вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.07.2019м. ДніпроСправа № 904/5881/18
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Мартич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до відповідачів:
1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро;
2. Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про визнання додаткового договору до договору оренди недійсним ОСОБА_5
Представники:
від позивача: Конох Я.В., довіреність №16 від 25.03.2019р.;
від відповідача-1: Стребкова О.А., довіреність №2142 від 30.10.2018р., адвокат;
від відповідача-2: Микуленко В.В., довіреність №1315 від 28.08.2017р.;
від відповідача-2: Костюк М.В., довіреність №1315 від 28.08.2017р.
СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про визнання додаткового договору від 10.03.2016р. до договору оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною, недійсним з моменту укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.07.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3489-ОД. Пунктом 1.1 договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - будівлю магазину, площею 141,0 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця".
Позивач вважає, що укладення додаткового договору від 10.03.2016р. до основного договору оренди №12/02-3489-ОД, в якому орендодавцем є Регіональне відділення, без участі останнього є неправомірним. Укладаючи додаткову угоду відповідач порушив не лише умови договору оренди (зокрема, п. 10.3. договору), але й норми чинного законодавства щодо порядку передачі майна в оренду, який, в силу частини четвертої статті 10 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", визначається Кабінетом Міністрів України. Станом на дату укладення додаткової угоди від 10.03.2016р. до договору оренди такий порядок не розроблений. Позивач звертає увагу суду на те, що на дату укладення додаткової угоди відповідач не був власником переданого в оренду майна. Крім того, наказом №071 від 10.02.2016р. "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця" було заборонено вчиняти дії щодо списання, відчуження, передачу в оренду, концесію, лізинг, управління, спільну діяльність, заставу, безоплатне користування основних засобів та нематеріальних активів, закріплених за товариством на праві господарського відання, внесених до статутного капіталу товариства, та майна, набутого товариством під час господарської діяльності до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.
У якості правової підстави задоволення позовних вимог позивач зазначає статті 207, 215, 228, 236, 761 Цивільного кодексу України
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2019р. (суддя Воронько В.Д.) позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019р. (суддя Воронько В.Д.) суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 18.02.2019р., а також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Ментій Тетяну Миколаївну .
Відповідач та третя особа участі своїх представників у засіданні суду від 18.02.2019р. не забезпечили, але 30.01.2019р. від 3-ї особи та 13.02.2019р. від відповідача до суду надійшли відзиви на позовну заяву.
Зі змісту поданого 3-ю особою відзиву вбачається, що остання повністю підтримала заявлені позовні вимоги та вважає їх обґрунтованими, посилаючись на те, що відповідач не мав права укладати будь-які договори, оскільки право власності на спірний орендований об'єкт за ним не зареєстровано.
В свою чергу, відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи про те, що порядок передачі в оренду майна не стосується спірних правовідносин, оскільки в даному випадку відбулась заміна нового орендаря за основним договором шляхом підписання додаткової угоди від 10.03.2018р. Факт переходу до відповідача з 01.12.2015р. права власності на об'єкт нерухомості за основним договором оренди №12/02-3489-ОД підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017р. у справі №904/6/17, тобто відбулась заміна сторони у зобов'язанні та до відповідача перейшли всі права та обов'язки орендаря.
18.02.2019р. позивач подав до суду клопотання про заміну 3-ї особи на співвідповідача, посилаючись на те, що визнання недійсним додаткової угоди від 10.03.2016р. може вплинути на права та обов'язки як відповідача, так і третьої особи, а також зважаючи на однакову підставу виникнення прав та обов'язків, Регіональне відділення вважає за необхідне замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Ментій Тетяну Миколаївну на співвідповідача у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019р. (суддя Воронько В.Д.) замінено статус третьої особи - фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на співвідповідача та відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 04.03.2019р.
16.04.2019р. на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №494 від 16.04.2019р. призначений повторний автоматизований розподіл справи №904/5881/18 між суддями, у зв'язку з призначенням судді Воронька В.Д. на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/5881/18 передано на розгляд судді Господарського суду Дніпропетровської області Новіковій Р.Г.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019р. прийнято справу №904/5881/18 до провадження, розгляд даної справи вирішено здійснювати зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 08.05.2019р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. оголошувалась перерва в підготовчому засіданні до 11.06.2019р.
На адресу суду надійшло клопотання позивача про заміну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області його правонаступником - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях.
Заявник вказує, що відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012р., Фондом державного майна України прийнято наказ "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" №39 від 17.01.2019р. та наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як юридичну особу публічного права, розташовану у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України №39 від 17.01.2019р., Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Наказом Фонду державного майна України №290 від 22.03.2019р. днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях визначено 22.03.2019р.
В судовому засіданні від 11.06.2019р. представник позивача надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005431655 станом на 11.06.2019р., згідно з яким 23.05.2019р. внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області).
Крім того, у судовому засіданні від 11.06.2019р. представник відповідача-1 надала заяву в порядку статті 183 Господарського процесуального кодексу України, у якій надала згоду на початок розгляду справи по суті 11.06.2019р. Представник позивача та представники відповідача-2 у судовому засіданні підтримали вказану заяву та надали згоду на перехід до розгляду справи по суті 11.06.2019р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019р. задоволено клопотання позивача та замінено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; на підставі письмової згоди сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2019р.
В судовому засіданні від 11.06.2019р. оголошено перерву до 02.07.2019р., про що Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 11.06.2019р.
24.06.2019р. від відповідача-2 до суду надійшла заява, якою фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна визнає та підтримує у повному обсязі позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України (в межах предмету позову), а також просить суд долучити до матеріалів даної справи постанову Верховного Суду від 04.06.2019р. як таку, що має правову позицію Верховного Суду щодо вирішення питань недійсності договорів у повністю аналогічній справі за участі тих же сторін спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено договір від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівля магазину, площею 141,0 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , на 1-му поверсі одноповерхового будинку (приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 28.02.2009р. і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 367497,0 грн.
Майно передається в оренду з метою продажу прод і промтоварів, у тому числі товарів підакцизної групи (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.6 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2009 - 5753,16 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень-липень.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інстанції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 4027,21 грн.;
30% - балансоутримувачу у розмірі 1725,95 грн.
Розмір орендної плати змінювався додатковими угодами від 28.08.2013р. та від 01.04.2014р.
Так, згідно з додатковою угодою від 01.04.2014р. до договору оренди від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД змінено розмір орендної плати у п.п. 3.1, 3.6: орендна плата у розмірі 5579,75 грн. перераховується таким чином:
70% - до державного бюджету у розмірі 3905,83 грн.;
30% - балансоутримувачу у розмірі 1673,92 грн.
Додатковими угодами від 22.04.2010р., 28.08.2013р., 01.04.2014р. та 14.11.2014р. вносились зміни до п. 10.1 договору оренди від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД та відповідно цей договір пролонговано по 31.03.2015р. (включно).
Згідно з додатковою угодою від 26.02.2015р. до договору оренди від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД, якою п. 10.1 договору доповнено другим абзацом, даний договір є пролонгованим з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018.
Відповідно до п. 10.3 договору оренди в редакції додаткової угоди від 14.11.2014р. зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
19.02.2016р. позивач звертався до орендаря з листом №16-02-00815, в якому повідомляв останнього про те, що державне майно по договору оренди від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Позивач просив підписати відповідну додаткову угоду.
18.07.2016р. позивач направив орендарю та регіональній філії "Придніпровська залізниця" лист №18-02-03913 щодо відмови від договору оренди від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД, відповідно до якого повідомляв, що у зв'язку із невиконанням орендарем зобов'язань, передбачених п.п. 3.6, 5.5 договору щодо обов'язкової своєчасної сплати орендної плати, відмовляється від договору оренди.
Разом з цим, 10.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов'язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД, відповідно до п. 1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця".
Пункти 3.1 та 3.6 розділу 3 договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД викладено у наступній редакції:
"Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 9915,78 грн. без ПДВ.
Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Код ЄДРПОУ одержувача - 40081237/ч.н. 250, банк одержувача - ПАТ "Акціонерний банк "Експрес банк" Дніпропетровське регіональне відділення, МФО 322959 № рахунку НОМЕР_1 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.".
Термін дії договору продовжено по 31.03.2016 року включно (п. 8 додаткового договору).
Позивач вважає порушеним порядок укладення додаткового договору від 10.03.2016р. до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД. Адже даний додатковий договір був укладений без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (на той момент), чим порушено його майнові права.
Вказане і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Також, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що, укладаючи додатковий договір, стонами порушено порядок його укладення - додатковий договір укладено без участі позивача, який був орендарем за спірним договором.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування ПАТ "Українська залізниця", 100% акцій якого закріплюються в державній власності.
В п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №200 встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця" вчинено 21.10.2015р.
Отже, лише з 21.10.2015р. відповідач набув цивільну правоздатність, в тому числі і здатність набувати право власності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018р. у справі 910/8540/17.
Відповідно до Зведеного переліку майна Державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (п. 134), затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., нерухоме майно, що є об'єктом оренди за спірними договорами увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".
18.08.2015 року Міністерством інфраструктури України затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015р., а 01.12.2015 року комісією з реорганізації юридичної особи ДП "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до ПАТ "Українська залізниця".
Таким чином, з 01.12.2015 року розпочало фінансово-господарську діяльність публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", а відтак з 01.12.2015 року відповідач-1 вважає себе орендодавцем за договором оренди на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У той же час, відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1, 4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Статтею 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.
Зі змісту ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить саме право власності на нього, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав та обов'язків орендодавця.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Створення юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" також передбачало її державну реєстрацію, про що прямо зазначено в ч.1 ст.3 та ч.3 ст.5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та в пп.1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 2.09.2015р. №375 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21 жовтня 2015 року.
Згідно із положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 10.03.2016р. - дату укладання між відповідачем-1 та відповідачем-2 додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В частині 3 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" зазначено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу позивача може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Однак, в даному випадку законодавець вказує про відсутність необхідності саме попередньої реєстрації. Між тим, законодавець визнає необхідність державної реєстрації прав позивача на нерухомість, зазначивши в 2 ст. 5 вищевказаного Закону про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу позивача, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу позивача, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації позивача.
Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів реєстрації за ПАТ "Українська залізниця" права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину, літ. А-1 (будівля магазину №8), розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , на момент укладення оскаржуваного додаткового договору.
Крім того, в матеріалах справи (а.с. 50) міститься копія внутрішнього наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016р., яким керівникам структурних підрозділів апарату позивача, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.
Наведені вище обставини дають підстави вважати, що спірний додатковий договір укладено з порушенням встановленого договором та законом порядку.
Як зазначено вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Оскільки оскаржуваний правочин вчинений без волевиявлення позивача, зміст оскаржуваного правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні отримання позивачем орендної плати до моменту реєстрації залізницею права власності на орендований об'єкт, а отже, додатковий договір від 10.03.2016р. до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009р. №12/02-3489-ОД підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає поданню відповідного позову.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються порівну на обох відповідачів по 881грн.00коп.
Керуючись нормами ст.ст. 174, 179, 180, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 80, 87, 182, 203, 204, 215, 626, 627, 638, 759, 761 770, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору від 10.03.2016р. до договору оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною, - задовольнити.
Визнати додатковий договір від 10.03.2016р. до договору оренди №12/02-3489-ОД від 07.07.2009р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною, недійсним з моменту укладення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40081237; місцезнаходження: 49602, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код: 42767945; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6) судовий збір у розмірі 881грн.00коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код: 42767945; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, б. 6) судовий збір у розмірі 881грн.00коп.
Видати накази після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 02.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.07.2019р.
Суддя Р.Г. Новікова