Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 липня 2019 р. № 820/3477/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панченко О.В.
суддів - Чудних С.О., Тітова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у зв'язку з виключними обставинами по справі №820/3477/18, в якій просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року по справі №820/3477/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №820/3477/18 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявник у період з 12.12.1987 по 26.03.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуваючи на спеціальних зборах, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але у вказаний період не проходив дійсну строкову службу, у зв'язку із чим, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Поряд із тим, заявник зазначив, що у рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю. При цьому, за твердженнями заявника, такі висновки Конституційного Суду України є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду.
Заявник у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, причини неявки суду не повідомив.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надіслав на адресу суду клопотання в якому просив розглядати заяву в порядку письмового провадження.
У письмовому відзиві на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була чинною. А суд, приймаючи рішення по справі, дійшов висновку, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому, положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на нього не поширюються.
Відповідно до частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України в суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, вислухавши доводи заявника та його представника, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у з 12.12.1987 по 26.03.1988 року, що підтверджується довідкою галузевого Державного архіву МОУ від 26.04.2012 року №21059 та довідкою Московського районного військового комісаріату м.Харкова від 16.03.1988 року, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова та отримує пенсію згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
22.03.2018 року позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії, у відповідності до частини статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова у формі протоколу №196871/170 від 27.03.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова від 27.03.2018 №196871/170 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання неправомірними двй та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена статтею 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії об'єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі. Тому, суд не знайшов підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців вказаного правила, що було запроваджено для військовослужбовців строкової служби, а враховуючи, що позивач на час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дійсну строкову службу не проходив, підстави для задоволення позову були відсутні.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі №820/3477/18 - без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 №820/3477/18 набрало законної сили 30 липня 2018 року.
Відмовляючи в задоволенні позову судом у рішенні, що переглядається зазначено, що відповідно до положень статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до приміток до вказаної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами частини 1 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 01 липня 1992 року №2532-12 у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року №231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, що діє з 01.10.2017 без внесення змін до нього.
Частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року №231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, суд зауважує, що частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу наведених норм вбачається, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Визначене право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається): особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Враховуючи викладене, частина 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 11.06.2018 по справах №825/1922/18, №820/2589/18, від 08.05.2018 по справі №820/1148/18, прийнятих у порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.12.1987 по 27.03.1988, разом з тим, дійсну строкову військову службу він проходив у період з 14.05.1973 по 03.05.1975.
Оскільки під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1987-1988 роках ОСОБА_1 виконував військовий обов'язок перебуваючи на спецзборах, а не під час проходження дійсної строкової служби, заявник не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком позивачу пенсії.
Колегія судів також відзначає, що зазначена судом у рішенні, що переглядається правова позиція, також викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 грудня 2018 року по справі № 822/1346/18, від 06 березня 2019 року по справі № 2540/2495/18, від 23 квітня 2019 року по справі № 822/1311/18, від 24 квітня 2019 року по справі № 806/1867/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №820/3477/18, суд надав правову оцінку, за якою зазначив, що частина 3 статті 59 Закону №796-XII у редакції, яка змінена Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, та застосовується з 01.10.2017, розширює випадки, у яких особи отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби додавши: 1) участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань та 2) участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Тому суд не знайшов підстав для висновку про протиправність оскаржуваної відмови у перерахунку пенсії, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, наданий у зв'язку із зверненням судів у порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням по справі №820/1148/18 з приводу застосування частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За правилами пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
З аналізу вказаної процесуальної норми колегія суддів дійшла висновку про те, що переглядаються у зв'язку із виключними обставинами лише ті рішення, які підлягають у встановленому Законом порядку виконанню, яким не є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №820/3477/18, оскільки у позові позивачу було відмовлено повністю, виконавчі листи, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу не видавалися. Отже, рішення суду в даному випадку є таким, що виконанню не підлягає, а отже відсутня така ознака для його перегляду, як можливість його виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:
- визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
- словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно частин 1 та 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, вимога частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019.
Отже, з урахуванням рішення Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019, а не з 01.10.2017, як вважає заявник.
Водночас, з підстави втрати чинності словосполучення "дійсної строкової" у частині 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення відповідного перерахунку та виплати пенсії до органу пенсійного фонду позивач із відповідною заявою не звертався, доказів цього матеріали справи не містять, які відмови у такому перерахунку та виплаті.
Суд зазначає, що вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі, рішення за якою переглядається. Така відмова суб'єкта владних повноважень може бути предметом окремого судового оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 14, 22, 194, 243, 248, 250, 256, 294, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №820/3477/18 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Панченко
Судді С.О. Чудних
О.М. Тітов