ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2019Справа № 910/6756/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 11231,16 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 11231,16 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач допустив прострочення строку доставки вантажу згідно накладної № 43108497.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
11.06.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач фактично визнав обґрунтованість нарахування штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 3674,40 грн. Щодо іншої частини штрафу відповідач зауважив на невірному обрахунку позивачем кількості прострочених годин доставки вантажу, а також нарахування штрафу виходячи із суми платежів за перевезення, а не із розміру провізної плати. Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % до суми 5615,58 грн.
У свою чергу, позивач у відповіді на відзив, поданої через відділ діловодства та документообігу суду 24.06.2019 заперечував проти зменшення розміру пені, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання зобов'язання та незначний розмір штрафу, що становить лише 30 % від вартості перевезення. Крім того, позивач вказав на врахування ним строків перебігу доставки вантажу та правильність розрахунку кількості прострочених днів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом встановлено, що згідно залізничної накладної № 43108497 відповідач здійснював перевезення належного позивачу вантажу за маршрутом: Золотнішине УЗ - Ізмаїл Одеської залізниці, відстань перевезення - 821 км. Оформлення вантажу відбулося 02.12.2018, який згідно штемпелів станцій прибув на станцію призначення 12.12.2018.
За твердженням позивача, вантаж за вказаною залізничною накладною доставлено із порушенням встановленого статтею 41 Статуту залізниць України терміну доставки вантажу на 4 доби, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 11231,16 грн.
У відповідності до положень статті 133 Статуту, пункту 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, на залізничній накладній здійснено переуступний напис, за яким право пред'явлення претензій та позову передано позивачу.
Відтак, позивач звертався до відповідача з претензією від 05.02.2019 № 4641/42 про стягнення 11231,16 грн. штрафу, однак коштів від відповідача не отримав.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частинами 1, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить стаття 909 ЦК України.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення. (стаття 22 Статуту).
Статтею 41 Статуту визначено, що Залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом від 21.11.2000 № 644 Міністерства транспорту України (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктами 1.1, 2.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача - до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до графи 51, 52 залізничної накладної вантаж відповідачем доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу.
Одночасно, суд відхиляє твердження відповідача про обчислення строку доставки вантажу до 12.12.2018 о 13:23 год., тобто прострочення на 3 доби та 13 год. (85 год. загалом), оскільки в наведених у статті 116 Статуту та пункту 8 Правил видачі вантажів йдеться про обчислення такого строку у добах, а не у годинах.
При цьому, у залізничній накладній відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
Також, судом прийнято до уваги визнання відповідачем у відзиві, підписаним уповноваженим представником, позову в частині 3674,40 грн. штрафу, що за встановлених судом обставин не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо іншої частини штрафу суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок суми штрафу за спірною накладною виходячи із загальної суми сплачених відправником за здійснення відповідного перевезення коштів, визначеної у графі 34 (графи 36+37) накладної, тобто, з урахуванням окрім провізної плати також інших розрахованих залізницею зборів, що не відповідає закріпленому в статті 116 Статуту порядку нарахування штрафу.
Згідно з Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів - пояснення щодо заповнення накладної, у графі 31 накладної зазначається провізна плата, у графах 35, 36 - інші платежі на станції відправлення.
Беручи до уваги наведене, суд погоджується із твердженнями відповідача щодо необхідності застосування для обрахунку штрафу лише суми провізної плати, що зазначена у графі 31 залізничної накладної у розмірі 18372 грн., а не суми всіх платежів за перевезення у розмірі 37437,20 грн.
Таким чином, за арифметичним перерахунком суду суми штрафу з урахуванням розміру провізної плати, останній підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5511,60 грн. (18372*30%=5511,60 грн.), 3674,40 грн. з яких визнані відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Таким чином, суд, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50%
При цьому, відповідач просив зменшити розмір штрафу до 5615,58 грн., проте за розрахунком суду сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 5511,60 грн., тобто менше ніж сума, до якої просив відповідач зменшити розмір штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5511,60 грн., розмір судового збору, що покладається на сторін, становить 942,72 грн., з яких 471,36 грн. підлягає стягненню з відповідача, а 471,36 грн. - поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись статтями 86, 129, 130, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16; ідентифікаційний код 00191282) 5511 (п'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 60 коп. штрафу, а також 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 36 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16; ідентифікаційний код 00191282) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 36 коп., сплаченого згідно платіжного доручення від 20.05.2019 № 28980.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова