Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 липня 2019 р. № 2040/6923/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.,
за участі:
представника позивача Білоєнка В.М.,
представника позивача Борисенка Є.К.,
представника відповідача Вельми І.О.,
представника відповідача Матяш Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому, з підстав протиправності рішення, просить суд:
- скасувати п.2 Протоколу № 83 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 серпня 2017 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі смерті її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- допустити судове рішення до негайного виконання;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати у місячний строк з дня отримання постанови суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення Комісії Міністерства оборони України оформлене пунктом 2 протоколу № 83 від 04 серпня 2017 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач, Міністерства оборони України, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представники позивача прибули.
В судове засідання представники відповідача прибули, проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Представником позивача було подано клопотання про витребування доказів, в якій просив суд витребувати від Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, яке знаходиться за адресою: 61060, Харківська обл., м. Харків, Фрунзенський район, Проспект Льва Ландау, буд. 48, наступні завірені належним чином копії наступних первинних документів, які відповідають встановленому частиною другою статті 72 КАС України визначенню засобів доказування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи:
- заяви ОСОБА_1 від 12.03.2014 року на призначення гро-шової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чор-нобильською катастрофою;
- рішення Управління про призначення грошової компенсації від 13.03.2014 року;
- повідомлення Обласного центру по нарахуванню і та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про повернення ОСОБА_1 грошових коштів на розрахунковий рахунок Центру;
- документу про повернення до бюджету помилково отриманих ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 7586 грн.
Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, в якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 13 березня 2014 року про призначення ОСОБА_1 одноразової компенсації в сумі 7856 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн., як члену сім'ї, який втратив годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в порядку та на умовах ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 залишено без змін.
Так, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 набрало законної сили.
В рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 зазначено, що 12.03.2014 позивачкою подано до відповідача заяву, відповідного зразку, про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, в якій вона просила призначити одноразову компенсацію сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що передбачена ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначено, що на підставі наданої заяви, рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 13.03.2014 позивачці призначено одноразову компенсацію у розмірі 7586 грн. Крім того, зазначено, що вказане рішення від 13.03.2014 року направлено до Центру для проведення відповідної виплати, оскільки відповідач здійснює виключно призначення компенсацій і допомог, а нарахування та виплату коштів проводить Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. Також, вказано, що вказана виплата отримана позивачкою.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах даної справи міститься лист Немишлянського району Харківської міської ради №14320/7 від 18.10.2018 року, в якому зазначено, що 12.03.2014 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , було подано до Управління заяву на призначення грошової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі - компенсація). Також вказано, що рішенням Управління від 13.03.2014 року ОСОБА_1 було призначено компенсацію у розмірі 7586 грн. Крім того зазначено, що Управління здійснює виключно призначення компенсацій і допомог, а нарахування та виплату коштів проводить Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (далі - Центр), рішення Управління від 13.03.2014 року було направлено до Центру для проведення відповідної виплати. Зазначено, що відповідно до інформації Центру 21.09.2018 року ОСОБА_1 було повернуто кошти у сумі 7586 грн. на розрахунковий рахунок Центру по причині «Пов. помилково отриманої без встановленого законом вибору серед аналогічних виплат одноразової компенсації при втраті годувальника ЧАЕС» (компенсація була виплачена ОСОБА_1 в травні 2014 року). Вказано, що 28.09.2018 року до Управління надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій повідомлялося про повернення коштів, а також було висловлено прохання повернути кошти до Державного бюджету України. Вказано, що враховуючи заяву ОСОБА_1 , 28.09.2018 року Управлінням винесено розпорядження щодо повернення до Державного бюджету України коштів в сумі 7586 грн., відповідно вищезазначена сума була повернута до бюджету.
При цьому, обставини викладені у клопотанні про витребування доказів учасниками справи не заперечувались, а у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
Відповідно до ч. 1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати.
Також, 09.07.2019 року представником позивача подано до суду заяву про відвід судді по справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що суддею було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Також, вказано, що немотивована відмова у задоволенні клопотання представника позивача за обставини задоволення аналогічного за змістом клопотання відповідача, на думку представника позивача, свідчать про завідому упередженість і відсутність об'єктивності судді Бабаева А.І., що є підставами для відводу судді, передбаченою ст. 36 КАС України.
Відповідно до ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно зі статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Судом встановлено, що в обгрунтування заяв про відвід судді від 23.10.2018 року, від 19.11.2018 року та від 27.02.2019 року представником позивача вказано, що існують сумніви в неупередженості та об'єктивності судді, які зумовлені прийняттям процесуальних рішень судді.
Отже, заява про відвід судді від 09.07.2019 року була подана повторно з тих самих підстав, що зазначені у вищевказаних заявах.
Так, ухвалою суду, без виходу до нарадчої кімнати, заяву про відвід залишено без розгляду.
Після розгляду судом клопотання про витребування доказів та заяви про відвід судді по справі, представники позивача з власної ініціативи залишили залу судового засідання.
Відповідно до ч.6 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України наслідки, визначені частинами третьою та п'ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.
Згідно з ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус вдови померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, інваліда 2 групи ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням Харківської обласної державної адміністрації № НОМЕР_1 .
Чоловік позивачки мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням Харківської обласної державної адміністрації категорії 1 серії НОМЕР_2 від 11.08.2010 року.
В жовтні 1986 року ОСОБА_2 призваний (мобілізований) на спеціальні військові збори та з 13.10.1986 року по 24.11.1986 року проходив військову службу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим йому було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 07.02.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 1985 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно довідки від 19.12.1994 року № 51/6386 та військового квитка НОМЕР_4 померлий ОСОБА_2 був призваний на спеціальні військові збори у складі військової частини № НОМЕР_5 (с. Ораноє) для участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 13.10.1986 року (прибув, згідно наказу № 163) по 24.11.1986 року (вибув, згідно наказу № 206).
ОСОБА_2 отримав два експертних висновки Харківської міжвідомчої Експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (№ 2568 від 07.08.1991 року; № 460 від 26.05.2004 року), відповідно до яких було встановлено, що зазначені в них захворювання ОСОБА_2 пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок атеросклеротичної хвороби серця, що підтверджується довідкою про причину смерті №267-с від 06.02.2014 року.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців встановлено, що захворювання, старшини у відставці ОСОБА_2 - «Атеросклеротична хвороба серця», яке призвело до смерті, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
27.07.2016 року ОСОБА_1 , як вдова померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , інваліда 2 групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призваного на спеціальні військові збори, звернулася до Харківського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги.
За результатом розгляду вказаної заяви, відповідач надіслав на адресу позивачки відповідь № 1816/ВСЗ від 10.08.2016 року щодо неможливості виплати одноразової грошової допомоги, оскільки позивачка не надала документи, що є підставою для складання висновку щодо можливості виплати їй одноразової грошової допомоги, як дружині померлого ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Харківського обласного військового комісаріату з відмови в поданні розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та зобов'язання відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними Законом та Постановою.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року по справі № 645/699/17 адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 з відмови в поданні розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року по справі № 645/699/17 залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ІНФОРМАЦІЯ_4 подано до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформленим пунктом 2 протоколу № 83 від 04 серпня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на приписи ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та те, що ОСОБА_2 на день смерті не був військовослужбовцем або військовозобов'язаним, призваним на збори.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, звернулась з даним позовом до суду.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 року відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За визначенням статті 1 вищевказаного Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата смерті, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на дату смерті ОСОБА_2 .
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.03.2018 року у справі № 276/322/17.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Відповідно до ч. 7 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Між тим, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року витребувано з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради інформацію щодо отримання ОСОБА_1 грошової компенсації (одноразової допомоги) як членом сім'ї, який втратив годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в порядку та на умовах встановлених ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
На виконання вказаної ухвали Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради надано до суду лист-відповідь №14320/7 від 18.10.2018 року, в якому зазначено, що 12.03.2014 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , було подано до Управління заяву на призначення грошової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі - компенсація). Також вказано, що рішенням Управління від 13.03.2014 року ОСОБА_1 було призначено компенсацію у розмірі 7586 грн. Крім того зазначено, що Управління здійснює виключно призначення компенсацій і допомог, а нарахування та виплату коштів проводить Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (далі - Центр), рішення Управління від 13.03.2014 року було направлено до Центру для проведення відповідної виплати. Відповідно до інформації Центру 21.09.2018 року ОСОБА_1 було повернуто кошти у сумі 7586 грн. на розрахунковий рахунок Центру по причині «Пов. помилково отриманої без встановленого законом вибору серед аналогічних виплат одноразової компенсації при втраті годувальника ЧАЕС» (компенсація була виплачена ОСОБА_1 в травні 2014 року). Вказано, що 28.09.2018 року до Управління надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій повідомлялося про повернення коштів, а також було висловлено прохання повернути кошти до Державного бюджету України. Ураховуючи заяву ОСОБА_1 , 28.09.2018 року Управлінням винесено розпорядження щодо повернення до Державного бюджету України коштів в сумі 7586 грн., відповідно вищезазначена сума була повернута до бюджету.
При цьому, ОСОБА_1 зверталась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, в якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 13 березня 2014 року про призначення ОСОБА_1 одноразової компенсації в сумі 7856 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн., як члену сім'ї, який втратив годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в порядку та на умовах ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 залишено без змін.
Так, в рішенні від 26.12.2018 року по справі № 520/10103/18 суд дійшов до висновку, що Управлінням праці і соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, при прийнятті рішення від 13.03.2014 року про призначення одноразової компенсації ОСОБА_1 не було порушено прав позивачки, отже вказане рішення є таким, що скасуванню не підлягає.
При цьому, Верховний Суд в своїй постанові від 27.03.2018 року по справі №760/8809/17 дійшов до висновку, що оскільки позивач отримав допомогу відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не є можливим. Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження про повернення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймається до уваги, оскільки процедура повернення таких коштів законодавством не передбачена.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року по справі №822/975/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи отримання позивачем компенсації відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд приходить до висновку, що додаткове отримання нею одноразової грошової допомоги за Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не є можливим.
Крім того, така обставина, як те, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачена відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була повернута позивачем до бюджету, не може спростувати висновки суду у даній справі, оскільки процедура повернення таких коштів законодавством не передбачена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування п.2 Протоколу № 83 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 серпня 2017 року та зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі смерті її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 12.07.2019 року.