Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа№ 923/705/18 (провадження № 12-271гс18)
18 червня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу державного реєстратора Комунального підприємства «Херсонське обласне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради Пигиди А. Б. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» до державного реєстратора Комунального підприємства «Херсонське обласне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради Пигиди А. Б. про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора і постановою від 18 червня 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, оскаржуване судове рішення- без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Ухвалою Господарського суду Херсонської областівід 15 серпня 2018 року у відкритті провадження у зазначеній справі відмовлено.
2. Постановою Одеського апеляційного господарського судувід 27 вересня 2018 року зазначена ухваласуду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
4. Частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції (далі - ГПК України) передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
5. Частиною другої статті 282 ГПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
6. Таким чином, оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, а саме ГПК України, має бути встановлено випадки такого оскарження.
7. Саме статтею 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.
8. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 287 ГПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
а) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
б) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
9. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ГПК України.
10. Пунктом 7 частини першої статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
11. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження скасована апеляційним судом і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження постановисуду апеляційної інстанції в касаційному порядку ГПК України не передбачено.
12. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
13. Відкриваючи касаційне провадження у справі Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду помилково дійшов висновку, що оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського судувід 27 вересня 2018 року підлягає касаційному оскарженню.
14. Вказана помилка, на моє переконання, пов'язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ГПК України, з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ГПК України 1991).
15. Так частина п'ятої статті 105 ГПК України 1991 передбачала, що постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
16. Пункт другий частини першої статті 107 ГПК України 1991 зазначав, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу (ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду), після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
17. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14 листопада 2018 року виступило виключно оскарження учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.
18. Водночас надмірний судовий контроль суду касаційної інстанції за процесуальними питаннями, які не перешкоджають подальшому провадженню по справі і не впливають на перегляд справи по суті, не відповідає завданням Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.
19. Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача, а не розгляд справи по суті з недотриманням вимог статті 129 Конституції України, частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 282 ГПК України, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України.
На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності.
Суддя В. В. Пророк