12 липня 2019 року м.Р і в н е №460/1601/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М.,
розглянувши заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доНаціонального агенства з питань запобігання корупції
про визнання протиправними та скасування пунктів рішень,
05.07.2019 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень.
До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 12.07.2019, головуючим суддею у справі №460/1601/19 визначено Дудар О.М.
12.07.2019 суддею Дудар О.М. через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано заяву про самовідвід на підставі п.4 ч.1 ст.36, ч.1 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач у даній справі ОСОБА_1 до вересня 2016 року був суддею Рівненського окружного адміністративного суду та обіймав посаду голови цього суду. Упродовж перебування ОСОБА_1 на посаді голови Рівненського окружного адміністративного суду і дотепер суддя Дудар О.М. здійснює правосуддя у цьому суді, що вказує на наявність обставин, які можуть викликати сумнів в учасників справи та в суспільства в цілому щодо її об'єктивності та неупередженості під час розгляду даної адміністративної справи.
Суд вважає, що заяву про самовідвід слід задовольнити, виходячи з такого.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді .
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частинами 1, 2, 12 статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема, якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. Аналогічний принцип відображено в частині першій статті 15 Кодексу суддівської етики.
Згідно з нормами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини розрізняє, чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно з принципом, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П'єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства"). Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). У зв'язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.
Позивач у даній справі ОСОБА_1 до вересня 2016 року був суддею Рівненського окружного адміністративного суду та перебував на посаді голови цього суду, а суддя Дудар О.М. була призначена та обіймала посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду протягом часу перебування ОСОБА_1 на посаді голови цього суду.
З огляду на викладене, з метою дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, а також для усунення можливих сумнівів у сторін та у суспільства в цілому щодо об'єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №460/1601/19, заяву про самовідвід головуючого судді Дудар О.М. слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36-41, 243, 248, 256 КАС України, суд
Заяву про самовідвід судді Дудар Оксани Михайлівни від 12.07.2019 у справі №460/1601/19 задовольнити.
Адміністративну справу №460/1601/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень передати до відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду відповідно до частини 1 статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудар О.М.