проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" липня 2019 р. Справа № 905/491/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
представників сторін:
апелянта - не з'явився,
позивача - Скрипник П.Г. на підставі ордеру серії ЗР №48952 від 18.10.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1469 від 01.06.2018,
1-го відповідача - не з'явився,
третіх осіб - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (вх.№1821 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.05.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 28.05.2019, у справі №905/491/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс", м. Київ,
до 1-го відповідача Приватного акціонерного товариства "Геркулес", м. Краматорськ, Донецька обл., 2-го відповідача Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, 1) Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро, 2) Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,
про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту
Товариство з обмеженою відповідальністю “Провінція плюс” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Геркулес” та Акціонерного товариства “Банк кредит Дніпро” про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
16.05.2019 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до місцевого господарського суду надійшло клопотання про забезпечення доказів, в якому заявник просить суд встановити додатковий строк для подання доказів (додатковий строк для подання клопотання про забезпечення доказів); витребувати в Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б.15, адреса для листування: 01001, м. Київ, пров. Музейний, б.2-Д):
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батьків стосовно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя стосовно фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу стосовно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вказує заявник, ПрАТ "Геркулес" відчужуючи належне йому на праві власності рухоме майно, був обізнаний стосовно наявності судового рішення про стягнення на користь банку заборгованості з ПП "Український продукт" за кредитним договором, як і було відомо, що банк мав намір звернутись до суду з позовом до ПрАТ "Геркулес" про стягнення заборгованості. На думку заявника, позивач з метою уникнення майнової відповідальності уклав договори купівлі-продажу транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 у задоволенні клопотання про забезпечення доказів відмовлено; у задоволенні клопотання про залучення Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" в якості третьої особи у справі відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Ухвала місцевого господарського суду, зокрема, мотивована тим, що заявник у клопотанні не навів жодних обґрунтованих причин пропуску строку для подання клопотання про забезпечення доказів та неможливості отримати витребувані докази самостійно.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.05.2019 щодо відмови заявнику у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення, яким клопотання від 16.05.2019 задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вирішуючи питання про забезпечення доказів, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 у справі №905/491/19; встановлено учасникам справи строк до 05.07.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; призначено справу до розгляду на 11.07.2019 о 10:00год.
25.06.2019 від апелянта надійшло клопотання (вх.№6028) про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що юрист, який супроводжує цю справу знаходиться в щорічній плановій відпустці, а інші юристи АТ "Банк Кредит Дніпро" в силу завантаженості не можуть з'явитись в судове засідання.
02.07.2019 від ТОВ "Провінція Плюс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6186), позивач вважає, що клопотанням про забезпечення доказів 2-й відповідач намагається підтвердити обставини щодо фіктивності, на думку 2-го відповідача, відчуження транспортних засобів, що, однак, не підтверджується матеріалами справи; клопотання 2-го відповідача про забезпечення доказів заявлено з пропуском встановленого строку і при цьому заявник не навів обґрунтованих причин неможливості подання такого клопотання разом з відзивом, що є підставою для залишення його без розгляду. Також на думку позивача, витребувані докази (відомості про батьків фізичної особи, відомостей про другого з подружжя, розірвання шлюбу тощо) не можуть бути належними і допустимими доказами у межах даної справи, оскільки не стосуються предмета спору - визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.05.2019 - без змін.
05.07.2019 від ПрАТ "Геркулес" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6289), зазначає, що апелянт не навів жодних обґрунтованих причин неможливості подання клопотання в строк ані в самому клопотанні, ані в апеляційній скарзі; витребувані докази не стосуються предмета спору у даній справі; факт наявності правовідносин між ПрАТ "Геркулес" та АТ "Банк Кредит Дніпро", а також судових спорів, на які посилається апелянт, не має відношення до предмету спору у даній справі. Також позивач зазначає, що за змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України, підставами забезпечення доказів є припущення, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим; заявник має наміри витребувати витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, при цьому, не зазначає, з яких підстав дані відомості можуть бути втрачені. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.05.2019 - без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.07.2019 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.05.2019 - без змін.
Представник позивача також заперечує проти клопотання апелянта про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість.
Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники апелянта, 1-го відповідача, третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили (крім апелянта), хоча учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про час, дату і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що неможливість явки в засідання суду конкретної особи апелянта у зв'язку з відпусткою такої особи не позбавляє апелянта права забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах в порядку статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, самі по собі посилання представника апелянта на завантаженість інших юристів апелянта без надання суду жодних доказів, як і без надання доказів неможливості розгляду скарги за відсутності представника апелянта не визнаються судом поважними причинами неявки у судове засідання представника апелянта.
Крім того, відповідно до статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Встановлений чинним господарським процесуальним законодавством строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 спливає 15.07.2019 та не може бути продовжений судом, що унеможливлює відкладення розгляду апеляційної скарги. А ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 про відкриття апеляційного провадження учасники справи були повідомлені, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що наявних матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, а неявка у судове засідання їх представників не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів відмовляє представнику апелянта у клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
З урахуванням положень статей 254-255 Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 у даній справі переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови АТ "Банк Кредит Дніпро" у задоволенні клопотання про забезпечення доказів у справі; в іншій частині ухвала Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 щодо відмови АТ "Банк Кредит Дніпро" у задоволенні клопотання про залучення АТ "Банк Кредит Дніпро" в якості третьої особи у справі, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті апеляційним господарським судом не переглядається, оскільки в цій частині ухвала суду апелянтом не оскаржується, а питання переходу до розгляду справи по суті пов'язане із рухом справи.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, за приписами чинного процесуального законодавства, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути поданий у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа вчинила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Представник 2-го відповідача в своєму клопотанні не навів жодних обґрунтованих причин пропуску строку для подання вказаного клопотання та неможливості отримати зазначені докази самостійно, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості клопотання.
Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція плюс" до ПрАТ "Геркулес", АТ "Банк Кредит Дніпро" до розгляду та відкрито провадження у справі №905/491/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.04.2019; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Роз'яснено відповідачам, що у разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до відзиву.
Частиною 8 цієї статті передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
А згідно положень статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Згідно матеріалів справи, ухвала суду від 18.03.2019 була отримана 2-им відповідачем 25.03.2019, про що міститься відповідне поштове повідомлення про вручення (т.2 матеріалів оскарження ухвали суду від 28.05.2019 а.с.249).
Тобто, відповідач мав у строк до 09.04.2019 включно подати до суду відзив на позовну заяву.
Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Тобто, за загальним правилом Господарського процесуального кодексу України, усі докази мають бути додані сторонами до позовної заяви і відзиву на позовну заяву у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк; докази, не подані у встановлений в ухвалі строк не приймаються судом.
Виняток із цього правила становить об'єктивна неможливість учасником справи самостійно подати докази в обґрунтування своїх доводів.
Так, відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу (тобто, разом з поданням відзиву на позовну заяву у даному випадку). Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
09.04.2019 від 2-го відповідача до місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (т.3 матеріалів оскарження ухвали суду від 28.05.2019 а.с.25-26), в якому 2-ий відповідач виклав заперечення щодо позову.
До відзиву на позовну заяву 2-им відповідачем не було додано доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог; і у відзиві 2-им відповідачем не вказано про наявність у нього доказів в обґрунтування доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, проте, які 2-ий відповідач не має можливості надати самостійно.
У встановлений ухвалою суду строк (до 09.04.2019) 2-ий відповідач не звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів, зокрема із клопотанням про витребування витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
24.04.2019 2-ий відповідач подав до місцевого господарського суду пояснення (т.3 матеріалів оскарження ухвали суду від 28.05.2019 а.с.59-60); і в цих поясненнях 2-ий відповідач також не зазначає про наявність у нього доказів в обґрунтування своєї правової позиції, проте, які він не має можливості надати самостійно.
І лише 16.05.2019 2-ий відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про забезпечення доказів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що 2-ий відповідач, звертаючись до місцевого господарського суду з клопотанням надає йому назву "клопотання про забезпечення доказів".
Порядок забезпечення доказів врегульовано параграфом 8 глави 5 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, частиною 1 статті 110 цього Кодексу передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Проте, у поданому клопотанні заявник не посилається на обставини, що докази, які він просить витребувати, можуть бути втрачені, або що їх витребування згодом стане неможливим або утрудненим.
Зі змісту клопотання відповідача вбачається, що фактично заявник не просить забезпечити докази, а просить суд відповідно до положень статті 81 Господарського процесуального кодексу витребувати докази на підтвердження своїх доводів, що договори купівлі-продажу транспортних засобів, які додані позивачем до позовної заяви в обґрунтування своїх вимог, є фіктивними.
При цьому, заявник жодним чином не обґрунтовує, що саме можуть довести або спростувати витребувані ним докази (відомості про батьків стосовно фізичної особи, про другого з подружжя, про розірвання шлюбу), і яким чином наявність цих доказів може вплинути на вирішення спору по суті.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з таким клопотанням 2-ий відповідач мав звернутись у передбачені частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України строки, тобто, разом з поданням відзиву, чого 2-им відповідачем здійснено не було.
Клопотання було подано 2-им відповідачем з пропуском встановленого строку.
При цьому, у клопотанні про забезпечення доказів 2-ий відповідач не наводить суду жодних об'єктивних причин, що унеможливили звернутись із такою вимогою до суду у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість поновлення судом процесуального строку, встановленого законом, за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними.
2-ий відповідач у клопотанні про забезпечення доказів просить встановити додатковий строк для подання доказів (додатковий строк для подання клопотання про забезпечення доказів).
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Однак, в обґрунтування пропуску строку заявник не навів суду жодних обставин поважності причин пропуску строку подання клопотання, і із матеріалів оскарження ухвали суду від 28.05.2019 таких обставин не вбачається.
Згідно матеріалів оскарження, 2-ий відповідач був обізнаний щодо розгляду судом справи, усі процесуальні документи суду ним отримувались; 2-ий відповідач звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, про залучення його в якості третьої особи, про ознайомлення з матеріалами справи і не вбачається жодних перешкод у реалізації 2-им відповідачем належним чином своїх процесуальних прав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.
А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відтак, 2-ий відповідач реалізуючи надані йому чинним господарським процесуальним законодавством права, заперечуючи проти позовних вимог мав в силу засад господарського судочинства діяти відповідно до вимог закону.
Зокрема, у встановлені строки надати разом із відзивом усі докази в обґрунтування своїх доводів і вимог щодо позовної заяви, а у разі неможливості подати їх самостійно, до відзиву додати клопотання про витребування судом доказів, або звернутись до суду з мотивованим і обґрунтованим клопотанням про продовження процесуальних строків подання клопотання про витребування доказів, якщо з причин, що не залежали від 2-го відповідача, він не міг звернутись до суду з клопотанням вчасно, чого 2-им відповідачем здійснено не було.
В апеляційній сказі апелянт не спростував обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення клопотання про забезпечення доказів без задоволення, як і навів доводів щодо наявності підстав припускати, що докази, які він просив витребувати можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
І в даному випадку доводи апелянта, що вирішуючи питання про забезпечення доказів, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 28.05.2019 у справі №905/491/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.05.2019 у справі №905/491/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 12.07.2019
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза