Справа № 560/1550/19
іменем України
12 липня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення та вимоги,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0005321303 від 22.04.2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого донараховано 33768,02 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосуванні штрафні санкції розмірі 6,753,60 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області № 0005301303 від 22.04.2019 р. згідно з яким за платежем податок на доходи фізичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Хмельницькій області № Ф-0005311303 від 22.04.2019 р. про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 33768,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального виборчого округу. Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт перевірки № 0190/22-01-13-03/2671413789 від 01.04.2019, на підставі якого прийняте рішення №0005321303 від 22.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчано не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення-рішення №0005301303 від 22.04.2019 про застосування штрафних санкцій за порушення Порядку заповнення та подання податкового розрахунку сум доходу за платежем податок на доходи фізичних осіб; вимога про сплату боргу № Ф-0005311303 від 22.04.2019 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач вважає, що вказані рішення є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Жоден нормативний акт не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік і не покликається при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, єдиною вимогою виступає відповідність річній податковій декларації. Сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, за даними позивача, визначена шляхом подання податкових декларації про майновий стан і доходи, відповідно до яких сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску, відповідає сумам, визначеним відповідачем під час перевірки.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 24.05.2019 суд відкрив провадження у справі, та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд ухвалою від 10.06.2019 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач 12.06.2019 подав на адресу суду відзив на позов, в якому позов не визнає, зазначає, що позивач не спростувала законність та обґрунтованість оскаржуваних у справі вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення та просить у задоволенні позову відмовити.
Суд ухвалою від 12.06.2019 року задовольнив клопотання про витребування у ОСОБА_1 належним чином завірену копію Книги обліку доходів і витрат № 206 від 14.04.2014 та 19.06.2019 на виконання ухвали суду позивач надала витребувані докази.
Суд ухвалою від 24.06.2019 року повторно відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду 27.06.2018 року відповідачем надано пояснення по справі та заявлено клопотання про витребування у ОСОБА_1 копії реєстру нотаріальних дій вчинених у 2017 з відображенням дат їх вчинення і сум.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки не вбачає потреби для дослідження даного доказу.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу. Позивач отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №6730 від 21.01.2008, що видане Міністерством юстиції України, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №104 від 30.01.2008, що видане Головним управлінням юстиції в Хмельницькій області.
Позивач взята на облік платників податку від 01.02.2008 за №20220, станом на 01.04.2019 перебуває на обліку в Кам'янець-Подільському управлінні ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність - ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Перевірку проведено з 19.03.2019 по 25.03.2019 з відома та в присутності самозайнятої особи - ОСОБА_1 .
За результатом перевірки складено Акт №0190/22-01-13-03/2671413789 від 01.04.2019, в якому встановленні порушення суб'єктом господарювання:
- пункту 5 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пункту 3 частини 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету за 2017 в розмірі 33768,02 грн.;
- пунктів 3.1, 3.2., 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, податкові розрахунки за 1-4 квартали 2017 подано з недостовірними відомостями, а саме не внесено до "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1ДФ) інформації по виплачених доходах на користь фізичних осіб за ознакою доходу "157";
- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 8.4 розділу 8 Порядку обліку платників податків і зборів, не подано до органу ДФС повідомлення за формою №20-ОПП по об'єктах оподаткування і об'єктах, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
За результатом адміністративного оскарження, Акт №0190/22-01-13-03/2671413789, залишений без змін, заперечення позивача не враховані.
На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області винесено:
1) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2019 №0005311303 на суму 33768,02;
2) рішення від 22.04.2019 № 0005321303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6753,60;
3) податкове повідомлення - рішення від 22.04.2019 № 0005301303 на суму 510,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Статтею 32 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Зважаючи на це, позивач - ОСОБА_1 є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Пунктом 178.4 статті 178 Прдаткового кодексу України, зазначено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Позивач як платник єдиного внеску відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 6 Закону України № 2464, зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 статті 7 Закону № 2464).
Частиною 11 статті 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 2 статті 9 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. В пункті 178.3 статті 178 Податкового кодексу України визначена база оподаткування при здійсненні незалежної професійної діяльності, а саме, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Таким чином, розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежить від доходу (прибутку), отриманого від діяльності позивача, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, який є базою нарахування єдиного внеску. Тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309 та діяла до 03.12.2013.
Таким чином, з аналізу вищенаведеного вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.
Відповідно до пунктів 178.4, 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в якій в розділі IV "Доходи отриманні фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність" вказуються суми доходу, витрат та податку, що підлягає сплаті до бюджету для зазначених осіб за календарний рік.
Відтак, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, в графі "усього" таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року
Цей висновок підтверджується наказом Міністерства доходів та зборів "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.09.2013 №455 (чинної до 20.04.2015) в якому зазначено, що платники, визначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (підпункт 3 пункту 4.5 розділу IV Інструкції).
Форма обліку та порядок ведення доходів і витрат визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, що діяв до 18.10.2013 (далі - Порядок № 1025).
Згідно із пунктом 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1025 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 05.03.2019 у справі №807/216/16.
Таким чином, позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску та дані які відповідають Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. Сплата єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб проведені, що підтверджується платіжними документами, що є наявні в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2019 р. та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.04.2019 № 0005321303 є неправомірними.
Щодо висновку відповідача про неподання податкових розрахунків (форма 1-ДФ) за 1-4 квартали 2017, в яких необхідно було відобразити інформацію по виплачених доходах на користь фізичних осіб за ознакою доходу "157" (дохід, виплачений самозайнятій особі) чим порушено пункти 3.1, З.2, 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, пункту 176.2 "б" статті 176 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2., 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №11 1/26556 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, визначено порядок заповнення податкових розрахунків (форма 1-ДФ).
Відповідно до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" № 1020 від 24.12.2010, який набрав чинності 01.04.2011 та зареєстрований в Мінюсті 13.01.2011 №46/18784, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.
Відповідно до пункту 1.2 дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно- правового статусу та способу оподаткування іншими податками га/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
За приписами пункту 176.2 "б" статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
З урахуванням викладеного, відповідно до Податкового кодексу самозайняті особи не є податковими агентами по відношенню до фізичних осіб-підприємців, які надають послуги чи продають товари самозайнятим особам. При цьому господарські відносини підтверджуються первинними документами.
Зазначені у акті перевірки відповідачем фізичні особи-підприємці, на момент здійснення позивачем з ними господарських операцій мали статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується доказами про правовий статус останніх.
Нотаріуси є податковими агентами лише при використанні ними праці найманих працівників (трудові відносини).
Відповідно, як самозайнята особа, у розумінні пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України нотаріус не є податковим агентом стосовно фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідними витягами, а тому у позивача не було обов'язку нараховувати податок на доходи фізичних осіб та подавати відповідачу податковий розрахунок у формі 1- ДФ.
Аналізуючи встановлене, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2., 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України є таким, що не відповідає обставинам справи, а тому, суд робить висновок, що протиправним є і прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення №0005301303 від 22.04.2019, згідно з яким за платежем податок на доходи фізичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510 грн.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх рішень, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом, позивач сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №0.0.1354973212.1 від 16.05.2019.
Враховуючи встановлене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Хмельницькій області судовий збір в розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення та вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0005321303 від 22.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого донараховано 33768,02 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосуванні штрафні санкції розмірі 6753,60 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0005301303 від 22.04.2019 згідно з яким за платежем податок на доходи фізичних осіб застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Хмельницькій області № Ф-0005311303 від 22.04.2019 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 33768,02 грн.
Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (судовий збір) в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 липня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя В.В. Матущак