ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.07.2019Справа № 910/4419/19
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Ефективні рішення" Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Солюшн"
про про стягнення 24 601,79 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Ефективні рішення" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Солюшн" (надалі - відповідач) про стягнення 12 000, 00 грн. основного боргу, 10 272,00 грн. пені, 1 790,28 грн. інфляційних втрат та 539,51 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманих послуг за договором № 0106ЕР про бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017 у повному обсязі, в результаті чого у відповідача виникла вказана вище заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4419/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив а також зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову.
27.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що з 01.09.2017 року відповідачу бухгалтерські послуги позивачем не надавались, роботи, передбачені п.1 Договору не проводились та при цьому у наданому позивачем акті надання послуг вказано інший договір, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити позивачеві в позовних вимогах у повному обсязі.
30.05.2019 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) суду на виконання ухвали суду надано обгрунтований розрахунок ціни позову.
10.06.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що помилкове посилання в акті здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на інший договір, а не на договір № 0106ЕР про бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, не свідчить про те що послуги позивачем не надавалися і не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
01.06.2017 між Товариством в обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група "Ефективні Рішення" (за договором - Бухгалтер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тейдінг Солюшиз" (за договором - Клієнт) було укладено договір на бухгалтерське обслуговування № 0106 ЕР (далі - Договір), предметом якого (п. 1.1. Договору) є надання Бухгалтером за плату послуг ведення бухгалтерського, податкового обліку Клієнта, складання та передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності, передбаченої чинним законодавством України, протягом термін) дії цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що вартість послуг передбачених п.1.1 Договору, становить 12 000 (Дванадцять тисяч) грн. 00 коп. в тому числі ПДВ за один календарний місяць. Оплата послуг за цим Договором здійснюється до 05 числа кожного календарного місяця, що слідує за місяцем в якому були надані послуги, па підставі виставлених Позивачем рахунків. Надання послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг у звітному періоді у повному обсязі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що по завершенню кожного розрахункового періоду Бухгалтер надає Клієнту акт про надання послуг, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства та звітність передбачену чинним бухгалтерським та податковим законодавством, на письмову вимогу Клієнта. Результати роботи повинні бути оформлені відповідно до законодавчих та загальноприйнятих вимог, якщо інші вимоги не передбачені законодавством.
При цьому, пунктом 4.2. Договору встановлено, що Клієнт в триденний термін розглядає результати виконаної роботи та повертає підписаний акт про надання послуг.
Також пункт 4.3. Договору передбачає, що робота вважається прийнятою в день передачі результатів з виконанням всіх умов цього Договору, якщо інше не передбачені в протоколах, або якщо в десятиденний термін від Клієнта не надійшла вмотивована відмова від прийняття виконаних робіт.
Так, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг та при цьому Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання Сторонами.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем в повній мірі та належним чином в вересні 2017 року були надані послуги за Договором, що підтверджується актом здачі-приймання падання послуг №170 від 30.09.2017, однак відповідачем не були оплачені послуги згідно даного акту в сумі 12 000,00 грн.
Позивач зазначає, що даний акт здачі-приймання наданих послуг №170 від 30.09.2017 був надісланий відповідачеві за допомогою електронного документообігу з використанням програмного забезпечення "M.E.Doc IS" та був підписаний позивачем та відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису з використанням програмного забезпечення "M.E.Doc IS".
При цьому позивач вказує на те, що оскільки вмотивованою відмови від відповідача від прийняття наданих послуг позивачеві не надходили, то акти підписані відповідачем і таким чином послуги були надані в повному обсязі і прийняті відповідачем, а позивач належним чином та в повному обсязі здійснив покладені на нього обов'язки, у зв'язку із чим акт здачі-приймання наданих послуг №170 від 30.09.2017 вважається підписаним Сторонами.
Так, статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), закріплено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису: під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису: особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те що він мас електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Також в абз. 4 ст. 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вказується на те, що інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.
Між тим, частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
При цьому, приписами ст. ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем, у свою чергу, не надано доказів на підтвердження того факту, що позивач та відповідач є особами, які є користувачами електронного цифрового підпису, а також не доведено, у розумінні положень Закону України "Про електронний цифровий підпис", того, що електронні цифрові підписи, якими, як на те вказує позивач, з боку позивача та відповідача засвідчено акт здачі-приймання наданих послуг №170 від 30.09.2017, за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) позивача або відповідача.
Відповідач, у свою чергу вказує на те, що не виконавши умови договору, позивач 30.09.2017 надав відповідачеві акт надання послуг №170 на суму 12 000,00 грн. та при цьому відповідач зазначає, що підставою для складення даного акту був договір №164 від 29.09.2017, хоча між сторонами укладався договір №0106ЕР від 01.06.2017.
Позивач, натомість, зазначає, що посилання в акті здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на договір № 164 від 29.09.2017 року є технічною помилкою і не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, оскільки даний акт не визнаний недійсним.
Так, надаючи оцінку зазначеним вище доводам позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 12 000, 00 грн. основного боргу, що виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих позивачем на користь відповідача бухгалтерських послуг за договором № 0106ЕР про бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, а також 10 272,00 грн. пені, 1 790,28 грн. інфляційних втрат та 539,51 грн. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу (похідні вимоги).
Разом із тим, підставою позову є посилання позивача на ту обставину, що в вересні 2017 року ним у в повній мірі та належним чином були надані відповідачеві послуги за договором № 0106ЕР про бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, з посиланням на доказ - акт здачі-приймання падання послуг №170 від 30.09.2017 та приписи чинного законодавства, зокрема - статті 258, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, статті 193, 232 ГК України, а також приписи Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Разом із тим, суд зауважує, що відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, виходячи з підстав та предмету позову, до предмету доказування у даній справі входить доведення того факту, що відповідачем було порушено порядок оплати послуг, наданих позивачем на користь відповідача згідно акту здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на суму 12 000,00 грн. та відповідно до умов договору №0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, з посиланням на належні, допустимі, достовірні та достатні докази.
Між тим, суд наголошує, що, як зазначалося вище, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Разом із тим, з наданого позивачем акту здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на суму 12 000,00 грн. неможливо достовірно встановити, що послуги за даним актом надані позивачем саме відповідно до умов договору №0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017.
Інших доказів на підтвердження надання позивачем відповідачеві послуг на суму 12 000,00 грн. відповідно до умов договору №0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017 позивачем суду не надано.
Тобто, з наданих позивачем доказів неможливо достовірно та беззаперечно встановити обумовлений Сторонами (позивачем і відповідачем) порядок прийняття та порядок оплати послуг, що надані, або передбачалися до надання за актом здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на суму 12 000,00 грн.
При цьому, як зазначалося вище, суду не надано доказів на підтвердження того факту, що акт здачі-приймання наданих послуг №170 від 30.09.2017 підписаний з боку позивача та відповідача за допомогою електронного цифрового підпису, або підписаний та завірений будь-яким іншим належним чином з боку відповідача.
Так, дійсно, відповідач визнає той факт, що позивач 30.09.2017 надав відповідачеві спірний акт надання послуг №170, водночас, посилання позивача на те, що відповідачем не було надана вмотивована відмова на даний акт у розумінні п. п. 4.3., 4.4. договору №0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017 не приймаються судом, оскільки, як зазначалося вище, позивачем не доведено, що послуги відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №170 від 30.09.2017 мали бути надані саме відповідно до умов договору №0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, а відтак, положення даного договору (зокрема п. п. 4.3., 4.4.) не підлягають застосуванню відносно правовідносин, що виникають за даним актом.
Доводи позивача про те, що посилання в акті здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 на договір № 164 від 29.09.2017, а не договір № 0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017, не свідчить про те що послуги позивачем не надавалися і не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послу з посилання на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 не приймаються судом, з огляду на те, що дані нормативно-правові акти, на які посилається позивач визначають, зокрема, порядок та вимоги щодо до оформлення та використання первинних бухгалтерських документів та при цьому суд зауважує, що до предмету доказування у даній справі, в першу чергу, належить встановлення причинно-наслідкового зв'язку між актом здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 та договором № 0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017 (належність доказів). Натомість, при встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку, суду доцільно дослідити питання щодо відповідності акту здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 вказаним вище Закону України та Положенню (допустимість доказів). Водночас, як зазначалося вище, такого причинно-наслідкового зв'язку судом не встановлено. Тобто акт здачі-приймання надання послуг №170 від 30.09.2017 не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки, на підставі даного акту не можна встановити обставини, які входять до предмету доказування, а саме - надання послуг за договором № 0106ЕР на бухгалтерське обслуговування від 01.06.2017.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поряд із тим, надаючи оцінку порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду з позовом, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відтак, з огляду на встановлені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем, не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 000,00 грн., тобто не доведено факту порушення з боку відповідача прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, а відтак, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 000,00 грн. слід відмовити.
При цьому, у вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 272,00 грн. пені, 1 790,28 грн. інфляційних втрат та 539,51 грн. 3% річних, як у вимогах, що є похідними від вимог про стягнення основного боргу в сумі 12 000,00 грн. також слід відмовити.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Ефективні рішення" відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.07.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко