вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1842/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "МАКРОХІМ" (01133, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3; ідентифікаційний код 24720905)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (53070, с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, буд. 1А; ідентифікаційний код 30260000)
про стягнення 78 301 грн. 11 коп.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Позивач - Приватне акціонерне товариство "МАКРОХІМ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1897/19 від 06.05.2019р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", в якій просить суд:
- стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" на користь позивача - Приватного акціонерного товариства "МАКРОХІМ" 78 301 грн. 11 коп., що складає 70 079 грн. 40 коп. - основного боргу за товар, поставлений відповідно до умов договору поставки від 05.01.2017р. №38, 6 294 грн. 58 коп. - пені, 1 402 грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 524 грн. 55 коп. - 3% річних;
- зазначити в рішенні у справі за цим позовом про нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені до моменту виконання такого рішення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" - з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів;
- визнати судову справу за цим позовом малозначною та здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін;
- надати представнику позивача можливість взяти участь у судовому засіданні, призначеному після відкриття провадження у судові справі за цим позовом на дату та час, визначені у відповідній ухвалі суду, в режимі відеоконференції з приміщення Ірпінського міського суду Київської області (08200, м. Ірпінь Київської області, вул. Мінеральна, 7), а у випадку відсутності технічної можливості забезпечити відеоконференцію з приміщення вказаного суду на дату та час, визначені у відповідній ухвалі суду, - з приміщення Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) або з приміщення Подільского районного суду міста Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 05.07.2017р. №38, в частині здійснення оплати за поставлену продукцію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№25312/19 від 07.06.2019р.), який наданий засобами електронного зв'язку, просить суд відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариство "МАКРОХІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" про стягнення 78 301 грн. 11 коп., а також судові витрати покласти на позивача обґрунтовуючи це тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" намагається повністю погасити заборгованість в сумі 70 079 грн. 40 коп., що виникла згідно договору поставки від 05.01.2017р., зокрема 14.05.2019р. відповідачем погашено 10 000 грн. 00 коп., так станом на 01.03.2019р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" перед Приватним акціонерним товариство "МАКРОХІМ" суттєво зменшилась та становить 60 079 грн. 40 коп.
Щодо поданого відповідачем відзиву на позов суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем відзив на позов надіслано на електронну адресу суду без доказів надсилання його позивачу, що суперечить нормам статті 165 Господарського процесуального кодексу України та не узгоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р., відповідно до якої відповідач повинен був надіслати копію відзиву позивачу, докази направлення надати до суду.
Також, відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив підписується відповідачем або його представником.
Виходячи з вищевказаної норми закону, відзив на позовну заяву має містити підпис відповідача або його представника, при цьому, відзив має бути підписано представником власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів не допускається. А з урахуванням частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Проте, з поданого відповідачем засобами електронного зв'язку відзиву на позовну заяву неможливо встановити, що він підписаний директором відповідача чи на ній проставлений факсиміле, до того ж електронний лист від 07.06.2019р. та відзив не містять електронного цифрового підпису, який можливо прирівняти до власноручного підпису.
Тому неможливо вважати, що наданий відповідачем відзив відповідає вимогам, встановленим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України та є відзиваом у розумінні вказаної правової норми.
Позивач у клопотанні (вх.№25827/19 від 11.06.2019р.) про залучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу просить суд:
- залучити до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №904/1842/19 та докази, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу;
- ухвалити додаткове рішення по справі №904/1842/19, яким вирішити стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" - на користь представника позивача - адвоката Вінокурова Володимира Олеговича, РНОКПЛ НОМЕР_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6775/10 від 27.06.2018р., 02002, місто Київ, вулиця митрополита Андрея Шептицького, будинок 4, 7-й поверх, Приватне акціонерне товариство "МАКРОХІМ" - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 310 грн. 00 коп.
Клопотання мотивовано тим, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України); - для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України); - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та на приписи абзацу 2 частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України де зазначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Позивач у додаткових поясненнях від 11.06.2019р. вих.№3-904/1842/19-К вказує про те, що: - після подачі позовної заяви в рамках цієї судової справи відповідач здійснив в рахунок погашення основного боргу наступні платежі:- 14.05.2019р. на суму 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.05.2019р. №1544; - 10.06.2019 на суму 20 000 грн.00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 10.06.2019р. №1882; - решта позовних вимог позивача до відповідача, зокрема в частині стягнення нарахованих пені, % річних, інфляційних втрат тощо, залишаються незмінними; - позивач не відмовляється від заявлених до відшкодування судових витрат, зокрема, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу; - відзив на позовну заяву станом на дату написання додаткових пояснень позивач від відповідача не отримав.
Суд вважає за необхідне зазначити, що судом вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України cуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
05.01.2016 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Макрохім", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС", як покупцем, укладено договір поставки №38 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (надалі - продукція), в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Під додатками до цього договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником (пункт 1.2 Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними та діє до 31.12.2019р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим Договором (пункт 13.1 Договору в редакції Угоди про внесення змін до договору поставки від 05.01.2017р. №38).
Датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію (пункт 3.5 Договору).
Згідно пункту 5.1 Договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) та вказується в Додатках, до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Загальна сума договору складається з загальної вартості продукції, яка була поставлена постачальником під час дії цього договору та/або була зазначена у додатках (пункт 5.3 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 99 863 грн. 40 коп. з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні від 24.01.2019р. №МХ001364 - на суму 35 784 грн. 00 коп. з ПДВ та від 11.02.2019р. №МХ002661 - на суму 64 079 грн. 40 коп. з ПДВ.
Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 10 (десять) банківських днів з дати поставки продукції.
Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 6.2 Договору).
Отже, відповідач повинен був сплатити за отриманий від позивача товар:
- за видатковою накладною від 24.01.2019р. №МХ001364 у строк до 07.02.2019р. (включно);
- за видатковою накладною від 11.02.2019р. №МХ002661 у строк до 25.02.2019р. (включно).
Як вбачається відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у тому числі у сумі 30 000 грн. 00 коп. (платіжні доручення від 14.05.2019р. №1544 та від 10.06.2019р. №1882) після звернення позивача з позовом до суду.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи, провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 000 грн. 00 коп. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 079 грн. 40 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем перед позивачем не надано.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 10.3 Договору у випадку у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Отже, згідно розрахунку пеня становить 6 294 грн. 58 коп. (за загальний період з 08.02.2019 по 03.05.2019).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 1 402 грн. 58 коп. (з лютого 2019 по квітень 2019), а річні - 524 грн. 55 коп. (з 08.02.2019 по 03.05.2019).
З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 40 079 грн. 40 коп. - заборгованості, 6 294 грн. 58 коп. - пені, 1 402 грн. 58 коп. - інфляційних нарахувань та 524 грн. 55 коп. - річних.
Щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені до моменту виконання такого рішення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" - з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Як вбачається з вказаної правової норми, по-перше, суд може зазначити у рішенні лише про подальше нарахування відсотків та пені, а не інфляційних нарахувань, як зазначає позивач; по-друге, вона не встановлює обов'язку суду про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення; - по-третє, на момент ухвалення рішення у даній справі законом не встановлено формули розрахунку відсотків та пені, яку суд може встановити з метою її подальшого застосування органом, що здійснюватиме виконання даного рішення.
Тому суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про зазначення у рішенні суду про нарахування пені, процентів річних та інфляційних до моменту виконання рішення.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати у розмірі 1 184 грн. 99 коп. слід покласти на відповідача.
Щодо решти сплаченого судового збору з суми позовних вимог, провадження у справі з яких підлягає закриттю, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 736 грн. 01 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету за його клопотанням.
Також, щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- копію свідоцтва від 27.06.2018р. КС № 6775/10 про право на зайняття адвокатською діяльністю Вінокуровим Володимиром Олеговичем;
- договір від 27.06.2018 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) укладений між позивачем - Приватним акціонерним товариством "МАКРОХІМ", як клієнтом, та Вінокуровим Володимиром Олеговичем , як адвокатом, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в у будь-яких адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справах (спорах) в суді, в будь-яких правоохоронних органах, перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами, посадовими та службовими особами, перед будь-якими юридичними особами та фізичними особами, при проведенні слідчих дій, перевірок, що стосуються клієнта або проводяться у його володінні тощо, за що клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар;
- додаткову угоду від 26.04.2019 до Договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 27.06.2018 №01/18, відповідно до пунктів 4, 5 якої остаточний розрахунок гонорару адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, визначається у звіті про надану правничу допомогу та/або виставленому адвокатом на користь клієнта рахунку; за домовленістю сторін, витрати на професіййну правничу допомогу (гонорар) відшкодовується безпосередньо адвокату за рахунок Товариства з обмеженою відповідальність "АСС" за рішенням суду в рамках відповідної судової справи;
- звіт від 11.06.2019р. про надану правничу допомогу на підставі договору від 27.06.2018р. №01/18 про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), у якому адвокат Вінокуров Володимир Олегович зазначив, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 2 310 грн. 00 коп.
Позивач у позовній заяві зазначає про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача безпосереньо на користь представника відповідача - адвоката Вінокурова Володимира Олеговича.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пунктів 268, 269 рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично.
Отже, передбачивши у додатковій угоді від 26.04.2019 до Договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 27.06.2018 №01/18 про відшкодовується гонорару безпосередньо адвокату за рахунок Товариства з обмеженою відповідальність "АСС" за рішенням суду позивач та представник позивача - адвокат Вінокуров Володимир Олегович не домовились про фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу (їх фактичну сплату), які в силу норм Господарського процесуального кодексу та практики Європейського суду з прав людини мають бути розподілені у рішенні суду. А тому домовленість між позивачем та представником позивача - адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем щодо безпосереднє відшкодування витрат на професіййну правничу допомогу (гонорар) адвокату за рахунок Товариства з обмеженою відповідальність "АСС" не може бути обов'язковою для Суду.
Тому вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь представника позивача - адвоката Вінокурова Володимира Олеговича суд вважає безпідставною.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "МАКРОХІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" про стягнення 78 301 грн. 11 коп. в частині стягнення 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (53070, с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, буд. 1А; ідентифікаційний код 30260000) на користь Приватного акціонерного товариства "МАКРОХІМ" (01133, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3; ідентифікаційний код 24720905) 40 079 (сорок тисяч сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. - заборгованості, 6 294 (шість тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 58 коп. - пені, 1 402 (одна тисяча чотириста дві) 58 коп. - інфляційних нарахувань, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 55 коп. - річних та 1 184 (одна тисячу сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати накази
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,
09.07.2019