ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2019Справа № 910/3270/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять";
До Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
Про визнання договору укладеним
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивачаСірик С.І. керівник, Білик В.О. адвокат;
Від відповідачаЧєхоєва А.І. адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" звернулося до суду з позовом про визнання укладеним з Ритуальною службою Спеціалізованим комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про надання ритуальних послуг" у редакції, вміщеній у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем порядку укладення договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/3270/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
Відповідно до узвали від 23.04.2019 підготовче провадження у справі було відкладено на 16.05.2019 через неявку відповідача.
06.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги заперечуються повністю. Судом встановлено, що відзив на позовну заяву відповідач направив до суду 02.05.2019, тобто в межах процесуального строку з урахуванням вихідних та святкових днів, у зв'язку з чим його було прийнято до розгляду. Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що перше звернення позивача для укладення договору не відповідало встановленим законодавством вимогам, а тому його було відхилене. Щодо другого звернення позивача з пропозицією укласти договір відповідач зазначив, що листом від 02.05.2019 № 495 запросив позивача на укладення договору. Також у відзиві вказується, що умови, запропоновані позивачем суперечать примірному договору, а тарифи на обумовлені договором послуги не затверджені.
У підготовчому засіданні 16.05.2019, отримавши від позивача документи на підтвердження понесення судових витрат, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2019.
Під час розгляду спору по суті 30.05.2019 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок укладення договорів між господарюючими суб'єктами та типового договору про надання ритуальних послуг. Вказуючи на протиправність бездіяльності відповідача щодо укладення договору та надаючи зауваження на запропонований відповідачем текст договору, позивач просив задовольнити позовні вимоги та покласти на відповідача фактично понесені судові витрати.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи відсутність підстав для задоволення позову.
30.05.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.06.2019.
У судовому засіданні 04.06.2019 суд, заслухавши представників сторін, які підтримали свої правові позиції у спорі і виступили у судових дебатах, оголосив перерву у засіданні до 18.06.2019.
18.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" є господарюючим суб'єктом, юридичною особою за законодавством України, основим видом діяльності якого відповідно до класифікації видів економічної діяльності є організування поховань і надання суміжних послуг.
За твердженнями позивача у лютому 2019 року він звернувся до відповідача з пропозицією укласти договорів про надання ритуальних послуг, приєднавши до свого звернення необхідні документи. Проте у березні 2019 року від відповідача надійшла відповідь на пропозицію, з якої позивач усвідомив, що йому відмовлено в укладенні договору. Стверджуючи про безпідставність такої відмови, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права та просить суд визнати договір між сторонами укладеним у редакції, що викладена ним у тексті позовної заяви.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на таке:
- у позивача вимагалися "підтвердні" документи щодо правомірності надання послуг, які включені до Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг та затверджені в установленому чинним законодавством порядку;
- у листі позивача за 2018 рік містилися відомості щодо особи керівника товариства, які не відповідали іншим документам;
- форма договору, на якій наполягає позивач, суперечить примірному договору та створює нерівні умови по відношенню до інших суб'єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг з відповідачем на 2019 рік;
- 23.04.2019 відповідач отримав рекомендації адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за № 60/6-рк/к від 17.04.2019 про вжиття заходів по сприянню розвитку конкурентного середовища на ринку ритуальних послуг у м. Києві шляхом забезпечення укладення договору по надання ритуальних послуг з пощивачем;
- 08.04.2014 листом № 26-01/383 Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідачу було направлено копію подання з попередніми висновками у справі № 04-01/01.14, в якому визначено, що різні умови при укладанні договору про надання ритуальних послуг є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
- відповідач не може взяти на себе відповідальність та надати право надання послуг Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг позивачеві без підтвердження затверджених належним чином тарифів на відповідні послуги.
До відзиву на позовну заяву відвідач рекомендації адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за № 60/6-рк/к від 17.04.2019 не приєднав.
У ході розгляду спору приєднаними до матеріалів справи документами підтверджено наступне:
- 11.10.2018 позивач надіслав відповідачеві лист щодо укладання договору про надання ритуальних послуг від 11.10.2018 без вихідного номеру з посиланням на ст.ст. 8, 10, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні" та надавши копію довідки про включення до ЄДРПОУ, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію свідоцтва платника єдиного податку та вказавши перелік запропонованих до надавання послуг за рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 № 389/6605 "Про затвердження переліку ритуальних послуг, який буде надаватися населенню ритуальними службами м. Києва", а також найменування додаткових послуг, які він пропонує надавати. У листі також було наведено номери телефонів та адресу електронної пошти товариства, зазначено про запланований графік роботи;
- у відповідь на лист від 11.10.2018 Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслав лист № 1884 від 31.10.2018, в якому навів цитату ст. 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", просив позивача надати "підтвердні" документи щодо правомірності надання послуг, які входять до Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг.
Крім того, у своєму листі від 31.10.2018 № 1884 відповідач звернув увагу позивача на те, що за актуальними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником товариства є Сірик С.І. , що не відповідає отриманій від позивача довідці з ЄДРПОУ, датованій 26.02.2013;
- 22.11.2018 позивач у відповідь на лист відповідача від 31.10.2018 № 1884 надіслав лист від 22.11.2018 без вихідного номеру, в якому вказав про витребування відповідачем непередбачених законодавством документів, запропонував ознайомитися з листом Мінрегіонбуду від 06.09.2011 № 7/12-10455 "Щодо надання роз'яснень про неухильне виконання законодавчих норм стосовно укладення договорів про надання ритуальних послуг" та просив укласти договір у визначений законодавством термін, приєднавши до свого листа актуальні відомості з ЄДРПОУ;
- 22.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом щодо укладення договору про надання ритуальних послуг, датованим 21.11.2019 без вихідного номеру (тут і надалі суд виходить з того, що позивачем допущено технічну описку у даті листа та вважає, що лист датовано 21.02.2019, оскільки фактичні обставини у своєї сукупності саме про це свідчать (лист складено у 2019 році, отримано відповідачем 22.02.2019, відповідач заперечень щодо дати 21.02.2019 не навів).
Посилаючись у цьому листі на ст.ст. 8, 10, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні", позивач надав відомості з ЄДРПОУ станом на 22.11.2018, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2017, копію свідоцтва платника єдиного податку та два підписаних зі свого боку та з відтисками печатки товариства примірники договору про надання ритуальних послуг.
У листі від 21.02.2019 було наведено перелік запропонованих послуг за рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 № 389/6605 "Про затвердження переліку ритуальних послуг, який буде надаватися населенню ритуальними службами м. Києва", а також найменування додаткових послуг, які він бажає надавати, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти товариства, графік роботи;
- у відповідь на лист позивача від 21.11.2019 (для цілей вирішення цього спору - 21.02.2019) відповідач направив лист № 262 від 07.03.20149, в якому знову процитував ст. 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" та повторно просив позивача надати "підтвердні" документи щодо правомірності надання послуг, які входять до Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг;
- 08.04.2019 відповідач звернувся до директора Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 415 від 05.04.2019, в якому вказавши на бажання позивача укласти договір про надання ритуальних послуг, просив надати роз'яснення того, чи має він право укладати договір з суб'єктом господарювання без затверджених належним чином тарифів на послуги Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг;
- листом від 02.05.2019 № 050/22-2669 Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) роз'яснила відповідачу, що на його думку, фактичне надання ритуальних послуг, що передбачені Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг можливе після встановлення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідних тарифів на них;
- листом від 02.05.2016 № 495 відповідач запросив позивача для укладення договору про надання ритуальних послуг у зв'язку з необхідністю виконання рекомендації адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2019 № 60-02/2286. У цьому листі відповідач просив позивача заздалегідь узгодити дата та час. До листа було приєднано примірник договору про надання ритуальних послуг без дати, без підпису та відтиску печатки. Доказів направлення такого листа відповідач суду не подав, проте позивач підтвердив факт його отримання 03.05.2019;
- 14.05.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.05.2019 без вихідного номеру на лист-запрошення від 02.05.2019 № 495. У цій претензії позивач вказує, що отриманий з листом від 02.05.2019 № 495 примірник договору не містить підпису уповноважено особи відповідача, не відповідає типовому договору, а його зміст суперечить Типовому положенню про ритуальну службу в Україні щодо строків дії, окремих умов про відповідальність, не містить конкретизації способу і термінів передачі замовлень на ритуальні послуги. Також у своїй претензії позивач просив відповідача взяти до уваги наведені ним зауваження до проекту договору та якнайшвидше їх усунути та повідомити про готовність підписати договір.
Судом встановлено, що звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір про надання ритуальних послуг відповідає положенням діючого законодавства. Так, у ст. 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу" закріплено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції: 1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання; 2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; 3) затверджує типове положення про ритуальну службу; 4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань; 5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.
У ст. 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.
Згідно з Типовим положенням про ритуальну службу в Україні, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за № 1110/9709 ритуальна служба в Україні відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" - це спеціалізоване комунальне підприємство, що створюється органом місцевого самоврядування в порядку, установленому Законом і її основним завданнями є здійснення організації поховання померлих і надання передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та ритуальних послуг, не передбачених цим переліком, а також реалізація предметів ритуальної належності.
Відповідач у справі - Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є мате таким спеціалізованим комунальним підприємством, про яке йдеться у Типовим положенням про ритуальну службу в Україні, що було створене органом місцевого самоврядування - Київською міською радою.
У п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні встановлено, що ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку:
п. 8.1 суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи:
- копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
- перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання;
- режим роботи та номер телефону.
Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.
п. 8.2 договір про надання послуг укладається на термін три роки, але за згодою сторін цей термін може бути іншим.
При зміні будь-яких відомостей, указаних у документах, що додаються до заяви, суб'єкт господарювання повинен у десятиденний термін письмово повідомити про це ритуальну службу. Форма примірного договору про надання ритуальних послуг наведена в додатку.
Отже, з аналізу наведених приписів нормативних актів вбачається, а матеріалами справи підтверджується, що позивач правомірно звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання ритуальних послуг, тоді як вимога відповідача про надання "підтвердних" документів правомірності надання послуг видається немотивованою, адже як суду, так і будь-якому сторонньому спостерігачеві не видається за можливе визначити, про які саме "підтвердні" документи йде мова. Судом не встановлено, а відповідачем не доведено того, що послуги , які пропонував до надання позивач, потребують наявності документів на підтвердження правомірності їх надання, як-то спеціальні дозволи, ліцензії, сертифікати якості, сертифікати відповідності тощо.
У листах, якими відповідач відповідав на пропозиції позивача укласти договір відсутні обґрунтування та хоча б стилі зрозумілі пояснення, які документи вимагаються від позивача та необхідні для укладення договору.
Конституцією України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Дії відповідача щодо вимоги у позивача "підтвердних" документів правомірності надання послуг без обґрунтування та будь-якого опису таких документів видаються такими, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 19 Основного закону та порушують права позивача.
Також, описані вище фактичні обставини справи та, зокрема, дії та бездіяльність відповідача не відповідають і загальним положенням чинного законодавства, якими врегульовано порядок укладення договорів. Так, за приписами ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
У ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ст. 641 Цивільного кодексу України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
У ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Оскільки перше звернення позивача до відповідача, направлене у листопаді 2018 не містило примірника договору, який позивач просив укласти, суд, розглядаючи заявлений спір, виходить з того, що позивач належним чином звернувся до відповідача для укладення договору про надання ритуальних послуг у лютому 2019 року.
Як встановлено судом, отримавши пропозицію позивача, відповідач не надав мотивованої відмови, аргументованих заперечень або ж протоколу розбіжностей, як того вимагають положення Цивільного і Господарського кодексів України та Типове положення про ритуальну службу в Україні, направивши лише немотивовану і необґрунтовану відписку у зв'язку з цим позивач правомірно передав спір про укладення договору на вирішення суду.
Розглядаючи завлений спір, суд враховує, що до моменту звернення позивача до суду з позовом, відповідач не вказав на свою незгоду з жодною з умов договору, наведеною позивачем у проекті договору. До відзиву на позовну заяву відповідач приєднав примірник проекту договору, який був ним отриманий від позивача. З аналізу його тексту вбачається, що він відповідає договору, який позивач просить суд визнати укладеним. У той же час, заперечення відповідача, вміщені у відзиві на позовну заяву щодо того, що форма договору, на якій наполягає позивач, суперечить примірному договору та створює нерівні умови по відношенню до інших суб'єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг з відповідачем на 2019 рік, не обґрунтовані жодним чином. Наводячи такі заперечення, відповідач не описам у чому вбачається така невідповідність, якому положенню законодавства вона суперечить, які саме із запропонованих умов є нерівними стосовно інших суб'єктів господарювання, яким чином та у чому саме є невідповідність форми запропонованого договору тій формі, яка є прийнятною для відповідача. З огляду на викладене, у суду відсутні правові та інші обґрунтовані підстави вважати, що між сторонами наявні суперечності щодо умов договору про надання ритуальних послуг або ж про необхідність тлумачення певних його умов тощо.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги, визнавши укладеним договір про надання послуг в редакції, запропонованій позивачем.
Слід зауважити, що після передачі спору на вирішення суду відповідач надіслав позивачеві запрошення для укладення договору, не вказавши при цьому ні дати, ні місця, на часу для ймовірного підписання, а також надіслав текст примірного договору про надання ритуальних послуг, який навіть не був підписаний з його боку. Така поведінка відповідача після відкриття провадження у справі та без заявлення до суду про можливе мирне врегулювання спору не відповідає вищенаведеним приписам законодавства про укладення договорів, а тому суд розцінює її критично. Крім того, з претензії позивача від 13.05.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" наведені послідовні обґрунтовані та мотивовані заперечення на текст такого примірного договору, на які відповідач також жодним чином не відреагував.
Дійшовши до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд, врахує заперечення проти позову стосовно того, що відповідач не може взяти на себе відповідальність та надати право надання послуг Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг позивачеві без підтвердження затверджених належним чином тарифів на відповідні послуги. Так, до матеріалів справи не було приєднано документу на підтвердження того, що виконавчим органом міської ради були встановлені тарифи на оплату таких послуг.
Разом з тим, з матеріалів справи, відзиву на позовну заяву, пояснень відповідача та представлених ним суду документів слідує, що Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладало та укладає з іншими суб'єктами господарювання, які виявили бажання працювати на ринку ритуальних послуг, договори про надання ритуальних послуг і без таких тарифів. У чому відповідач вбачає наявність винятку для позивача у такій ситуації , він суду не пояснив, посилань на відповідне законодавство не навів.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).
Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
В даному випадку, судом встановлено, що має місце волевиявлення позивача на укладення договору та необґрунтована відписка відповідача, яка і містить прямої відмови від укладення договору і в той же час, встановлює незрозумілі умови, які має виконати позивач, а також поведінка відповідача, яке не відповідає у своїх послідовності загальним положенням законодавства про порядок укладення господарських договорів. Таким чином, ефективним способом захисту права позивача (набути статусу виконавця ритуальних послуг та мати можливість їх надання), з урахуванням суті порушеного права (підстав позову) та специфіки правовідносин з яких виник спір, є саме визнання такого договору укладеним, що і буде спрямовано на його відновлення.
Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги задовольняються судом повністю, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 1 921,00 грн., яка становить сплачений ним в доход Державного бюджету України судовий збір та 25 000,00 грн., яка становить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що матеріали справи містять угоду про надання адвокатських послуг від 07.02.2019, укладений позивачем з адвокатом Біликом Володимиром Олексійовичем, розрахунок суми авансу за надану правову допомогу від 02.04.2019 на суму 25 000,00 грн., акт здачі-прийняття виконаних адвокатських послуг від 02.04.2019 на суму 25 000,00 грн., довідку від 02.04.2019 № 7 про надходження коштів від клієнта, платіжне доручення від 02.04.2019 № 20 на суму 25 000,00 грн., копію свідоцтва протраво на заняття адвокатською діяльністю, ордер.
Відповідач подав заперечення щодо суми судових витрат в частині професійної правничої допомоги, посилаючись на їх неспіврозмірність.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з поданих доказів, сума за актом приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2019, зважаючи на розрахунок суми авансу на надану правову допомогу включає 3 години попередніх консультації клієнта, 8 годин вивчення та правового аналізу матеріалів, 3 години підготовки угоди сторін до звернення позивача до суду, тобто, обслуговування господарської діяльності позивача із розрахунку по 1 000,00 грн. за годину. Також, 25 000,00 грн. правничої допомоги включають підготовку листів (2 години), інформаційних запитів (2 години), процесуальних документів (5 та 2 годин).
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не включає до загальної суми, з якої має проводитися розрахунок судових витрат, суму, сплачену за правові послуги, надані позивачу на стадії досудового врегулювання спору, оскільки такі суми є витратами позивача, здійсненими ним в процесі здійснення господарської діяльності та виявленні намір укласти договір з відповідачем (попередня консультація 3 години, вивчення матеріалів та правовий аналіз 8 годин, підготовка угоди). Решту вчинених адвокатом юридично значимих дій у вигляді послуг для клієнта суд вважає правомірно заявленими до покладення з відповідача.
Дослідивши опис наданих послуг у решті розрахунку на суму 11 000,00 грн., приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Враховуючи викладене, визначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. є дещо завищеними, належним чином не обґрунтованими та можуть становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за належне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки питання розподілу судових витрат за своєю правовою природою не належить до поняття "позовних вимог", судове рішення у цій справі викладається як таке, позовні вимоги за яким задоволені повністю.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати укладеним договір про надання ритуальних послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" (02125, м. Київ, вул. П. Запорожця, 26-М, ідентифікаційний код 38577208) та Ритуальною службою Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, ідентифікаційний код 03358475) з дня набрання рішенням суду законної сили у такій редакції:
"Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) далі - Ритуальна служба) в особі ______, який діє на підставі _________, з однієї сторони та
Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" (далі - виконавець послуг) в особі _____, який діє на підставі ________, з іншої сторони, далі за тестом разом іменуються сторони, уклади цей договір про таке:
1. Предмет договору
1.1 Предметом договору є надання ритуальних послуг.
1.2 Взаємовідносини між Ритуальною службою і Виконавцем послуг регулюються Конституцією України, Законом України «Про поховання та похоронну справу», іншим законодавством України та цим договором.
1.3 Господарські відносини між Ритуальною службою та Виконавцем послуг визначаються за згодою сторін.
2.Права сторін
2.1 Ритуальна служба має право:
2.1.1 Здійснювати організацію та проведення поховання.
2.2 Виконавець послуг має право:
2.2.1 Відповідно до договору-замовлення надавати ритуальні послуги поховання померлих громадян, які визначені Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг (затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19.11.2003 р.), на відкритих кладовищах та під поховання на закритих кладовищах підпорядкованих Ритуальній службі, крім поховань на Алеях пошани.
2.2.2 На підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, надавати будь-які інші ритуальні послуги поховання померлих громадян, які не суперечать положенням діючого законодавства України та не передбачені п.п. 2.2.1 договору.
2.2.3 Самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та/або реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством.
3.Обов'язки сторін
3.1 Ритуальна служба зобов'язана:
3.1.1 При зверненні особи, що зобов'язалася поховати померлого, забезпечити укладання договорів-замовлень, урахувавши при цьому побажання Замовника щодо Виконавців послуг.
3.1.2 Відповідно до договору-замовлення забезпечити організацію та проведення поховання померлого у встановленому законодавством порядку, з урахуванням волевиявлення померлого, висловленого при житті, а в разі його відсутності з урахуванням побажань родичів.
3.1.3 У місцях оформлення договорів-замовлень надати Замовникові (виконавцю волевиявлення або особі, яка зобов'язалася поховати померлого) наочну інформацію, передбачену п. 6 Типового положення про ритуальну службу в України.
3.1.4 Створити рівні умови для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
3.1.5 Забезпечити безоплатне виділення земельної ділянки для поховання труни з тілом чи урни з прахом померлого на кладовищі.
3.1.6 Створити рівні умови Виконавцям послуг.
3.1.7 Забезпечити своєчасне оформлення договору-замовлення та в термін не пізніше години передати телефоном, телефонограмою, електронною поштою або іншими засобами електронного зв'язку замовлення Виконавцю послуг.
3.2 Виконавець послуг зобов'язаний:
3.2.1 Подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. У разі внесення змін до вартості ритуальних послуг Виконавець послуг забезпечує доведення нової ціни до ритуальної служби шляхом надсилання відповідного повідомлення поштою або подання його нарочно.
3.2.2 При наданні послуги з копання могили на кладовищі гарантувати збереження могил та надмогильних споруд, інших елементів благоустрою могил, що розміщення поруч з новими похованнями, та відшкодовувати матеріальні збитки у разі їх пошкодження.
3.2.3 Видавати працівникам, що беруть участь у наданні ритуальних послуг, відповідні посвідчення.
4. Відповідальність сторін
4.1 Ритуальна служба несе відповідальність:
4.1.1 За ненадання інформації Замовникові про виконавців послуг та перелік ритуальних послуг, що можуть надаватися ними.
4.1.2 За неякісну і несвоєчасну організацію, оформлення договору-замовлення. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовлення, згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».
4.1.3 За недотримання положень чинного законодавства, стандартів та технологій при організації поховання померлих.
4.1.4 За безпідставну відмову замовнику в оформленні договору-замовлення, виконавцем якого замовник вибрав Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" (ідентифікаційний код 38577208), за невчасне передання замовлення на послуги Виконавцю послуг.
4.2 Виконавець послуг несе відповідальність:
4.2.1 За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовлення, згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів".
4.2.2 При недотриманні вимог п. 3.2.2. цього договору Виконавець послуг усуває пошкодження, відшкодовує матеріальні збитки.
4.2.3 За недотримання положень чинного законодавства в частині вимог затверджених стандартів та технологій при наданні ритуальних послуг.
5. Порядок вирішення спорів
5.1 Спори і розбіжності, що можуть виникати внаслідок цього договору, за змогою вирішуватимуться шляхом переговорів між учасниками.
У разі не врегулювання спорів і розбіжностей шляхом переговорів, розв'язання спорів здійснюється в судовому порядку.
6. Інші умови
6.1 Виконавець послуг приймає участь в заходах до Дня пам'яті на умовах, узгоджених ним з Ритуальною службою.
6.2 Роботи та послуги, які потребують одержання ліцензії або інших дозвільних документів, Виконавець послуг може виконувати та надавати тільки за їх наявності.
7. Прикінцеві положення
7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі трьох років, а саме до "__" ______ 2022 року.
7.2 Договір укладається у двох примірниках (по одному для кожної сторони), які мають однакову юридичну силу.
7.3 Умови цього договору можуть бути змінені виключно за взаємною згодою Сторін шляхом укладення та підписання додаткової угоди до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.
7.4 Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну про зміну своїх платіжних реквізитів, місцезнаходження, номерів телефонів і факсів у десятиденний строк, починаючи з дня настання відповідних змін.
8. Реквізити сторін
Підписи/ відтиски печаток "
3. Стягнути з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, ідентифікаційний код 03358475) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам'ять" (02125, м. Київ, вул. П. Запорожця, 26-М, ідентифікаційний код 38577208) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.07.2019
Суддя О.В. Мандриченко