10 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2017/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2017/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міноборони) , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі засідання Комісії від 25.01.2019 №6 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язати відповідача здійснити повторний розгляд його звернення з урахуванням всіх об'єктивних обставин та скласти відповідний висновок про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 і направити його до Департаменту фінансів Міноборони для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законодавством розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги ним були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку №975. Незважаючи на це, Міноборони безпідставно відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів встановлення інвалідності понад 3-місячний термін після закінчення військових зборів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
20.06.2019 до суду від третьої особи надійшов відзив на позов, в якому той погоджується з рішенням Комісії Міноборони від 25.01.2019 про відмову у наданні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Вказує, що позивач не має права на отримання такої допомоги, оскільки з часу закінчення військових зборів позивача минуло понад три місяці. Крім того, позивачу вже виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому права на отримання грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він не має (а.с. 24-25).
Представник Міноборони засобами електронного зв'язку 01.07.2019 (03.07.2019 - поштою) надіслав відзив на позов, в якому зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки законодавством України не передбачено можливості виплати одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним призваним на навчальні (спеціальні) збори у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після закінчення зборів, на які ОСОБА_1 було призвано. Через це права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги позивач не має. Додав, що позивач вже отримав одноразову компенсацію за ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 38-41, 46-49).
Суд розглядає дану справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.06.1986 по 02.09.1986 був призваний на військові збори, де брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини № НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0482706 від 07.09.2015 під час первинного огляду ОСОБА_1 була встановлена ІІ група інвалідності з 03.09.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 28).
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 3282 від 08.09.2015) зазначено, що захворювання сержанта у відставці ОСОБА_1 , 1960 р.н., пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 15).
Позивач звернувся із заявою від 08.05.2018 до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності (захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), з метою отримання одноразової грошової допомоги.
Листом Полтавського ОВК від 29.05.2018 № 12/1152 позивача повідомлено про те, що він не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки інвалідність позивачу встановлена понад тримісячний термін після закінчення зборів (збори в період з 08.06.1986 по 02.09.1986, інвалідність встановлена - 03.09.2015). Крім того, зазначено, що відповідно до довідки УПСЗН Автозаводського району Кременчуцької міської ради від 10.05.2018 № 37 позивач отримав компенсацію, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у листопаді 2015 року у розмірі 284,40 грн.
Не погодившись з таким рішення Полтавського ОВК, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №816/2074/18 позов ОСОБА_1 до Полтавського ОВК про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову Полтавського ОВК у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка оформлена листом від 29.05.2018 № 12/1152. Зобов'язано Полтавський ОВК скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 08.05.2018 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статей 16, 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та направити такий висновок на розгляд Міністерства оборони України (а.с. 12-14).
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №816/2074/18 Полтавським ОВК був направлений висновок до Департаменту фінансів Міноборони від 26.10.2018 №12/2584 (а.с. 26).
Протоколом №6 засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 25.01.2019, затвердженого т.в.о. Міністра оборони І.Руснак 27.01.2019, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки йому інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Крім того, згідно з довідкою, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради від 18.10.2018 №79 ОСОБА_1 отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 10).
Не погодившись з висновками Міноборони щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XIІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 вказаної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією Постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ, в редакції, що діє з 30.07.2015, та Порядок №975.
Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 30.07.2015, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
В контексті спірних правовідносин саме пункт 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним, зокрема: у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
Аналогічне правило закріплено Порядком №975.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві одноразова грошова допомога призначається і виплачується у встановлених розмірах.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня закінчення зборів, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовозобов'язаного не виникає.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 вказаного Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
За приписами частини першої статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Частиною одинадцятою статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Таким чином, позивач в період з 08.06.1986 по 02.09.1986 був призваний на спеціальні збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, та не мав статусу військовослужбовця.
Враховуючи те, що у позивача спеціальні збори були закінченні 02.09.1986, а інвалідність ІІ групи йому вперше встановлено у 2015 році, тобто в строк більше ніж три місяці після закінчення зборів, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування протоколу №6 комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 25.01.2019, суд зазначає, згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, на момент встановлення позивачу інвалідності), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Компенсації, передбачені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачуються постраждалим органами соціального захисту населення.
Як свідчить лист начальника Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.05.2018 №37, позивачу в листопаді 2015 року було виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю по ІІ групі інвалідності в розмірі 284,40 грн за ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 27).
Відповідно до частини сьомої статті 163 Закону №2011-XII (в редакції на дату встановлення позивачу інвалідності), якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Так само, відповідно до статті 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час звернення позивача до Кременчуцького ОВК) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.
Таким чином, після встановлення позивачу інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за власним вибором позивач отримав одноразову компенсацію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передбачена статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.
Вищевказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 27.03.2018 №760/8809/17.
Таким чином, з урахуванням факту того, що чинним законодавством України не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним призваним на навчальні (спеціальні) збори у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після закінчення зборів, на які останнього було призвано, а також у випадку отримання грошових допомог чи компенсацій за іншими нормативно-правовими актами, підстави для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №6 від 25.01.2019, відсутні.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених дій та прийнятого рішення, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун