м. Вінниця
04 липня 2019 р. справа № 120/1651/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Чайки А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
22.05.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.04.2009 року є пенсіонером за віком та, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», звільнений від обов'язку сплати єдиного соціального внеску.
Разом з тим, 02.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату (боргу) недоїмки, відповідно до якої йому нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5293,88 грн.
Непогодження з такою вимогою стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому ОСОБА_2 просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57528-51 від 02.05.2019 року.
Ухвалою суду від 27.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання на 18.06.2019 року. Крім того, даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18.06.2019 року, в зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі та ненадходженням відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладено на 04.07.2019 року.
18.06.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 31845), у якому заперечили щодо позовних вимог. Вказали, що відповідно до п. 10 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року (далі - Порядок №435) фізичні особи-підприємці формують та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 1 розділу IV Порядку №435 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.
За даними інформаційної системи органів ДФС станом на 30.04.2019 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (КБК 7104000000) позивача становила 5293,88 грн., яка виникла внаслідок самостійно поданого звіту №1600219031 від 05.01.2016 року, термін сплати 09.02.2016 року на суму 5293,88 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення, відповідно до ст. 25 Закону №2464, здійснюють органи Державної виконавчої служби України.
Згідно з п. 1 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове, державне соціальне страхування» (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом №2464 обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскального органу, та сплатити їх. До таких платників застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, передбачених Інструкцією.
У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених Інструкцією.
Враховуючи зазначене, оскільки позивачем самостійно в поданому звіті визначено зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску та, в зв'язку із її несплатою, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату (боргу) недоїмки. З урахуванням вищезазначеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з підстав наведених у відзиві на позов.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_2 20.01.1998 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець.
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку позивачем з 01.01.2012 року, обрано спрощену систему оподаткування, 2 група.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є пенсіонером за віком.
Відповідно до довідки, виданої Гайсинським ОУПФ України у Вінницькій області, № 1918 від 20.05.2019 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком з 24.02.2009 року, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.01.2016 року позивачем до контролюючого органу самостійно було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №1600219031, де визначено суму єдиного внеску у розмірі 5293,88 грн.
Вказані суми єдиного соціального внеску, визначеного самостійно позивачем, не сплачено у граничні строки, у зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з нуступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон України № 2464).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.2, ч.3 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Як вже було встановлено судом, позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 дата народження 23.02.1949 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув пенсійного віку у 2009 році та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, а тому суд погоджується з доводами позивача, що він звільнений від сплати єдиного внеску у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, суд вказує, що подання позивачем відповідної звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальною для прийняття вимоги про сплату недоїмки, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску, може бути підтверджена не шляхом подання звітності, а шляхом укладання відповідного Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбаченого "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В іншому випадку, дії податкового органу, а саме прийняття вимоги про сплату недоїмки, дають підстави визнати, що вони направлені на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, що суперечить вищенаведеним приписам Закону № 2464-VІ та є порушенням прав позивача.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено правомірність оскаржуваної вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф-57528-51 від 02.05.2019 року, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57528-51 від 02.05.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165) в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення у повному обсязі виготовлене 09.07.2019 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович