Справа № 420/507/19
02 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1 . (за довіреністю),
представника відповідача Кучеренка Г.А. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Лидер» до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 091436 від 03.12.2018 року про застосування штрафу в сумі 1700 грн., -
29.01.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства “Лидер” до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розрахунок №390 від 09.10.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1939,80 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області;
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №091436 від 03.12.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області при здійсненні габаритно-вагового контролю автомобіля позивача та оформлені його результатів були неправомірними, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.10.2018 року складено безпідставно, а розрахунок №390 від 09.10.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №091436 від 03.12.2018 р. є протиправними, враховуючи наступне.
Так, позивач зазначає, що згідно інформації, вказаній в акті проведення перевірки, 09.10.2018 року о 15 год. 00 хв. працівниками Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області у м.Миколаєві було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив пісок, за результатами якого було зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів. Позивач вказує, що з наданих відповідачами талона, актів та довідки неможливо встановити де, на якому пункті (стаціонарному чи пересувному), на яких вагах (якої марки, моделі, їх серійний номер, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування. Талон, у якому зафіксовано вагові показники автомобіля, не містить ніяких реквізитів зважувального засобу, які б дали змогу його ідентифікувати, він також не містить підписів ні осіб, які проводили зважування, ні водія автомобіля, який було зважено, а тому він не може вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу. Інші докази, зазначає позивач, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.10.2018 р. є похідними, оскільки їх складено на підставі даних, зазначених у вищевказаному талоні, і вони також не підписані водієм транспортного засобу.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що зважування автомобіля позивача та визначення його маси, а також навантаження на окремі осі, повинно було здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням вагового обладнання, що відповідає встановленим вимогам, є справним та дає змогу встановити реальні вагові параметри транспортного засобу. Як вказує позивач, з наданих копій талона, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.10.2018 р., вбачається , що на думку відповідача автомобіль позивача разом з вантажем мав фактичну повну масу 52,95 тонни, що перевищує нормативно допустиму масу 40,00 тонн, і при цьому, фактичне навантаження на першу та другу осі утворюють здвоєну вісь, складало 22,00 тонни, а на третю та четверту осі, які також утворюють здвоєну вісь, складало 30,95 тонни при нормативно допустимому на кожну із здвоєних осей - 16,00 тонн. Однак, зазначено у позовній заяві, з наданого талону зважувального засобу вбачається, що зважування проводилося не автомобіля в цілому і не окремо осей, які Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області вважає здвоєними, а окремо по напівосям (правою та лівою) кожної осі окремо і в подальшому сумувалося. Окрім того, враховуючи, що Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області вважає першу та другу, а також третю та четверту осі автомобіля здвоєними, визначення загального навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну окрему напіввісь є неправильним. При такій конструкції кожна із здвоєних осей автомобіля повинна зважуватись шляхом одночасного зважування обох осей, які враховуються як одна здвоєна вісь.
На думку позивача, про неправильність застосованого відповідачем методу визначення загальної маси автомобіля та навантаження на окремі осі свідчить те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача його маса без навантаження складає 16582 кг (або 16,582 тонни), а згідно з видатковою накладною №РН-0000009 та товарно-транспортною накладною №0000000178 від 09.10.2018 р. цей автомобіль перевозив пісок масою 22,16 тонни, що є свідченням того, що загальна маса навантаженого транспортного засобу складала 32,41 тонни (із розрахунку: 16,582 + 22,16 = 38,742), в той час як відповідачем внаслідок неправильного зважування визначено загальну масу автомобіля 52,95 тонн. Позивач зазначає, що з талону зважувального засобу від 09.10.2018 р. вбачається, що відповідач визначив повну фактичну масу автомобіля шляхом визначення навантажень на кожну окрему напіввісь з наступним їх складанням. Оскільки повну фактичну масу автомобіля було визначено неправильно, це, зазначає позивач, свідчить про те, що і фактичні осьові навантаження було визначено неправильно.
В обґрунтування позовних вимог позивач також вказує, що в пункті 9 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.10.2018 р. Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані ним не вимірювалися, а тому його висновок, що дві пари осей утворюють дві здвоєні осі є лише його припущенням. Крім того, позивач зазначає, що перевозився сипучий вантаж (пісок), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на окремі осі.
За таких обставин, на думку позивача, результати зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, що під час руху змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу, не можуть вважатися правильними, оскільки наведене вище свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з сипучим вантажем. На думку ДП «ЛИДЕР» за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, неможливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на окремі осі та по загальній масі.
У позовній заяві також зазначено, що зі змісту талону, актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, яким є діапазон вимірювання та відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо. При цьому, на думку позивача, сертифікат відповідності, копія якого була надана відповідачем, не є підтвердженням проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, яке в даному випадку було використане, оскільки ним засвідчено лише відповідність певних приладів автоматичних зважувальних технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки типу. У ньому, зазначає позивач, відсутні дані про встановлені нормовані метрологічні характеристики (клас точності, діапазон вимірювання, похибки тощо) конкретного зважувального засобу, який було використано в даному випадку. Окрім того, позивач вказує, що з копії наданого сертифікату вбачається, що його видано Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», в той час як відповідно до пункту 12 Порядку №879 видача відповідного свідоцтва повинна бути здійснена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Також, у позовній заяві зазначено, що після здійснення контролю водієві позивача довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю видана не була, а у наданій відповідачами копії довідки відсутня інформація про час проведення контролю, а в пункті 1 не зазначено найменування пункту габаритно-вагового контролю. При цьому, зазначено лише місце розташування пункту: «Миколаївська область», що позбавляє можливості встановити, де саме здійснювався габаритно-ваговий контроль, та чи мали право особи, які проводили контроль, проводити рейдову перевірку транспортних засобів в цьому місці відповідно до направлення на рейдову перевірку від 04.10.2018 року №003438.
В пункті 5 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не вказано прізвище, ім'я та по батькові водія транспортного засобу і його місце проживання, а внизу акту замість підпису водія є запис «відмовився», який ніким не засвідчено.
У позові вказано, що пройдена автомобілем позивача відстань по маршруту «Вознесенськ-Миколаїв» складає приблизно 89,8 км, що не відповідає відстані 106 км, яку зазначено у розрахунку №390 та у пункті 7 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.10.2018 року, додатком до якого є зазначений розрахунок, а отже, вказаний розрахунок виконано невірно, оскільки при його здійсненні як один з множників використовувався коефіцієнт «В» (відстань перевезення, км), про що зазначено у формулі під таблицею самого розрахунку та розшифровці позначень літер, що в ній використано. При цьому, між якими точками та як саме визначалася така відстань, відповідачі у своїх відповідях на запити інформації не надали, що унеможливлює встановлення точної відстані.
Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 04.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20.03.2019 року (вх. № ЕП/2089/19) та 21.03.2019 року (вх. № 10313/19) від представника відповідача Управління Укртрансбезпеки в Одеській області надійшли клопотання про закриття провадження.
21.03.2019 року (вх. №10315/19) від представника відповідача Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті заперечує проти прозову на тій підставі, що постанови винесено з додержанням чинного законодавства та у відповідності із Законом України «Про автомобільним транспортом», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху» та постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» за №879 від 27.06.2007 року.
Так, відповідач зазначає, що ваги, якими здійснювалось зважування відповідають вимогам законодавства, що підтверджується сертифікатом перевірки та сертифікатом відповідності від 27.11.2017 року. Також, у відзиві зазначено, що посилання позивача на наявність Методики зважування є хибним, оскільки положення, які передбачали наявність такої методики виключені. Щодо затримки транспортного засобу позивача у відзиві зазначено, що такі повноваження наявні у працівників Державної автомобільної інспекції.
У відзиві на позовну заяву також зазначено, що відповідно до п.31-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» №879 від 27.06.2007 року плата визначається за пройдену частину маршруту на території України, або за частину, яку перевізник має намір проїхати та відповідно до програми dell, відстань від Вознесенська до Миколаєва становить 106 кв.м., тобто плата за проїзд була нарахована на всю частину маршруту, яку перевізник мав намір пройти.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, зважаючи на що відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
26.03.2019 року (вх. №10966/19) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, з посиланням на доводи, раніше викладені у позовній заяві, ДП «ЛИДЕР» просить суд задовольнити позовні вимоги у поновному обсязі.
Враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, а також для вирішення питання щодо закриття провадження по справі, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження, про що 08 квітня 2019 року прийнято ухвалу.
Ухвалою суду від 14.05.2019 року судом частково задоволено клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства «Лидер» до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд та постанови та закрито провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства «Лидер» до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку 390 від 09.10.2018 року плати за проїзд.
