26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 818/771/17
Провадження № 11-55апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко») на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (судді Старостін В. В., Рєзнікова С. С., Бегунц А. О.) у справі № 818/771/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Агро» (далі - ТОВ «Діамант-Агро») до Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Держгеокадастр), треті особи: ПрАТ «Райз-Максимко», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів і
У травні 2017 року ТОВ «Діамант-Агро» звернулося до суду з позовом до Держгеокадастру, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог просило визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації 32 договорів оренди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (кожним/кожною окремо) з ПрАТ «Райз-Максимко», та скасувати реєстраційні записи від 28 грудня 2012 року в Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок щодо реєстрації цих договорів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 2016 році між ТОВ «Діамант-Агро» і 32 фізичними особами (треті особи у справі) укладено договори оренди земельних ділянок, які розташовані на території Терешківської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Терешківська сільрада), та право оренди на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр). Однак із листа Міністерства юстиції України позивач дізнався, що ПрАТ «Райз-Максимко» подало скаргу на рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державними реєстраторами прав на нерухоме майно Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, щодо реєстрації права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ «Діамант-Агро». З цієї скарги позивачу стало відомо, що має місце подвійна реєстрація права оренди земельних ділянок, оскільки між цими ж фізичними особами та ПрАТ «Райз-Максимко» у 2012 році укладено договори оренди землі, зареєстровані відділом Держкомзему у Сумському районі Сумської області на підставі законодавства, яке діяло на момент державної реєстрації. Позивач вважає, що оскільки кадастрові номери всіх 32 земельних ділянок, на які посилається ПрАТ «Райз-Максимко», відсутні в кадастровій системі, то така державна реєстрація не є проведеною або проведена з порушенням норм чинного на той час законодавства.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2017 року відмовив у задоволенні позову.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2017 року задовольнив частково апеляційну скаргу ТОВ «Діамант-Агро»: скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог; прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги ТОВ «Діамант-Агро» в частині скасування реєстраційних записів щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 з ПрАТ «Райз-Максимко»; в іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року залишив без змін.
Не погодившись з указаним рішенням апеляційного суду, ПрАТ «Райз-Максимко» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ПрАТ «Райз-Максимко» зазначило, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач взагалі не обґрунтував порушення його прав відповідачем на час проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок у 2012 році. Натомість позивач зазначив, що саме звернення ПрАТ «Райз-Максимко» до Сумського районного суду Сумської області з позовами до ТОВ «Діамант-Агро» та фізичних осіб - третіх осіб у цій справі про визнання недійсними договорів оренди, укладених між останніми у 2016 році, порушує права ТОВ «Діамант-Агро». Отже, звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом є способом захисту права користування земельними ділянками, власники яких двічі розпорядилися своїм правом та повторно передали земельні ділянки у 2016 році ТОВ «Діамант-Агро» без припинення права користування цими ділянками ПрАТ «Райз-Максимко». Таким чином, у цій справі відсутній публічно-правовий спір між позивачем і відповідачем.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Діамант-Агро» вказало, що реєстрацію договорів оренди землі за ПрАТ «Райз-Максимко» було проведено на порушення вимог чинного на той час законодавства, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами, вказаними в договорах оренди землі, не були зареєстровані в Державному реєстрі земель як об'єкти оренди, а тому вчинення записів про державну реєстрацію таких договорів було передчасним, тобто незаконним. Крім того, в цьому спорі відповідач не виступає рівною стороною цивільних прав у правовідносинах щодо надання земель у користування та не виконує організаційно-господарські функції, а вчиняє управлінські дії по відношенню до іншої особи, тобто виконує адміністративно-розпорядчі функції, що властиво лише суб'єктам владних повноважень. У такому випадку суб'єкт владних повноважень, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції, дотримується певної процедури, визначеної земельним законодавством.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що у 2016 році між ТОВ «Діамант-Агро» та 32 фізичними особами - третіми особами у справі було укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Терешківської сільради.
На підставі зазначених договорів оренди позивач зареєстрував право оренди відповідних земельних ділянок у Реєстрі.
30 березня 2017 року на адресу ТОВ «Діамант-Агро» надійшов лист Міністерства юстиції України від 20 березня 2017 року № 2692-033-17/19к, із якого позивач дізнався про те, що має місце подвійна реєстрація права оренди на земельні ділянки, а саме між цими ж фізичними особами (третіми особами у справі) та ПрАТ «Райз-Максимко» у 2012 році вже були укладені та зареєстровані договори оренди на ті ж самі земельні ділянки.
Вважаючи, що державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок у 2012 році здійснена з порушеннями норм чинного законодавства, ТОВ «Діамант-Агро» звернулося до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки судів попередніх інстанцій з таких міркувань.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У цій справі ТОВ «Діамант-Агро», оскаржуючи реєстраційні записи про державну реєстрацію договорів оренди, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в ПрАТ «Райз-Максимко».
У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь державного реєстратора (у цьому випадку - Держгеокадастру) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження реєстраційних записів про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб'єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ТОВ «Діамант-Агро», належним відповідачем має бути юридична особа - ПрАТ «Райз-Максимко», то виходячи із суб'єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС Українисуд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС Українисуд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» задовольнити частково.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська