ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2019Справа № 910/6342/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10231,68 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10231,68 грн., з яких: 4364,85 грн. пені, 5139,34 грн. інфляційних втрат та 727,49 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк розрахунків згідно Договору поставки від 07.08.2018 № ОД/НХ-18-729НЮ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
30.05.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
18.06.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що податкова накладна по спірній поставці зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 26.09.2018, у зв'язку з чим строк оплати товару відповідно до пункту 7.2 Договору настав лише 23.10.2018, а відтак розмір пені за розрахунком відповідача за прострочення оплати товару становить 3491,93 грн. Таким чином, відповідач просив задовольнити позов частково в межах указаної суми, а також стягнути судові витрати з позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.08.2018 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як постачальником, укладено Договір поставки № ОД/НХ-18-729НЮ, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність замовника, а замовник - оплатити товар, визначений в асортименті, кількості таза цінами, зазначеними в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно пунктів 7.1, 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником у безготівковій формі протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (пункт 7.3 Договору).
Відповідно до пункту 11.2 Договору замовник у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Строк дії Договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по Договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору (пункт 16.2 Договору).
Як убачається із укладеної до Договору специфікації № 1, загальна сума поставки товару - пластини гумової та пластини технічної, складає 131052 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21842 грн.
Відповідно до підписаної обома сторонами видаткової накладної від 10.09.2018 № РН-2018.09.10-2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126444 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21074 грн.
Водночас, оплату поставленого товару відповідач здійснив несвоєчасно, сплативши позивачу 126444 грн. лише 17.12.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 17.12.2018 № 1447089.
Із метою позасудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 22.04.2019 № 214 про сплату пені, проте дана претензія була залишена відповідачем поза увагою.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що згідно видаткової накладної № РН-2018.09.10-2 позивач поставив відповідачу товар за Договором 10.09.2018, однак відповідна податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних була зареєстрована позивачем лише 26.09.2018.
Таким чином, з урахуванням передбаченого пунктом 7.2 Договору строку оплати, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо початку відліку 20 банківських днів на оплату товару з 26.09.2018, у зв'язку з чим граничний строк на оплату закінчується 24.10.2018.
У даному випадку суд виходив із приписів статей 253, 255 ЦК України щодо початку перебігу строку з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 4364,85 грн. пені, нарахованої на суму 126444 грн. за період з 09.10.2018 по 17.12.2018.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої на підставі пункту 11.2 Договору до стягнення пені, з урахуванням визначеної судом дати початку прострочення оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені за період з 25.10.2018 по 17.12.2018 у розмірі 3367,22 грн., у зв'язку з чим дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 727,49 грн., нараховані з 09.10.2018 по 17.12.2018, а також 5139,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих за той самий період.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, з урахуванням встановленої вище дати початку заборгованості та визначеного позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за період з 25.10.2018 по 17.12.2018 трьох процентів річних у розмірі 561,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2795,93 грн. Таким чином, дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 76 ГПК України господарський суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо визначених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку сум судових витрат вартості білетів з Луцька до Києва та назад, то з огляду на розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання та відсутності доказів понесення таких витрат позивачем і їх пов'язаності з розглядом справи, останні на відповідача не покладаються.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Некрасова, 33, кв. 11; ідентифікаційний код 32328478) 3367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 22 коп. пені, 561 (п'ятсот шістдесят одну) грн. 20 коп. трьох процентів річних, 2795 (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 50 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова