Справа № 500/1192/19
11 липня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди трудової діяльності з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі до страхового стажу, з 31.07.2015.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі поданої заяви позивачу з 31.07.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак при призначенні пенсії відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі. Надалі, позивач звернувся із заявою, в якій просив зарахувати зазначені періоди роботи до страхового стажу. Однак, листом від 02.05.2019 № 9/Ц-11 відповідач відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що в частково збережених книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям Бережанського овочесушильного заводу за 1987, 1988, 1994, 1995, 1996, 1998, 1999 роки Цьотей не значиться та у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 2001 - 2002 роки відсутні відомості, що позивачу за період з серпня 2000 по грудень 2000 та з липня 2001 по грудень 2001 нараховувалась заробітна плата. Водночас, зазначено, що у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 1983, 1984 виявлено розбіжність щодо прізвища позивача.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують, що за вказаний період позивач працював на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі.
Ухвалою суду від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 01.07.2019.
Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 01.07.2019, 10.07.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 10.07.2019, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, подав до суду заяву від 10.07.2019, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Водночас, у відзиві на позовну заяву від 11.06.2019 № 2042 відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні позивачу до страхового стажу період роботи з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі. В обґрунтуванні такої відмови відповідач посилається на те, що в частково збережених книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям Бережанського овочесушильного заводу за 1987, 1988, 1994, 1995, 1996, 1998, 1999 роки Цьотей не значиться та у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 2001 - 2002 роки відсутні відомості, що позивачу за період з серпня 2000 по грудень 2000 та з липня 2001 по грудень 2001 нараховувалась заробітна плата. Водночас, зазначив, що у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 1983, 1984 виявлено розбіжність щодо прізвища позивача.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 194 КАС.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на підставі поданої заяви позивачу з 31.07.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Надалі, позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив зарахувати йому до страхового стажу період роботи з 20.02.1979 по 23.01.2002 в повному обсязі.
Листом від 02.05.2019 № 9/Ц-11 відповідач відмовив у зарахуванні позивачу до страхового стажу період роботи з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі. В обґрунтування такої відмови відповідач посилається на те, що в частково збережених книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям Бережанського овочесушильного заводу за 1987, 1988, 1994, 1995, 1996, 1998, 1999 роки Цьотей не значиться та у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 2001 - 2002 роки відсутні відомості, що позивачу за період з серпня 2000 по грудень 2000 та з липня 2001 по грудень 2001 нараховувалась заробітна плата. Водночас, зазначено, що у книгах нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за 1983, 1984 виявлено розбіжність щодо прізвища позивача (арк. справи 22-24).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи зазначену норму Закону № 1788-XII, суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, порядок підтвердження наявного трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 24.09.2015 у справі № 593/1172/15-ц встановлено факт належності правовстановлюючого документу, а саме: належності трудової книжки, виданої на ім'я " ОСОБА_2 ", 1955 року народження - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 . Зазначене рішення суду набрало законної сили 06.10.2015 (арк. справи 12).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що зазначеним рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області встановлено факт належності зазначеної трудової книжки позивачу, а також те, що рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.
Як слідує з трудової книжки позивача, що останній з 20.02.1979 по 23.01.2002 працював у Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі (арк. справи 10-11). Таким чином, трудовою книжкою підтверджується період роботи позивача з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на зазначеному заводі.
Водночас, суд зазначає, що посилання відповідача на книги нарахування заробітної плати робітникам і службовцям, як підстави для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу зазначені періоди роботи судом до уваги не приймаються, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, згідно якої слідує те, що позивач за період з 20.02.1979 по 23.01.2002 працював у Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі.
Щодо посилання відповідача на те, що в трудовій книжці позивача міститься виправлення наказу та запис про звільнення з роботи не завірений підписом посадової особи, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови КМУ "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи, що на підставі поданої заяви від 06.10.2015 позивачу з 31.07.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, при цьому надав всі необхідні документи для призначення такої пенсії, в тому числі і трудову книжку.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить, зокрема збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Статтею 6 КАС визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди трудової діяльності з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі до страхового стажу, з 31.07.2015.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 13а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ: 40377362) про зобов'язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.01.1983 по 31.12.1984, з 01.01.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1988, з 01.01.1994 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 23.01.2002 на Бережанському овочесушильному (Бережанському консервному) заводі до страхового стажу, з 31.07.2015.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно квитанції № 14 від 24.05.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.07.2019.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.