ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.07.2019Справа № 910/1068/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
про стягнення 833 178,55 грн.
в межах справи № 910/3407/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про банкрутство
за участю представників:
від позивача: Маслова В.С.;
від відповідача: Кравченко С.В.;
від третьої особи: Кандиба М.В.; Коваленко О.М. - представник за довіреністю № 2431-03/1164 від 19.06.18
До господарського суду міста Києва з позовом звернулась Фізична особа-підприємець Полонський Дмитро Вікторович (далі - ФОП Полонський Д.В.) до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" (далі - ДП "Діпроверф") про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн.
У обгрунтування своїх вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду № 050713/П від 10.04.2013 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості виконаних робіт з ремонту приміщень п'ятого поверху та сходових маршів у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка, 25 .
У позові ФОП Полонський Д.В. просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 780 289,92 грн. та пеню у сумі 52 888,63 грн., що разом складає 833 178,55 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Цією ж ухвалою було задоволене клопотання ФОП Полонського Д.В. про витребуваня у відповідача (ДП "Діпроверф") доказів, а саме - оригіналів акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2013 р. та акту прийому-передачі місця виконаних робіт від 10.04.2013 р. до договору підряду комплексу робіт № 050713 від 10.04.2013 р.; довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013 р. від 29.04.2013 р., за травень 2013 р. від 31.05.2013 р., за червень 2013 р. від 28.06.2013 р., за серпень 2013 р. від 30.08.2013 р., за жовтень 2013 р. від 31.10.2013 р.
Відповідач та третя особа у строк, встановлений законом, надали суду відзив та письмові пояснення на позов (відповідно), у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог, вважали їх необґрунтованими. Зі свого боку, заперечили факт укладення із позивачем договору підряду комплексу робіт № 050713/П від 10.04.2013 р. та його виконання ФОП Полонським Д.В.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що про укладення та виконання позивачем договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р. відповідачу стало відомо лише після звернення ФОП Полонського Д.В. із даним позовом до суду. При цьому вказали, що у ДП "Діпроверф" відсутні, як примірник цього договору підряду, так і первинні документи, які б свідчили про виконання позивачем ремонтних робіт. Також представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представники третьої особи - Міністерства економічного розвитку вважали, що позов задоволенню не підлягає з підстав, визначених відповідачем. Також вказали на пропуск позивачем строку позовної давності із зверненням до суду.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Установлено, що 11.03.2013 р. відповідно до ухвали господарського суду міста Києва відносно ДП "Діпроверф" (відповідача) було порушене провадження у справі про банкрутство № 910/3704/13, розпорядником майна боржника призначено Лінкевича О.М., у зв'язку з чим відповідач набув спеціального статусу, тому суд при вирішенні спору враховує положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також встановлено, що 01.04.2013 між ФОП Полонським Д.В. (замовник) та ДП "Діпроверф" (відокремлий підрозділ "Орендний відділ") був укладений договір про надання консультаційних послуг та резервування нежилого приміщення № 0104/2013 (далі - договір про надання послуг). Відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати консультаційні послуги щодо: підготовки пакету документів для подання до уповноваженого органу Фонду державного майна України з метою укладання замовником договору оренди зарезервованого нежилого приміщення; роз'яснення чинного законодавства у сфері оренди державного майна; роз'яснення порядку проведення оцінки державного майна, що підлягає оренді.
У цьому договорі сторони домовились, що місячна плата за консультаційні послуги, послуги резервування нежилого приміщення загальною площею 669,88 кв.м., комплекс робіт щодо обслуговування, утримання зарезервованого нежилого приміщення складає 20 000,00 грн. з ПДВ, які підлягають сплаті щомісячно до 25-го числа замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі рахунку-фактури, протягом 3 банківських днів з дня його отримання (п.п. 3.1, 3.2 договору про надання послуг).
Договір про надання послуг діє з 01.04.2013 р. по 31.07.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1).
У подальшому, додатковими угодами № 1 від 30.07.2013 р. та № 2 від 31.08.2013 р. строк дії договору про надання послуг був продовжений до 31.08.2013 р.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на підтвердження виконання своїх зобов'язань за вказаним договором про надання послуг у період з квітня 2013 р. по листопад 2013 р., відповідач виставив позивачу рахунки № 364 від 22.04.2013 р., № 576 від 20.06.2013 р., № 700 від 22.07.2013 р., № 799 від 19.08.2013 р., № 915 від 23.09.2013 р., № 1045 від 21.10.2013 р., № 1311 від 30.11.2013 р., № 1312 від 30.11.2013 р., № 1313 від 30.11.2013 р. на оплату консультативних послуг з резервування приміщень на загальну суму 160 000,00 грн. Вказані послуги позивачем були оплачені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Зазначені обставини, встановлені судом під час розгляду справи, сторонами не заперечувались, а тому вони вважаються доведеними в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Разом з тим, у позові ФОП Полонський Д.В. стверджує, що сторонами також був укладений договір підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., за яким він виконав роботи з ремонту приміщень п'ятого поверху та сходових маршів у будівлі за адресою: м. Київ , вул . Івана Клименка, 25 , на підтвердження чого позивач надав копії вказаного договору та довідок про вартість виконаних робіт за квітень 2013 р., травень 2013 р., червень 2013 р., серпень 2013 р., жовтень 2013 р., а також акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2013 р. на загальну суму 780 289,92 грн., підписаних з боку підрядника - ФОП Полонським Д.В. , а з боку замовника - директором ДП "Діпроверф" Астаніним Г.В . Однак, відповідач ухиляється від оплати цих робіт.
Зі свого боку, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що договір підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., на який посилається позивач як на підставу стягнення заборгованості, сторонами не укладався. При цьому, укладення цього договору не було погоджене із арбітражним керуючим (розпорядником майна) ДП "Діпроверф", також не були погоджені проектно-кошторисна документація, довідки про вартість виконаних робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт, що стосуються виконання вказаного договору підряду, а самі роботи за цим договором позивачем не виконувались.
Перевіряючи такі доводи сторін та розглядаючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом статті 180 ГК України, статті 628 ЦК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Частинами 1-3 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що надані позивачем докази щодо укладення договору підряду, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, не підтверджують та не доводять існування між сторонами договірних відносин.
Як вже зазначалось, на дослідження суду позивачем була надана лише копія (не оригінал) договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., завірена підписом позивача - ФОП Полонським Д.В . Оригіналу вказаного договору ні позивачем, ні відповідачем на вимогу суду сторонами не надано, натомість, відповідач категорично заперечив обставини наявності у нього даного договору, зазначивши при цьому, що про його існування ДП "Діпроверф" стало відомо тільки після звернення ФОП Полонського Д.В. із даним позовом до суду.
У той же час, приймаючи до уваги доводи позивача, у справі повинні бути тоді належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують, якщо не факт укладення договору, то хоча б факт виконання такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що первинними бухгалтерськими документами на підтвердження виконання підрядних робіт є технічні завдання, кошториси, акти КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3.
При цьому, слід звернути увагу на те, що саме на позивача покладено обов'язок щодо складання актів та довідок на підтвердження виконання робіт та їх вартості. Разом з тим, у матеріалах справи відсутня будь-яка проектно-кошторисна документація до договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., яка б свідчила про погодження сторонами обсягів, етапів та строків виконання ФОП Полонським Д. В. підрядних робіт за цим договором. А первинні документи щодо виконаних робіт надані позивачем у копіях.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч. 2, 4, 6 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку, коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
Як вже зазначалось вище, позивач на підтвердження виконання робіт надав суду лише копії акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2013 р. та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013 р. від 29.04.2013 р.; травень 2013 р. від 31.05.2013 р., червень 2013 р. від 28.06.2013 р., серпень 2013 р. від 30.08.2013 р., жовтень 2013 р. від 31.10.2013 р., зазначивши при цьому про відсутність їх у позивача, у зв'язку з чим судом були витребовані у відповідача оригінали вказаних доказів ухвалою від 01.04.2019 р.
Однак, відповідач повідомив про відсутність у нього витребуваних оригіналів доказів (акта прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2013 р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання-передачі місця виконаних робіт від 10.04.2013 р.), про що неодноразово вказував у письмових поясненнях та у судових засіданнях, наголошуючи на тому, що про існування договору підряду № 050713 від 10.04.2013 р. та про обставини виконання позивачем підрядних робіт ДП "Діпроверф" стало відомо лише із позовної заяви ФОП Полонського Д.В . Також зазначив, що будь-яких ремонтних робіт лабораторного корпусу позивач не здійснював.
За замістом ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, у даному випадку суд вважає, що належні докази укладення та виконання договору підряду позивачем не надані.
Ще на підтвердження обгрунтувань позову ФОП Полонський Д.В. надав висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про проведення технічної експертизи документів № 8-4/1552 від 18.09.2018 р., виконаний на замовлення ФОП Полонського Д.В. , проте, суд його не приймає до уваги, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Так, у наявному в матеріалах справи висновку технічної експертизи документів № 8-4/1552 від 18.09.2018 р., на вирішення експерту були поставлені питання, суть яких полягає у визначені способу нанесення відбитку круглої печатки синього кольору ДП "Діпроверф" на документах, наданих ФОП Полонським Д.В. на дослідження, - договору підряду комплексу робіт № 050713 від 10.04.2013 р.; довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень - жовтень 2013 р., актів прийому-передачі (місця) виконаних робіт від 10.04.2013 р., від 31.10.2013 р.
Водночас, предметом доказування по даній справі є факт підписання та укладення договору підряду № 050713/П від 10.04.2013, а також сам факт складення (підписання) сторонами первинних документів, що свідчать про виконання позивачем робіт за цим договором. Тобто, питання, поставлені на розгляд експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, не стосуються предмета доказування, що розглядається у даній справі.
Крім того, при розгляді справи суд враховує, що згідно з частиною 8 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення якого є спеціальними для боржника (ДП "Діпроверф") у спірних правовідносинах, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо розпорядження у будь-який спосіб майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів). Договори укладені без такого погодження можуть бути визнані недійсними на підставі вказаної норми Закону (частина 9 статті 22 вказаного Закону).
У той же час, наявна у матеріалах справи копія договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р. (надана позивачем) не містить підпису чи іншого погодження арбітражним керуючим (розпорядником майна) Лінкевичем О.М. цього договору, а у наданій копії договору зазначене тільки посилання на необхідність такого погодження розпорядником майна.
Отже, оскільки розпорядником майна ДП "Діпроверф" не були погоджені істотні умови договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., то вказані обставини також свідчать про те, що даний договір є неукладеним.
Крім того, з копій довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів прийому-передачі (місця) виконаних робіт від 10.04.2013 р., від 31.10.2013 р., вбачається, що вони не були погоджені розпорядником майна ДП "Діпроверф", а тому не можуть бути належними доказами виконання позивачем робіт та прийняття відповідачем кінцевого результату цих робіт.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами факту укладення договору підряду та виконання робіт з ремонту приміщень п'ятого поверху та сходових маршів у будівлі за адресою: м. Київ , вул. Івана Клименка, 25.
Доводи позивача стосовно того, що договір на виконання комплексу робіт № 050713/П від 10.04.2013 р. був наслідком укладення договору про надання консультаційних послуг та резервування нежилого приміщення № 0104/2013 від 01.04.2013 р., суд до уваги не приймає, оскільки договір про надання послуг не породжує будь-яких обов'язків, а тим більше правових наслідків для сторін договору підряду, вказані правочини є окремими підставами для виникнення прав та обов'язків у сторін за кожним із цих договорів. При цьому договір про надання консультаційних послуг № 0104/2013 від 01.04.2013 р. не був предметом розгляду даної справи, а тому обставини виконання сторонами зобов'язань за ним не свідчать про виконання договору підряду.
Стосовно тверджень позивача про те, що ФОП Полонський Д.В. та директор ДП "Діпроверф" Астанін Г.В. підписали договір підряду (проте, не погодили його із розпорядником майна ДП "Діпроверф"), а також підписали договір надання консультативних послуг (з боку ДП "Діпроверф" - Ярош І.Г.), що було гарантією надання позивачу у подальшому в оренду державного майна (нежитлових приміщень), то суд їх відхиляє, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем зарезервованого державного майна підприємства може бути лише Фонд державного майна України або його регіональні відділення.
Водночас, судом встановлено, що Фонд державного майна України згоди на укладення із позивачем договору оренди не надавав, тим більше Фонд не був уповноважений наділяти відповідача правом на укладення договору оренди зарезервованого приміщення або надавати будь-які гарантії стосовно укладення договору оренди нежилого приміщення державної форми власності (про що вказував ФОП Полонський Д.В. у позові).
Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення із ДП "Діпроверф" договору підряду № 050713/П від 10.04.2013 р., а також факту виконання ФОП Полонським Д.В. своїх зобов'язань за цим договором. За таких обставин вимоги позивача про стягнення вартості виконаних робіт за договором підряду у сумі 780 289,92 грн. з відповідача задоволенню не підлягають.
У свою чергу, оскільки позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості, суд вважає, що немає підстав і для стягнення пені у сумі 52 888,63 грн. за договором підряду. Відтак, суд дійшов висновку про те, що позов ФОП Полонського Д.В. є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання представників відповідача та третьої особи про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Зважаючи на той факт, що порушення прав та інтересів позивача у даній справі за позовом не встановлено, заяви відповідача та третьої особи про застосування строку позовної давності в даному випадку судом не розглядається. Так само не розглядаються пояснення позивача щодо поновлення вказаного строку на звернення до суду, які він обгрунтував тим, що про своє порушене право він дізнався з вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 23.02.2015 р. у справі № 760/10846/14-к про засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, зокрема, за поданий позов, за розгляд апеляційної скарги ФОП Полонського Д.В., за розгляд касаційних скарг ДП "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25, ідентифікаційний код 14311465) витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код 37508596) витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 1 липня 2019 року.
Повний текст рішення складений 10 липня 2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.