вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1810/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.
та представників:
від позивача: Грановський Я.Г.,
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Юр'єва Олександра Винидіктовича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 34 983,58 грн., пені у сумі 34 237,88 грн., 12% річних у сумі 2 192,84 грн., інфляційних втрат у сумі 4 920,61 грн., процентів за користування коштами у сумі 3 379,45 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Юр'єва Олександра Винидіктовича заборгованості у сумі 34 983,58 грн., пені у сумі 34 237,88 грн., 12% річних у сумі 2 192,84 грн., інфляційних втрат у сумі 4 920,61 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 3379,45 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 5492-04/2016 від 05.02.2016.
Ухвалою господарського суду від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 03.06.2019.
У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався на 26.06.2019 та 08.07.2019.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
За даними, отриманими з офіційного веб-сайту Укрпошта, відправлення на адресу відповідача під час їх доставки йому не вручені (а.с. 75 - 78).
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 94 Правил).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв'язок", п.п. 101, 110 Правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення (п. 116 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
За таких обставин можна дійти висновку, що неможливість вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача в судове засідання у цій справі, а його відсутність не можна визнати такою, що обумовлена поважним причинами.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 08.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Юр'євим Олександром Винидіктовичем (далі відповідач, покупець) укладено договір поставки №5492-04/2016 від 05.02.2016 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.
Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3 договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.
Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, за яким відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (п. 3.1 договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 8.2 договору).
Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.4 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 94 594,92 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ SI0001398453 від 30.10.2018 на суму 4648,44 грн. зі строком оплати до 29.11.2018 включно,
№ SI0001398611 від 30.10.2018 на суму 18789,54 грн. зі строком оплати до 29.11.2018 включно,
№ SI0001398454 від 30.10.2018 на суму 13602,30 грн. зі строком оплати до 29.11.2018 включно,
№ SI0001411465 від 07.11.2018 на суму 25043,88 грн. зі строком оплати до 07.12.2018 включно,
№ SI0001427357 від 17.11.2018 на суму 2405,04 грн. зі строком оплати до 01.12.2018 включно,
№ SI0001428180 від 19.11.2018 на суму 1395,66 грн. зі строком оплати до 03.12.2018 включно,
№ SI0001430149 від 19.11.2018 на суму 13822,68 грн. зі строком оплати до зі строком оплати до 03.12.2018 включно,
№ SI0001430629 від 19.11.2018 на суму 398,76 грн. зі строком оплати до зі строком оплати до 03.12.2018 включно,
№ SI0001438095 від 23.11.2018 на суму 1224,30 грн. зі строком оплати до 07.12.2018 включно,
№ SI0001438083 від 23.11.2018 на суму 2442,00 грн. зі строком оплати до 07.12.2018 включно,
№ SI0001436961 від 23.11.2018 на суму 10041,12 грн. зі строком оплати до 14.12.2018 включно,
№ SI0001439139 від 26.11.2018 на суму 781,20 грн. зі строком оплати до 10.12.2018 включно (а.с.28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50).
Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: № S0003275049 від 30.10.2018 на суму 4648,44 грн., № S0003275053 від 30.10.2018 на суму 18789,54 грн., № S0003277048 від 30.10.2018 на суму 13602,30 грн., № S0003300856 від 07.11.2018 на суму 25043,88 грн., № S0003330720 від 17.11.2018 на суму 2405,04 грн., № S0003332493 від 19.11.2018 на суму 1395,66 грн., № S0003336128 від 19.11.2018 на суму 13822,68 грн., № S0003333504 від 19.11.2018 на суму 398,76 грн., №S0003349272 від 23.11.2018 на суму 1224,30 грн., № S0003350261 від 23.11.2018 на суму 2442,00 грн., № S0003343916 від 23.11.2018 на суму 10041,12 грн., S0003352277 від 26.11.2018 на суму 781,20 грн. (а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49).
Відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 52700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 51 - 58).
Відповідно до банківських виписок оплата була здійснена відповідачем у рахунок оплати товару за договором № 01620-1. Однак, у судовому засіданні і у письмових поясненнях від 05.07.2019 представник позивача пояснив, що зазначена оплата була спрямована позивачем у рахунок оплати товару за спірними видатковими накладними. Іншого договору, окрім договору поставки № 5492-04/2016 від 05.02.2016, сторонами не укладалось.
Крім того, за накладною № 1 від 11.01.2019 відповідачем було повернуто товар (акумулятор BOSCH T5 0092T50800) на суму 6911,34 грн., який є частиною товару за видатковою накладною № SI0001430149 від 19.11.2018 на загальну суму 13822,68 грн. (а.с. 59).
Залишок несплаченої за отриманий товар суми становить 34983,58 грн. (94594,92 - 52700,00 - 6911,34 = 34983,58), що і є причиною виникнення спору.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За даними спірних видаткових накладних строк оплати є таким, що настав. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 34983,58 грн., підтверджені наданими ним доказами та не спростовані відповідачем.
Заявлені до стягнення з відповідача 3379,45 грн. за користування чужими грошовими коштами обґрунтовані позивачем з посиланням на статтю 536 Цивільного кодексу України й розраховані із застосуванням облікової ставки Національного банку України (18%) за аналогією закону на підставі приписів статей 8, 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 Цивільного кодексу України.
Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 Цивільного кодексу України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Дана правова позиція узгоджується також із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Враховуючи викладене, вимоги щодо стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України (18%) за користування чужими грошовими коштами у сумі 3379,45 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 34 237,88 грн. розрахована за загальний період з 29.11.2018 по 26.04.2019 у розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми заборгованості за спірними видатковими накладними.
Однак, згідно зі статтями 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.211.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, пеня підлягає перерахунку, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.
Заявлені позивачем 12% річних розраховані позивачем також за загальний період з 29.11.2018 по 26.04.2019 від суми заборгованості за спірними видатковими накладними.
При цьому позивач посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України та пункт 5.3 договору за змістом якого у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Перевіркою розрахунку як пені, так і 12% річних встановлено, що цей розрахунок здійснено без дотримання хронологічного порядку віднесення оплат відповідача на погашення заборгованості за спірними видатковими накладними, про необхідність застосування якого заявляв у судовому засіданні представник позивача, посилаючись саме на такий існуючий на підприємстві порядок обліку.
Крім того, визначаючи період заборгованості для розрахунку пені та 12% річних, позивач у деяких випадках не врахував вимог статті 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку виконання зобов'язання (у випадку, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день).
За результатом перерахунку пеня та 12% річних становлять таку суму:
1. За видатковою накладною № SI0001398611 від 30.10.2018 із заборгованості у сумі 8437,98 грн. за період з 30.11.2018 по 03.12.2018 (з урахуванням оплат, здійснених 30.11.2018 у сумі 15 000,00 грн. та 04.12.2018 у сумі 12 000,00 грн.) пеня - 33,29 грн., 12% річних - 11,10 грн.
2. За видатковою накладною № SI0001398454 від 30.10.2018:
- із заборгованості у сумі 13 602,30 грн. за період з 30.11.2018 по 03.12.2018 пеня - 53,66 грн., 12% річних - 17,89 грн.;
- із заборгованості у сумі 10 040,28 грн. за період з 04.12.2018 по 16.01.2019 (з урахуванням оплати 04.12.2018 у сумі 12 000,00 грн.) пеня - 435,72 грн., 12% річних - 145,24 грн.;
- із заборгованості у сумі 2 040,28 грн. за період з 17.01.2019 по 22.01.2019 (з урахуванням оплати 17.01.2019 у сумі 8 000,00 грн.) пеня - 12,07 грн., 12% річних - 4,02 грн.;
- із заборгованості у сумі 540,28 грн. за період з 23.01.2019 по 06.02.2019 (з урахуванням оплат, здійснених 23.01.2019 у сумі 1500,00 грн., 07.02.2019 у сумі 6 000,00 грн.) пеня - 7,99 грн., 12% річних - 2,66 грн.
3. За видатковою накладною № SI0001411465 від 07.11.2018:
- із заборгованості у сумі 25 043,88 грн. за період з 08.12.2018 по 06.02.2019 пеня - 1506,75 грн., 12% річних - 502,25 грн.;
- із заборгованості у сумі 19584,16 грн. за період з 07.02.2019 по 14.02.2019 (з урахуванням оплати 07.02.2019 у сумі 6 000,00 грн.) пеня - 154,53 грн., 12% річних - 51,51 грн.;
- із заборгованості у сумі 14 584,16 грн. за період з 15.02.2019 по 21.02.2019 (з урахуванням оплат, здійснених 15.02.2019 у сумі 5000,00 грн.) пеня - 100,69 грн., 12% річних - 33,56 грн.;
- із заборгованості у сумі 11384,16 грн. за період з 22.02.2019 по 05.03.2019, (з урахуванням оплати 22.02.2019 у сумі 3 200,00 грн.) пеня - 134,74 грн., 12% річних - 44,91 грн.;
- із заборгованості у сумі 9384,16 грн. за період з 06.03.2019 по 26.04.2019 (з урахуванням оплати 06.03.2019 у сумі 2 000,00 грн.) пеня - 481,29 грн., 12% річних - 160,43грн.
4. За видатковою накладною № SI0001427357 від 17.11.2018 із заборгованості у сумі 2405,04 грн. за період з 02.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 346,33 грн., 12% річних - 115,44 грн.
5. За видатковою накладною № SI0001428180 від 19.11.2018 із заборгованості у сумі 1395,66 грн. за період з 04.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 198,22 грн., 12% річних - 66,07 грн.
6. За видатковою накладною № SI0001430149 від 19.11.2018:
- із заборгованості у сумі 13822,68 грн. за період з 04.12.2018 по 15.01.2019 пеня - 586,23 грн., 12% річних - 195,41 грн.
- із заборгованості у сумі 6911,34 грн. за період з 16.01.2019 по 26.04.2019 (з урахуванням повернення 16.01.2019 товару на суму 6911,34 грн. за накладною № 1 від 11.01.2019) пеня становить - 688,48 грн., 12% річних - 229,49 грн.
7. За видатковою накладною № SI0001430629 від 19.11.2018 із заборгованості у сумі 398,76 грн. за період з 04.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 56,63 грн., 12% річних - 18,88 грн.
8. За видатковою накладною № SI0001438095 від 23.11.2018 із заборгованості у сумі 1224,30 грн. за період з 08.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 169,05 грн., 12% річних - 56,35 грн.
9. За видатковою накладною № SI0001438083 від 23.11.2018 із заборгованості у сумі 2442,00 грн. за період з 08.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 337,20 грн., 12% річних - 112,40 грн.
10. За видатковою накладною № SI0001436961 від 23.11.2018 із заборгованості у сумі 10041,12 грн. за період з 15.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 1317,17 грн., 12% річних - 439,06 грн.
11. За видатковою накладною № SI0001439139 від 26.11.2018 із заборгованості у сумі 781,20 грн. за період з 11.12.2018 по 26.04.2019 пеня - 105,56 грн., 12% річних - 35,19 грн.
Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 6725,61 грн. (33,29 + 53,66 + 435,72 + 12,07 + 7,99 + 1506,75 + 154,54 + 100,69 + 134,74 + 481,29 +
346,33 + 198,22 + 586,23 + 688,48 + 56,63 + 169,05 + 337,20 + 1317,17 + 105,56 = 6725,61), що на 27512,27 грн. менше від заявленої до стягнення позивачем (34237,88 - 6725,61 = 27512,27).
Фактичний розмір 12% річних становить 2241,86 грн. (11,10 + 17,89 + 145,24 + 4,02 + 2,66 + 502,25 + 51,51 + 33,56 + 44,91 + 160,43 + 115,44 + 66,07 + 195,41 + 229,49 + 18,88 + 56,35 + 112,40 + 439,06 + 35,19 = 2241,86), що більше від заявленої до стягнення позивачем - 2192,84 грн. Тому, враховуючи межі позовних вимог, за спірними видатковими накладними з відповідача підлягає стягненню лише сума, заявлена до стягнення позивачем.
Заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 4920,61 грн. розраховані позивачем за загальний період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України за період прострочення,починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18), однак позивачем під час розрахунку інфляційних втрат не враховано.
Так, під час здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат за грудень 2018 року із заборгованості у сумі 67594,92 грн. ним не прийняті до уваги здійснені відповідачем оплати 30.11.2018 у сумі 15000,00 грн. та 04.12.2018 у сумі 12000,00 грн., які повністю погашають до середини грудня 2018 року заборгованість у сумі 4648,44 грн. за видатковою накладною №SI0001398453 від 30.10.2018 на суму 4648,44 грн. (строк оплати до 29.11.2018 включно) та заборгованість у сумі 18789,54 грн. за видатковою накладною № SI0001398611 від 30.10.2018 (строк оплати до 29.11.2018 включно).
Щодо розрахунку інфляційних втрат за січень - квітень 2019 року, то позивач, правильно визначивши базові величини заборгованості, допустив арифметичні помилки. Тому, за результатом перерахунку фактична сума інфляційних втрат буде становити 1625,02 грн. А саме:
із заборгованості у сумі 10040,28 грн. за грудень 2018 року з урахуванням індексу інфляції 100,8% - 80,32 грн.;
із заборгованості у сумі 67594,92 грн. за січень 2019 року з урахуванням індексу інфляції 101,0% - 675,95 грн.;
із заборгованості у сумі 40183,58 грн. за лютий 2019 року з урахуванням індексу інфляції 100,5% - 200,92 грн.;
із заборгованості у сумі 34983,58 грн. за березень - квітень 2019 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,909% - 667,83 грн.
Усього - 1625,02 грн.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 45527,05 грн., з яких: основний борг у сумі 34 983,58 грн., пеня у сумі 6725,61 грн., 12% річних у сумі 2192,84 грн., інфляційні втрати у сумі 1625,02 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Позивачем заявлені до стягнення з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8800,00 грн.
Частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Розподіл судового збору у сумі 1921,00 грн. здійснюється відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України й покладається на відповідача частково у сумі 1097,14 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (45527,05х1921,00 / 79714,36 = 1097,14).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" до Фізичної особи-підприємця Юр'єва Олександра Винидіктовича про стягнення заборгованості у сумі 34 983,58 грн., пені у сумі 34 237,88 грн., 12% річних у сумі 2 192,84 грн., інфляційних втрат у сумі 4 920,61 грн., процентів за користування коштами в сумі 3 379,45 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юр'єва Олександра Винидіктовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (ідентифікаційний код 37141112; місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16) основний борг у сумі 34 983,58 грн., пеню у сумі 6725,61 грн., 12% річних у сумі 2 192,84 грн., інфляційні втрати у сумі 1 625,02 грн., судовий збір у сумі 1 097,14 грн.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.07.2019.
Суддя І.І.Колісник