ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2019Справа № 910/4441/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, м. Миколаїв
до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" , м. Київ
про стягнення 7 603,88 грн.
Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" суми в розмірі 7 603,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти в сумі 7 603,88 грн, отримані від реалізації арештованого майна боржника, були переведено відповідачу, на підставі того, що в виконавчому провадженні №23097462 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» відбулась реалізація майна ОСОБА_1 шляхом проведення електронних торгів і за результатами таких торгів майно було придбано ОСОБА_2 , проте в подальшому вказані торги було визнано недійсними рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08.02.2016 №489/4802/15-ц. Таким чином, у зв'язку із визнанням недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна на підставі ст. 216 ЦК України та ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти в розмірі 7 603,88 грн позивачу як безпідставно набуті.
Окрім того, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою, яке обґрунтоване тим, що позивач з даним позовом звернувся до суду 07.02.2019 року (тобто в трирічний термін), проте у зв'язку з несплатою судового збору ухвалою від 05.03.2019 року позовну заяву Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було повернуто без розгляду. З огляду на відсутність у позивача об'єктивної можливості здійснити сплату судового збору в коротший строк, позовна заява вдруге надіслана до суду 05.04.2019 засобами поштового зв'язку.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 року у справі №910/4441/19 позовну заяву Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
29.04.2019 року позивачем до суду засобами поштового зв'язку була направлена заява про усунення недоліків позовної заяви (до суду надійшла 02.05.2019 року).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050619935 отримав ухвалу суду від 13.05.2019 про відкриття провадження у справі 15.05.2019 року.
21.05.2019 року відповідачем (в межах визначеного судом строку) подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що кошти отримані відповідачем не підпадають під визначення ЦК України щодо безпідставно набутого майна, а банк не є особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Позиція позивача є хибною і не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Окрім того, відповідачем зазначено, що з 03.06.2015 року в банку розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк». До правовідносин, які виникають під час ліквідації банку, застосовуються пріоритетні норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме ст. 46 та ст. 49, і тому всі вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Також, у відзиві вказано на пропущення позивачем строку позовної давності.
07.06.2019 року судом отримано відповідь позивача на відзив, згідно якої він зазначає, що Верховний суд України в своїй постанові від 12.09.2018 року №154/948/16 дійшов висновку, що банк та державна виконавча служба після визнання прилюдних торгів недійсними зобов'язані були повернути отримані грошові кошти і такі кошти підлягають поверненню в порядку реституції. В даному випадку підставою для отримання відповідачем грошових коштів в сумі 7 603,88 грн був правочин - реалізація майна боржника з прилюдних торгів, яка за своєю правовою природою віднесена до угод купівлі-продажу. В наступному вказаний правочин було визнано недійсним в судовому порядку, тобто правова підстава знаходження коштів у відповідача на даний час відпала. Враховуючи викладене, позивач, який здійснював примусове виконання виконавчого документа та передачу арештованого майна на реалізацію, а також подальше перерахування отриманих від реалізації коштів відповідачу, набув право в порядку ст. 1212 ЦК України звертатись до суду з позовом про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
На виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (перебуває виконавче провадження ВП №23097462 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2013, виданого 09.09.2010 Ленінський районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Крелдитпромбанк" заборгованості за кредитом в сумі 8 422,30 грн, судові витрати: судовий збір 84,22 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120,00 грн., всього 8 626,52 грн.
18.10.2010 державним виконавцем Ленінського ВДВС (після перейменування - Інгульський ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ВП №23097462.
Оскільки на виконанні в Інгульському ВДВС перебувало декілька виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 , 30.05.11. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, на підставі якої ВП №23097462 приєднано до зведеного ВП №26792642.
З метою примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем вжито заходів щодо виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником на праві власності зареєстроване нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , доля - ціла.
10.12.2012 державним виконавцем складено акт опису й арешту вказаного нерухомого майна. В наступному описане й арештоване майно було оцінене експертом та передано на реалізацію відповідно до норм Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.14. №656/5.
10.03.2015 Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України провело електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
Переможцем торгів стала ОСОБА_2 , яка сплатила за придбане майно 422 700,00 грн (протокол № 59730 від 10.03.2015).
Сплачені покупцем грошові кошти були розподілені наступним чином: 21 135,00 грн надійшло на рахунок ДП „Інформаційний центр" МЮУ (гарантійний внесок) та 401 565,00 грн надійшло від покупця на рахунок Інгульського ВДВС 16.03.2015.
26.03.2015 державним виконавцем складено акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів.
Грошові кошти в сумі 401 565,00 грн, отримані від реалізації арештованого майна боржника, було розподілено між стягувачами за зведеним ВП №26792642.
Зокрема, платіжним дорученням від 17.04.2015 №2761 кошти в розмірі 7 603,88 грн перераховано на користь Відкритого акціонерного товариства "Кедитпромбанк" за виконавчим листом №2-2013, виданим 09.09.2010 Ленінський районним судом міста Миколаєва.
31.03.2015 ВП №26633029 було закінчено державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час винесення постанови) у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08.02.2016. по справі №489/4802/15-ц задоволено цивільний позов ОСОБА_3 до Ленінського ВДВС, ДП „Інформаційний центр" МЮУ, ОСОБА_2 . Визнано недійсними електронні торги, проведені 10.03.2015 ДП „Інформаційний центр" МЮУ з продажу квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним протокол №59730 проведення електронних торгів від 10.03.2015 та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 10.04.2015 на майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.11.2017 рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08.02.2016 залишене без змін.
У зв'язку з ухваленням апеляційним судом рішення від 08.02.2016 по справі № 489/4802/15-ц про визнання недійсними прилюдних торгів, начальником відділу ДВС 28.03.2016 винесено постанову про перевірку виконавчого провадження №26633029.
За наслідками перевірки постанову про закінчення ВП №26633029 скасовано.
28.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №26633029, яке на даний час перебуває на виконанні, проводяться виконавчі дії, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення.
12.04.2016 за вих. №16282, 22.01.2018 за вих. №2090, 20.06.2018 за вих. №38417, 15.08.2018 за вих. №48081 на адресу Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" позивачем направлено листи з пропозицією повернути на рахунок відділу ДВС грошові кошти в сумі 7 603,88 грн, оскільки електронні торги з реалізації арештованого майна визнано недійсними, та відповідно відпала правова підстава для утримання цих коштів стягувачем.
Вказані листи відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 7 603,8 грн. підлягають поверненню відповідачем, оскільки відпала правова підстава для утримання цих коштів стягувачем.
Відповідач у відзиві зазначає, що у зв'язку із запровадженням в банку ліквідаційної процедури та призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк», згідно вимог норм пріоритетного спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», всі вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними, а тому позовні вимоги є необгрунтованими. Також, у відзиві вказано на пропущення позивачем строку позовної давності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно із статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки, електронні торги, проведені 10.03.2015 ДП „Інформаційний центр" МЮУ з продажу квартири АДРЕСА_1 , протокол їх проведення, протокол №59730 проведення електронних торгів від 10.03.2015 та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів визнано недійсними рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08.02.2016 по справі №489/4802/15-ц, то правова підстава набуття права на грошові кошти у відповідача, як стягувача, відпала.
Слід зазначити, що результатом визнання електронних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах зведеного ВП №26792642, мають бути приведені у стан, який передував проведенню електронних торгів.
Вказана обставина зумовлює обов'язок відповідача як стягувача повернути кошти в сумі 7 603,88 грн, що перераховані позивачем відповідачу за платіжним дорученням №2761 від 17.04.2015.
Враховуючи те, що правова підстава набуття відповідачем грошових коштів у сумі 7 603,88 грн. відпала, то в силу приписів статті 1212 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивачу.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2015 року №353 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2015 року №112 «Про початок ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк», з 03.06.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк».
Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті уповноваженими органами було розпочато процедуру ліквідації банку.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Як передбачено ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно з приписами ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи.
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача суми коштів заявлена до суду в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для висновку про задоволення позовних вимог Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в справі №910/4441/19.
Щодо заявленого позивачем клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог та клопотання позивача про поновлення строків на звернення до суду з позовом, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно із п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог про стягнення суми коштів в розмірі 7 603,88 грн, позов не підлягає задоволенню саме з вказаних вище підстав, у зв'язку з чим наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються та клопотання про їх поновлення не розглядається.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов