номер провадження справи 14/96/16-32/107/18
04.07.2019 Справа № 908/2394/16
м.Запоріжжя Запорізької області
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючого судді Колодій Н.А., суддя Зінченко Н.Г., суддя Мірошниченко М.В., розглянувши матеріали
за первісним позовом Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15)
до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (адреса - 01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18, к. 9)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
про визнання недійсним договору позики
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15)
до відповідача за зустрічним позовом Акціонерного товар сива "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (адреса - 01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18, к. 9)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
про застосування правових наслідків недійсності договору позики
За участю Прокуратури Запорізької області в порядку ст. 53 ГПК України (заява №05/2-7213/7 від 17.01.2019, вх. № 08-08/1319/19 від 21.01.2019)
Представники сторін
Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Мажара О.О., довіреність №011-0120 від 07.03.2019.
Від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Костюк І.І, довіреність б/н від 01.10.2018.
Від третьої особи 1: Гончарова Я.М., довіреність № 128 від 29.03.2019
Від третьої особи 2: не з'явився.
Від прокуратури: Євтушок Ю.С., посвідчення № 043113 від 06.05.2016.
Історія справи:
12.09.2016 до Господарського суду Запорізької області звернулось - Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" про визнання недійсним договору позики № ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014.
Системою документообігу Господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 порушено провадження у справі № 908/2394/16, справі присвоєно номер провадження 14/96/16, судове засідання призначено на 29.09.2016.
Ухвалою Господарського Запорізької області від 29.09.2016р. до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України та ОСОБА_1 ; надіслано повідомлення Прокуратурі Запорізької області про розгляд господарським судом Запорізької області справи №908/2394/16; витребувано додаткові документи необхідні для розгляду справи; відкладено розгляд справи до 24.10.2016.
18.10.2016 та 24.10.2016 ТОВ "Запоріжалюмінторг" звернувся до Господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом до ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, Фонд державного майна України та ОСОБА_1 про застосування правових наслідків недійсності договору позики №ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014р., а саме: стягнення з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ТОВ "Запоріжалюмінторг" 43000 000,00 грн.
Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 21.10.2016 та 27.10.2016 зустрічну позовну заяву ТОВ "Запоріжалюмінторг" було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 60 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 надіслано матеріали до органу досудового розслідування - Управління Служби безпеки України в Запорізькій області для проведення перевірки обставин, викладених в даній ухвалі. Провадження у справі №908/2394/16 зупинено до закінчення перевірки Управлінням Служби безпеки України в Запорізькій області.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2017р. ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016р. скасовано, справу передано на розгляд Господарському суду Запорізької області. Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2017р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду 10.01.2017р., а ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2016р. залишено без змін.
15.08.2018 від ТОВ "Запоріжалюмінторг" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що у чинній редакції Господарського процесуального кодексу України (ст.ст. 227, 228) відсутня така правова підстава для зупинення провадження у справі, як надіслання матеріалів органу досудового розслідування, що містилась у попередній редакції процесуального кодексу (п.2 ч.2 ст.79). Отже, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі. До того ж, оригінали матеріалів справи № 908/2394/16 не були направлені до Управління Служби безпеки України у Запорізькій області, а перебувають у господарському суді, тож відсутні будь-які перешкоди для поновлення провадження у справі № 908/2394/16.
У зв'язку з закінченням 5-ти річного терміну повноважень судді Сушко Л.М., згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №908/2394/16 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку, що справу № 908/2394/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 20.08.2018 справу прийнято до провадження, справі присвоєно номер провадження №14/96/16-32/107/18. Поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 17.09.2018. Вирішено питання про прийняття до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Запоріжалюмінторг" (вих. № 7 від 18.10.2016) до ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, Фонд державного майна України та ОСОБА_1 про застосування правових наслідків недійсності договору позики №ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014р., а саме: стягнення з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ТОВ "Запоріжалюмінторг" 43000 000,00 грн., питання про прийняття якої було відкладено до поновлення провадження у справі (ухвала від 29.11.2016 № 908/2394/16 суддя Сушко Л.М.).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача RS International GMBH (Baarerstrasse 22, 6300 Zug, Switzerland). Також, даною ухвалою, Господарський суд Запорізької області звернувся із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Швейцарії, відповідного кантону - Obergericht Zug Rechtshilfe Kirchenstrasse (6 Postfach 760 6301 Zug) Високий суд Цуг Рехшильфе Кирхенштрассе. Провадження у справі № 908/2394/16 зупинено до 03.06.2019.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Запоріжалюмінторг" задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі № 908/2394/16 скасовано. Справу № 908/2394/16 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
03.01.2019 справа повернута на адресу Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою суду провадження у справі було поновлено, засідання призначено на 21.01.2019. Ухвалою від 21.01.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 11.02.2019.
21.01.2019 від Прокуратури Запорізької області надійшла заява про вступ у справу №908/2394/16 на стороні Фонду державного майна України.
Ухвалою суду від 24.01.2019 заяву Прокуратури Запорізької області про вступ у справу № 908/2394/16 судом задоволено. Також, даною ухвалою, в зв'язку зі складністю предмету спору, справу № 908/2394/16 передано на колегіальний розгляд.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 908/2394/16 передано на розгляд колегії суддів у склад: головуючий суддя Колодій Н.А., судді БоєваО.С, Мірошниченко М.В.
Ухвалою від 29.01.2019 справу прийнято до колегіального розгляду, підготовче засідання призначено на 11.02.2019. Підготовче засідання відкладалось.
Ухвалою суду від 10.04.2019 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, в якій фактично змінено підстави позову з посиланням на ч. 3 ст. 228 ЦК України, що не суперечить ст. 46 ГПК України.
У зв'язку з перебування на лікарняному члена колегії судді Боєвої О.С. , протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019, справу №908/2394/16 передано на колегіальний розгляд в іншому складі: головуючий суддя Колодій Н.А., судді ЗінченкоН.Г., суддя МірошниченкоМ.В.
Колегія суддів прийняла справу № 908/2394/16 до провадження. Підготовче провадження призначено на 17.05.2019. Ухвалою від 17.05.2019 судом закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 05.06.2019. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.07.2019. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.
В судовому засіданні 04.07.2019 в присутності представників позивача (відповідач за зустрічним позовом), відповідача (позивач за зустрічним позовом) та прокурора оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фіксація судового процесу здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Короткий зміст обставин.
Обґрунтовуючи первісну позовну заяву ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» вказує на те, що 25 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ПАТ «ЗАлК», позивач за первісним позовом) та Товариством обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (далі - ТОВ «ЗАТ», відповідач за первісним позовом було укладено договір позики № ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору сторони визначили, що в порядку та на умовах визначених договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, визначеному її. 2.1 договору (далі іменується «позика»), а позичальник зобов'язується повернути позику. Розмір позики складає 43 000 000,00грн. (сорок три мільйона гривень).
Змінюючи підстави позовних вимог ПАТ «ЗАлК» посилається на ч. 3 ст. 228 ЦК України та зазначає, що даний правочин укладений всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам і як наслідок повинен бути визнаний недійсним. Позивач вважає, що спірний договір позики був укладений з метою ослаблення держави та створення соціально - економічної напруги у суспільстві і посадові особи, які уклали даний договір усвідомлюючи афілійованість ПАТ «ЗАлК» та ТОВ «Запоріжалюмінторг» до ОК «РУСАЛ» вчинили дії, спрямовані на знищення та пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення. Подальшого перерахування цих коштів на користь підконтрольних ОК «РУСАЛ» юридичних осіб-нерезидентів України та таким чином створення безпідставної кредиторської заборгованості ПАТ «ЗАлК» перед афілійованими до ОК «РУСАЛ» компаніями в умовах збройної агресії Російської Федерації.
В якості доказів на підтвердження викладених в позові обставин позивач за первісним позовом посилається на лист УСБУ в Запорізькій області від 19.02.2018 № 59/14/543, в якому вказано, що за вказаними фактами Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018080000000002, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.01.2018 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву про застосування правових наслідків недійсності договору позики №ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014р., а саме: стягнення з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ТОВ "Запоріжалюмінторг" 43000 000,00 грн. позивач за зустрічним позовом вважає, що у разі визнання договору недійсним, судом має бути застосовано відповідні наслідки недійсності правочину, визначені ч. 1 ст. 216 ЦК України, а саме проведення реституції , тобто повернення сторонами всього , що вони отримали на виконання договору пози зики. На підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України, позивач за зустрічним позовом у разі задоволення первісного позову просить суд застосувати наслідки недійсності правочину.
Аргументи учасників.
ТОВ «Запоріжалюмінторг» - відповідач за первісним позовом заперечив проти заявлених вимог. Мотивуючи тим, що 25.09.2014 р. між ПАТ «ЗАлК» та ТОВ «Запоріжалюмінторг» було укладено договір позики № ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205. Згідно з п. 2.1. договору, розмір позики складає 43 000 000 грн. Вказана сума була перерахована на рахунок ПАТ «ЗАлК» 26.09.2014 р., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 00148 від 26.09.2014.
Вказаний правочин не був значний, а отже представник ПАТ «ЗАлК» діяв з належним обсягом повноважень. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 та ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», значним правочином є правочин ринкова вартість майна, що є його предметом становить більше 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності акціонерного товариства. Рішення про його вчинення приймається Наглядовою радою Товариства.
Предмет договору становить 43 000 000 грн., а вартість активів позивача станом на 31.12.2013 становить 437 190 000 грн. (згідно балансу позивача за 2014 р., що розміщений на його сайті. Таким чином, предмет договору не становить 10% активів, отже прийняття рішення Наглядової радою ПАТ «ЗАлК» не вимагалось.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем здійснено дії щодо прийняття правочину до виконання, що підтверджується зарахуванням суми позики на рахунок ПАТ «ЗАлК». Враховуючи викладене, відповідач вважає первісний позов безпідставним та таким що не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Відповідач за первісним позовом просить суд відмовити в його задоволенні.
ПАТ «ЗАлК» - відповідач за зустрічним позовом заперечив проти зустрічних позовних вимог. Вважає , що застосування наслідків недійсності правочину є безпідставним, так як дії посадових при вчиненні даного правочину свідчать про наявну змову щодо умисної розтрати, розкрадання, знищення майна підприємства. Просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Фонд держаного майна підтримав позицію ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» - позивача за первісним позовом, просить суд задовольнити первісний позов в повному обсязі та визнати недійсним спірний договір позики (письмові пояснення по суті заявлених вимог долучені до матеріалів справи). В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Прокуратура запорізької області також підтримала первісний позов ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». В задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Клопотання та заяви, що подані учасниками в процесі розгляду даної справи.
Ухвалою від 20.08.2018 клопотання ТОВ "Запоріжалюмінторг" ро поновлення провадження у справі № 908/2394/16 судом було задоволено.
18 березня 2019 від позивача за первісним позовом надійшла заява (уточнена/нова редакція у зв'язку зі зміною підстав позову) про зміну піст позову. Позивач просить суд визнати недійсним договір позики №ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014р., посилається на ч. 3 ст. 228 ЦК України, та вважає що даний правочин укладений всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Ухвалою від 10.04.2019 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, в якій фактично змінено підстави позову, що не суперечить ст. 46 ГПК України.
10.04.2019 від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про надання міжнародної правової допомоги та витребування доказів з метою підтвердження доводів щодо афілійованості вказаних компаній ПАТ "ЗАлК" (правонаступником якого є АТ "ЗАлК"), ТОВ "Запоріжалюмінторг", RS International GMBH є афілійованими до російського підприємства ОК "РУСАЛ", кінцевий бенефіціар - російський олігарх ОСОБА_2 .
В ухвалі суду від 17.05.2019 колегія суддів відмовила в його задоволенні з мотивів його необґрунтованості та такому що суперечить ст.80 і п. 5 ч. 2 ст. 368 ГПК України. Більш детально позиція суду викладена в ухвалі від 17.05.2019.
Суд погоджується з запереченнями відповідача щодо недоведеності позивачем факту неможливості самостійно надати докази, які позивач просить суд витребувати у компетентних органів іноземних держав.
10.04.2019 від позивача надійшло клопотання про витребування від УСБУ інформації щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №22018080000000002, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2018, з метою встановлення, чи повідомлено винним особам про підозру, чи притягнуто винних осіб до кримінальної відповідальності.
Обговорюючи клопотання позивача, прокурор, що бере участь в судовому процесі пояснив, що відповідно до наданих йому повноважень він може надати інформацію щодо стадії досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відповідач заперечив проти заявленого клопотання, мотивуючи свої заперечення тим, що матеріали досудового розслідування не можуть бути прийняті судом, як докази у господарському процесі.
23 квітня 2019 від відповідача надійшли заперечення проти долучення доказів.
Розглянувши заяву про долучення доказів, колегія суддів в його задоволенні, в зв'язку з тим що клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частині другій статті 80 ГПК України. Крім того, заява про долучення доказів не містить аргументації щодо того, які саме обставини справи можуть підтверджуватися або спростовуватись заявленими доказами.
27 березня 2019 від прокуратури Запорізької області надійшли додаткові письмові пояснення з урахування поданої позивачем за первісним позовом заяви про уточнення позовних вимог (пояснення долучені до матеріалів справи).
Крім того, прокурор в судовому засіданні пояснив, що досудове розслідування за фактом скоєння будь-якими особами, в тому числі, посадовими особами ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", ТОВ "Запоріжалюмінторг", ОК "РУСАЛ" Російської Федерації диверсійних дій на знищення ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", заволодіння шляхом зловживання службовим становищем майном вказаного товариства ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" триває, на час розгляду спору по суті повідомлень винним особам про підозру не винесено.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
25 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» було укладено договір позики №ЗАТ-Д2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 (надалі - договір, договір позики).
Відповідно до п. 1.1. договору позики сторони визначили, що в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, визначеному п. 2.1. договору (далі іменується «Позика»), а позичальник зобов'язується повернути позику.
Розмір позики, відповідно до п. 2.1. договору, складає 43 000 000,00 грн.
Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору, повернення позики здійснюється на підставі письмової вимоги позикодавця. Позичальник зобов'язаний повернути позику позикодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмової вимоги позикодавця про повернення позики.
ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» посилаючись на те, що укладений правочин суперечить ч. 3 ст. 228 ЦК України - недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, просить суд вважати недійсним договір позики даного правочину за первісним позовом ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до ТОВ «Запоріжалюмінторг», та заявлено зустрічний позовом ТОВ «Запоріжалюмінторг» до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», про застосування правових наслідків недійсності договору позики, за участю прокуратури Запорізької області на стороні Фонду державного майна України.
Оцінивши представлені докази за первісним позовом, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Щодо відсутності підстав для визнання договору позики недійсним, слід зазначити, що підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, згідно заяви позивача за первісним позовом, було зазначено ч. 3 ст. 228 ЦК України - недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства.
Пунктом 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 11).
Як вказано у п. 3 Листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування положень п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про НАБУ» від 27.03.2017 р. № 01-06/680/17 (надалі - Лист ВГСУ), доказом вини, зокрема, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України (Справи № 6-і528цсі5, № 6-166цс15).
Пунктом 3.7. Постанови Пленуму ВГСУ № 11 встановлено:
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження.
ПАТ «ЗАлК» та ТОВ «Запоріжалюмінторг» врегулювали господарські відносини укладанням договору та підписанням вищевказаного договору позики.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то (1) за наявності умислу в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, (2) а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. (3) У разі наявності умислу лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Колегія суддів дійшла висновку, що із заяви позивача не вбачається, посадові особи якого саме підприємства мали умисел на вчинення правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства.
Сталою практикою визначено, що розглядаючи справи про визнання угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України та інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності угод.
АТ «ЗАлК» зазначає: «На виконання умов договору позики ТОВ «Запоріжалюмінторг» було перераховано на рахунок ПАТ «ЗАлК» суму коштів в розмірі 43 млн. грн., які в подальшому були перераховані ПАТ «ЗАлК» на користь афілійованої компанії Російської Федерації - RS Іпternational GМВН. Дана компанія є афілійованим підприємством ОК «РУСАЛ».
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», афілійованими особами є: (1) юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; (2) члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини); (3) фізична особа та члени її сім'ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування викладених обставин щодо афілійованості визначених позивачем компаній.
Отже, позивачем не доведено, що ПАТ «ЗАлК», ТОВ «Запоріжалюмінторг», RS Іпternational GМВН, ОК «РУСАЛ» має статус афілійованих компаній.
Щодо не доведення обставин перерахування коштів.
У заяві АТ «ЗАлК» зазначає: «На виконання умов договору позики ТОВ «Запоріжалюмінторг» було перераховано на рахунок ПАТ «ЗАлК» суму коштів в розмірі 43 млн. грн., які в подальшому були перераховані ПАТ «ЗАлК» на користь афілійованої компанії Російської Федерації - RS Іпternational GМВН.»
Колегія суддів погоджується з запереченнями відповідача за первісним позовом, про те, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки: позивач не надав суду жодного доказу перерахування ПАТ «ЗАлК» на користь RS Іпternational GМВН грошових коштів в розмірі 43 млн. грн., які були отримані саме від ТОВ «Запоріжалюмінторг». Вказані позивачем обставини є припущенням та не можуть бути прийняті судом як доведені.
Наявні в матеріалах справи виписки по рахунку ПАТ «ЗАлК» є вибірковими та жодним чином не підтверджують перерахування 43 млн, грн. лише і тільки RS Іпternational GМВН.
Отже, позивачем не доведено, що отримані в позику від відповідача 43 млн. грн. були перераховані компанії RS Іпternational GМВН.
Оцінивши доводи позивача та заперечення відповідача щодо знецінення корпоративних прав держави слід зазначити, що на думку позивача, «формування безпідставної кредиторської заборгованості внаслідок укладення договору позики мало наслідком штучне створення умов для зменшення активів товариства та, як наслідок, знецінення корпоративних прав держави в особі ФДМУ».
Позивач зазначає, що результатом перерахування коштів в розмірі 43 млн. грн. стало знецінення корпоративних прав держави в особі ФДМУ.
Відповідно до п. 7, 8 Методики оцінки державних корпоративних прав, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1406 від 02.08.1999 р., оцінка вартості прав проводиться експертним шляхом. За результатами складається звіт. Виключно експерт має право на проведення експертної оцінки державних корпоративних прав. Позивач, або його представник, не мають повноважень та відповідної кваліфікації для самостійного встановлення факту знецінення корпоративних прав.
Враховуючи викладене, суд вважає не доведеним та не підтвердженим факт знецінення, тобто зниження вартості корпоративних прав. Позивач не наводить жодних аргументів та не надається доказів наявності причинного зв'язку між знеціненням корпоративних прав та виконанням оспорюваного договору позики.
Таким чином, доводи Позивача про знецінення корпоративних прав держави внаслідок укладання та виконання оспорюваного договору позики є бездоказовими, а тому судом не приймаються.
Крім того, позивач, на обґрунтування позовних вимог посилається на лист УСБУ в Запорізькій області від 19.02.2018 у якому вказано що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12015080060000107 внесене до єдиного державного реєстру досудових розслідувань 06.01.2015 року за ознаками злочину передбаченого ст. 113 (диверсія), ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) порушене відносно посадових осіб ПАТ "ЗАлК".
Оцінивши наданий доказ, колегія суддів дійшла висновку, що даний лист не може бути прийнятий в якості доказу наявчнсті у сторін правочину умислу на укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
В силу положень ч. 6 ст. 75 ГПК України, обов'язкове доказове значення у справі має вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Лист УСБУ підтверджує виключно перебування в провадженні кримінальної справи, порушеної у відношенні посадових осіб і не може бути належним доказом в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
Враховуючи всі обставини справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку: оспорюваний договір позики вчинено з метою, яка завідомо не суперечить інтересам держави і суспільства. Правочин відповідає інтересам держави і суспільства. Позивачем не доведено наявність умислу в діях посадових осіб ПАТ «ЗАлК» та/або ТОВ «Запоріжалюмінторг» щодо вчинення правочину всупереч інтересам держави та суспільства. Позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог: наявність статусу афілійованих компаній у ТОВ «Запоріжалюмінторг», ПАТ «ЗАлК», RS Іпternational GМВН, ОК «РУСАЛ»; перерахування компанії RS Іпternational GМВН отриманих в позику від Відповідача 43 млн. грн., а також знецінення корпоративних прав держави внаслідок укладання та виконання оспорюваного договору позики.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про визнання недійсним договору позики (уточнена/нова редакція у зв'язку зі зміною підстав позову) на підставі статті 228 Цивільного кодексу України, а саме: невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, у повному обсязі.
Оцінивши представлені докази за зустрічним позовом про застосування правових наслідків недійсності правочину, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Щодо фактичних обставин справи.
25.09.2014 р. між ПАТ «ЗАлК» та ТОВ «Запоріжалюмінторг» було дійсно укладено договір позики № ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 .
Відповідно до вказаного договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позику в порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 2.1. договору, розмір позики складає 43 000 000 грн.
Вказана сума була перерахована на рахунок ПАТ «ЗАлК» 26.09.2014, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 00148 від 26 вересня 2014.
Як вказано вище, ПАТ «ЗАлК» подано позов про визнання договору недійсним, оскільки було порушено порядок укладення правочину із заінтересованістю, а також невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що у разі визнання договору недійсним, судом має бути застосовано відповідні правові наслідки недійсності правочину, визначені ч 1 ст.216 ЦК України, а саме - проведення реституції, тобто повернення сторонами всього, що вони отримали на виконання договору позики.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Судом розглянуто первісну позовну заяву та вирішено відмовити її задоволенні, як недоведеній належними документальними доказами. Судом встановлено, що договір позики не суперечить інтересам держави і суспільства і як наслідок відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.
Враховуючи викладене обставини справи та наведене нормативно-правове обґрунтування, зустрічні позовні вимог не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачами.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 238, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15) до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15) третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (адреса - 01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18, к. 9) третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договору позики № ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014 відмовити в повному обсязі.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15) (вих. № 7 від 18.10.2016) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (адреса - 69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 15), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (адреса - 01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18, к. 9) третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) про застосування правових наслідків недійсності договору позики №ЗАТ-Д-2014-005/ЗАлК-Д-2014-205 від 25.09.2014, а саме: стягнення з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ТОВ "Запоріжалюмінторг" 43 000 000 (сорок три мільйона) грн. 00 коп. відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення оформлено і підписано « 12» липня 2019.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.А. Колодій
Суддя Н.Г. Зінченко
Суддя М.В. Мірошниченко