ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.07.2019Справа № 910/2625/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Представники:
від позивача: Гончаров О.О.
від відповідача: Лисенко С.В.
Приватне акціонерне товариство "Медфарком-Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 35-р/тк від 26.12.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 35-р/тк від 26.12.2018 є безпідставним та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить суд визнати таке рішення недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення вірної адреси та ідентифікаційного коду юридичної особи позивача; надання доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (зокрема копії рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 35-р/тк від 26.12.2018) або зазначити щодо неможливості подання такого доказу; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
13.03.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Разом з тим, позивач просив витребувати у Антимонопольного комітету України матеріали справ № 143-26.13/3-18, № 143-26.13/295-16 та № 143-26.13/296-16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.04.2019; витребувати у Антимонопольного комітету України матеріали справи № 143-26.13/3-18.
01.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання 09.04.2019 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 21.05.2019.
У підготовче засідання 21.05.2019 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою надання позивачу можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема, з відзивом на позовну заяву, а також для належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.06.2019.
У підготовче засідання 11.06.2019 з'явився представник сторін.
У підготовчому засіданні 11.06.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2019.
У судове засідання 18.06.2019 прибули представники сторін. Представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
Дане клопотання було задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 02.07.2019.
У судове засідання 02.07.2019 прибули представники сторін. Представник позивача підтримав позов, представник відповідача проти позову заперечив.
У судовому засіданні 02.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з'ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судом встановлено, що 26.12.2018 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення тимчасової адміністративної колегії № 35-р/тк у справі № 143-26.13/3-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким, зокрема:
визнано, що Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному; обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 27.03.2017 № 143-26/01-3350 встановлений ним строк (п. 1 Рішення);
на підставі частини другої статті 52 Закону України «Про захист; економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» штраф у розмірі 108 000 грн. (п. 2 Рішення);
визнано, що Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 10.08.2017 № 143-26/01-8659 у встановлений ним строк (п. 3 Рішення);
на підставі частини другої статті 52 Закону України «Про захист; економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» штраф у розмірі 108 000 грн. (п. 4 Рішення);
визнано, що Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 18.10.2017 № 143-26/01-11158 у встановлений ним строк (п. 5 Рішення);
на підставі частини другої статті 52 Закону України «Про захист; економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накладено на Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» штраф у розмірі 108 000 грн. (п. 6 Рішення).
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
Державний уповноважений Антимонопольного комітету України у зв'язку із розглядом справ № 143-26.13/295-16 і № 143-26.13/296-16, розпочатих за наявністю ознак вчинення групою Медфарком в особі приватного акціонерного товариства «Медфарком-Центр» (далі - ПрАТ «Медфарком-Центр», Товариство) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарком» та ряду інших суб'єктів господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій і зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавних ринках лікарських засобів шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, у межах повноважень, передбачених статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», направив ПрАТ «Медфарком-Центр» вимоги від 27.03.2017 № 143-26/01-3350 (далі - Вимога 1), від 10.08.2017 № 143-26/01-8659 (далі - Вимога 2), від 18.10.2017 № 143-26/01-11158 (далі Вимога 3).
У кожній з вимог було зазначено, що копії документів необхідно надати згідно з нумерацією пунктів вимог, з підписом керівника підприємства або уповноваженої особи в паперовій формі; інформацію, що запитувалась у формі таблиць, необхідно надали в електронній формі у форматі «.xls» (Microsoft Office Excel 2003) на CD-R із зазначенням серії та номера диска.
Одночасно в кожній з вимог зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14 та 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 зазначеного Закону.
Отже, позивач був поінформований про правові наслідки неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі або недостовірної інформації.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303506445674 Вимогу 1 було отримано уповноваженим представником позивача 30.03.2017.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303506473589 Вимогу 2 було отримано уповноваженим представником позивача 16.08.2017.
Як зазначено в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303507897200, Вимогу 3 було отримано уповноваженим представником позивача 24.10.2017.
Отримавши Вимогу 1, Товариство звернулося до Комітету листом від 15.05.2017 № 01-05/17 (вх. Комітету № 8-01/4653 від 17.05.2017) з клопотанням продовжити термін надання інформації на питання №№ 1, 2, 3, 5 розділу V та розділ VI Вимоги 1 до 15.06.2017.
Листом Комітету від 18.05.2017 № 143-26.13/01-5337 Товариство повідомлено про продовження терміну надання інформації на питання №№ 1, 2, 3, 5 розділу V та розділу VI Вимоги 1 до 15.06.2017.
Відповідь Товариства, зокрема, на питання № 4 розділу V надана Комітету листом від 15.05.2017 № 02-05/17 (вх. Комітету № 8-143/4629 від 16.05.2017) на оптичному носії інформації компакт-диску ANV Professional CD-R 700 MB 80 MIN KAKTUZ RFD80M-80685 80 в неповному обсязі, зокрема, не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 3, 4 таблиці в додатку 4 розділу V, а саме: міжнародна непатентована назва, код лікарського засобу за АТХ.
Відповідь ПрАТ «Медфарком-Центр», зокрема, на питання № 1 розділу V надана Комітету листом від 15.06.2017 № 04-06/17 (вх. Комітету № 8-143/5866 від 16.06.2017) на оптичному носії інформації компакт-диску ANV Professional CD-R 700 MB 80 MIN KAKTIJZ RFD80M-80685 80 XU в неповному обсязі зокрема, не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 8, 9 таблиці в додатку 1 розділу V, а саме: сума знижок, бонусів тощо, наданих постачальником Товариству (без ПДВ), термін і порядок розрахунків за поставлені лікарські засоби.
Інформація Товариства на питання № 5 розділу V про загальні обсяги реалізації суб'єктами господарювання групи Медфарком лікарських засобів національного та іноземнрго виробництва впродовж 2011-2016 років іншим суб'єктам господарювання (крім зазначених в пп. 2 - 4 розділу V) Комітету не надана.
Товариство звернулося до Комітету листом від 15.06.2017 № 03-06/17 (вх. Комітету № 8-01/5801ел/п від 15.06.2017) із клопотанням продовжити термін надання інформації на питання №№ 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21 розділу VI Вимоги 1 до 21.07.2017.
Листом Комітету від 20.06.2017 № 143-26.13/02-6661 позивачу повідомлено про продовження терміну надання інформації на питання №№ 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21 розділу VI Вимоги 1 до 30.06.2017.
Відповідь Товариства, зокрема, на питання №№ 7, 11, 18, розділу VI Вимоги 1 надана Комітету листом від 30.06.2017 № 05-06/17 (вх. Комітету № 8-143/6399 від 03.07.2017) на оптичному носії інформації компакт-диску ANV Professional CD-R 700 MB 80 MIN KAKTUZ RFD80M-80685 80 XU в неповному обсязі, зокрема, не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 4, 5, 6, 7 таблиці в додатку 6 розділу VI, а саме: перелік умов, за виконання яких надаються відповідні додаткові виплати (знижка, бонус, винагорода тощо); перелік лікарських засобів (торгова назва), до яких застосовуються відповідні додаткові виплати; періодичність надання відповідної додаткової виплати (місяць, квартал, рік тощо); база для нарахування відповідної додаткової виплати (вартість придбаних лікарських засобів тощо).
Також не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 5, 6, 9, 10, 11, 12 таблиці в додатку 7 розділу VI, а саме: щодо бонусів, винагород та інших виплат, наданих Товариством на користь своїх контрагентів (споживачів, покупців). Товариством не надано інформації, що запитувалась у стовпчику № 2 таблиці в додатку 8 розділу VI, а саме: найменування, адреса суб'єкта господарювання, в якого придбані лікарські засоби. Також у додатках до листа від 30.06.2017 № 05-06/17 позивачем надано копії актів про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду, посвідчених експертною комісією Державного архіву м. Києва, де актом від 26105.2017 № 3 знищено документи (довідки, акти, у тому числі акти звірок), листування про взаєморозрахунки між організаціями стосовно дебіторської заборгованості за 2012 - 2013 роки; договори, угоди (аудиторські, господарські (купівлі-продажу), операційні тощо за 2012 - 2013 роки та ін.
Товариство знищило інформацію, яка запитувалась у питаннях №№ 6, 7, 8 розділу IV (копії договорів (угод, контрактів) зі всіма змінами, доповненнями та додатками, укладених протягом 2011 - 2016 років) та питаннях №№ 8, 9 розділу VI (перелік та копії документів (інвойсів, кредит-нот, протоколів узгодження знижки, ціни та вартості товару тощо), що були оформлені протягом 2011 - 2016 років). Отже, інформація Товариства на зазначені питання Вимоги 1 надана в неповному обсязі.
Відповідь ПрАТ «Медфарком-Центр», зокрема, на питання №№ 3, 6, 8 Вимоги 2 надана Комітету листом від 15.09.2017 № 01-09/17 (вх. Комітету № 8-143/9414 від 26.09.2017) на оптичному носії інформації компакт-диску CD-R 700 MB 80 MIN ARENA RFD80M-80991 80 QG в неповному обсязі, зокрема, не надано інформації, що запитувалась у стовпчику № 8 таблиці в додатку 1 до питання № 3, а саме: сума знижки, бонусів тощо, наданих постачальником Товариству, також не надано інформації, що запитувалась Комітетом за період 2011- 2013 років.
Також не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 4, 5, 6, 7 таблиці в додатку 4 до питання № 6, а саме: перелік умов, за виконання яких надаються відповідні додаткові виплати (знижка, бонус, винагорода тощо); перелік лікарських засобів (торгова назва), до яких застосовуються відповідні додаткові виплати; періодичність надання відповідної додаткової виплати (місяць, квартал, рік тощо); база для нарахування відповідної додаткової виплати (вартість придбаних лікарських засобів тощо).
Відповідь Товариства на додаток 5 до питання № 8 надана в неповному обсязі, зокрема, не надано інформації, що запитувалась за період 2011- 2013 років.
Інформація Товариства на питання № 4 Вимоги 2 про обсяги реалізації суб'єктами господарювання групи Медфарком лікарських засобів національного та іноземного виробництва в приватний аптечний сегмент впродовж 2011 - 2016 років Комітету не надана.
Отже, у встановлені державним уповноваженим Комітету у Вимозі 2 строки інформація від ПрАТ «Медфарком-Центр» була надана Комітету в неповному обсязі.
Відповідь Товариства, зокрема, на питання №№ 3,5 Вимоги 3 надано Комітету листом від 17.11.2017 № 01-11/17 (вх. Комітету № 8-143/11438 від 21.11.2017) на оптичному носії інформації компакт-диску CD-R 700 MB 80 MIN ARENA RFD80M-80991 80 QG в неповному обсязі.
На додаток 1 до питання № 3.5, зокрема, не надано інформації, що запитувалась за період 2011 - 2013 років.
Не надано інформації, що запитувалась у стовпчику № 8 таблиці в додатку 2 до питання № 5.2, а саме: сума знижки, бонусів тощо, наданих постачальником Товариству, або ж зазначити назву та реквізити документа, що підтверджує відповідну виплату.
Отже, у встановлені державним уповноваженим Комітету у Вимозі 3 строки інформація від ПрАТ «Медфарком-Центр» була надана Комітету в неповному обсязі.
З огляду на наведене, Комітет дійшов висновку, що дії ПрАТ «Медфарком-Центр», що полягали в поданні інформації в неповному обсязі Комітету на вимоги державного уповноваженого Комітету від 27.03.2017 № 143-26/01-3350, від 10.08.2017 № 143-26/01-8659, від 18.10.2017 № 143-26/01-11158 у встановлені ним строки, є порушеннями, передбаченими пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що Рішення є безпідставним, таким, що не відповідає дійсності, та прийнятим з порушенням норм законодавства, а тому просить суд визнати таке рішення недійсним.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Щодо неподання інформації, що запитувалась у Вимозі 1 (міжнародна непатентована назва, код лікарського засобу за АТХ), позивач зазначає, що таке неподання сталось сталось у зв'язку з технічною помилкою, яка була допущена одним із співробітників позивача.
З цього приводу суд зазначає, що склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону, не передбачає наявності та необхідності доведення суб'єктивної сторони (умисно чи ні було вчинено таке порушення).
Відповідно до абзацу першого статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги органу Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом. Також згідно з абзацом другим статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» невиконання вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Позивач сам у своїй позовній заяві визнав факт неподання інформації, що підтверджує факт подання інформації в неповному обсязі.
Надання інформації після встановленого у вимозі строку не є підставою для звільнення від відповідальності, отже, наведені позивачем доводи спростовують обов'язковості виконання суб'єктом господарювання вимог органу Комітету.
З приводу неподання інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 8, 9 таблиці в додатку 1 до розділу V Вимоги 1 (сума знижок, бонусів тощо, наданих постачальником позивачу, термін і порядок розрахунків за поставлені лікарські засоби), позивач вказує, що не отримував від своїх постачальників знижок при закупівлі лікарських засобів. У всіх випадках отримання знижок від постачальників відбувалося безвідносно до асортименту (номенклатури) товарів, що закуповувалися, тобто, виокремити отримані знижки в розрізі номенклатури лікарських засобів неможливо, оскільки знижки від постачальників позивач якщо й отримував, то це відбувалося через деякий час після придбання товарів.
Суд зазначає, що викладені у позовній заяві твердження суперечать одне одному, а саме позивач зазначає, що не отримував від своїх постачальників знижок, та одночасно зазначає, що отримання знижок від постачальників відбувалося безвідносно до асортименту.
Окрім того, позивач, продовжуючи термін для надання відповіді на Вимогу 1, не повідомив Комітет щодо неможливості надання або того, що така інформація у нього відсутня.
Крім того, у своїй відповіді від 15.06.2017 № 04-06/17 на Вимогу 1 позивач не пояснює причин неможливості заповнення інформації, яка запитувалась у стовпчиках №№ 8. 9 таблиці в додатку 1.
Отже, позивач мав надати запитувану інформацію або вчасно надати пояснення щодо неможливості подання такої інформації.
Позивач також зазначає, що надати інформацію про терміни і порядок розрахунків за поставлені лікарські засоби в розрізі товарної номенклатури не мав можливості, оскільки не володіє такою інформацією у тому вигляді, що запитувалася.
Проте, законодавство не містить приміток чи застережень, що суб'єкт господарювання, до якого органи Комітету звернулися із вимогою про надання інформації, звільняються від відповідальності, якщо органами Комітету витребовується інформація не у тому вигляді/формі, яка на даний момент наявна у суб'єкта господарювання.
Щодо неподання інформації, зазначеної в питанні № 5 розділу V Вимоги 1, позивач зазначає, що інформація не могла бути надана окремо від інформації, яка була надана позивачем у складі відповіді на питання № 3 розділу V Вимоги 1 у додатку 3, оскільки операції щодо постачання лікарських засобів позивач може ідентифікувати лише виходячи з джерела отримання грошових коштів за поставлені товари за ознакою «кошти державного та/або місцевого бюджету (казначейські рахунки) - кошти, що надходять з рахунків, відкритих у комерційних банках.
Проте, суд зазначає, що у Вимозі 2 позивачу пропонувалося надати пояснення щодо неподання вищезазначеної інформації, зважаючи на той факт, що позивач реалізовував лікарські засоби TOB «ВЕНТА ЛТД», ПрАТ «Альба Україна», ТОВ «Людмила-Фарм», зокрема у період 2011 - 2012 років і зазначені суб'єкти господарювання не діяли/не діють в аптечному сегменті.
Також пропонувалося надати інформацію - чи є суб'єкти господарювання, зазначені в додатку № 3 пункту 3 розділу V Вимоги, виключно тими, що діють в аптечному сегменті. У разі, якщо в додатку № 3 вказані суб'єкти господарювання, що не діють в аптечному сегменті, надати інформацію окремо щодо суб'єктів господарювання, які діють в аптечному сегменті та таких, що не діють за період з 01.01.2011 по 01.12.2017 роки.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй відповіді від 15.09.2017 № 01-09/17 на Вимогу 2 позивач зазначив, що оскільки в силу положень (п.3) Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) до аптечних закладів відносяться аптечні склади (бази), аптеки та їх структурні підрозділи. Таким чином, будь-який ліцензіат, який є володільцем ліцензії на оптову та/або роздрібну торгівлю лікарськими засобами є аптечним закладом, тобто, на нашу думку, може відноситися до суб'єкта господарювання, який діє в аптечному сегменті. Врешті, ТОВ «ВЕНТА ЛТД», ПрАТ «Альба Україна» та ТОВ «Людмила-Фарм» протягом 2011-2012 років володіли відповідною ліцензією, а відтак діяли в аптечному сегменті.
Отже, позивачем були надані належні пояснення у Вимозі 2 щодо неподання запитуваної інформації на питання № 5 розділу V Вимоги 1, а тому інформацію ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» на питання №5 розділу V Вимоги 1 надано не було.
Як зазначено у Рішенні, позивачем не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 4, 5, 6, 7 таблиці в додатку 6 розділу VI Вимоги 1, а саме: перелік умов, за виконання яких надаються відповідні додаткові виплати (знижка, бонус, винагорода тощо); перелік лікарських засобів (торгова назва), до яких застосовуються відповідні додаткові виплати; періодичність надання відповідної додаткової виплати (місяць, квартал, рік тощо); база для нарахування відповідної додаткової виплати (вартість придбаних лікарських засобів тощо). Також не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 5, 6, 9, 10, 11, 12 таблиці в додатку 7 розділу VI, а саме: найменування, адреса суб'єкта господарювання, в якого придбані лікарські засоби. Окрім вищезазначеного, позивач не надав інформації, що запитувалась у стовпчику № 2 таблиці в додатку 8 розділу VI, а саме: найменування, адреса суб'єкта господарювання, в якого придбані лікарські засоби.
У додатках до листа від 30.06.2017 № 05-06/17 позивачем надано копії актів про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду, посвідчених експертною комісією Державного архіву м. Києва, де актом від 26.05.2017 № 3 знищено документи (довідки, акти, у тому числі акти звірок), листування про взаєморозрахунки між організаціями стосовно дебіторської заборгованості за 2012-2013 роки; договори, угоди (аудиторські, господарські (купівлі-продажу), операційні тощо за 2012- 2013 роки та ін.
Таким чином, Комітетом встановлено, що ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» знищило інформацію, яка запитувалась у питаннях №№ 6, 7, 8 розділу IV (копії договорів (угод, контрактів) зі всіма змінами, доповненнями та додатками, укладених протягом 2011-2016 років) та питаннях №№ 8, 9 розділу VI (перелік та копії документів (інвойсів, кредит-нот, протоколів узгодження знижки, ціни та вартості товару тощо), що були оформлені протягом 2011 - 2016 років).
Як зазначав відповідач, позивача було повідомлено про початок розгляду справи № 143- 26.13/295-16 розпорядженням державного уповноваженого про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 30.12.2016 № 01/421-р у січні 2017 року, однак під час продовженого Комітетом строку на надання відповіді на вищезазначені пункти Вимоги 1, були оформлені акти про знищення, зокрема й необхідних документів.
Отже, інформація, яка запитувалась державним уповноваженим Комітету і, яка могла бути доказом у справі, була знищена відповідно до акту від 26.05.2017 № 3 а тому суд вважає обґрунтованими висновки Комітету, що інформація, надана позивачем на зазначені питання Вимоги 1, надана в неповному обсязі.
Щодо подання інформації в неповному обсязі на питання Вимоги 2, суд зазначає, що Комітет у Рішенні дійшов висновку, що позивачем не надано інформації, що запитувалась у стовпчику № 8 таблиці в додатку 1 до питання № 3, а саме: сума знижки, бонусів тощо, наданих постачальником Позивачу, також не надано інформації, що запитувалась Комітетом на період 2011-2013 років. Також не надано інформації, що запитувалась у стовпчиках №№ 4, 5, 6, 7 таблиці в додатку 4 до питання № 6, а саме: перелік умов, за виконання яких надаються відповідні додаткові виплати (знижка, бонус, винагорода тощо); перелік лікарських засобів (торгова назва), до яких застосовуються відповідні додаткові виплати; періодичність надання відповідної додаткової виплати (місяць, квартал, рік тощо); база для нарахування відповідної додаткової виплати (вартість придбаних лікарських засобів тощо).
Позивач вважає, що запитувана інформація не могла бути надана ним в тому вигляді, що запитувалася у Вимозі 2, оскільки виокремити знижки в розрізі номенклатури лікарських засобів (тобто за торговою назвою) не мав можливості.
Однак, суд зазначає, що вищезазначені твердження позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» у своїй відповіді від 30.06.2017 № 04-06/17 не пояснює причини неможливості заповнення інформації, яка запитувалась у стовпчиках №№ 4, 5, 6, 7 таблиці в додатку 6.
Окрім того, як зазначив Комітет, умови та порядок надання знижок передбачаються договорами на придбання лікарських засобів (наприклад, договором поставки від 25.12.2013 № САУ06/2014 між позивачем та ТОВ «Санофі-Авентіс Україна»).
Отже, навіть якщо врахувати той факт, що вся первинна документація за період 2011-2013 років була знищена (і до того ж не збереглась в електронній формі), у позивача наявна первинна документація за 2014 - 2016 роки і тому позивач міг надати Комітету запитувану інформацію стосовно умов отримання знижок, періодичності надання таких знижок (з договорів поставки лікарських засобів). Тобто, твердження позивача щодо неможливості надати Комітету запитувану інформацію вважаються судом необґрунтованими.
Відповідь позивача на додаток 5 питання № 8 надана в неповному обсязі, зокрема не надано інформації, що запитувалась за період 2011-2013 років, однак, у складі відповіді на Вимогу 3 позивачем було надано інформацію щодо суб'єкта господарювання в якого придбано лікарські засоби - починаючи з 2011 по 2016 роки.
Отже, позивач володів відповідною інформацією та міг надати її Комітету на Вимогу 1 та Вимогу 2, проте не зробив цього в установлені державним уповноваженим строк.
Щодо неподання інформації на питання № 4 Вимоги 2, позивач пояснює тим, що запитувана інформація вже надавалась у складі відповіді на Вимогу 1, а також тим, що ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» не надавало своїм контрагентам знижок при постачанні лікарських засобів, однак, на уточнювальну Вимогу 3 позивач надав запитувану інформацію про суми наданих позивачем контрагентам знижок за період 2014-2016 років, тобто,на момент отримання Вимоги 1 та Вимоги 2 позивач володів відповідною інформацією та міг надати її Комітету однак не зробив цього в установлений державним уповноваженим строк.
Отже, оскільки позивач надавав знижки своїм контрагентам, він міг та зобов'язаний був повідомити Комітету запитувану інформацію, а отже інформація ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» була надана в неповному обсязі.
Щодо подання інформації в неповному обсязі на питання Вимоги 3, позивач зазначав, що не володів такою інформацією в силу того, що первинні документи, які могли б містити запитувану інформацію були вилучені та знищені.
Як зазначав відповідач, Комітетом при направленні на адресу позивача Вимоги 3 були проаналізовані пояснення ПрАТ «МЕДФАРКОМ-ЦЕНТР» про неможливість надання інформації про суму знижок, наданих постачальниками позивачу в розрізі номенклатури лікарських засобів, тому позивачу було запропоновано зазначити: у разі надання знижки на окремий лікарський засіб (як у випадку групи компаній «Ново Нордіск») - розмір знижки; у разі відсутності будь-якої знижки - зазначити про це; у разі надання знижки на весь асортимент продукції - надати документи, що підтверджують відповідну виплату.
Однак, позивачем не було надано Комітету відповідної інформації, тоді-як у своїй відповіді на Вимогу 2 позивач, надаючи інформацію щодо бонусів, будь-яких інших додаткових виплат, що здійснювалися постачальниками на користь суб'єктів господарювання групи Медфарком протягом період з 01.01.2011 по 31.12.2016, надав запитувану інформацію про назву та реквізити документа, що підтверджує здійснення відповідної виплати.
Отже, на момент підготовки та надання відповіді на Вимогу 3 позивач володів запитуваною інформацією, а отже міг та був зобов'язаний надати її Комітету.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
У Рішенні зазначено, що дохід (виручка) ПрАТ «Медфарком-Центр» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2017 рік становить 722199190 грн., у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим накладення на позивача штрафу у розмірі 108000,00 грн. щодо кожної з Вимог.
Інші доводи позивача не спростовують висновків Комітету, викладених у Рішенні, які вважаються судом обґрунтованими.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.07.2019
Суддя Ю.В. Картавцева