ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.07.2019Справа №910/5651/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/5651/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075)
до Акціонерного товариства «Українська Залізниця»
(03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 17 543,01 грн,-
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» 2 травня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про стягнення 17 543,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскільки відповідачем доставлено вантаж із порушенням встановленого терміну доставки за накладною №51481190, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» просить стягнути суму відшкодування за перевищення терміну доставки на 8 днів у вигляді неустойки, що складає 17 543,01 грн.
За результатом проведення автоматичного розподілу справ між суддями від 06.05.2019, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Блажівській О.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5651/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Зазначена Ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103050086155 на адресу Акціонерного товариства «Українська Залізниця», яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5.
Представником Акціонерного товариства «Українська Залізниця» 17.05.2019 отримано Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2019, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103050086155. Таким чином, Акціонерне товариство «Українська Залізниця» є належно повідомленим про розгляд справи №910/5651/19.
18.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов відзив на позовну заяву.
18.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Розглянувши вищевказану заяву, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п.3.11. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18).
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Як вбачається із позовної заяви, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді нестачі у розмірі 17 543,01 грн, разом з тим, позивач у тексті позовної заяви посилається лише на норми, що регулюють підстави стягнення штрафу, а не збитків у вигляді нестачі.
Таким чином, оскільки позивачем у прохальній частині позовної заяви помилково було зазначено про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 17 543,01 грн, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача штраф за несвоєчасну доставку вагонів у розмірі 17 543,01 грн.
Таким чином, суд вирішив прийняти зазначену заяву та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни предмету позову.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Між Приватним Акціонерним Товариством «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка та Компанією «MERTRADE spol s г. о.» був укладений контракт №862/17 від 06.12.2017 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 Контракту ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод» зобов'язався поставити Компанії бензол сирий кам'яновугільний марки БС та марки БС-1 (далі - Вантаж).
28.08.2018 в межах зазначеного Контракту зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о. ВОЯНЫ 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а. с., станція призначення: ВОЯНЫ Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (эксп. ЖСР) 168708 Матьовце (эксп. ЖСР), згідно оригіналу накладної СМГС №51481190 було відправлено Вантаж у вагоні (цистерні) №51255883 УЗ.
14.09.2018 відповідно до відмітки в гр.34 накладної «відмітки про слідування пограничних станцій» зазначений вагон прибув на станцію Ужгород.
Відповідно до відмітки в гр.34 накладної №51481190 «відмітки про слідування пограничних станцій» вагон переданий на станцію Матьовце тільки 14.09.2018 та прибув на станцію призначення ВОЯНИ ЖСР, із простроченням терміну доставки, був переданий отримувачу СВС с.р.о. ВОЯНЫ 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а. с. - 15.09.2018, про що в накладній в графі 27 проставлений календарний штемпель станції ВОЯНИ про прибуття.
Таким чином, позивач вказує, що вантаж, за залізничною накладною №51481190 поставлений відповідачем з порушенням терміну на 8 діб, у зв'язку з чим з Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню неустойка в сумі 17 543,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п.2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Календарний штемпель станції містить: дату, місяць, рік, найменування станції і найменування залізниці, до якої належить станція.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Як встановлено судом, вантаж, за залізничною накладною №51481190 був відправлений 28.08.2018 зі станції Авдіївка та прибув на станцію призначення через 18 діб, а саме 15.09.2018 р. Відстань перевезення зазначається у графі 38 накладної, отже складає УЗ- 1591км. + ЖСР-10км.=1601км.
Термін доставки вантажу -10 діб, згідно розрахунку: 1601:200=8,01 = 9 діб + 1(1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу).
Разом з тим, вантаж доставлявся залізницею (загальний термін доставки) 18 діб. Отже, термін доставки Вантажу за договором перевезення - накладною № 51481190, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), загальний термін доставки вантажу складає - 18 діб, перевищення терміну доставки вантажу - 8 діб.
Разом з тим, приписами частини 2 статті 10 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС).
Відповідно до ст. 27 УМВС встановлено, що, якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини тривалість) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (доба) до загального терміну доставки, а саме:
- 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;
- 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Таким чином, оскільки термін доставки Вантажу за накладною №51481190, не дотриманий залізницею, перевищення терміну доставки складає 8 діб, а отже за перевищення терміну доставки підлягає стягненню з відповідача відшкодування у вигляді неустойки, що складає 17 543,01 грн, відповідно до доданого позивачем розрахунку.
На адресу відповідача була спрямована претензія №11/02/130 від 06.11.2018р. з вимогами сплатити неустойку за перевищення терміну доставки вантажу. Однак, відповідь на претензію позивачу так і не надійшла та оригінали документів не повернуті.
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17 542,01 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) штраф у розмірі 17 543 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн 01 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Є.Блажівська