ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/15473/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»
2. Акціонерного товариства «ВТБ Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1
про визнання частково недійсними договорів,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Скирда В.Є. за довіреністю від 20.12.2018;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Вільний слухач: ОСОБА_2
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - відповідач-2) про:
- визнання частково недійсним договору від 18.11.2015 № 21МБ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а також Додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 до цього Договору в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнання частково недійсним договору відступлення прав за Іпотечним договором та договорами застави від 09.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тишко І.О. 09.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 5053, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2018 (суддя Кирилюк Т.Ю.) відкрито провадження у справі № 910/15473/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2019 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , підготовче засідання відкладено на 09.04.2019 року.
У судовому засіданні 09.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 910/15473/18 до судового розгляду по суті на 13.05.2019 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2019 суддею Кирилюк Т.Ю. задоволено заяву про самовідвід у справі № 910/15473/18 та передано матеріали справи № 910/15473/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання частково недійсними договорів на повторний автоматизований розподіл судових справ.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, справу № 910/15473/18 передано на розгляд судді Ломаці В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2019 суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/15473/18 до свого провадження, призначено повторне проведення підготовчого провадження у справі № 910/15473/18, підготовче засідання призначено на 19.06.2019 року.
10.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано відзив на позов.
19.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд:
- визнати договором факторингу договір № 21МБ від 18.11.2015 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс»;
- визнати частково недійсним договір від 18.11.2015 № 21МБ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а також Додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 до цього Договору в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати частково недійсним договір відступлення прав за Іпотечним договором та договорами застави від 09.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тишко І.О. 09.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 5053, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Крім того, 19.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Полтавської області.
Судом відкладено розгляд вищевказаних заяв позивача до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2019 підготовче засідання відкладено на 10.07.2019 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2019 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову.
Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2019 змінено найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на Акціонерне товариство «ВТБ Банк».
У підготовчому засіданні 10.07.2019 року судом розглянуто клопотання позивача про передачу справи за підсудністю до господарського суду Полтавської області та вирішено задовольнити його, враховуючи наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.
Так, частина 3 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Тобто, чинна процесуальна норма частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017) визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності, в порівнянні з попередньою редакцією Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 16 якого передбачала, що за місцезнаходженням майна розглядаються справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном (тобто лише в спорах про захист речового права, однак не в договірних відносинах).
Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є:
- визнання частково недійсним договору від 18.11.2015 № 21МБ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а також Додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 до цього Договору в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнання частково недійсним договору відступлення прав за Іпотечним договором та договорами застави від 09.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тишко І.О. 09.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 5053, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини порушують права та законні інтереси позивача щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , яке було передано ним в іпотеку відповідачу-2, оскільки внаслідок укладення цих правочинів та прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. рішення про реєстрацію права власності та проведення державної реєстрації, означене нерухоме майно незаконно перейшло у власність відповідача-1 всупереч вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що положеннями пункту 1.1. Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 09.12.2015 визначено, що у зв'язку з укладенням сторонами Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015 та Додаткової угоди № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 27.11.2015, згідно яких Первісним кредитором відступлене Новому кредитору право вимоги заборгованості до боржників, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор одержує в повному обсязі належні Первісному кредитору права іпотекодержателя та заставодержателя в зобов'язаннях, що виникли за іпотечними договорами та договорами застави, які укладені в забезпечення виконання боржниками зобов'язань перед Первісним кредитором за Кредитними договорами, зокрема за Договором наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ від 04.07.2008, посвідченим Гіль Д.В., приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу за реєстровим № 4262, укладеним між Малим підприємством «Мрія», правонаступником якого є позивач, та відповідачем-2, за умовами якого позивач передав відповідачу-2 в іпотеку нежитлове приміщення площею 269,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що однією із позовних вимог є визнання недійсним договору, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» набуло прав іпотекодержателя відносно іпотечного майна - нежитлового приміщення площею 269,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнання недійсним договору відступлення прав за Іпотечним договором та договорами застави від 09.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тишко І.О. 09.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 5053, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», призведе до необхідності приведення сторін у стан, що існував до укладення даного договору, тобто до повернення нерухомого майна, раніше переданого на підставі спірного договору, отже фактично існує спір з приводу нерухомого майна - предмета іпотеки.
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном, що є предметом іпотеки, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Таким чином, дана вимога стосується прав на об'єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Господарського процесуального кодексу України «Виключна підсудність».
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу передачі іпотечних прав щодо якого виник спір, є місто Миргород Полтавської області, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду Полтавської області.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 760/2648/18 від 27.06.2018.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
Передати справу № 910/15473/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», Акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів за виключною підсудністю до господарського суду Полтавської області.
Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.07.2019 року.
Суддя В.С. Ломака