11.07.2019 Справа № 904/5340/18
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
представники сторін:
від позивача: Горошко Т.М., довіреність №2 - 486д від 29.12.2018, адвокат
від відповідача: Козарь Ю.І., довіреність №55 від 19.11.2018, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/5340/18 (суддя Бондарєв Е.М.; рішення ухвалене о 10:37 год. у місті Дніпро, повне судове рішення складено 17.04.2019)
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз", м.Красноград, Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м.Дніпро
про стягнення 2413318,30 грн. пені та 3321513,22 грн. 7% штрафу
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №032-03-14141-1 від 22.11.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заборгованості у загальну суму 5734831,52 грн., з яких:
- 2413318,30 грн. пеня за загальний період з 26.11.2017 по 25.05.2018;
- 3321513,22 грн. 7% штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 в частині своєчасної поставки товару, а саме:
- на суму 6169506,73 грн. за видатковими накладними №4190180 та №4191180 від 27.12.2017 на 31 день з 26.11.2017 по 26.12.2017;
- на суму 8713414,71 грн. за видатковими накладними №4192180, №4193180 та №4194180 від 28.12.2017 на 32 дні з 26.11.2017 по 27.12.2017;
- на суму 9127609,02 грн. за видатковими накладними №4195180, №4196180, №4197180 та №4198180 від 29.12.2017 на 33 дні з 26.11.2017 по 28.12.2017;
- на суму 6124289,16 грн. за видатковими накладними №3570180, №3571180 та №3573180 від 03.01.2018 на 38 днів з 26.11.2017 по 02.01.2018;
- на суму 5592719,55 грн. за видатковими накладними №3572180, №3574180 та №3576180 від 04.01.2018 на 39 днів з 26.11.2017 по 03.01.2018;
- на суму 1389483,28 грн. за видатковою накладною №3575180 від 03.01.2018 на 38 днів з 26.11.2017 по 02.01.2018;
- на суму 1216926,82 грн. за видатковою накладною №3607180 від 04.01.2018 на 39 днів з 26.11.2017 по 03.01.2018;
- на суму 3965359,55 грн. за видатковими накладними №3608180 та №3577180 від 05.01.2018 на 40 днів з 26.11.2017 по 04.01.2018;
- на суму 5150880,00 грн. не поставлено, 181 день з 26.11.2017 по 25.05.2018.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/5340/18 позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення 2413318,30 грн. пені та 3321513,22 грн. 7% штрафу задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у сумі 1159208,96 грн., штраф у сумі 1139854,36 грн. та 68971,90 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що суд встановив, що відповідачем допущено порушення зобов'язання з поставки товару, а тому позивачем правомірно, відповідно до умов договору, було нараховано пеню за порушення строків поставки, проте неправильно визначено початок періоду прострочення поставки; після здійснення судом перерахунку пеня за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 25.05.2018 складає 2318417,92 грн. та 7% штраф - 2279708,72 грн. Разом із цим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, врахувавши, що відповідачем було виконано основне зобов'язання щодо поставки товару та період прострочення виконання основного зобов'язання був не дуже значним, а також враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, суд вважав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/5340/18, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укргазбуд" (позивач) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вважає оскаржене судове рішення в частині відмови в задоволення вимог незаконним, постановленим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Тому просить означене рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1254109,34 грн. та штрафу в сумі 2181658,86 грн., судового збору в сумі 17050,57 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як вважає позивач, судом безпідставно та невірно проведено перерахунок штрафних санкцій.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивач вказує, що в ході судового розгляду будь-яких сумнівів щодо вірності нарахування штрафних санкцій, а саме періодів нарахування, ні в суду, ні у представника відповідача не виникало та це питання не досліджувалося в судовому засіданні. Тільки при винесенні рішення судом безпідставно проведено перерахунок нарахованих штрафних санкцій із посиланням на частини 2-5 статті 254 Цивільного кодексу України, з 28.11.2017 по 25.05.2018, оскільки останній день строку 25.11.2017 припадає на вихідний день, отже днем закінчення строку є перший за ним робочий день, який на думку суду є 28.11.2017. Вважає, що суд припустився помилки, враховуючи, що 25.11.2017 є субота, наступним робочим днем є понеділок 27.11.2017, а не 28.11.2017. До того ж, позивач вказує, що застосування при визначенні строку прострочення правил частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказане правило стосується строку, а умовами договорів, з урахуванням додаткових угод, був визначений термін поставки, адже договори містять вказівку на подію, яка має неминуче настати - 60 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди № до Договору, згідно рознарядки, що відповідає поняттю "термін", викладеному в частині 2 статті 252 Цивільного кодексу України, за яким термін визначається вказівкою на подію.
Таким чином, на думку позивача, судом при винесенні рішення допущено порушення в частині застосування норм матеріального права як при обчисленні строків прострочення виконання умов договору (суд невірно витлумачив частину 5 статті 254 Цивільного кодексу України та не застосував норму частину 2 статті 252 Цивільного кодексу України, що підлягала застосуванню), так і в частині арифметичних підрахунків.
Також позивач вважає, що порушуючи норми матеріального права (статтю 233 Господарського кодексу України) та процесуального права (статті 236-238 Господарського процесуального кодексу України), при відсутності виключних обставин, без проведення переконливих мотивів, не врахувавши майновий стан сторін, не надавши оцінку ступеню ризикованості та балансу інтересів сторін, за власною ініціативою, не обґрунтовуючи при цьому свого розрахунку, безпідставно зменшив штрафні санкції.
Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (відповідач) також не погодилося з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/5340/18, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що не погоджується з означеним рішення суду в частині стягнення неустойки у розмірі 2299063,32 грн.; вважає, що це рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а обставини справи, що мають значення для справи, з'ясовано судом не в повному обсязі; тому просить скасувати це рішення суду першої інстанції повністю, змінити рішення, яким відмовити в стягненні пені та штрафу у розмірі 2299063,32 грн. в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимогу у апеляційній скарзі, відповідач вказує, що його представниками проаналізовано поставки та оплати сторін за весь період дії Договору №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 до 01.02.2018 та встановлено, що деякі розрахунки за поставлену продукцію позивачем здійснювались з простроченням. Враховуючи факт прострочення оплати покупцем в поставці під №432 на суму 3338957,72 грн. від 14.11.2017, де прострочення Покупцем склало 42 дні, відповідач змушений був призупинити наступну поставку від 27.12.2017 на сум 6199506,73 грн. відповідно, підлягали зупиненню і всі наступні поставки, оскільки постачання здійснювалось поетапно, частинами, як того вимагали умови Договору. Натомість щодо правомірності застосування статті 538 Цивільного кодексу України відповідачем, суд у своєму рішенні помилково зазначив, що затримка сплати позивачем на початку 2018 року не надає право відповідачу на невиконання вчасно умов договору під кінець 2018 року, та необґрунтовано, без належної оцінки доказів та недостатнього поглиблення в суть спору, відхилив доводи відповідача щодо застосування статті 538 Цивільного кодексу України. Наголошує на тому, що застосування частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України не вимагає письмового попередження іншої сторони, оскільки сторона не порушує умов договору, а лише користується своїм правом призупинення або відмовою від виконання зобов'язання, оскільки зобов'язання уже порушено іншою стороною. При цьому відповідач звертає увагу суду, що позивач не заперечує та не спростовує факту прострочення оплати за поставлений товар, не надає доказів належного виконання зобов'язання щодо сплати за товар. Відтак, як стверджує відповідач, у зв'язку з правомірним призупиненням поставки відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, прострочення за несвоєчасно поставлений товар з боку відповідача немає, а тому, присудження судом пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар в сумі 2299063,32 грн. є незаконним та не обґрунтованим належним чином. Що стосується штрафних санкцій, нарахованих за не поставку труби обсадної 244,48 х13,84, відповідач вказує, що суд не звернув увагу в своєму рішенні та не оцінив належним чином надані відповідачем докази того, що ця продукція була закуплена ТОВ "Інтерпайп Україна" у ТОВ "Інко-Профіт" (копія специфікації №2/1 від 20.10.2017, договір №175/17 від 05.10.2017, сертифікат якості №5860 є в матеріалах справи) та поставлена на відповідний склад і чекала свого часу для відвантаження позивачу. 20.10.2017 провідний спеціаліст ТОВ "Інтерпайп Україна" ОСОБА_1 , не чекаючи рознарядки, по телефону повідомила працівнику "Укрбургаз" про готовність товару (підтвердженням чого в матеріалах справи є заява від 04.02.2019, завірена нотаріусом), однак відповіді від "Укрбургаз" не отримала. На даний час спірна труба знаходиться на складі. Отже, за твердженням відповідача, ін намагався належним чином виконати свої зобов'язання - відвантажити трубу обсадну 244,48 х 13,84 на адресу позивача, однак, у зв'язку з обставинами, що від нього не залежали, не міг цього зробити. Тому вважає, що задоволення судом вимог по стягненню штрафних санкцій за непоставлену продукцію є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні 03.07.2019 оголошувалась перерва до 10.07.2019 о 10:00 год., до 10.07.2019 о 16:30 год. та до 11.07.2019 о 16:00 год.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 11.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", яке перейменовано у Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" (далі - покупець, позивач) 16.05.2017 укладено договір поставки №УБГ233/015-17 (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.
Ціна договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до договору (пункти 3.1., 3.2. Договору).
Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.
До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна (пункт 4.2. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях до договору.
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.3. Договору).
Підпунктом 6.2.2. Договору визначено, що покупець має право, зокрема, контролювати поставку товару у строки, встановлені договором.
Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та графіком поставки товару (підпункт 6.3.1. Договору).
Згідно з пунктом 7.11. Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 10.1. Договору).
26.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (Покупець) укладена Додаткова угода №1 до Договору поставки №УБГ233/015-17 від 16.05.2017, відповідно до умов якої:
- Сторони дійшли згоди внести зміни в Додаток №2 (Специфікація №2) до Договору, виклавши його в редакції цієї додаткової угоди (пункт 1 Додаткової угоди);
- Сторони домовились викласти Додаток №3 (Специфікація №3) до Договору, в редакції цієї Додаткової угоди (пункт 2 Додаткової угоди); Сторони дійшли згоди викласти пункт 5.2. Договору в наступній редакції: "5.2. Обсяг поставки Товару визначається в Специфікаціях" (пункт 3 Додаткової угоди);
- Сторони дійшли згоди викласти пункт 6.3.1. Договору в наступній редакції: "6.3.1. Забезпечити поставку Товару в строки, встановлені цим Договором та Специфікаціями" (пункт 4 Додаткової угоди);
- Сторони погодились, що з дати укладення додаткової угоди Додатки №4-6 (Графіки поставки №1-3) до Договору втрачають чинність (пункт 5 Додаткової угоди);
- решта умов Договору залишаються незмінними і є обов'язковими до виконання Сторонами (пункт 6 Додаткової угоди);
- дана Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами та скріплення її печатками Сторін і є невід'ємною частиною Договору (пункт 7 Додаткової угоди) (а.с. 42 т.1).
У специфікації №1 від 16.05.2017 сторони погодили поставку труби обсадної безшовної з трикутною різзю 426х11 Д в кількості 500 тн на загальну вартість 29 200 200,00 грн. Строк поставки Товару: граничний термін постачання червень 2017 року, згідно графіку поставок. Умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки (а.с. 24-25 т.1).
У специфікації №2 від 26.09.2017 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.09.2017), сторони погодили поставку труби обсадної (в асортименті) в загальній кількості 14152 тн на загальну вартість 670 160 232,00 грн. Строк поставки Товару: граничний строк поставки - 60 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди №1 до Договору, відповідно до наданої рознарядки. Умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки (а.с. 43-47 т.1).
У специфікації №3 від 26.09.2017 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.09.2017), сторони погодили поставку труби обсадної (в асортименті) в загальній кількості 2370 тн на загальну вартість 139 836 876,00 грн. Строк поставки Товару: граничний строк поставки - 60 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди №1 до Договору, відповідно до наданої рознарядки. Умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки (а.с. 48- 51 т. 1).
Таким чином, у специфікаціях №2 та №3 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.09.2017, сторони погодили:
- умови поставки товару: DDP - станція (склад) (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року);
- строк поставки товару: граничний строк поставки 60 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди №1 до договору, відповідно до наданої рознарядки;
- умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки;
- відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця.
Супровідний листом №030-03-11217-1 від 26.09.2017 на адресу відповідача направлена рознарядка на відвантаження обсадних труб в кількості 6322 тн, згідно з Договором №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 та додаткової угоди №1 від 26.09.2017 (а.с. 52-54)
Вказаний лист з рознарядкою відповідачем отриманий 02.10.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с. 55 том 1).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 42299308,82 грн. в загальній кількості 707,2091 тн (надалі - спірна поставка), про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні накладні (а.с.56-74):
- на загальну суму 6169506,73 грн. за видатковими накладними №4190180 та №4191180 від 27.12.2017 в загальній кількості 103,149 тн;
- на загальну суму 8713414,71 грн. за видатковими накладними №4192180, №4193180 та №4194180 від 28.12.2017 в загальній кількості 145,681тн;
- на загальну суму 9127609,02 грн. за видатковими накладними №4195180, №4196180, №4197180 та №4198180 від 29.12.2017 в загальній кількості 152,606 тн;
- на загальну суму 6124289,16 грн. за видатковими накладними №3570180, №3571180 та №3573180 від 03.01.2018 в загальній кількості 102,393 тн;
- на суму 1389483,28 грн. за видатковою накладною №3575180 від 03.01.2018 в кількості 23,231 тн;
- на загальну суму 5592719,55 грн. за видатковими накладними №3572180, №3574180 та №3576180 від 04.01.2018 в загальній кількості 93,5056 тн;
- на суму 1216926,82 грн. за видатковою накладною №3607180 від 04.01.2018 в кількості 20,346 тн;
- на загальну суму 3965359,55 грн. за видатковими накладними №3608180 та №3577180 від 05.01.2018 в загальній кількості 66,2975 тн.
У зв'язку із порушенням строків поставки товару позивач звернувся до відповідача із претензією від 06.11.2018 вих. №032-01-13348-1 про сплату пені в сумі 2413318,30 грн. та 7% штрафу в сумі 3321513,22 грн. (а.с. 75-77 т.2).
Означена претензія позивача залишена позивачем без задоволення, що стало приводом для звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача пені у сумі 2413318,30 грн. та 7% штрафу у сумі 3321513,22 грн. у зв'язку із порушення відповідачем строків поставки товару в судовому порядку.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення пені та штрафу у зв'язку із порушенням строків поставки товару, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем обумовлений у договорі товар поставлено позивачу із порушенням строків, встановлених у договорі та специфікаціях.
Щодо посилань відповідача на те, що внаслідок прострочення оплати позивачем відповідачу за поставлений товар було призупинено поставку відповідно до пункту 3 статті 538 Цивільного кодексу України, суд зазначив про те, що відповідачем не було повідомлено позивача про неможливість здійснення своєчасної поставки за договором, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем обґрунтовано було зупинено поставку товару позивачу.
При цьому суд першої інстанції також відзначив, що відповідачем не надано документів, що підтверджують існування боргу перед ним з боку позивача за виконання умов договору поставки та що затримка сплати позивачем на початку 2018 року не надає право відповідачу на невиконання вчасно умов договору під кінець 2018 року.
Разом із цим, зменшуючи належний до стягнення розмір пені та штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, про що також усно наголошував у судовому засіданні. Суд врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме, що відповідачем було виконано основне зобов'язання щодо поставки товару та період прострочення виконання основного зобов'язання був не дуже значним, а тому вважав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Предметом позову є стягнення пені та штрафу, а підставами позову визначено несвоєчасне виконання умов договору поставки постачальником щодо термінів поставки товару.
За змістом положень статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Спірні правовідносини сторін виникли з договору поставки товару, а тому підлягають врегулюванню з урахуванням умов такого договору та відповідних положень цивільного та господарського законодавства України.
Стаття 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до вимог статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було прострочено поставку товару за наступними видатковими накладними:
- за видатковими накладними №4190180 та №4191180 від 27.12.2017 на загальну суму 6169506,73 грн. в загальній кількості 103,149 тн на 29 днів з 28.11.2017 по 26.12.2017;
- за видатковими накладними №4192180, №4193180 та №4194180 від 28.12.2017 на загальну суму 8713414,71 грн. в загальній кількості 145,681тн на 30 днів з 28.11.2017 по 27.12.2017;
- за видатковими накладними №4195180, №4196180, №4197180 та №4198180 від 29.12.2017 на загальну суму 9127609,02 грн. в загальній кількості 152,606 тн на 31 день з 28.11.2017 по 28.12.2017;
- за видатковими накладними №3570180, №3571180 та №3573180 від 03.01.2018 на загальну суму 6124289,16 грн. в загальній кількості 102,393 тн на 36 днів з 28.11.2017 по 02.01.2018;
- за видатковими накладними №3572180, №3574180 та №3576180 від 04.01.2018 на загальну суму 5592719,55 грн. в загальній кількості 93,5056 тн на 37 днів з 28.11.2017 по 03.01.2018;
- за видатковою накладною №3575180 від 03.01.2018 на суму 1389483,28 грн. в кількості 23,231 тн на 36 днів з 28.11.2017 по 02.01.2018;
- за видатковою накладною №3607180 від 04.01.2018 на суму 1216926,82 грн. в кількості 20,346 тн на 37 днів з 28.11.2017 по 03.01.2018;
- за видатковими накладними №3608180 та №3577180 від 05.01.2018 на загальну суму 3965359,55 грн. в загальній кількості 66,2975 тн на 38 днів з 28.11.2017 по 04.01.2018.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що товар на суму 5150880,00 грн. не поставлено, а тому прострочення складає 179 днів з 28.11.2017 по 25.05.2018.
У пункті 7.11. Договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
За висновком суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що відповідачем допущено порушення зобов'язання з поставки товару, позивачем відповідно до пункту 7.11. Договору правомірно нараховано пеню за порушення строку поставки товару, проте неправильно визначено початок періоду прострочення поставки, після здійснення судом перерахунку пеня за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 25.05.2018 складає 2318417,92 грн. та 7% штрафу - 2279708,72 грн.
Щодо нарахування позивачем решти 7% штрафу в загальному розмірі 1003095,30 грн. за видатковими накладними №4190180 та №4191180 від 27.12.2017 на загальну суму 6169506,73 грн. у зв'язку з простроченням поставки товару в загальній кількості 103,149 тн та за видатковими накладними №4192180, №4193180 та №4194180 від 28.12.2017 на загальну суму 8713414,71 грн. у зв'язку з простроченням поставки товару в загальній кількості 145,681 тн, то такі вимоги позивача за висновком суду першої інстанції є неправомірним, оскільки прострочення поставки цього товару не перевищило 30 днів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та припустився помилки у розрахунках, колегія суддів відхиляє їх, як необґрунтовані, з урахуванням наступного.
Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Стаття 254 Цивільного кодексу України унормовує правила закінчення строку, відповідно до частини першої якої, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Окрім цього, відповідно до частин другої-п'ятої статті 254 цього Кодексу до строку, що визначений пів роком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до пункту 3 Специфікацій №2 та №3 граничний строк поставки товару 60 календарних днів з моменту укладання Додаткової угоди №1 від 26.09.2017 до договору, відповідно до наданої рознарядки, тобто до 28.11.2017, оскільки останній день строку 25.11.2017 припадає на вихідний день, отже днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за правилами обчислення перебігів строку виконання зобов'язань, встановлених статтею 254 Цивільного кодексу України, граничним строком для виконання відповідачем своїх зобов'язань за Специфікаціями №2 та №3 є 27.11.2017 (понеділок), а тому строк прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань розпочинає перебіг з 28.11.2017.
Разом з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та зроблено хибний висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статей 538 та 692 Цивільного кодексу України.
Так частина 5 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного азконодавства.
Відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Частина 2 статті 538 Цивільного кодексу України встановлює, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону; у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває право вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Виходячи із правової природи укладеного між сторонами договору поставки та його змісту можна дійти висновку, що у взаємних відносинах сторін з виконання цього договору місце зустрічне виконання зобов'язання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем зі своєї сторони надано до матеріалів справи на підтвердження виконання зобов'язань за договором №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 з поставки товару відповідно до Специфікації №1, Специфікацій №2 та №3 (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 26.09.2017) відповідні накладні за період з 16.05.2017 по 05.01.2018 (а.с.241-250 т.1 та а.с. 1-199 т. 2).
Також відповідачем надано до матеріалів справи виписку з банківського рахунку з переліком платіжних доручень на підтвердження надходження грошових коштів, що були отримані ним від позивача у період з 20.06.2017 по 01.02.2018 (а.с. 197-235 т. 1).
Також відповідачем надані в матеріали справи у якості додатків до додаткового відзиву, що подавався суду першої інстанції, порівняльні таблиці (Додаток №1 та Додаток № 2), в зазначається перелік усіх платежів, що були здійснені позивачем за поставками продукції, що поставлялась за увесь період дії Договору №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 з Додатковою угодою №1 від 26.09.2017 з 16.05.2017 по 05.01.2018 (а.с. 146-177 т.1).
Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що із аналізу розрахунків позивача за поставлений відповідачем товар можливо побачити, що позивачем неодноразово допускалось прострочення оплати поставок товару, а деякі розрахунки за поставлену продукцію позивачем здійснювались із значним простроченням.
Так з Додатку №1 до Додаткового відзиву на позовну заяву убачається, що в поставці під №432 на суму 3338957,72 грн. від 14.11.2017 прострочення оплати покупцем склало 42 дні. Така обставина надає позивачеві право, відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, призупинити наступну поставку від 27.12.2017 на суму 6169506,73 грн. Відповідно підлягали зупиненню і всі наступні поставки, оскільки постачання здійснювалось поетапно, частинами, як того вимагали умови договору.
При цьому зі сторони позивача не спростовано того факту, що за усіма поставками, щодо яких фактично був переданий товар у строк до 01.05.2018, остаточний розрахунок було здійснено 01.02.2018.
Правило зустрічного виконання зобов'язання, встановлене статтею 538 Цивільного кодексу України, має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.
Отже за зазначеними вимогами закону, у разі нездійснення покупцем повної оплати попередньої партії товару, зобов'язання з постачання наступної партії товару (іншого товару) може бути зупинено.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статей 538, 692 Цивільного кодексу України, та відповідно підстав для відмови позивачеві у стягненні з відповідача пені в загальній сумі 1481009,02 грн. (2413318,30 грн. - 932309,28 грн.) та у стягненні з відповідача 7% штрафу в загальній сумі 2960951,62 грн. (3321513,22 грн. - 360561,60 грн.) за усіма спірними поставками товару, які були поставлені до 05.01.2018.
Щодо спірної поставки труби обсадної 244,48 х 13,84 VM-150 у кількості 60 т загальною вартістю 5150880,00 грн., поставка якої була обумовлена в Специфікації №3 до Договору №УБГ233/015-17 від 16.05.2017 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.09.2017, та поставка якої була передбачена в позиції №23 Рознарядки на відвантаження обсадних труб, яка є Додатком №1 до означеного договору, то колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що оскільки поставка цього товару на момент прийняття судом першої інстанції рішення в даному спорі не відбулась, то має місце прострочення відповідачем свого зобов'язання за означеним договором на строк понад 30 днів.
При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відхилив заперечення відповідача щодо не отримання від позивача означеної рознарядки, оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження того, що саме було отримано відповідачем відповідно до наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Щодо аргументів відповідача, що суд першої інстанції не звернув увагу в своєму рішенні та не оцінив належним чином надані відповідачем докази того, що ця продукція була закуплена ТОВ "Інтерпайп Україна" у ТОВ "Інко-Профіт" (копія специфікації №2/1 від 20.10.2017, договір №175/17 від 05.10.2017, сертифікат якості №5860 є в матеріалах справи) та поставлена на відповідний склад і чекала свого часу для відвантаження позивачу, то колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані.
Так відповідач зазначає, що 20.10.2017 провідний спеціаліст ТОВ "Інтерпайп Україна" ОСОБА_1 , не чекаючи рознарядки, по телефону повідомила працівнику "Укрбургаз" про готовність товару (підтвердженням чого в матеріалах справи є заява від 04.02.2019, завірена нотаріусом, однак відповіді від "Укрбургаз" не отримала (а.с. 238 т.2). На даний час спірна труба знаходиться на складі.
Проте, як вбачається з наданих відповідачем сертифікатів якості на цей товар, він був виготовлений відповідно до специфікацій від 03.05.2018, тобто значно пізніше. Чим спростовуються твердження відповідача, що він намагався належним чином виконати свої зобов'язання - відвантажити трубу обсадну 244,48 х 13,84 на адресу позивача, однак, у зв'язку з обставинами, що від нього не залежали, не міг цього зробити.
Щодо доводів сторін про наявність чи відсутність підстав у суду першої інстанції для зменшення належного до стягнення розміру неустойки, колегія суддів у їх оцінці виходить з таких мотивів.
Заперечуючи проти позову відповідач водночас подав суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, про що також заявив у судовому засіданні.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшуючи належний до стягнення розмір пені та штрафу до 50%, суд першої інстанції виходив із того, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки також встановила, що відповідачем було повністю виконано основне зобов'язання щодо поставки товару (за виключенням однієї позиції товару за поставкою труби обсадної 244,48 х 13,84 VM-150 у кількості 60 тн на суму 5150880,00 грн.) та період прострочення виконання цього основного зобов'язання був незначним.
Разом із цим, оскільки за висновком суду апеляційної інстанції відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені та 7% штрафу по означених спірних поставках, відповідно відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення цих штрафних санкцій.
Щодо прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки труби обсадної 244,48 х 13,84 VM-150 у кількості 60 тн на суму 5150880,00 грн., то оскільки матеріалами справи не надано доказів повного виконання цього зобов'язання на момент прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені та 7% штрафу, нарахованих саме на це зобов'язання.
Отже, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого періоду, але з 28.11.2017, тобто менше на 2 дні, становить 587200,32 грн. (за 179 дн.), а розмір 7% штрафу - 360561,60 грн.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 587200,32 грн. пені та 360561,60 грн. 7% штрафу, а в решті позовних вимог слід відмовити.
Отже, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані окремі норми матеріального права, які підлягали обов'язковому застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Наведене вище є підставою для зміни оскарженого у цій справі рішення суду.
Тому у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення неустойки в загальній сумі 5734831,52 грн. визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими в загальній сумі 947761,92 грн. (587200,32 грн. пеня + 360561,60 грн. штраф), що становить 16,52 %. Отже відповідно до цієї пропорції 16,52% / 83,48% на сторони покладаються судові витрати позивача у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції та судові витрати відповідача у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. Судові витрати позивача у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції слід покласти на цю ж особу, як заявника, в задоволення апеляційної скарги якого повністю відмовлено.
Разом із цим колегія суддів вважає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, на користь позивача слід стягнути з відповідача судові витрати в сумі 14210,91 грн. витрат на судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції, а з відповідача стягнути на користь судові витрати в сумі 107718,00 грн. на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. Решта судових витрат позивача та відповідача покладаються на обидві сторони відповідно до визначеної вище пропорції.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 ч. 1 п. 2, 277 ч. 1 п.п. 1 і 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/5340/18 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" суму 587200 грн. 32 коп. пені, 360561 грн. 60 коп. 7% штрафу, 14210 грн. 91 коп. судових витрат на судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції.
В решті позовних вимог відмовити".
Покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" судові витрати в сумі 71811 грн. 56 коп. на судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції, 77304 грн. 78 коп. на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління "Укрбургаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" судові витрати в сумі 107718 грн. 00 коп. на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 12.07.2019.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна