ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2019Справа № 910/13533/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Національного банку України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу
«Дельта М»
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Мерзлякова Олена Василівна
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності
Представники учасників справи:
від позивача: Звада Р.В.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Сич О.Ю.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився.
09.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного банку України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що укладений між відповідачами Договір №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 порушує права позивача та було укладено з порушенням норм законодавства України, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати недійсним вказаний договір та застосувати наслідки його недійсності, а саме зобов'язати відповідача 1 повернути відповідачу 2 документи, отримані від відповідача 2 на виконання умов оспорюваного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 позовну заяву Національного банку України залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 19.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 (суддя Якименко М.М.) відкрито провадження у справі №910/13533/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
29.11.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 вказав на те, що рішенням НБУ від 25.05.2015 №255 вирішено погодити управителю (відповідачу 2) відчуження майна банку за ціною, не нижчою ніж ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015, шляхом проведення аукціону, а у разі відсутності заяв щодо придбання майна банку на аукціоні, управителю здійснити проведення повторного аукціону з уцінкою вартості активів на 30%, у випадку не придбання майна і на повторному аукціоні - здійснити безпосередній продаж майна (активів) банку за ціною останнього аукціону.
Таким чином, позивачем було погоджено продаж активів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за початковою ціною 1 639 013, 00 грн., а в разі відсутності заяв - за ціною із зменшенням вартості на 30%, а у випадку нереалізації на повторних торгах - з можливістю продати за ціною останнього аукціону.
Відповідач 1 зазначив, що 30.06.2015 Українською універсальною товарною біржою складено Протокол №1 про хід аукціону торгів, які не відбулися, згідно з яким вказано, що торги по лоту №1 не відбулись у зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
Пунктом 10.10 глави 10 розділу VI Положення про застування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства передбачено, що ліквідатор має право прийняти рішення про повторний продаж активу на аукціоні (за конкурсом), якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни, але не більше ніж на 30%, без повторного погодження з НБУ.
Відповідно до повторного аукціону, призначеного на 20.07.2015, вартість активів була виставлена на продаж за ціною 1 147 309, 10 грн., та Українською універсальною товарною біржою було складено Протокол №1 про хід аукціону торгів, які не відбулись, згідно з яким вказано, що торги по лоту №1 не відбулися у зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
Оскільки активи банку не були продані на початковому аукціоні (за ціною 1 639 013, 00 грн. ) та на повторному аукціоні (за ціною 1 147 309, 10 грн.) ціна активу, вказана у Договорі №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, була визначена сторонами відповідно до рішення НБУ від 25.05.2015 №255 та п.п. 10.10 глави 10 розділу VI Положення.
Крім того, відповідач 1 зауважив, що позивачем не доведено порушення його прав у зв'язку з укладенням між відповідачами оспорюваного договору.
Також, відповідачем 1 було заявлено про застосування позовної давності.
30.11.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що позивачем було погоджено продаж активів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за початковою ціною 1 639 013, 00 грн., а в разі відсутності заяв - за ціною із зменшенням вартості на 30%, а у випадку нереалізації на повторних торгах - з можливістю продати за ціною останнього аукціону. Оскільки активи банку не були продані на початковому аукціоні (за ціною 1 639 013, 00 грн. ) та на повторному аукціоні (за ціною 1 147 309, 10 грн.) ціна активу, вказана у Договорі №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, була визначена сторонами відповідно до рішення НБУ від 25.05.2015 №255 та п.п. 10.10 глави 10 розділу VI Положення.
Крім того, відповідач 2 вказав на те, що твердження позивача про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору у зв'язку з тим, що право вимоги за ним переходить в дату підписання договору, а не в дату оплати, та те, що вказаний договір повинен бути нотаріально посвідчений, є необгрунтованими.
Крім того, відповідач 2 зазначив, що позивачем не доведено порушення прав позивача шляхом укладення між відповідачами оспорюваного договору.
03.12.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи №910/13320/18 та справи №910/13533/18.
04.12.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач витребувати у відповідача 1 оригінал Кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007 зі всіма додатками та додатковими угодами для огляду судом та належним чином завірену копію для залучення до матеріалів справи; витребувати у відповідача 2 та відповідача 1 для огляду оригінал Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 відхилено клопотання про об'єднання справ №910/13320/18 та №910/13533/18 в одне провадження; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
06.12.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 та відповідь на відзив відповідача 1, в яких позивач вказав на необґрунтованість заперечень відповідача 2 та відповідача 1, викладених у відзивах на позовну заяву.
14.12.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 та відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
18.12.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Мерзлякової Олени Василівни .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Мерзлякову Олену Василівну ; підготовче засідання призначено на 22.01.2019.
У підготовчому засіданні 22.01.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2019.
У судовому засіданні 13.02.2019 судом було оголошено перерву до 19.03.2019.
19.03.2019 від позивача надійшли клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів та додаткові докази у справі.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду міста Києва було проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/13533/18, внаслідок якого справу №910/13533/18 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 суддею Літвіновою М.Є. було прийнято до свого провадження справу №910/13533/18, судове засідання призначено на 17.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 призначено у справі №910/13533/18 повторне проведення підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 22.05.2019; задоволено заяву НБУ про поновлення процесуального строку на подання доказів та поновлено позивачу процесуальний строк на подання доказів; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/13533/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.06.2019.
03.06.2019 від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - Додаткової угоди від 31.05.2019 до Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007.
У судовому засіданні 03.06.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про оголошення перерви до 03.07.2019.
27.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
01.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що правомірність дій відповідачів встановлено судом у справі №910/13533/18.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 03.07.2019 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 1 у судове засідання 03.07.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням 0103050529030.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 03.07.2019 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Кредитному договорі №11/03-03 від 19.01.2007 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 11.06.2019 поштове відправлення не було вручене під час доставки.
Представник третьої особи 2 у судове засідання 03.07.2019 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 07.06.2019 поштове відправлення не було вручене під час доставки.
У судовому засіданні 03.07.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення учасників справи, господарський суд,-
19.01.2007 між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (банк) та Мерзляковою Оленою Василівною (позичальник) укладено Договір кредиту №11/03-03, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 35 000, 00 грн. зі сплатою 18% річних з кінцевим терміном повернення - до 18.01.2012.
02.12.2009 постановою правління Національного банку України №713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.
20.11.2013 між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель) та Національним банком України укладено Договір про передавання в управління непроданих активів, відповідно до умов якого установник управління передає в управління управителю активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до Переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено у додатку №1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигодо набувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено у додатку №2 до договору.
Згідно з п. 2.5 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 НБУ зобов'язується приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до НБУ відповідного звернення управителя.
Відповідно до п. 3.1 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 передавання активів від установника управління до управителя здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі, тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовної роботи.
Відповідно до п. 4.1 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 про відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із НБУ.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» в управління були передані активи Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» - в тому числі загальна заборгованість Мерзлякової Олени Василівни у розмірі 41 069, 26 грн. за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 (дата закінчення договору - 18.01.2014).
За актом приймання-передачі №72 від 20.11.2013 Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» прийняло документи кредитної справи Мерзлякової О.В. , а саме: - Заява на отримання кредиту від 16.01.2007р.; - Анкета позичальника; - Анкета клієнта-фізичної особи «Знай свого клієнта»; - Копія паспорту та ідентифікаційного коду Мерзлякової О.В. ; - Копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Мерзлякова О.В. ; - Копія свідоцтва про сплату єдиного податку - Довідка ДЩ №831/10/17-0 від 15.01.2007р.; - Повідомлення Мерзлякової О.В. ; - Довідка про відсутності заборгованості з податків і зборів №441 від 09.01.2007р.; - Копія трудової книжки позичальника; - Довідка про доходи №14 від 12.06.2008р.; - Довідка №686 від 29.09.2008р.; - Довідка №б/н від 29.09.2008р.; - Довідка №607 від 01,09.2008р.; - Довідка № 13013-666 від 17.09.2008р.; - Довідка №23 від 19.01.2007р; - Копія довідки №19 від 10.01.2007р.; - Копія довідки №18 від 10.01.2007р.; - Довідка № 1688 від 17.09.2008р.; - Копія технічного паспорту на садибний житловий будинок; - Копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13058968; - Копія витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №12539956; - Копія Договору дарування будинку № б /н від 04.10.2006р.; - Копія свідоцтва про право власності №38929 від 05.06.2006р.; - Копія Договору суборенди № 11 від 01.10.2006р.; - Копія кредитного договору №98/ЕМК 13/2006-980 від 05.07.2006р.; - Довідка №В013-17від 16.01.2007р.; - Копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.12.2000р.; - Заява Мерзлякової О.В. рід 16.01.2007р.; - Висновки щодо оцінки фінансового стану позичальника від 16.01.07, від 16.09.08р.; - Супроводжувальний лист та заключення від 16.01.2007р., від 16.09.2008р.; - Службова записка Начальнику юридичного відділу від 16.01.2007р.; - Правовий висновок від 16.01.2007р.; - Службова записка Начальнику юридичного відділу; - Додатковий правовий висновок від 17.09.2008р.; - Службова записка на засідання МКККФО; - Витяг з протокольного рішення №325 МКККФО від 17.01.2007р.; - Заява Мерзлякової О.В. від 16.09.2008р.; - Службова записка на засідання Кредитної комісії від 17.09.2008р.; - Витяг з протокольного рішення КК №42 від 17.09.2008р.; - Службова записка на засідання МКККФО від 23.09.2008р.; - Витяг з протокольного рішення КК №420 від 25.09.2008р.; - Заява Мерзлякової О.В. від 30.01.2009р.; - Службова записка на засідання Кредитного комітету від 19.02.2009р.; - Заява Мерзлякової О.В. від 21.05.2009р.; - Службова записка на засідання Кредитного комітету від 01.06.2009р.; - Витяг з протокольного рішення КК від 01.06.2009р.; - Заява Мерзлякової О.В. від 20.07.2009р.; - Службова записка на засідання Кредитного комітету від 23.07.2009р.; - Витяг з протокольного рішення КК від 23.07.2009р.; - Лист-ознайомлення з відповідальністю; - Інформаційний лист від 19.01.2007р.; - Договір №10/0000169/1003/07 добровільного страхування майна від 19.01.2007р.; - Договір добровільного страхування майна, що передано в іпотеку 0002836/1003/08 від 21.01.2008р.; - Договір добровільного страхування майна МЗ №00944 від 21.01.2009р.; - Акти перевірки наявності майна, наданого в заставу; - Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №10937852 від 19.01.2007р.; - Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №10934859 від 19.01.2007р; - Витяг з Державного реєстру іпотек №10934880 від 19.01.2007р.; - Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №10934909 від 19.01.2007р.; - Копія іпотечного договору №б/н від 19.01.2007р.; - Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №21035422 від 29.09.2008р.; - Копія Договору №1 про внесення змін до іпотечного договору; - Копія додаткової угоди №1 від 28.05.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Копія додаткової угоди №2 від 29.09.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Копія додаткової угоди №3 від 06.11.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Копія додаткової угоди №4 від 11.08.09р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Розпорядження від 19.01.2007р.; - Копія заяви на видачу готівки №354 від 19.01.2007р.; - Копії заяв на переказ готівки №59, №58 від 19.01.2007р.; - Приходний позабалансовий ордер №224 від 19.01.2007р.; - Позабалансовий приходний ордер №225 від 19.01.2007р.; - Копія заяви на переказ готівки №33 від 21.01.2008р.; - Лист АБ «БРР» №854 від 16.05.2008р.; - Прибутковий позабалансовий ордер №26 від 28.05.2008р.; - Меморіальні ордери №1061. №1065 віл 11.08.2008р.; - Копії заяви на переказ готівки №1892 та квитанції№1892 від 12.08.2008р.; - Розпорядження від 29.09.2008р.; - Заява на видачу готівки №3685 від 29.09.2008р.; - Копія заяви на переказ готівки №2923 від 29.09.2008р.; - Копія заяви на переказ готівки №2922 від 29.09.2008р.; - Прибутковий позабалансовий ордер №4737 від 29.9.2008.; - Прибутковий позабалансовий ордер №36 від 06.11.2008р.; - Копія заяви на переказ готівки №381 від 30.01.2009р.; - Меморіальний ордер №310 від 11.02.2009р.; - Меморіальний ордер №258 від 23.02.2009р.; - Меморіальний ордер №579, №580 від 11.03.2009р.; - Лист АБ «БРР» №198 від 12.03.2009р.; - Меморіальні ордери №318, №323 від 13.04.2009р.; - Лист АБ «БРР» №319 ВІД 14.04.2009р.; - Лист АБ «БРР» №315 від 14.04.2009р.; - Лист АБ «БРР» №403 від 30.04.2009р.; - Меморіальний ордер №285 від 21.05.2009р.; - Меморіальні ордери №621, №623 від 11.06.2009р.; - Меморіальні ордери №285, №286 від 13.07.2009р.; - Лист АБ «БРР» №768 від 14.07.2009р.; - Прибутковий позабалансовий ордер №43 від 20.08.2009р.; - Меморіальний ордер №245 від 21.08.2009р.; - Меморіальні ордери №199, №200 від 21.09.2009р.; - Меморіальні ордери №389, №392 від 22.10.2009р; - Меморіальні ордери №21, №22 від 21.12.2009р.; - Повідомлення №1408 від 24.12.2009р.; - Меморіальні ордери №423, №429 від 21.01.2010р.; - Лист АБ «БРР» №266 від 05.07.2010р.; - Повідомлення АБ «БРР» №97 від 05.10.2012р.; - Кредитний договір №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Додаткова угода №1 від 28.05.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Додаткова угода №2 від 29.09.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Додаткова угода №3 від 06.11.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Додаткова угода №4 від 11.08.2009р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.; - Іпотечний договір №б/н від 19.01.2007р., реєстр. №255; - Договір №1 від 29.09.2008р. про внесення змін до іпотечного договору №б/н від 19.01.2007р., реєстр. №255; - Розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 14.11.2013.
За актом приймання-передачі №72.1 від 20.11.2013 Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» прийняло документи з претензійно-позовної роботи, а саме: - Розрахунок заборгованості б/н від 19.04.2010; - Повідомлення № 189 від 19.04.2010; - Акт перевірки наявності майна б/н від 18.04.2010; - Акт перевірки наявності майна б/н від 21.05.2010; - Розрахунок штрафу та пені б/н від 28.07.2010; - Позовна заява №22/1586 від 13.08.2010; - Заява про виправлення описки № 22/1634 від 10.10.10; - Рішення № 2-14127/10 від 29.11.2010; - Ухвала № 22ц-2656/2011 від 18.03.2011; - Заява № 527 від 09.06.2011; - Копія виконавчого листа № 2-14127/2010 від 09.08.2011; - Заява №578 від 14.11.11; - Заява про відкриття виконавчого провадження № 88 від 27.09.12; - Заява № 89 від 01.10.12.
За актом приймання-передачі №72.2 від 20.11.2013 Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» прийняло документи з претензійно-позовної роботи, а саме: - Позовна заява з додатками № 22/1586 від 13.08.10; - Рішення № 2-14127/10 від 29.11.10; - Заява № 22-260 від 17.02.11; - Апеляційна скарга з додатками № 22ц-2656/11 від 25.02.11; - Ухвала 22ц-2656/11 від 25.02.11 від 18.03.2011.
Листом №06/06-2014 від 06.06.2014 відповідач 2 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.
Листом від 01.07.2014 №55-013/34115 позивач повідомив відповідача 2 про те, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом від 06.06.2014 №06/06-2014.
18.07.2014 листом №18/07-2014 відповідач 2 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого звертав увагу на те, що визначений приписами главою 10 розділу VI Положення №369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв'язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.
Листом №55-013/46775 від 22.08.2014 НБУ повідомило відповідача 2 про те, що для погодження Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.
Листом №10/825-Д від 13.11.2014 ТОВ "Дельта М" було направлено на адресу начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України на погодження порядок продажу переданих в управління ТОВ "Дельта М" майнових прав, боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами (переданого в управління кредитного портфелю АБ "Банк регіонального розвитку") у кількості 88 одиниць, до якого було додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць.
27.01.2015 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, у відповідності до якої враховуючи погашення за час погодження заборгованості за кредитними договорами №11/02-08-КА від 25.01.2008 та №14/1-1-105 від 02.07.2008 на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:
- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119, 00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);
- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483, 30 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);
- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).
28.04.2015 відповідач 1 звернувся до позивача із заявою щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку із проведенням нової оцінки, у відповідності до якої враховуючи спливом терміну дії попередньої оцінки та отриманням нового висновку на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:
- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476, 00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);
- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033, 20 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);
- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною актива визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).
Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 погоджено управителю відчуженню майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за ціною, не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013, 00 грн., а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону; відмовлено у погодженні відчуження майнових прав за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 05.08.2015 №414 погоджено управителю відчуженню майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за ціною, не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463, 00 грн., а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 12.06.2015, шляхом проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 86 одиниць, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Консалтинг» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №16746/14 від 05.08.2014), станом на 31.03.2015 ринкова вартість об'єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 86 одиниць становить 1 961 476, 00 грн., в тому числі вартість боргових зобов'язань Мерзлякової Олени Василівни за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 становить 6 208, 00 грн.
В газеті "Голос України", випуск за 13.06.2015 №104 (6108), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 12.06.2015 №22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1639013,00 грн.
Відповідно до Протоколу №1 про хід аукціонних торгів, які не відбулися, від 30.06.2015, складеного Українською універсальною товарною біржою, встановлено, що у термін, визначений чинним законодавством України та зазначений в інформаційному повідомленні в ЗМІ (до 25.06.2015 включно), пропозиції щодо участі в аукціонних торгах по лоту №1 не надішли (лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»); початкова ціна продажу - 1 639 013, 00 грн.
В газеті "Голос України", випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309, 10 грн.
Відповідно до Протоколу №1 про хід аукціонних торгів, які не відбулися, від 20.07.2015, складеного Українською універсальною товарною біржою, встановлено, що у термін, визначений чинним законодавством України та зазначений в інформаційному повідомленні в ЗМІ (до 16.07.2015 включно), пропозиції щодо участі в аукціонних торгах по лоту №1 не надішли (лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»); початкова ціна продажу - 1 147 309, 10 грн.
Судом встановлено, що 30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (новий кредитор) укладено Договір №050 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, відповідно до умов якого управитель відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, що був укладений між банком та Мерзляковою Оленою Василівною ; одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору; на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором складає 385 448,12 грн.
Відповідно до п. 1.3 Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 за цим договором новий кредитор одержує право замість банку (управителя) вимагати від позичальника виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, але не виключно6 - з повернення суми кредиту у повному обсязі; - зі сплати процентів у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; - зі сплати комісії, розмірі та порядку, передбаченими кредитним договором; - зі сплати неустойки (штраф, пеня) у випадках, розмірі та порядку, передбаченими кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з п. 1.6 Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 відступлення права вимоги за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 здійснюється на платній осевої за ціною 4 400, 00 грн.; право вимоги до позичальника виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору.
Згідно з п. 2.1 Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 на виконання даного договору управитель зобов'язаний передати новому кредитору усі документи, що підтверджують відступлене право, в тому числі але не виключно: - оригінал кредитного договору з усіма змінами та доповненнями; - оригінали договорів, що забезпечують виконання кредитного договору з усіма змінами та доповненнями; - будь-які документи, які підтверджують факт надання позичальнику кредиту банком; - документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013); - будь-які інші документи, що пов'язані з виконанням кредитного договору, тощо. Передача та приймання документів оформлюється шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Судом встановлено, що за актом приймання-передачі від 30.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (новий кредитор) на виконання умов Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 прийняло оригінал Кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; - договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; - усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; - документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору. Підписанням даного акту сторони підтверджують, що управитель виконав перед новим кредитором всі свої зобов'язання по передачі документів у повному обсязі.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідно до п. 4.1 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 про відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із НБУ.
Так, рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 погоджено управителю відчуженню майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за ціною, не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013, 00 грн., а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
Таким чином, позивач у позовній заяві зазначив, що в управителя (відповідача 2) при укладенні Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, з урахуванням можливої уцінки, ціна реалізації не могла бути нижчою, ніж гранична вартість ціни продажу активів, визначена у рішеннях НБУ. Однак, актив за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 були реалізовані за значно нижчою вартістю (а саме 4 400, 00 грн.), ніж та, що була погоджена НБУ у рішенні, та не відповідала оціночній вартості, відображеній у Звіті про оцінку (6 208, 00 грн.).
Крім того, позивач зазначив, що оспорюваним договором передбачено відстрочення відповідачу 1 здійснення платежу за отримані права вимоги за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, тоді як перехід прав вимоги до нового кредитора відбувається одразу після укладення оспорюваного договору, що, на думку позивача, є порушенням норм законодавства.
Також, позивач вказав на те, що відповідно до п. 1.1.1 оспорюваного договору одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору.
Однак, оскільки оспорюваний договір не є нотаріально посвідченим, це суперечить положенням ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», наведене є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
За таких обставин, позивач просить суд (відповідно до нової редакції позовної заяви): 1) визнати недійсним Договір №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант»; 2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з Актом приймання-передачі до Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 (відповідно до переліку, наведеного у прохальній частині позовної заяви (нова редакція).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Суд зазначає, що позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути не сторона (учасник) оспорюваного правочин, яка повинна довести суду належними та допустимими доказами факт порушення оспорюваним правочином її прав та охоронюваних законом інтересів, а суд в такому випадку перевіряє доводи та докази, якими позивачем обґрунтовує свої вимоги та вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, так як позивач не є стороною оспорюваного правочину (Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007), позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами, що у зв'язку з укладенням між сторонами оспорюваного правочину були порушені права та інтереси позивача.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу (одним із видів якого є відступлення права вимоги) особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.
В даному випадку вчинення оскаржуваного договору здійснено відповідачем 2 в межах реалізації повноважень управителя непроданих активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" в межах процедури його ліквідації, а тому регулювання спірних правовідносин з огляду на положення ч. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюється в т.ч. приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, в редакціях, що діяли до 22.09.2012 (в подальшому посилання судом на зазначені Закони здійснюється з урахуванням визначеної редакції їх положень, за якою підлягають регулюванню спірні правовідносини), та умовами Договору управління.
У відповідності до ч. 11 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
За змістом п.п. 13.1, 13.9 Глави 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, (надалі - "Положення №369") ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки. За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання.
Згідно із ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
З огляду на викладені положення вбачається, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягне мети укладення відповідного правочину управління.
У відповідності до ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.
Приписами п. 13.11 Положення №369 визначено, що управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.
За умовами п. 4.1 Договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Тобто, в силу наведених приписів з укладенням Договору управління ТОВ "Дельта М" не було набуто безумовних прав власності щодо спірних активів АБ "Банк регіонального розвитку" і з метою досягнення цілей укладення такого правочину - задоволення вимог кредиторів за рахунок таких активів, відповідні права були обтяжені необхідністю погодження Національним банком України дій управителя щодо відчуження (в т.ч. шляхом відступлення прав вимоги) відповідних активів. Відтак, відчуження таких прав могло бути здійснено виключно на умовах, погоджених НБУ.
Так, із матеріалів справи вбачається, що реалізуючи набуті за Договором управління права та виконуючи взяті на себе обов'язки ТОВ "Дельта М" з метою продажу майнових прав АБ "Банк регіонального розвитку" за кредитним портфелем (кредитними договорами у кількості 86 одиниць) в порядку, визначеному п. 13.11 Положення №369, п. 4.1 Договору управління, звернулося до Національного банку України за отриманням відповідного погодження, формуючи яке вказувало на раціональність продажу такого портфелю з метою економії коштів одним лотом на аукціоні за стартовою ціною, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, у розмірі 1 961 476, 00 грн. (без урахування ПДВ), а також, просило погодити можливість проведення повторних торгів (у випадку, якщо перші торги не відбудуться) із зниженням початкової вартості продажу на 30% та у випадку, якщо повторні торги не відбудуться, надати можливість без додаткового погодження здійснювати продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).
У відповідь на вказане звернення Національним банком України було надано відповідне погодження, оформлене рішенням НБУ №255, відповідно до якого зазначено про погодження відчуження активів АБ "Банк регіонального розвитку" за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013, 00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону, а у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" на аукціоні - надано можливість управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління правомочності управителя (ТОВ "Дельта М") щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць (в т.ч. за спірним кредитним договором)) були обмежені погодженими рішенням НБУ №255 порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1 639 013, 00 грн. та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, а НБУ не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.
При цьому, виходячи із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що визначена ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015, вартість майнових прав окремо за спірним кредитним договором (Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007) - предметом продажу за оскаржуваним Договором відступлення, становила 6 208, 00 грн.
Тобто, у випадку погодження НБУ можливості продажу майнових права по кожному з кредитних договорів фізичній або юридичній особі окремо, то такий продаж в частині спірного кредитного договору міг бути здійснений за ціною не нижче 6 208, 00 грн.
В той же час, жодного погодження запропонованої ТОВ "Дельта М" (заяви від 27.01.2015, 28.04.2015) як уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015, так і продажу окремо по кожному кредитному договору, зміст рішення НБУ №255 не містить, а в матеріалах справи відсутні докази надання НБУ відповідного погодження в подальшому чи в іншій формі.
Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та з урахуванням визначених рішенням НБУ №255 порядку, умов та ціни продажу спірних майнових прав управитель (ТОВ "Дельта М") був позбавлений будь-якої можливості вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною нижче визначеної оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 та шляхом продажу окремо по кожному кредитному договору.
Посилання відповідачів на те, що відповідні умови продажу майнових прав (уцінка, безпосередній продаж окремо по кожному кредитному договору) було визначено у численних зверненнях ТОВ "Дельта М" до НБУ про отримання спірного погодження і останнім не було надано чіткої відмови у можливості продажу саме в такому порядку, а приписи Глави 10 Положення №369 передбачають можливість прийняття рішення про повторний продаж активу на аукціоні, якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з НБУ, не спростовують наведених висновків суду щодо визначених у встановленому порядку правомочностей ТОВ "Дельта М" на продаж спірних активів, адже сама по собі відсутність відмови в погоджені тих чи інших умов їх відчуження не нівелює встановленого обмеження права ТОВ "Дельта М" на відчуження переданих в управління активів виключно в рамках наданого погодження, що в даному випадку реалізовано прийняттям рішення НБУ №255.
До того ж, приписи Глави 10 Положення №369 врегульовують виключно повноваження ліквідатора банку і які не передбачають їх делегування з вчиненням договору управління, а не управителя активами банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, повноваження якого унормовано в приписах Глави 13 Положення №369.
При цьому, суд звертає увагу, що визначений в положеннях Глави 10 Положення №369 порядок відчуження активів банку може визначати межі здійснення погодження НБУ відповідного відчуження управителем, однак, жодним чином не встановлювати певних прав щодо розпорядження управителем переданими йому активами в частині їх відчуження, адже в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління такі дії здійснюються виключно в межах наданого НБУ погодження.
Відтак, посилання відповідачів на те, що рішенням НБУ №255 ТОВ "Дельта М" було надано погодження на продаж 76 активів (в т.ч. майнових прав за спірним кредитним договором) в порядку, передбаченому Главою 10 Положення №369, у випадку не реалізації їх на першому аукціоні, шляхом проведення повторного аукціону із зменшення початкової ціни продажу до 30%, а у випадку не продажу на повторному аукціоні - шляхом безпосереднього продажу фізичним чи юридичним особам окремо за кожним кредитним договором за ціною останнього аукціону, тобто, зменшеною до 30%, не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин та ґрунтуються на невірному ототожнені врегульованих Положенням №369 повноважень ліквідатора банку та управителя нереалізованими активами банку.
З огляду на викладене вбачається, що продаж за оскаржуваним Договором №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 на користь відповідача 1 за ціною 4 400, 00 грн. було здійснено всупереч здійсненому НБУ у відповідності до приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління погодженню (за іншою ціною та в іншому порядку), тобто, за відсутності необхідної правоздатності у управителя на вчинення таких дій.
До того ж, згідно матеріалів звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, визначення ринкової вартості майнових прав за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 для їх відчуження здійснювалося виходячи із того, що сума заборгованості за кредитом становила 41 069, 26 грн., в той час, як в п. 1.2.1 Договору відступлення було визначено, що розмір заборгованості за таким кредитним договором не день укладення такого договору (тобто, 30.09.2015) становить 3 85 448, 12 грн.
Тобто, погоджуючи відчуження майнових прав за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 відповідачем 2 здійснювалося визначення вартості такого активу виходячи із того, що розмір вимоги за ним становить 41 069, 26 грн., однак, в реальності за оскаржуваним договором було відчужено розмір вимоги значно (майже в 10 разів) більший від оцінюваного (3 85 448, 12 грн.), що дає підстави для висновку про невідповідність встановленої в Договорі відступлення ціни продажу реальній ринковій вартості проданого активу.
Суд враховує, що існування простроченої заборгованості за кредитним договором дає підстави для нарахування додаткових сум у вигляді штрафних санкцій та відшкодування знецінення коштів, однак, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління такі нарахування могли бути предметом їх відчуження виключно за наслідками попереднього погодження НБУ, доказів чого матеріали справи не містять.
Отже, вчинення Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 було здійснено з порушенням вимог ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та за відсутності необхідного обсягу правомочностей у ТОВ "Дельта М" щодо розпорядження таким майном, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.
Щодо інших, визначених позивачем підстав звернення з даним позовом до суду в частині недійсності Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, суд відзначає про відсутність потреби у їх дослідженні на предмет обґрунтованості як підстави для визнання недійсним вказаного договору, адже з огляду на встановлення відсутності необхідного обсягу повноважень у відповідача 2 на вчинення дій з продажу спірного майна (відсутності передбачених законодавством умов для цього - погодження НБУ) встановлення дотримання чи ні положень законодавства при встановленні моменту переходу прав на предмет продажу не впливає на висновок про недійсність оспорюваного договору, а в силу приписів ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України вести мову про дотримання нотаріального посвідчення договору можливо лише щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу, чого в даному випадку судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості заявлених вимог Національного банку України щодо визнання недійсним Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007.
Разом з тим, 03.06.2019 відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди від 31.05.2019 до Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2.
У п. 1 Додаткової угоди від 31.05.2019 зазначено, що у зв'язку з зміною НБУ порядку трактування рішення №255 від 25.05.2015 «Про відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», що продаж активів відбувається за ціною не нижче ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015, сторони вирішили збільшити суму, за якою відбувається відступлення права вимоги за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 на 1 900, 00 грн. - з 4 400, 00 грн. до 6 300, 00 грн.
Суд зазначає, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як вбачається з умов Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, зобов'язання відповідача зводяться до передачі відповідачу 1 усіх документів, що підтверджують відступлене право (п. 2.1 оспорюваного договору) та направлення позичальнику повідомлення про відступлення прав вимоги (п. 2.2.1 оспорюваного договору), а зобов'язання відповідача 1 - до здійснення оплати за отримані права вимоги (п. 1.6.1, п.2.2 оспорюваного договору).
Враховуючи, що матеріали справи містять докази передання відповідачем 2 на користь відповідача 1 всіх документів, що підтверджують відступлене право, докази виконання відповідачем 1 зобов'язання зі сплати щонайменше грошових коштів у розмірі 135 984, 64 грн. (при цьому, відповідачами не було висловлено будь-яких тверджень, що за оспорюваним договором відповідачем 1 не було сплачено відповідачу 2 винагороду за отримані права вимоги у сумі 4 400, 00 грн.), беручи до уваги відсутність доказів (в тому числі будь-яких пояснень відповідачів), що підтверджували б невиконання відповідачем 2 зобов'язання надіслати позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору, суд дійшов висновку, що Договір №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 є виконаний сторонами, що унеможливлює зміну ціни договору (ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до п. 5.1 Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З огляду на те, що зобов'язання між сторонами оспорюваного договору були виконані, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано суду доказів, що оспорюваний договір був чинним станом на дату підписання між сторонами Додаткової угоди від 31.05.2019.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано суду доказів усунення у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання недійсним Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007.
До того ж суд звертає увагу на те, що той випадок, про який зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (усунення у встановленому порядку порушень, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, в процесі розгляду спору шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору) можливий, коли сторонами спору є самі сторони договору, що по суті призводить до відновлення порушених прав позивача (як сторони договору) та в подальшому позивач (як сторона договору) матиме механізм та гарантії захисту своїх прав (зокрема, неможливість іншої сторони договору (відповідача) розірвати додаткову угоду, якою були усунуті порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійним, в односторонньому порядку).
В даному ж випадку, позивачем у даній справі не є сторона оспорюваного договору, а тому наявність додаткової угоди, укладеної в процесі розгляду спору та якою сторони договору (відповідачі у справі) змінили ціну оспорюваного договору, не може розцінюватися судом як усунення у встановленому порядку порушення прав позивача (не сторони правочину), так як позивач не отримує будь-яких гарантій, що вказана додаткова угода не буде, зокрема, розірвана її сторонами після прийняття судом рішення у даній справі (тобто, розірвана відповідачами, які навіть після укладення додаткової угоди все одно заперечують щодо викладених позивачем у позовній заяві підстав позову).
Що стосується посилання відповідача 2 на обставини, які встановлені судом у справі №910/13702/18 (щодо правомірності дій відповідачів), суд зазначає таке.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №910/13702/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії.
Вказаним рішенням встановлено, що посилання Національного банку України про безпідставність продажу активів банку, а саме майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Регіональний банк розвитку» Товариству з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Саулес фабрика Україна» за загальною ціною 1317200 грн., тобто, нижчою, ніж погоджена Національним банком України, є безпідставними з урахуванням того, що можливість призначення повторного продажу активів з дисконтом передбачена главою 10 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, а право здійснити безпосередньо продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону надано Національним банком України відповідачу у вказаних вище рішеннях.
Крім того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №910/13702/18 судом встановлено, що активи Акціонерного банку «Регіональний банк розвитку» були реалізовані за ціною, з уцінкою не більше 30% по кожному активу, як це визначено Положенням та як цього вимагав НБУ листом від 01.07.2014; визначення вартості активу за кожним договором цесії здійснювалось відповідно до рішень НБУ від 25.05.2015 №255 та від 05.08.2015 №414 та у відповідності до п. 10.10 глави 10 розділу VI Положення за ціною не нижче останнього аукціону.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведеною нормою ГПК України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав встановлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні слід розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене ч. 4 ст. 75 ГПК України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2017 у справі №910/3757/17.
З огляду на те, що суд при розгляді даної справи на підставі встановлених обставин дійшов протилежних висновків ніж ті, що встановлені судом у справі №910/13702/18, розглядаючи дану справу суд вирішує спір відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо даним судом при розгляді даної справи.
Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2.6 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 НБУ має право вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодо набувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів НБУ.
Судом встановлено, що 12.01.2018 групою перевірки НБУ було перевірено діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» щодо виконання останнім Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013.
Вказаною перевіркою було встановлено, що відповідачем 2 здійснювалась реалізація активів виключно майнових прав за кредитними договорами, зокрема на користь відповідача 1 у кількості 51 договір загальною сумою вимог у розмірі 70 459 778, 48 грн. за ціною 962 800, 00 грн.
При ознайомленні з укладеними відповідачем 2 договорами про відступлення права вимоги (цесії) встановлено, що усі договори укладені за єдиним шаблоном за умови відстрочення новому кредитору сплати грошових коштів та умови про перехід прав вимоги до нового кредитора при укладенні договору; відповідачем 1 не надано для перевірки звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку вартості майнових прав за кредитними договорами…оцінка за звітом кредитних договорів, майнові права за якими було відступлено, склала 1 865 195, 00 грн. або 0,6% від загальної суми заборгованості за портфелем на дату укладення договорів про відступлення прав вимоги (цесії); продаж відбувся з дисконтом близько 29% від оцінки за ціною 1 317 200, 00 грн., або 0,43% від загальної суми заборгованості за портфелем.
При цьому, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію довідки з перевірки діяльності відповідача 2 від 11.07.2016 - 15.07.2016, в якій міститься інформація, що договори відступлення прав вимоги були укладені з новими кредиторами 29.09.2015 та 30.09.2015. Тобто, наведене свідчить про те, що про наявність оспорюваного договору позивачу в будь-якому випадку було відомо з вказаної довідки від 11.07.2016 - 15.07.2016.
Водночас, відповідно до п. 2.2 Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 управитель зобов'язується щомісяця до 08 числа місяця, наступного за звітним, надавати НБУ інформацію про вжиті заходи щодо управління активами, надходження коштів від управління ними, стан розрахунків з вигодонабувачами.
Так, судом встановлено, що 07.10.2015 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу) відповідачем 2 було подано позивачу Звіт про вжиті заходи щодо управління непроданими активами за звітній місяць з 01.09.2015 по 30.09.2015, в якому зазначено, що право вимоги щодо стягнення заборгованості з Мерзлякової О.В. за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 у розмірі 41 069, 26 грн. (разом з договорами забезпечення) була відступлена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги на підставі рішення НБУ.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач довідався про наявність оспорюваного правочину 07.10.2015.
Будь-яких доказів, які б підтверджували, що позивач довідався/міг довідатися про наявність оспорюваного правочину раніше 07.10.2015 - матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду - 05.10.2018 (відповідно до відбитку поштового штемпеля на поштовому конверті, в якому позовна заява Національного банку України надійшла до суду), суд дійшов висновку, що позивач в межах позовної давності звернувся з даним позовом до суду.
Що стосується заперечень відповідачів в частині недоведення позивачем порушеного права при зверненні до суду з вказаним позовом, суд відзначає наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1 -3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови).
Втім, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року "Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"" зазначено, що під час вирішення спорів вказаної категорії у суддів виникає питання, чи будь-яка заінтересована особа вправі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
У зв'язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
В будь-якому разі судам необхідно враховувати, що коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Таким чином, коло таких заінтересованих не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, інтерес позивача, у даному випадку стосовно визнання недійсним договору має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
При зверненні до суду з вказаним позовом Національний банк України зазначав, що оспорюваним договором порушено його права та інтереси як органу, наділеного розпорядчими та контролюючими повноваженнями. Так, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, Законом України "Про банки і банківську діяльність" на Національний банк України покладено функції розпорядчого органу з організації ліквідаційної процедури Банку та функції з нагляду та контролю за перебігом ліквідаційної процедури та ефективної роботи ліквідатора та Управителя, що дає безпосереднє право оскаржувати правочини Управителя по відчуженню активів Банку, вчинених всупереч положенням чинного законодавства.
Крім того, як вбачається із переліку вигодонабувачів до договору управління, розмір незадоволених вимог позивача до АБ "Банк регіонального розвитку" становить 44790784,57 грн., які включені до п'ятої черги задоволення вимог, у зв'язку з чим питання щодо вартості відчуження відповідачем 2 активів безпосередньо впливає на повноту задоволення вимог позивача, як кредитора АБ "Банк регіонального розвитку".
Отже, враховуючи положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства щодо повноважень Національного банку України як контролюючого органу, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії), а тому заперечення відповідачів в цій частині є необґрунтованими та не приймаються до уваги.
Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідачів про те, що позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовними заяви про визнання укладених провочинів недійсним, з тих підстав, що правом на звернення до суду наділена будь-яка особа з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а відмова від права на звернення до суду є недійсною.
При цьому посилання відповідачів на встановлення у Договорі управління порядку застосування відповідальності до управителя за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень - шляхом пред'явлення НБУ вимоги до управителя про відшкодування завданих ним збитків, як на підставу відсутності у нього права на звернення з даним позовом до суду судом відхиляється, з огляду на те, що визнання правочину (договору) недійсним судом є наслідком його вчинення з недотриманням вимог закону (ст. 203 ЦК України), а не заходом відповідальності сторін; визнання недійсним Договору відступлення не виключає застосування Національним банком України до відповідача заходів відповідальності у вигляді відшкодування збитків внаслідок неефективного управління активами, а саме по собі встановлення в п. 7.2 Договору управління заходів відповідальності у вигляді відшкодування завданих вигодонабувачам збитків не може свідчити про обмеження права особи на захист своїх прав внаслідок наведених порушень у інший спосіб.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Національного банку України в частині визнання недійсним Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант».
Що стосується вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача 1 повернути відповідачу 2 документи, отримані відповідно до Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Як встановлено судом, за актом приймання-передачі від 30.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (новий кредитор) на виконання умов Договору №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 прийняло оригінал Кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; - договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; - усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; - документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору. Підписанням даного акту сторони підтверджують, що управитель виконав перед новим кредитором всі свої зобов'язання по передачі документів у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відтак, передані відповідачу 1 документи за актом приймання-передачі від 30.09.2015 за Договором №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 підлягають поверненню відповідачу 2, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» відсутні правові підстави утримувати такі документи (з огляду на визнання договору відступлення прав а вимоги недійсним), а тому позовні вимоги Національного банку України в частині зобов'язання відповідача 1 повернути відповідачу 2, отримані згідно з Актом приймання-передачі від 30.09.2015 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі.
При цьому, витрати, понесені відповідачами на правову допомогу адвокатів, покладаються на відповідачів у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до с. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов Національного банку України задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір №050 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант».
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3; ідентифікаційний код: 39971452) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус Б; ідентифікаційний код: 35199148) документи, отримані згідно з Актом приймання-передачі до Договору №050 від 30.09.20158 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант», а саме:
- оригінал кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями;
- оригінал іпотечного договору від 19.01.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Іванчишиною Л. Г., за реєстровим №255;
- документ, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (Управителем від Банку на підставі Договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника, а саме:
- Заява на отримання кредиту від 16.01.2007р.;
- Анкета позичальника;
- Анкета клієнта-фізичної особи «Знай свого клієнта»;
- Копія паспорту та ідентифікаційного коду Мерзлякової О.В. ;
- Копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Мерзлякова О.В. ;
- Копія свідоцтва про сплату єдиного податку;
- Довідка ДЩ №831/10/17-0 від 15.01.2007р.;
- Повідомлення Мерзлякової О.В. ;
- Довідка про відсутності заборгованості з податків і зборів №441 від 09.01.2007р.;
- Копія трудової книжки позичальника;
- Довідка про доходи №14 від 12.06.2008р.;
- Довідка №686 від 29.09.2008р.;
- Довідка №б/н від 29.09.2008р.;
- Довідка №607 від 01,09.2008р.;
- Довідка № 13013-666 від 17.09.2008р.;
- Довідка№23 від 19.01.2007р;
- Копія довідки №19 від 10.01.2007р.;
- Копія довідки№18 від 10.01.2007р.;
- Довідка № 1688 від 17.09.2008р.;
- Копія технічного паспорту на садибний житловий будинок;
- Копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13058968;
- Копія витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №12539956;
- Копія Договору дарування будинку № б /н від 04.10.2006р.;
- Копія свідоцтва про право власності №38929 від 05.06.2006р.;
- Копія Договору суборенди № 11 від 01.10.2006р.;
- Копія кредитного договору №98/ЕМК 13/2006-980 від 05.07.2006р.;
- Довідка №В013-17від 16.01.2007р.;
- Копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.12.2000р.;
- Заява Мерзлякової О.В. рід 16.01.2007р.;
- Висновки щодо оцінки фінансового стану позичальника від 16.01.07, від 16.09.08р.;
- Супроводжувальний лист та заключення від 16.01.2007р., від 16.09.2008р.;
- Службова записка Начальнику юридичного відділу від 16.01.2007р.;
- Правовий висновок від 16.01.2007р.;
- Службова записка Начальнику юридичного відділу;
- Додатковий правовий висновок від 17.09.2008р.;
- Службова записка на засідання МКККФО;
- Витяг з протокольного рішення №325 МКККФО від 17.01.2007р.;
- Заява Мерзлякової О.В. від 16.09.2008р.;
- Службова записка на засідання Кредитної комісії від 17.09.2008р.;
- Витяг з протокольного рішення КК №42 від 17.09.2008р.;
- Службова записка на засідання МКККФО від 23.09.2008р.;
- Витяг з протокольного рішення КК №420 від 25.09.2008р.;
- Заява Мерзлякової О.В. від 30.01.2009р.;
- Службова записка на засідання Кредитного комітету від 19.02.2009р.;
- Заява Мерзлякової О.В. від 21.05.2009р.;
- Службова записка на засідання Кредитного комітету від 01.06.2009р.;
- Витяг з протокольного рішення КК від 01.06.2009р.;
- Заява Мерзлякової О.В. від 20.07.2009р.;
- Службова записка на засідання Кредитного комітету від 23.07.2009р.;
- Витяг з протокольного рішення КК від 23.07.2009р.;
- Лист-ознайомлення з відповідальністю;
- Інформаційний лист від 19.01.2007р.;
- Договір №10/0000169/1003/07 добровільного страхування майна від 19.01.2007р.;
- Договір добровільного страхування майна, що передано в іпотеку 0002836/1003/08 від 21.01.2008р.;
- Договір добровільного страхування майна МЗ №00944 від 21.01.2009р.;
- Акти перевірки наявності майна, наданого в заставу;
- Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №10937852 від 19.01.2007р.;
- Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №10934859 від 19.01.2007р;
- Витяг з Державного реєстру іпотек №10934880 від 19.01.2007р.;
- Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №10934909 від 19.01.2007р.
- Копія іпотечного договору №б/н від 19.01.2007р.;
- Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №21035422 від 29.09.2008р.;
- Копія Договору №1 про внесення змін до іпотечного договору;
- Копія додаткової угоди №1 від 28.05.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Копія додаткової угоди №2 від 29.09.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Копія додаткової угоди №3 від 06.11.08р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Копія додаткової угоди №4 від 11.08.09р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Розпорядження від 19.01.2007р.;
- Копія заяви на видачу готівки №354 від 19.01.2007р.;
- Копії заяв на переказ готівки №59, №58 від 19.01.2007р.;
- Приходний позабалансовий ордер №224 від 19.01.2007р.;
- Позабалансовий приходний ордер №225 від 19.01.2007р.;
- Копія заяви на переказ готівки №33 від 21.01.2008р.;
- Лист АБ «БРР» №854 від 16.05.2008р.;
- Прибутковий позабалансовий ордер №26 від 28.05.2008р.;
- Меморіальні ордери №1061, №1065 віл 11.08.2008р.;
- Копії заяви на переказ готівки №1892 та квитанції №1892 від 12.08.2008р.;
- Розпорядження від 29.09.2008р.;
- Заява на видачу готівки №3685 від 29.09.2008р.;
- Копія заяви на переказ готівки №2923 від 29.09.2008р.;
- Копія заяви на переказ готівки №2922 від 29.09.2008р.;
- Прибутковий позабалансовий ордер №4737 від 29.9.2008.;
- Прибутковий позабалансовий ордер №36 від 06.11.2008р.;
- Копія заяви на переказ готівки №381 від 30.01.2009р.;
- Меморіальний ордер №310 від 11.02.2009р.;
- Меморіальний ордер №258 від 23.02.2009р.;
- Меморіальний ордер №579, №580 від 11.03.2009р.;
- Лист АБ «БРР» №198 від 12.03.2009р.;
- Меморіальні ордери №318, №323 від 13.04.2009р.;
- Лист АБ «БРР» №319 ВІД 14.04.2009р.;
- Лист АБ «БРР» №315 від 14.04.2009р.;
- Лист АБ «БРР» №403 від 30.04.2009р.;
- Меморіальний ордер №285 від 21.05.2009р.;
- Меморіальні ордери №621, №623 від 11.06.2009р.;
- Меморіальні ордери №285, №286 від 13.07.2009р.;
- Лист АБ «БРР» №768 від 14.07.2009р.;
- Прибутковий позабалансовий ордер №43 від 20.08.2009р.;
- Меморіальний ордер №245 від 21.08.2009р.;
- Меморіальні ордери №199, №200 від 21.09.2009р.;
- Меморіальні ордери №389, №392 від 22.10.2009р;
- Меморіальні ордери №21, №22 від 21.12.2009р.;
- Повідомлення №1408 від 24.12.2009р.;
- Меморіальні ордери №423, №429 від 21.01.2010р.;
- Лист АБ «БРР» №266 від 05.07.2010р.;
- Повідомлення АБ «БРР» №97 від 05.10.2012р.;
- Кредитний договір №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Додаткова угода №1 від 28.05.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Додаткова угода №2 від 29.09.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Додаткова угода №3 від 06.11.2008р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Додаткова угода №4 від 11.08.2009р. до кредитного договору №11/03-03 від 19.01.2007р.;
- Іпотечний договір №б/н від 19.01.2007р., реєстр. №255;
- Договір №1 від 29.09.2008р. про внесення змін до іпотечного договору №б/н від 19.01.2007р., реєстр. №255;
- Розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 14.11.2013;
- Розрахунок заборгованості б/н від 19.04.2010;
- Повідомлення № 189 від 19.04.2010;
- Акт перевірки наявності майна б/н від 18.04.2010;
- Акт перевірки наявності майна б/н від 21.05.2010;
- Розрахунок штрафу та пені б/н від 28.07.2010;
- Позовна заява № 22/1586 від 13.08.2010;
- Заява про виправлення описки № 22/1634 від 10.10.10;
- Рішення № 2-14127/10 від 29.11.2010;
- Ухвала № 22ц-2656/2011 від 18.03.2011;
- Заява № 527 від 09.06.2011;
- Копія виконавчого листа № 2-14127/2010 від 09.08.2011;
- Заява №578 від 14.11.11;
- Заява про відкриття виконавчого провадження № 88 від 27.09.12;
- Заява № 89 від 01.10.12;
- Позовна заява з додатками № 22/1586 від 13.08.10;
- Рішення № 2-14127/10 від 29.11.10;
- Заява № 22-260 від 17.02.11;
- Апеляційна скарга з додатками № 22ц-2656/11 від 25.02.11;
- Ухвала 22ц-2656/11 від 25.02.11 від 18.03.2011.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус Б; ідентифікаційний код: 35199148) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3; ідентифікаційний код: 39971452) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 10.07.2019 року.
Суддя М.Є. Літвінова