12 липня 2019 року м. Київ № 320/1920/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Української міської ради Обухівського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7;
- зобов'язати Українську міську раду Обухівського району Київської області видати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,01 га (у власність).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у наданні земельної ділянки через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки спірне рішення не містить конкретизації яким саме нормативно - правовим актам чи документам не відповідає місце розташування земельної ділянки. Більш того, відповідачем порушено строки розгляду заяви позивача та при підготовці рішення не було оприлюднено проекти рішень за 20 днів до їх прийняття, що передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 12.06.2019.
Відповідачем позов не визнано, 30.05.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що на порушення вимог норм закону позивачем не було надано до свого клопотання графічні матеріали, на яких мало бути зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
01.07.2019 представником позивача подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що ні посадовими особами, ні депутатами міської ради не було належним чином повідомлено позивача про розгляд його питання на засіданні постійної комісії. Оскаржуване рішення було прийнято відповідачем 08.11.2018, а позивач звернувся з клопотанням 07.12.2017. Щодо графічних матеріалів, то позивачем зазначено, що спірне рішення не містить на них жодних посилань. Також позивачем зазначено, що він неодноразово звертався до відповідача з тотожними заявами щодо виділення земельної ділянки, проте відповідачем кожного разу надавались однакові відмови, що свідчить про формальність підходу Української міської ради Київської області до розгляду заяв позивача.
08.07.2019 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що відсутність графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки позбавило можливості міської ради зробити висновок про відповідність чи невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Щодо повідомлення позивача про розгляд звернень, зазначено, що звернення гр. ОСОБА_1 №2051/0/2/17 від 07.12 2017 неодноразово розглядалося на засіданнях профільної депутатської комісії з питань будівництва, транспорту, зв'язку, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища клопотання, втім, у зв'язку із постійною відсутністю заявника, розгляд даного питання по суті переносився та лише на засіданні, що відбулося 02.11.2018 прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража.
У судовому засіданні 01.07.2019 представником позивача та представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на заявлені представниками сторін клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
07.12.2017 ОСОБА_1 подано до в.о. міського голови м. Українки Проценка К.В. заяву про надання позивачеві приміщення для зберігання речей, які він отримує на організацію для інвалідів в будинку побуту.
05.06.2018 Благодійною організацією інвалідів «Пробудження» подано до в.о. міського голови м. Українки Проценка К.В. заяву надання земельної ділянки від будівництво гаражу.
Рішенням Української міської ради сорок восьмої сесії сьомого скликання від 08.11.2018 відмовлено ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для будівництва гаража автомобіля, наданого йому згідно статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Рішенням Української міської ради сорок третьої сесії сьомого скликання від 19.07.2018 відмовлено Благодійній організації інвалідів «Пробудження» в наданні земельної ділянки під будівництво гаражу.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні земельної ділянки для будівництва гаража для автомобіля, що викладена в рішенні Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За змістом статті 11 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.
За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності до частини третьої статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції законів України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У той же час, згідно частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Відповідно до статті 46 Регламенту Української міської ради Обухівського району Київської області VII скликання, проект рішення, що планується винести на розгляд засідання сесії міської ради оформляється в паперовому та електронному вигляді та подається секретарю ради з метою оприлюднення у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» за 20 робочих днів до засідання сесії міської ради.
Секретар ради оприлюднює проект рішення шляхом його розміщення на офіційному сайті м. Українка (www.ukrainka.org/) на протязі робочого дня, в який було надано /надіслано/ відповідний проект.
Матеріали справи свідчать, що проект рішення "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" оприлюднено на офіційному сайті Української міської ради Обухівського району Київської області 06.11.2018, а рішення прийнято 08.11.2018, тобто з порушенням 20-денного строку, встановленого частиною третьою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про доступ до публічної інформації» та вимог власного Регламенту у частині розгляду проекту відповідного рішення з порушенням вимог щодо його публікації на офіційному інтернет-сайті відповідача за 20 робочих днів до дати розгляду.
При цьому, відповідач у надісланому на адресу суду відзиві на позов 30.05.1019 не надає жодних пояснень про допущенні порушення у частині несвоєчасного оприлюднення проекту відповідного рішення пізніш як за 20 робочих до дати їх розгляду з метою прийняття.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання.
Вимогами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.
Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо строків прийняття спірного рішення суд зазначає таке.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із зверненням, зареєстрованим у виконкомі за №2051/0/2/17 від 07.12.2017 з клопотанням про надання йому земельної ділянки для будівництва гаража для автомобіля, наданого йому згідно статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а спірне рішення, яким позивачеві відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва гаража для автомобіля прийнято Українською міською радою 08.11.2018, тобто з порушенням місячного строку.
Таким чином ухвалення рішення Українською міською радою Обухівського району Київської області про відмову позивачеві в наданні земельної ділянки поза місячним строком є незаконним.
Щодо посилань відповідача на відмову у наданні позивачеві земельної ділянки у зв'язку із ненаданням останнім до свого клопотання графічних матеріалів, на яких мало бути зазначене бажане місце розташування земельної ділянки суду зазначає таке.
Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.
Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.
Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.
Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні земельної ділянки для будівництва гаража для автомобіля, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Суд зазначає, що про відсутність належним чином оформлених графічних матеріалів, відповідачем зазначено вже у відзиві на адміністративний позов, проте посилань на такі підстави оскаржене рішення відповідача не містить.
Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Української міської ради Обухівського району Київської області видати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,01 га (у власність), суд зазначає таке.
Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження технічної документації землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.
Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Українську міську раду Обухівського району Київської області повторно розглянути на черговій сесії питання про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Української міської ради Обухівського району Київської області гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно положень статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Української міської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 35161509, адреса місце знаходження: 08720, Київська область, Обухівський район, пл. Т. Шевченка, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Української міської ради Обухівського району Київської області "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража" від 08.11.2018 №379/0/7-18-48-7.
3. Зобов'язати Українську міську раду Обухівського району Київської області повторно розглянути на черговій сесії питання про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 липня 2019 року