264/242/19
2/264/605/2019
(ЗАОЧНЕ)
"24" червня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового контракту дійсним,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання біржового контракту дійсним.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 09 жовтня 1998 року на Донбаській товарній біржі між ним та відповідачкою був укладений біржовий контракт №153 (договір купівлі-продажу), відповідно до якого він придбав квартиру АДРЕСА_1 . 14.10.1998 року зазначений біржовий контракт позивачем був зареєстрований у Маріупольському міському бюро технічної інвентаризації, проте згодом реєстраційне посвідчення було втрачено. Згідно з умовами біржового контракту, ОСОБА_1 були сплачені продавцю грошові кошти за придбання квартири. Продавець прийняв кошти, та передав ОСОБА_1 правовстановлюючі документи та ключі від кварти. У жовтні 2018 року він звернувся до державного реєстратора за проведенням державної реєстрації права власності на свою квартиру, однак йому було відмовлено через відсутність реєстраційного посвідчення. У зв'язку з тим, що він не має можливості реалізувати своє право власності на квартиру, звертається до суду із даним позовом та просить визнати біржовий контракт № 32 від 09 жовтня 1998 року на Донбаській товарній біржі дійсним.
Відповідачка у судове засідання не прибула з невідомих суду причин, про день розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення рекомендованих з повідомленням судових повісток за адресою її реєстрації. Проте судові повістки не були вручені. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив, не надала.
У відповідності до пункту 3, 4 частини 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , 09 жовтня 1998 ІНФОРМАЦІЯ_1 на Донбаській товарній біржі було укладено біржовий контракт №53 (договір купівлі-продажу), за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Цим договором підтверджується той факт, що розрахунки між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 проведені повністю, претензій вони не мають. Тобто, позивач повністю виконав умови домовленості за угодою: сплатив продавцю належну суму у розмірі 21000,00 грн.
Згідно п.11 біржового контракту останній підлягав реєстрації в бюро технічної інвентаризації. Відповідно до реєстраційного напису 14.10.1998 року видане бюро реєстраційне посвідчення.
Згідно копії домової книги за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована відповідачка по справі - ОСОБА_2 .
В матеріалах справи міститься довідка Маріупольського бюро технічної інвентаризації, з якого вбачається, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі біржевого контракту купівлі-продажу № 153 від 09.10.1998 року, зареєстрованого Донбаською товарною біржею.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
З матеріалів справи встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири (біржовий контракт № 153) від 09 жовтня 1998 року, укладений між продавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований в Донбаській товарній біржі, нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 48 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до частини 2 ст.47 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час укладення угоди купівлі-продажу спірної квартири, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105,114 ЦК).
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як було встановлено, при укладенні біржового контракту усі вимоги були виконані повністю, претензій до позивача (покупця за контрактом) продавець не мав.
Позивач вважав, що укладений договір є законним, оскільки згідно ст. 15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-XII «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають. Проте нещодавно позивач дізнався, що укладений між ним та відповідачем договір потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.
Згідно п. 1.1, п. 1.7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який діє з 7 березня 2012 року, правочини щодо відчуження майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру садибу та інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, долучається витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що будь-які перешкоди для нотаріального посвідчення договору на час його укладення були відсутні, що договір не був посвідчений нотаріально в зв'язку із неправильним тлумаченням на той час ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, що не виключало дотримання при його укладенні вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 р.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, який діє з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Крім того, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не забороняються законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем були обґрунтовані обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог та матеріалів справи, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнає дійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 153 від 09.10.1998 року квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 206, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 16, 220, 328, 334, 657 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового контракту дійсним задовольнити.
Визнати дійсним біржовий контракт №153 (договір купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_1 , укладений 09 жовтня 1998 року на Донбаській товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення буде виготовлений 03 липня 2019 року.
Суддя: Н. В. Литвиненко