08.07.2019 року Справа № 904/49/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.
секретар судового засідання Грачов А.С.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: представник не з'явився;
від третьої особи-1: Олійник Т.О., довіреність №010-00/7819 від 29.12.2018, адвокат;
від третьої особи-2: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/49/19 (суддя Петренко Н.Е., повна ухвала складена 02.05.2019)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ
до Приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, м. Київ
третя особа-1 - без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ
третя особа-2 - без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Житлобуд-2", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду.
У січні 2019 року ПрАТ «Компанія «Райз» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича (далі - відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: звільнити з-під арешту майно, що належить на праві власності ПрАТ «Компанія «Райз», в зазначеному у позові переліку, накладеного приватним виконавцем Крайчинським С.С. в рамках виконавчих проваджень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним майном забезпечено виконання зобов'язань за кредитними договорами, що були укладені з Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", про що укладені іпотечні договори у період з 24.03.2006 по 22.09.2016 та внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Приватним виконавцем Крайчинським С.С. неправомірно було накладено арешт на все нерухоме майно в рамках виконавчого провадження №56838418, №56838755 без урахування положень ч.6 та 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог виключно стягувача - заставодержателя.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/49/19 (суддя Петренко Н.Е.) провадження у справі №904/49/19 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України. Повернуто Позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1762, 00 грн, сплачений за розгляд позовної заяви.
Ухвала суду мотивована тим, що спір не є господарським та повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки визначений у справі відповідач, приватний виконавець Крайчинський С.С., є особою, якій державою делеговані повноваження по здійсненню діяльності з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, тому така діяльність не може вважатися господарською в розумінні ст. 3 ГПК України.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам чинного законодавства України, порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду від 25.04.2019 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд не врахував, що обтяження, яке накладено приватним виконавцем, виникло на підставі господарських правовідносин та зобов'язання ТОВ «Райз» перед банком є господарським;
- судом не враховані положення п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», які ототожнюють правовий статус фізичної особи - підприємця із правовим статусом самозайнятої особи та зробив безпідставний висновок, що справа не являється господарською та не підсудна господарським судам;
- вважає, що спір є приватноправовим.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/49/19. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 01.07.2019.
У судовому засіданні 01.07.2019 у зв'язку з неявкою представників Відповідача та Третьої особи -1,2, з метою необхідності забезпечення принципу рівності та змагальності сторін в судовому процесі, повного з'ясування обставин справи, розгляд апеляційної скарги відкладений на 08.07.2019, про що винесено ухвалу від 01.07.2019.
У судовому засіданні 08.07.2019 повноважний представник Третьої особи-1 апеляційну скаргу підтримав, письмовий відзив не надав.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 08.07.2019 не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (розписка представника Трегуб Ю.Є. у судовому засіданні 01.07.2019, а.с. 42, т.3), причин неявки не повідомив, надіслав до суду клопотання про залучення доказів: постанов приватного виконавця у виконавчих провадженнях №№56838418, 56838755.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 08.07.2019 не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. 26.06.2019 від представника Відповідача Сніжко Р.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного у судовому засіданні на 01.07.2019, у зв'язку з хворобою останнього, втім доказів на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені приватного виконавця Крайчинського С.С. суду не надано. Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 01.07.2019 була надіслана Відповідачу за належною адресою. Будь-яких інших документів від Відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги у справі 904/49/19 та не був позбавлений прав, передбачених ст. ст. 46, 263 ГПК України.
Третя особа-2 явку повноважного представника у судове засідання 08.07.2019 не забезпечила, причин неявки не повідомила, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
02.07.2019 від Третьої особи-2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що приватний виконавець Крайчинський С.С. не може бути відповідачем у господарському процесі, бо не є суб'єктом господарювання в розумінні ч. 1, 2 ст. 55 ГПК України.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі повноважних представників Позивача, Відповідача, Третьої особи-2 за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Третьої особи-1, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03, рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що у п.1 ст.6 Конвенції втілено «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження у суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975, серія А,N 18, сс 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29.07.1998, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, c.1867, параграф 37).
Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) тощо, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог були покладені обставини щодо укладення 23.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Закритим акціонерним товариством науково-виробничим підприємством "Райз-Агро", а також 23.03.2006 між цим Банком та Дочірнім підприємством "Райз-Агросервіс" генеральних угод відповідно №15106N3 та №15106N6, на підставі яких банк взяв на себе зобов'язання з фінансування позичальників згідно з умовами угод; щодо укладення банком та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Райз" в забезпечення виконання зобов'язання за вказаними угодами в період 2006 - 2016 низки іпотечних договорів щодо передачі в заставу (іпотеку) нерухомого майна, належного Товариству на праві власності; а також щодо накладення 24.07.2018 приватним виконавцем Крайчинським С.С. арешту на все рухоме і нерухоме майно в рамках виконавчого провадження №56838755.
Як на правові підстави для звернення з позовом товариством здійснені посилання на положення ст.ст. 386, 572, 589 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3, 6, 7, 33 Закону України "Про іпотеку".
При цьому Товариством зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, є порушенням передбаченого ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку" пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (право, що виникло або виникне в майбутньому).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч.6 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Юридичний статус приватних виконавців та правові засади їхньої діяльності врегульовані Законами України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У частинах 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
При цьому відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою за умови, що вона не є працівником в межах підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності.
Згідно з п.6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб-підприємців: якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, вона обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Сторонами у справі не надано доказів того, що приватний виконавець Крайчинський С.С. зареєстрований як підприємець. Даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така інформація теж не підтверджується.
Отже, приватний виконавець Крайчинський С.С. не може бути відповідачем у господарському процесі, що виключає можливість розгляду господарським судом спору в частині заявлених до нього позовних вимог.
Крім того, згідно з ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. При цьому ст. 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Крайчинським С.С. на виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі №910/13161/15 були відкриті виконавчі провадження №№ 56838755 та 56838418, які постановою від 25.07.2018 об'єднані у виконавче провадження №56856338. Позивач у зазначених виконавчих провадженнях є боржником.
В межах вказаних виконавчих проваджень приватним виконавцем Крайчинським С.С. було накладено арешт в тому числі на майно Позивача (постанови від 24.07.2018), що стало підставою звернення із даним позовом.
Таким чином, Позивач як учасник виконавчих проваджень не позбавлений права звернутися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця у порядку та строки, визначені ГПК та Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно застосовані положення п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України та провадження у справі закрито.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, як ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відносно заперечень апелянта в частині не застосування судом першої інстанції до спірних відносин позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а та від 27.06.2018 у справі №815/6945/16, апеляційний суд зазначає наступне.
Як у справі №805/4506/16-а, яка стосувалася визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, так і у справі №815/6945/16, предметом розгляду якої було скасування рішення про реєстрацію права власності на майно, сторонами порушувалося питання правомірності їх розгляду адміністративними судами.
За результатами розгляду зазначених справ Верховним Судом звернуто увагу, що при вирішенні питання визначення характеру спору (публічно - правового чи приватно - правового) визначальним є суть спору (зміст, характер).
Тому, з огляду на зміст та характер спорів у зазначених справах Верховний Суд, дійшовши висновку, що він є приватно - правовим, визначив відповідну юрисдикцію спору: у справі №805/4506/16-а - господарську, у справі №815/6945/16 - в порядку цивільного судочинства.
Спірні відносини у справі 904/49/19 не мають характеру публічно - правових, є приватно - правовими, тому посилання апелянта на зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду є недоречними.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за розгляд апеляційної скарги відносяться на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз".
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/49/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 у справі №904/49/19 залишити без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом даної апеляційної скарги, покласти на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз", м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 12.07.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна