02 липня 2019 року м. Дніпросправа № 340/273/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (головуючий суддя Притула К.М.)
у справі № 340/273/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гідроенерго»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Гідроенерго» звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до ліцензійних даних позивача в частині зміни встановленої потужності у зв'язку із заміною гідротехнічного обладнання та генератора Великозаліснянської гідроелектростанції згідно заяви позивача від 27.12.2017 №27/12-2;
зобов'язати відповідача встановити «зелений» тариф на виробництво електричної енергії Великозаліснянською гідроелектростанцією позивача відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії», з 01.04.2018 та коефіцієнтом «зеленого» тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Великозаліснянської гідроелектростанції 23.12.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з технічним переоснащенням ГЕС змінилась потужність з 185кВт до 90 кВт, про що позивач повідомив відповідача з метою внесення змін ліцензійних даних та подав відповідачеві необхідні дані. Неприйняття відповідачем рішення щодо зміни загальної встановленої потужності ТОВ «Компанія Гідроенерго» порушує його права та законні інтереси, як наслідок тривалої (з 01.04.2018) неможливості експлуатації ГЕС за «зеленим» тарифом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Суд виходив з того, що оскільки ТОВ «Компанія Гідроенерго» було змінено гідротехнічне обладнання, внаслідок чого змінились потужності ГЕС, позивачу необхідно було повідомити відповідача про дані зміни, в звязку з чим було подано 27.12.2017 заяву щодо коригування потужностей.
Також суд прийняв до уваги доводи позивача, що роботи із заміни гідротехнічного обладнання (з тимчасовим влаштуванням робочої спеціалізованої площадки) не підпадають під визначення реконструкції згідно вимог ДБН А.2.2-3-2014, так як не передбачали перебудову ГЕС зі зміною його геометричних розмірів та/або функціонального призначення і прямо передбачені як такі, що не відносяться до будівельних робіт, які потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, що не зобов'язувало позивача отримувати декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Тому, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до норм чинного законодавства, мав право звернутись до відповідача щодо встановлення «зеленого тарифу» після проведення відповідних робіт і повідомлення про них відповідача. При цьому рішення про встановлення «зеленого» тарифу згідно заяви позивача від 13.02.2018, відповідно до норм чинного законодавства, відповідач мав прийняти не пізніше ніж у березні 2018 року.
Крім того, суд погодився з доводами позивача стосовно того, що твердження відповідача, що діючим законодавством не передбачено встановлення «зеленого» тарифу за минулий період, було б слушним, якби правовідносини сторін здійснювались у порядку та строки, передбачені законодавством.
Стосовно доводів відповідача, що питання встановлення «зеленого» тарифу є його дискреційним повноваженням, суд зазначив, що оскільки у позові вказана вимога сформульована саме зобов'язально, не суд встановлює такий тариф, а рішення про це відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» має прийняти саме відповідач.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що проектна документація ТОВ «Компанія Гідроенерго» не надана. Інших документів, які б підтверджували наявність у ліцензіата на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії новозаявлених засобів провадження господарської діяльності - гідротурбіни ZD 680-LH-80 та генератора АИР315S8(90/750) у місці провадження господарської діяльності - на Великозаліснянській ГЕС - ТОВ «Компанія Гідроенерго» не надано. Крім того, відповідач наполягає, що вирішення питання щодо зобов'язання Комісії встановлення «зеленого» тарифу відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв'язку з цим у суду відсутні підстави для задоволення вимог, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов'язання затвердження розміру «зелений» тарифу. Також вказує на неможливість встановлення «зеленого» тарифу за минулий період.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає винесене судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ТОВ «Компанія Гідроенерго» є власником Великозаліснянської гідроелектростанції (ГЕС), яка розташована на річці Смотрич (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Великозалісся, вул. О. Кобелянської 22а).
Позивач є учасниками оптового ринку електричної енергії України, здійснює діяльність на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) - відповідачем на підставі рішення від 23.04.2015 № 1302 Ліцензії, Серія АЕ № 575931, на виробництво електричної енергії (а.с.11).
На час видачі означеної ліценції позивачем заявлена потужність Великозаліснянської гідроелектростанції 185кВт, що підтверджено документами, які подавались позивачем до заяви про тримання ліцензії.
В подальшому позивачем придбано нове гідротехнічне обладнання (гідротурбіна поворотно-лопатева з фіксованими лопатками ZD680-LH-80 потужністю 88,9 кВт та генератор АИР АИР31588 (90/750) потужністю 90 кВт), яке змонтоване на ГЕС у 2017 році.
Листами від 27.12.2017 №27/12-2 та від 05.01.2018 № 05/01-1 позивач повідомив НКРЕКП про заміну обладнання, встановленого на Великозаліснянській ГЕС, а саме: гідротурбіну ZD 680-LMY-120 та генератор SF 185-20/1180 замінено на гідротурбіну ZD680-LH-80 та генератор АИР АИР31588 (90/750) відповідно.
На підтвердження зазначених змін з урахуванням вимог Ліцензійних умов ТОВ «Компанія Гідроенерго» надала НКРЕКП , зокрема:
копії договору від 14.07.2016 № 1 щодо постачання електричного двигуна АИР АИР31588 (90/750) із видатковою накладною та актом приймання-передачі від 18.07.2016 № ПП-000225;
копії договору поставки від 01.08.2016 № UKR/01/08/16 щодо поставки на умовах CIF порт м. Одеса (Україна) турбіни вихідною потужністю 88,9 кВТ із копією митної декларації від 25.01.2017 на гідравлічну турбіну потужністю 88,9 кВт;
Сертифікат відповідності, паспорт на генератор АИР АИР31588 (90/750).
Відповідач, посилаючись на те, що в поданих сторінках паспорту на генератор не міститься технічних характеристик, зокрема, даних щодо встановленої потужності електрогенеруючого обладнання; копія сторінок паспорта на турбіну не надавалась, листом від 19.02.2018 № 1575/21.2/7-18 повідомив позивача про ненадання ним всіх документів згідно з вимогами пункту 1.6 Ліцензійних умов, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання.
Крім того, відповідачем встановлено, що згідно доданих позивачем документів на Великозаліснянській ГЕС проведена реконструкція, у зв'язку з чим відповідач тим же листом від 19.02.2018 № 1575/21.2/7 звернувся до позивача про надання проектної документації для прийняття виваженого рішення щодо зміни загальної встановленої потужності ТОВ «Компанія Гідроенерго».
Оскільки проектна документація позивачем надана не була, інших документів, які б підтверджували наявність у ліцензіата на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії новозаявлених засобів провадження господарської діяльності - гідротурбіни ZD 680-LH-80 та генератора АИР315S8(90/750) у місці провадження господарської діяльності - на Великозаліснянській ГЕС - ТОВ «Компанія Гідроенерго» також не було надано, відповідач дійшов висновку, що позивач листами від 27.12.2017 № 27/12-2, від 05.01.2018№ 05/01-1 не надав всіх документів згідно з вимогами пункту 1.6 Ліцензійних умов, зокрема копій документів, що підтверджують наявність на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених нових засобів провадження господарської діяльності у місці провадження господарської діяльності.
В подальшому позивачем направлені на адресу відповідача листи від 23.02.2018 № 23/02-1, від 15.05.2018 № 15/05-1, від 14.06.2018 № 14/06 та від 27.06.2018 № 27/06 із заявами про повторний та невідкладний розгляд листа від 27.12.2017 № 27/12-2.
При цьому разом з листом від 14.06.2018 № 14/06 позивач подав відповідачеві документи до листа коригування встановленої потужності Великозаліснянської ГЕС, а саме: відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії; паспорт генератора; фото генератора.
Листом НКРЕКП від 31.10.2018 № 10036/21.2/7-18 відповідач повідомив позивача про необхідність надання копій документів, що підтверджують введення в експлуатацію Великозаліснянської ГЕС після проведення будівельних робіт, пов'язаних із її реконструкцією.
Листом від 26.12.2018 № 26/12-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою невідкладного розгляду листа від 27.12.2017 № 27/12-2 та надав копію висновку №195 від 14.12.2018, складеного за результатами експертного (будівельно-технічного) дослідження з питання про необхідність отримання позивачем декларації про готовність обєкта до експлуатації, яке виконане судовим експертом ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРСПЕЦБУДЕКСПЕРТИЗА» ОСОБА_1 .
Згідно цього висновку, відповідне технічне переоснащення ГЕС відповідає виду будівельних робіт, що зазначені в п. 16 «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406.
За результатами аналізу цього експертного висновку №195 від 14.12.2018, відповідач листом від 18.01.2019 звернувся до позивача з проханням надати копію робочого проекту «Технічне переоснащення Великозаліснянської ГЕС» 1-07.2017-ТП.
Копія робочого проекту до НКРЕКП не надана.
Виходячи з таких обставин, приймаючи до уваги, що законні вимоги НКРЕКП як Регулятора щодо надання відповідних підтвердних документів позивачем не виконані, відповідач вважає безпідставним твердження відповідача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності, оскільки саме діями позивача спричинено неможливість прийняття виваженого рішення щодо зміни загальної встановленої потужності ТОВ «Компанія Гідроенерго».
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії (п.1 ч.1 ст.2 цього Закону).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор здійснює ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом.
Згідно ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".
Відповідно до ст.13 Закону України «Про електроенергетику», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 309 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
Ці Ліцензійні умови як в них вказано, встановлюють вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а також визначають вичерпний перелік вимог, умов і правил, обов'язкових для виконання під час провадження ліцензованої діяльності.
Діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає 5 МВт та більше, або суб'єкт господарювання має намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії або когенераційною установкою (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на Оптовому ринку електричної енергії України незалежно від встановленої потужності об'єкта електроенергетики (п.1.3 Ліцензійних умов).
За визначенням в п.1.4 Ліцензійних умов встановлена потужність - це номінальна активна електрична потужність електрогенеруючого обладнання, призначеного для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що входить до складу об'єкта електроенергетики, і з якою електрогенеруюче обладнання може тривалий час працювати без перевантаження відповідно до технічної документації або паспорту на обладнання.
Відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з виробництва електричної енергії (далі - ліцензована діяльність), подає до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1 до Ліцензійних умов.
Відповідно до п. 2.3 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог:
зберігати протягом дії ліцензії документи, копії яких подавалися НКРЕКП відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (п.1);
повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін (п.2);
провадити ліцензовану діяльність виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до НКРЕКП) - п.3.
Згідно п.1.6 Ліцензійних умов, на який посилається відповідач вказуючи на невиконання позивачем вимог цих Ліцензійних умов, до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії надаються документи згідно з наступним переліком, який є вичерпним:
1) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);
2) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності;
3) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорту - інші документи, що підтверджують їх технічні характеристики);
4) відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (додаток 2);
5) схему приєднання об'єкта електроенергетики до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії.
Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що визначений в п.1.6 Ліцензійних умов перелік документів, які подаються до НКРЕКП, є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, апеляційний суд вважає безпідставними вимоги відповідача щодо витребування у позивача проектної документації ТОВ «Компанія Гідроенерго», документів, які б підтверджували наявність у ліцензіата на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії новозаявлених засобів провадження господарської діяльності - гідротурбіни ZD 680-LH-80 та генератора АИР315S8(90/750) у місці провадження господарської діяльності - на Великозаліснянській ГЕС з доказами введення їх в експлуатацію, оскільки надання таких документів не передбачено ані п.1.6 Ліцензійних умов, ані іншими правовими актами, що врегульовують відносини з порушеного позивачем питання про внесення змін до ліцензійних даних позивача стосовно зміни встановленої потужності Великозаліснянської ГЕС.
Отже, за встановлених у справі обставин неприйняття відповідачем рішення щодо зміни загальної встановленої потужності ТОВ «Компанія Гідроенерго» свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність.
При цьому, як встановлено вище, позивач, звертаючись до відповідача із заявою від 27.12.2017 №27/12-2, а також додатково відповідними листами зокрема, від 14.06.2018 № 14/06, надав всі обумовлені п.1.6 Ліцензійних умов документи та інформацію, інші правові підстави для відмови позивачеві у внесенні змін до його ліцензійних даних за поданою позивачем заявою від 27.12.2017, відсутні.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Як вказано Верховним Судом України у рішеннях від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, від 24.11.2015 у справі № 816/1229/14, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів ст.245 КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт протиправної бездіяльності відповідача, апеляційний суд, виходячи з положень ст.9 КАС України вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірному випадку є зобов'язання відповідача внести зміни до ліцензійних даних ТОВ «Компанія Гідроенерго» в частині зміни встановленої потужності згідно заяви ТОВ «Компанія Гідроенерго» від 27.12.2017 №27/12-2 та поданих до неї документами.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити «зелений» тариф на виробництво електричної енергії Великозаліснянською гідроелектростанцією позивача відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» з 01.04.2018 та коефіцієнтом «зеленого» тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Великозаліснянської гідроелектростанції 23.12.2013, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про їх задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що 13.02.2018 у відповідності до вимог Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕ від 02.11.2012 №1421 ТОВ «Компанія Гідроенерго» подана заява щодо встановлення «зеленого» тарифу Великозаліснянській ГЕС.
За визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», закріплено, що "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Цією ж статтею Закону передбачено, що підтвердженням факту та дати введення в експлуатацію об'єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу), що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), є виданий уповноваженим органом сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом обєкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність обєкта до експлуатації.
Для об'єктів електроенергетики, яким встановлено "зелений" тариф, після проведення реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту із збільшенням встановленої потужності "зелений" тариф розраховується із застосуванням коефіцієнта "зеленого" тарифу, визначеного статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" на дату введення такого об'єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) в експлуатацію після реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, але не більшим від того, що застосовувався при встановленні "зеленого" тарифу відповідному об'єкту електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 02.11.2012 № 1421 Затверджений Порядок встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств.
Пунктом 1.3 Порядку №1421 встановлено, що «зелений» тариф встановлюється на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і діє до 01 січня 2030 року.
Згідно пункту 2.1 розділу ІІ вказаного Порядку «Умови встановлення та припинення дії «зеленого» тарифу» суб'єкт господарювання подає до НКРЕКП заяву щодо встановлення «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання (додаток 1) і такі документи:
пояснювальну записку з детальною інформацією про суб'єкта господарювання (форма власності, установлена потужність та інші характеристики об'єкта електроенергетики);
розрахунок собівартості виробництва електричної енергії на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (додаток 2);
обґрунтування статей та елементів витрат собівартості виробництва електричної енергії на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (копії договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг, довідку про чисельність персоналу, довідку про балансову вартість основних фондів із розбивкою за групами станом на дату подання заяви щодо встановлення «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання);
пояснювальну записку до проекту будівництва об'єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел енергії;
копію зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт, виданих відповідно до вимог Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466;
копію технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановки, яка виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;
копію зареєстрованої декларації про готовність об'єкта (або черги будівництва електростанції (пускового комплексу)) до експлуатації або сертифіката, виданих відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461;
копію кошторисної частини проектної документації будівництва об'єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел енергії.
Заява щодо встановлення «зеленого» тарифу та визначені цим пунктом документи до неї, можуть подаватися суб'єктом господарювання одночасно із заявою на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
Виходячи з встановлених судом обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач, відповідно до норм чинного законодавства, мав право звернутись до відповідача щодо встановлення «зеленого тарифу» із відповідною заявою.
Разом з тим, відповідно до п.2.2, 2.3 цього Порядку № 1421 у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 цього розділу, заява щодо встановлення «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання не розглядається, про що НКРЕКП повідомляє заявника у письмовій формі у 5-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕКП та повертає їх заявнику.
Протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви щодо встановлення «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання та доданих до неї документів відповідний структурний підрозділ НКРЕКП розглядає їх, готує та подає матеріали на засідання НКРЕКП. Про прийняття рішення щодо встановлення або відмови у встановленні «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання заявник письмово повідомляється протягом 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що в спірному випадку підставою для неприйняття відповідачем рішення про встановлення «зеленого» тарифу стало подання позивачем не всіх необхідних документів, обумовлених п.2.1 Порядку № 1421, як зазначено відповідачем, документів на підтвердження технічного переоснащення ГЕС.
Крім того, як встановлено вище, між сторонами існувала неузгодженість щодо внесення змін до ліцензійних даних позивача щодо установленої потужності ГЕС, що також має значення для вирішення питання про встановлення «зеленого» тарифу. І з цього приводу су дійшов висновку про протиправність оскаржуваної бездіяльності відповідача.
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги що фактично подані позивачем документи до заяви про встановлення «зеленого тарифу» відповідачем не досліджувались, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідача встановити «зелений» тариф на виробництво електричної енергії Великозаліснянською гідроелектростанцією позивача відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії», з 01.04.2018 та коефіцієнтом «зеленого» тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Великозаліснянської гідроелектростанції 23.12.2013.
Як вірно вказано судом з цього приводу, статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затверджений постановою НКРЕ від 02.11.2012 № 1421, імперативно визначені порядок та умови встановлення «зеленого» тарифу, формули визначення його коефіцієнту. Врегульовані і умови залишення заяви без розгляду заяви (повернення заявнику) або відмови у встановленні «зеленого» тарифу. Якщо такі умови відсутні, регулятор повинен встановити «зелений» тариф.
Втім, в спірному випадку суд першої інстанції не врахував, що відповідач фактично не розглянув подану позивачем заяву про встановлення «зеленого» тарифу з тих підстав, що позивачем подано не повний пакет документів, що перешкоджало прийняттю відповідного рішення і надавало відповідачеві право повернути заяву позивача.
Суд за таких обставин не може переймати на себе дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень, який має право вимагати від заявника дотримання певних умов, з якими закон пов'язує відповідний обов'язок суб'єкта владних повноважень, тому правильним і ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути питання щодо встановлення ТОВ «Компанія Гідроенерго» «зеленого» тарифу на виробництво електричної енергії.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 340/273/19 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо не внесення змін до ліцензійних даних ТОВ «Компанія Гідроенерго» в частині зміни встановленої потужності.
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внести зміни до ліцензійних даних ТОВ «Компанія Гідроенерго» в частині зміни встановленої потужності згідно заяви ТОВ «Компанія Гідроенерго» від 27.12.2017 №27/12-2 та поданих до неї документами.
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянути питання щодо встановлення ТОВ «Компанія Гідроенерго» «зеленого» тарифу на виробництво електричної енергії.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко