12.07.2019 року м.Дніпро Справа № 908/28/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 (повне рішення складено 22.03.2019, суддя Корсун В.Л) у справі №908/28/19
за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка Запорізької області
про стягнення 14 972,25 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про стягнення 14972,25грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведеної з 20.04.2017р. по 05.05.2017р. планової перевірки, встановлено, що у період з 01.01.2017 по 20.02.2017 Відповідач здійснював господарську діяльність по забору води зі свердловин №№1,2,3,4,6,7,8 без відповідного дозволу на спеціальне водокористування. Вказане порушення природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки від 05.05.2017р., а директора КП «Жилкомсервіс» КСР ЯР ЗО ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000059/01/06 від 05.05.2017 у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Відповідно до довідки відповідача від 05.05.2017 № 60 за період з 01.01.2017 по 20.02.2017 КП «Жилкомсервіс» КСР ЯР ЗО забрано зі свердловин 12538 метрів кубічних води. Внаслідок самовільного використання водних ресурсів, державним інспектором з охорони навколишнього середовища Запорізької області згідно з Методикою здійснено розрахунок розміру збиків, згідно з яким сума завданих державі збитків складає 14 872,25 грн, претензія з вимогою відшкодування яких була відхилена листом відповідача вих. .№ 77 від 19.11.2018р., що і стало причиною звернення з позовом.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/28/19 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 14972,25грн та 1762,00грн. судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем правомірно встановлено здійснення КП “Жилкомсервіс” господарської діяльності по забору води з підземного водоносного горизонту без отримання спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до порушень вимог чинного природоохоронного законодавства України. При цьому, судом враховано, що в ході розгляду справи по суті спору жодною із сторін не оспорювалась та обставина, що за період часу із 01.01.17 по 20.02.17 комунальним підприємством (відповідачем у цій справі) було здійснено забір з підземного водоносного горизонту 12 538 м3 води, про що свідчить довідка за підписом директора відповідача від 05.05.17 № 60 (станом на час видачі такої довідки).
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області, Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/28/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування всіх обставин справи та при неправильній оцінки доказів.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 120 ГПК України жодного разу належним чином не повідомив його про час та дату розгляду справи, тим самим позбавив відповідача надати докази і заперечення.
Відповідач зазначає, що завчасно вчинив дії направлені на отримання дозволу, проте з в зв'язку з довготривалістю даної процедури та необхідністю проходження великої кількістю погоджень, підприємство не встигло у встановлений термін отримати дозвіл на спеціальне водокористування, про що свідчать докази, які скаржник подає до суду апеляційної інстанції.
Судом не прийнято до уваги позицію принципу мовчазної згоди в сфері господарської діяльності.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Посилаючись на норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» позивач вказує, що юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Єдиною підставою для виключення вини відповідача по здійсненню спеціального водокористування без дозволу буде встановлення факту бездіяльності дозвільного органу та виконання відповідачем всіх вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання дозволу. Надані відповідачем документи не підтверджують його право на провадження господарської діяльності без дозволу, оскільки дозвільний орган був позбавлений правових підстав видавати дозвіл без висновку Державної служби геології та надр України, який згідно ст. 49 Водного кодексу України є обов'язковим для врахування при прийнятті рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування. Сама по собі процедура отримання дозволу не звільняє від відповідальності за самовільне водокористування.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В. від 24.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/28/19 .
Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №836/19 від 08.07.2019 проведено автоматизований перерозподіл справи
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.
Ухвалою суду від 08.07.2019 визначеною колегією апеляційну скаргу Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/28/19 прийнято до свого провадження.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
У період з 20.04.17 по 05.05.17, на підставі наказу від 14.04.17 № 151 та направлення на перевірку від 14.04.17 № 120 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводилась планова перевірка з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, про що складено відповідний Акт, який отримано директором КП “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Волков С.В.
Перевіркою встановлено, що КП “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області виконує виробничу діяльність по забору, очищенню та постачанню води; збиранню безпечних відходів; обробленню та видаленню безпечних відходів. Надано Дозвіл на спеціальне водокористування № 1080/Зап терміном дії з 21.02.17 по 31.12.19, журнали первинного обліку забору води по формі ПОД-11, звіт про використання води за 2016 р. по формі № 2-ТП (водгосп), спеціальний дозвіл на користування надрами № 4638 від 27.01.15 терміном дії 5 років, звіт “Оцінка впливу на навколишнє середовище” (ОВНС) полігону побутових відходів, висновок державної екологічної експертизи № 78/02 від 26.02.02, паспорт місця видалення відходів на полігон рідинних побутових відходів смт Кирилівка, власник МВВ ТОВ “Лзов.Ссрвіс”, паспорт місця видалення відходів на полігон твердих побутових відходів смт Кирилівка, власник МВВ ТОВ “Азов.Сервіс”, акт на право користування землею, виданий 17.04.1972, виданий Кирилівському комбінату комунальних підприємств, звіти утворення та поводження з відходами № 1-відходи (річна) за 2015 та 2016 роки.
На момент перевірки відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів.
Межі земельної ділянки під полігони ТПВ та РПВ не винесені в натуру, загальну площу полігонів визначити не є можливим, тому що вона має неправильну геометричну форму та є нерівномірності рельєфу. Повіреною Держстандартом рулеткою була заміряна відстань від урізу води Молочного лиману до полігону ТПВ - відстань від урізу води Молочного лиману до полігону ТПВ складає 300 метрів.
На аркуші № 11 в розділі (Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) в графі детальний опис п. № 2 виявленого порушення, перевіряючими зазначено наступне (дослівно): “… Підприємство здійснювало самовільний забір води з підземного водоносного горизонту (свердловинами №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8) без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.17 по 20.02.17. Згідно довідки КП “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області КП “Жилкомсервіс” КСР ЯР ЗО № 60 від 05.05.17 в період з 01.01.17 по 20.02.17 було забрано з підземного водоносного горизонту води (з артезіанських свердловин) 12 538,0 м3 води.
Згідно із довідкою за підписом директора КП “Жилкомсервіс” КСР ЯР ЗО ОСОБА_1 за № 60 від 05.05.17, за період з 01.01.17 по 20.02.17 забрано та використано із підземного водоносного горизонту свердловинами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 - 12 538 м3 води.
Відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 № 389 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 14.08.09 за № 767/16783), Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області розраховано суму збитків, заподіяних державі з боку відповідача внаслідок самовільного користування води з підземних водоносних горизонтів (через відсутність дозволу на спеціальне водокористування), яка становить 14 972,25 грн.
05.05.17 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ільїним Ю.В. відносно директора КП “Жилкомсервіс” КСР ЯР ЗО ОСОБА_1 складено протокол № 006373 про адміністративне правопорушення за порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме п. 9 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.05.2017 № 000059(01)06 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїним Ю.В. визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 48 КУпАП (Порушення права державної власності на води) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
Доказів оскарження вказаної постанови матеріали справи не містять, як і того, що ОСОБА_1 було сплачено вказаний адміністративний штраф в розмірі 85,00 грн.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що КП “Жилкомсервіс” було оскаржено вказаний акт Державної екологічної інспекції у Запорізькій області перевірка з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в судовому порядку.
Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області за невиконання вимог чинного законодавства України надіслано претензію за вих. від 25.10.2018 № 58 директору КП “Жилкомсервіс” ОСОБА_1 з проханням сплатити вказані кошти в добровільному порядку.
КП “Жилкомсервіс” надало відповідь на претензію за вих. від 19.11.2018 № 77, в якій зазначило, що (дослівно): “…Проаналізувавши діюче, на той час, законодавство України вважаємо, підприємствам що надають комунальні послуги, а саме забезпечують питне водопостачання, не надано право припиняти водопостачання, ні за яких умов.
А згідно ч. 4 п. 1 та п. 6 ст. 4-1 ЗУ “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” передбачено, що у разі не видання суб'єкту господарювання документу дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документу дозвільного характеру, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності…
Таким чином, вважаємо, що будь які порушення з боку КП “Жилкомсервіс” відсутні”.
На час вирішення спору в цій справі в суді шкода, завдана державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 14972,25 грн., не сплачена.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом позову є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача 14 972,25 грн шкоди, завданої відповідачем внаслідок самовільного забору води з підземного водоносного горизонту без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2017 по 20.02.2017
Правовідносини сторін унормовані Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими законодавчими актами.
За визначенням наведеним у ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
За приписами ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Частинами 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Пунктом 9 ст. 44 Водного кодексу України зобов'язано водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З позицій сторін, які викладені в заявах по суті колегія суддів вважає встановленим , що дія дозволу на спеціальне водокористування, який передував отриманню дозволу № 1080/Зап скінчилася 31.12.2016р.
На час, який передував отриманню дозволу № 1080/Зап , процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів), була врегульована Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року N 321 (далі - Порядок №321).
Відповідно до п. 2 Порядку №321 дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів:
загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями;
місцевого значення - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.
Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується (п.3):
-у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства);
-у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди;
у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.
Відповідно до п. 4 Порядку №321 дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.
Відповідно до абзаців 8 -10 пункту 4 Порядку №321, у разі ненадання протягом встановленого строку висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування вважається, що Держгеонадра або МОЗ не заперечує проти видачі такого дозволу.
У разі відмови у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.
Подання водокористувачем заяви та відповідних документів, видача або відмова у видачі дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.
Зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу, затверджуються спільним наказом Мінприроди, МОЗ і Держводагентства.
Пунктом 70 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" в редакції чинній на 21.12.2013 встановлено, що документом дозвільного характеру є дозвіл на спеціальне водокористування, що встановлено Водним кодексом України (ст. ст. 44,49).
Отже, отримання дозволу на спеціальне водокористування є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відтак, на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що перелік документів, подання яких необхідне для винесення рішення про надання дозволу або відмову у його наданні, строк розгляду заяви та доданих до неї документів, форма рішення дозвільного органу визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», іншими правовими актами.
Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Згідно із абзацом десятим частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.
Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов:
(1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;
(2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви;
(3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
При цьому, вказані в сукупності обставини свідчать про виконання особою вимог закону щодо звернення до відповідного органу для отримання певного дозвільного документа, проте, не підмінюють собою сам дозвільний документ, як і не звільняють особу від відповідальності встановленої законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 908/1593/17.
Матеріали справи свідчать, що відповідач звертався за отриманням дозволу на спеціальне водокористування.
Колегія суддів встановила, що 22.11.2016, тобто заздалегідь до закінчення попереднього дозволу - 01.01.2017 КП “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області подало до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на розгляд заяву і документи щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування на питні підземні води свердловини на землях Шелюгівської с/р Якимівського району Запорізької області.
Отримання документів підтверджується підписом адміністратора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на описі вхідного пакету документів, в якому також зазначено орієнтовний строк прийняття рішення -22.12.2016, що відповідає встановленому Порядком №321 строку для розгляду такої заяви (а.с.37-38).
В межах визначеного Законом строку листом від 22.12.2016 за вих. №1224/02.1-24/04.2 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації повідомив суб'єкта господарювання про неможливість прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування оскільки станом на кінцеву дату розгляду документів, висновку від Державної служби геології та надр України не отримано.
За відсутності рішення дозвільного органу про видачу дозволу на спеціальне водокористування дії відповідача з використання вод вважаються самовільним водокористуванням.
Відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» вих. № 194 від 28.12.2016р. «Про надання роз'яснень щодо водопостачання», відповідач зазначав, що отримав вищезазначену проміжну відповідь позивача. Зазначає, що за інформацією, отриманою в канцелярії Державної служби геології та надр України, позитивний висновок Державної служби геології та надр України надіслано на адресу позивача 15.12.2016р. за вих. № 23288/13/10-16, а тому просить до 01.01.2017р. надати відповідь (а.с. 42-43)
На лист КП «Жилкомсервіс» вих. № 194 від 28.12.2016р., позивач спрямував на адресу відповідача лист № 2448/02.1-22/04:2 в якому з посилання на Закону Україин «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», положення Водного Кодексу України і відсутність висновок Державної служби геології та надр України поінформував адресата про можливість прийняття рішення після отримання всіх передбачених законодавством висновків. При цьому про рух кореспонденції вих. № 23288/13/10-16, яка 15.12.2016р. була надіслана на адресу позивача Державною службою геології та надр України у відповіді не зазначав.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують звернення відповідача до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (Єдиного дозвільного Центру) за отриманням дозволу на спеціальне водокористування заздалегідь до закінчення строку дії попереднього дозволу, з повним пакетом документів, що свідчить про наявність права відповідача на застосування принципу мовчазної згоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.
З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, незважаючи на відсутность рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.
У своїй постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 908/1593/17, Верховний Суд звертав увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності. Верховний Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завданих державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами. Обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка в даному спорі відбулася та існувала протягом періоду часу з 01.01.2017 по 20.02.2017, що сторонами не заперечувалось, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.
Проте, відповідач не позбавлений права звернутися до відповідного органу з вимогами відшкодувати завдану шкоду у випадку наявності вини останнього у зволіканні розгляду питання щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що Акт Державної екологічної інспекції у Запорізькій області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, а отже є дійсним.
Крім того, ч. 2 ст.10 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
Відповідачем, який вважає, що позивач винний у несвоєчасному отриманні відповідного дозволу не надано доказів оскарження бездіяльності дозвільного органу в судовому порядку.
Посилання відповідача на той факт, шо він є комунальним підприємством і одним із основних видів його діяльності є водопостачання населення, дитячих закладів освіти та інших об'єктів не звільняє підприємство від відповідальності за порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).
За ст.ст.17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Наведеним Законом не передбачено надання послуг без дозволу або за принципом мовчазної згоди.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного повідомлення його судом про судові засідання в порушення вимог ч. 4 ст.120 ГПК України з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 21.01.2019, якою призначено судове засідання на 15.02.2019 була направлена Господарським судом Запорізької області на адресу відповідача 22.01.2019 і отримана підприємством 06.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6900117887491 (а.с.60).
Ухвалою суду від 15.02.2019 у зв'язку неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 18.03.2019. Ухвала була отримана підприємством відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6900117974009 - 23.02.2019 (а.с. 79).
Наведені обставини свідчать про належне і своєчасне повідомлення сторони про судові засідання, натомість відповідач своїми правами, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб не скористався, жодного разу в судове засідання не явився, про причини неявки суд не повідомляв.
В порушення вимог ст. 42 ГПК України та ухвали суду від 21.01.2019 відповідачем не надано до суду відзиву на позов із доказами, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача. Підприємство не сприяло своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат:
Оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129,269,270,273,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019р. у справі №908/28/19 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.
Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/28/19.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г.Іванов
Суддя І.М.Подобєд