досягли 16-річного віку, здійснюється за умови пред'явлення свідоцтва про народження дитини, будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» особи (осіб), у супроводі якої (яких) громадяни України, які не досягли 16-річного віку виїжджають з неконтрольованої території, та дозволом фізичної особи.
Таким чином, виїзд з тимчасово неконтрольованої території на територію України не містить посилання на дотриманням Правил, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 № 57.
Суд вважає, що оскільки неможливо передбачити режим роботи пунктів пропуску на лінії зіткнення в Донецькій області, в зв'язку з проведенням антитерористичної операції, визначити конкретні часові проміжки перебування в місті Донецьку Донецької області, яке розташоване за лінією зіткнення, позивача з її неповнолітнім сином також не є можливим.
Об'єктивна неможливість отримання у відповідача письмової згоди на виїзд/в'їзд малолітньої дитини до міста проживання їхніх рідних та близьких, яким є місто Донецьк без супроводу батька, призводить до порушення прав позивача та її неповнолітньої дитини.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, зокрема те, що дитина проживає з матір'ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, а також узявши до уваги той факт, що судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють в'їзд/виїзд дитини через лінію зіткнення, мету поїздки (відвідування бабусі, матері), суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити та надати неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дозвіл на в'їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію України в м. Донецьк Донецької області, через лінію зіткнення у межах Донецької області, у супроводі матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з моменту набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 141, 154 СК України, Закону України від 21.01.1994 року « Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 313 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 281,282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд та переміщення малолітньої дитини задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасові виїзди/в'їзди на тимчасово неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Донецької області неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з моменту набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: Н. В. Литвиненко