ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.07.2019Справа № 910/3336/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 2 901 344,09 грн.
Представники:
від позивача: Кійко Є.А.
від відповідача: Компанець Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крендлз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 901 344,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № ЦЗВ-05-01318-01 від 03.07.2018 несвоєчасно оплатив вартість поставленої продукції, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2486866,36 грн. та 3% річних у розмірі 414477,73 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крендлз" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення правильної ціни поданого позову; надання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум із відомостями про конкретно взятий позивачем період нарахування пені та 3% річних; здійснення належного викладу обставин щодо періоду здійснених поставок; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
29.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.05.2019.
23.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення відповідальності у зв'язку з несвоєчасною оплатою коштів та просить суд відмовити у позові.
У підготовче засідання 14.05.2019 з'явилися представники сторін.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду та для надання відповідачу можливості подати заперечення на відповідь на відзив, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.05.2019.
У підготовче засідання 28.05.2019 з'явився представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.06.2019.
У підготовче засідання 18.06.2019 з'явився представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 18.06.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2019.
У судове засідання 02.07.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позов, та представник відповідача, який проти позову заперечив.
У судовому засіданні 02.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
03.07.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки №ЦЗВ-05-01318-01 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в Специфікаціях - залізничне обладнання (стрілочні переводи).
Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28 грудня 2018 року, ціна встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці із подальшим направленням за реквізитами Вантажоодержувача - кінцевого одержувача (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС"-2010). Загальна сума даного договору складає 211296817,95 грн.
За змістом п. 5.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається у рознарядці замовника, відповідно до правил ІНКОТЕРСМ-2010.
Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів, передбачених п. 7.1 договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у період з 24.08.2018 по 28.08.2018 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 54293144,82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та залізничними накладними №№ 46396156, 46383980, 46353454, 46353702, 46416087, 46383964, 46498499, 46498481, 46497988, 46497855, 46497947, 46497814, 46498465, 46498457, 46531513, 46531505, 46531240, 46531257, 46533527.
Також до матеріалів справи долучені копії податкових накладних, роздрукованих з Єдиного реєстру податкових накладних, на підтвердження факту реєстрації їх згідно з умовами п. 6.1 Договору.
Як зазначав позивач, відповідач повністю сплатив заборгованість за Договором в частині здійснених у період з 24.08.2018 по 28.08.2018 поставок, однак, такі оплати були здійснені з простроченням.
Вказаний факт відповідачем не заперечувався.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № ЦЗВ-05-01318-01 від 03.07.2018 несвоєчасно оплатив вартість поставленої продукції, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2486866,36 грн. та 3% річних у розмірі 414477,73 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, згідно з п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.
Як встановлено судом, у період з 24.08.2018 по 28.08.2018 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 54293144,82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та залізничними накладними №№ 46396156, 46383980, 46353454, 46353702, 46416087, 46383964, 46498499, 46498481, 46497988, 46497855, 46497947, 46497814, 46498465, 46498457, 46531513, 46531505, 46531240, 46531257, 46533527.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів, передбачених п. 7.1 договору.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, на виконання умов Договору були оформлені та зареєстровані податкові накладні на кожну партію поставленого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, роздрукованих Єдиного реєстру податкових накладних, та квитанціями з посиланням на дату їх реєстрації.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, а представниками сторін не заперечується, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, проте допустив прострочення здійснення таких розрахунків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені у розмірі 2486866,36 грн. та 3% річних у розмірі 414477,73 грн. (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.6 Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.
Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за період з першого дня прострочення за кожною залізничною накладною по день оплати включно за кожною такою накладною.
В той же час, суд вважає необґрунтованим включення до періоду розрахунку в тому числі день фактичної оплати заборгованості.
За наведених обставин, здійснивши перерахунок пені за кожною залізничною накладною за період прострочення без включення дати оплати до періоду розрахунку, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2460091,70 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.
Позивачем також заявлено до стягнення 414477,73 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з першого дня прострочення за кожною залізничною накладною по день оплати включно за кожною такою накладною.
В той же час, суд вважає необґрунтованим включення до періоду розрахунку в тому числі день фактичної оплати заборгованості.
За наведених обставин, здійснивши перерахунок 3% річних за кожною залізничною накладною за період прострочення без включення дати оплати до періоду розрахунку, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 410015,28 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо тверджень відповідача про можливість зменшення відповідальності відповідача, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В той же час, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів про відсутність фінансування, зменшення надходжень коштів тощо, що, за твердженнями відповідача стало причиною несвоєчасної оплати за Договором.
Більше того, умовами Договору розмір пені визначений у розмірі облікової ставки Національного банку від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення, що вдвічі менше передбаченого законодавством максимального розміру пені - подвійної облікової ставки.
Також позивач зазначає, що він не є виробником товару, який було поставлено відповідачу, виробником такої продукції є АТ «Дніпропетровський стрілочний завод», а тому несвоєчасна оплата зі сторони відповідача спричинює несвоєчасну оплату зі сторони позивача на користь АТ «Дніпропетровський стрілочний завод», що ускладнює здійснення наступних поставок з АТ «Дніпропетровський стрілочний завод».
За наведених обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та заперечень позивача, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо можливості зменшення пені, яка підлягає стягненню у даній справі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крендлз» (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4; ідентифікаційний код: 34496913) пеню у розмірі 2460091 (два мільйони чотириста шістдесят тисяч дев'яносто одну) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 410015 (чотириста десять тисяч п'ятнадцять) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 43051 (сорок три тисячі п'ятдесят одна) грн. 60 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.07.2019
Суддя Ю.В. Картавцева