вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1007/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.
за позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 39 524,88 грн. за договором поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" заборгованість у розмірі 39 524,88 грн. за договором поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року в частині здійснення оплати за поставлений товар в строк, встановлений пунктом 4.3. договору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження, та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2019 року о 10:00 год.
15.04.2019 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. 99/05-2 від 10.04.2019 року, в якій відповідач просить суд зобов'язати позивача надати відповідачу належним чином оформлену позовну заяву зі всіма додатками, відкласти розгляд справи для можливості відповідачеві ознайомитися з позовними вимогами позивача, розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів, у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 року здійснено перехід від спрощенного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.05.2019 року о 10:30 год.
06.05.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 157/05-2 від 02.05.2019 року, в якій відповідач просить суд зобов'язати позивача надати відповідачу належним чином оформлену позовну заяву зі всіма додатками та зупинити провадження у справі.
06.05.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про долучення до матеріалів справи оригіналу конверту, який повернувся до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання", та в якому було направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 року підготовче судове засідання відкладено до 11.06.2019 року о 11:00 год.
10.06.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про розгляд справи без участі представника позивача, клопотання вих. № б/н про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заява вих. № б/н від 06.06.2019 року про закриття провадження в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 28 416,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 року підготовче судове засідання відкладено до 11.06.2019 року о 11:00 год.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2019 року о 10:40 год.
У призначене судове засідання 02.07.2019 року позивач та відповідач не з'явились.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Між Приватним акціонерним товариством "СОЛДІ І КО" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Предметом поставки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо (п. 1.2. договору).
За умовами пунктів 4.1., 4.2. договору ціна товару, що передається за даним договором, установлюється в національній валюті України, згідно прейскурантів постачальника. Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії договору.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання товару покупцем. Можлива попередня оплата товару згідно рахунків, виставлених постачальником.
Пунктом 4.4. договору встановлений спосіб оплати - безготівковий переказ. Форма розрахунків - платіжне доручення.
Згідно з п. 4.5. договору постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними) покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні. Усі специфікації (видаткові накладні) підписані сторонами, починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії, є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 42 186,52 грн, що підтверджується такими видатковими накладними (а.с. 20-25):
- № 104614 від 16.04.2018 року на суму 8 274,12,00 грн;
- № 104615 від 16.04.2018 року на суму 5 495,54 грн;
- № 104618 від 16.04.2018 року на суму 27 957,86 грн;
- № 105097 від 24.04.2018 року на суму 459,00 грн.
Отримання товару по вищезазначеним документам підтверджується підписом на них повноважного представника відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.
Відповідач здійснив оплату поставленого товару частково, в загальній сумі 13 769,66 грн. згідно з платіжними дорученнями № 089067 від 08.06.2018 року на суму 5 495,54 грн; № 089068 від 16.08.2018 року на суму 8 274,12 грн. (а.с. 26-27), у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 28 416,86 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 28 416,86 грн.
Від позивача 10.06.2019 року до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 06.06.2019 року в якому повідомив, що відповідачем 03.06.2019 року було оплачено заборгованість за поставлений товар у повному обсязі та просить суд закрити провадження в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 28 416,86 грн.
З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основної заборгованості у розмірі 28 416,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 902302 від 03.06.2019 року (а.с. 84).
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення основного боргу у розмірі 28 416,86 грн., який сплачений відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 605,72 грн., 3% річних - 730,75 грн. та інфляційні втрати - 1 771,55 грн. за період з 27.04.2018 року по 05.03.2019 року.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Відповідно до п. 9.2. Договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 13.3. Договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняються через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки позивач просить стягнути з відповідача пеню за видатковими накладними № 104618 від 06.04.2018 року та № 105097 від 24.04.2018 року в розмірі 8 605,72 грн за загальний період прострочення з 27.04.2018 року по 05.03.2019 року.
Розрахунок пені зроблений позивачем, відповідає умовам договору та діючого законодавства, що є підставою для задоволення даних вимог.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 27.04.2018 року по 05.03.2019 року у розмірі 730,75 грн. та інфляційних втрат за період з 27.04.2018 року по 05.03.2019 року у розмірі 1 771,55 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснений вірно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 452,73 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано у копіях:
- платіжне доручення № 001366 від 02.05.2019 року на суму 4 000,00 грн., про сплату гонорару згідно рахунку № 35495711 (01/03/19) та додат. Договору № 35495711 (01.03.2019) до договору про надання правової допомоги № 23162981 (11/01/19);
- платіжне доручення № 001464 від 10.05.2019 року на суму 4 652,73 грн про сплату компенсаційних витрат згідно рахунку № 0805.1 (08/05/19), № 0805.2/08.05.19/ та договору про надання правової допомоги № 23162981 (11/01/19);
- рахунок від 08.05.2019 року № 0805.1 компенсація витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги згідно додаткового договору № 35495711 до договору про надання правової допомоги 11.01.2019 року № 23162981 на суму 3 452,73 грн.;
- рахунок від 01.03.2019 року № 35495711 гонорар згідно додаткового договору 01.03.2019 року № 35495711 до договору про надання правової допомоги 11.01.19 року № 23162981 на суму 4 000,00 грн., акт наданої допомоги від 08.05.2019 року з додатками (а.с.87-95).
Зазначені документи не містять посилань про надання правової допомоги саме за позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" про стягнення заборгованості у розмірі 39 524,88 грн. за договором поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року.
Договір про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.19 року та додатковий договір № 35495711 від 01.03.2019 року не надані.
Отже, позивачем не доведено понесення витрат на правову допомогу саме, в зв'язку з розглядом господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1007/19
Що стосується додаткових витрат на проїзд адвоката із м. Києва до м. Дніпро і зворотньо, та вартості проживання в готелі.
Судове засідання, в якому був присутній представник позивача відбулось 06.05.2019 року, час закінчення якого згідно з протоколом судового засідання 10 год. 45 хв., тобто представник мав можливість виїхати до м. Києва 06.05.2019 року. Квиток на потяг із м. Дніпро до м. Києва, як доказ витрат понесених, у зв'язку з розглядом справи датований 07.05.2019 року. Жодних доказів необхідності затримуватись після закінчення судового засідання представником не надано.
Отже, позивачем не доведено зв'язок між додатковими витратами на проїзд та проживання у м. Дніпро свого представника та розглядом господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1007/19, що виключає їх оцінку судом саме як судових витрат.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належних доказів, які б свідчили про понесення позивачем витрат на оплату послуг з правової допомоги, а саме у справі за позовом позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" про стягнення заборгованості у розмірі 39 524,88 грн. за договором поставки № 024481-06/18 від 22.02.2018 року позивачем не надано.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, буд. 2, код ЄДРПОУ 35495711) на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) пеню у розмірі 8 605,72 грн., 3% річних у розмірі 730,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 771,55 грн., судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 28 416,86 грн.
В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити .
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.07.2019 року.
Суддя В.Г. Бєлік