Ухвалою суду від 14.05.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 02.07.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник Державної служби України з безпеки на транспорті позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дочірнє підприємство «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990) згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 03.02.2006 року та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.11 Будівництво доріг і автострад.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , позивачу - ДП «ЛИДЕР» на праві власності належить автомобіль «Спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид» марки FORD моделі CARGO 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 30).
З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що в.о. Начальника управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області було затверджено щотижневий графік проведення перевірок Укртрансбезпеки у Миколаївській області у період з 08.10.2018 року по 14.10.2018 року (а.с.60), а саме: на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на площині радіусом 10 км з центром пр. Богоявленський, 31, м. Миколаєва, на площині радіусом 16 км з центром пр. Центрального, 17, на площині радіусом-20 км з центром пр. Героїв України, 40, на площині 25 км з центром по вул. Кузнецька, 5 м. Миколаєва, на площині 10 км. з центром по вул. Коротченко, 7 м. Первомайськ, на площині 30 км з центром по вул. Київська, 22 м. Вознесенська, а/д Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 211 км+920 м, а/д Н-11 «Дніпро-Миколаїв» 315 км+500м, на площині 15 км з центром по вул.Чижикова, 14, м.Очакова, на площині 10 км. з центром по вул.Морська, 23, с.Коблеве.
Судом встановлено, що 04.10.2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області посадовим особам вказаного Управління видано направлення №003438 для проведення рейдової перевірки перевізників та транспортних засобів всіх форм власності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом на додержання вимог Закону України «Про автомобільній транспорт», Постанови КМУ №1567 від 08.11.2006 року, №176 від 18.02.1997 року на вищевказаних місцях перевірки (а.с.28, 61).
09 жовтня 2018 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області та оператором вагового контролю на пункті габаритно-вагового контролю, здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки FORD, модель CARGO 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ДП «ЛИДЕР».
Судом встановлено, що за результатом здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки FORD, модель CARGO 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм якого є ОСОБА_2 , складено відповідну довідку про результати габаритно-вагового контролю від 09.10.2018 року (а.с.21,54), у пункті 6 «результати вагового контрою» якої зазначено, що навантаження на осі, складає: 1) 10,45 тонн; 2) 11,55 тонн; 3) 15,55 тонн, 4) 15,4 тон та повна маса транспортного засобу складає 52,95 тонн.
Також, за результатами проведення габаритно-вагового контролю даного транспортного засобу посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.10.2018 року (а.с.22,53), в якому: у п.7 «маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування у кілометрах» зазначено: Вознесенськ-Миколаїв 106 км.; у п.8 «повна маса у тоннах» зазначено: нормативно допустима - 40000 кг., фактична - 52,95 кг.; у п.9 «відстані між осями» відсутні цифрові значення; у п.10 «осьові навантаження» зазначено у тоннах: нормативно допустиме - 16,000/16,000, фактичне - 22,0/30,95.
Суд зазначає, що у вказаному акті відсутній підпис водія, який здійснював перевезення на даному транспортному засобі.
На підставі вищевказаних довідки та акту Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області складено розрахунок №390 від 09.10.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 09.10.2018, яким нараховано до сплати 1939,80 євро. (а.с.23, 55).
09.10.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області складено акт №066744 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.20,58), згідно якого під час перевірки в Миколаївській області в місті Миколаєві 09.10.2018 року о 15 год. 00 хв. автомобіля марки FORD, модель CARGO 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водієм якого є ОСОБА_2 , та який належить ДП «ЛИДЕР», виявлено порушення, передбачене ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», порушення, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з переведення без документів, передбачених ст.48 цього Закону, а саме: відсутній дозвіл на рух транспортного засобу з перевищенням вагових норм.
У вказаному акті зазначено, що водій з актом ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовився.
З наданої до суду копії повідомлення-запрошення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 19.11.2018 року №12234/1-32-18 судом встановлено, що позивача було запрошено прибути 03.12.2018 року до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №066744 від 09.10.2018 року ( а.с.17).
03 грудня 2018 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Талала С.М. прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №091436 (а.с.24), якою на підставі акту від 09.10.2018 року №066744, згідно з ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.
Судом встановлено, що представником позивача було направлено на адресу Управління Укртрансбезпеки в Одеській області адвокатський запит, в якому ДП «ЛИДЕР» просило надати інформацію щодо здійсненої 09.10.2018 року перевірки, здійснення габаритно-вагового контролю, його процедури та складених документів (а.с.25), у відповідь на який Управління Укртрансбезпеки в Одеській області направлено ДП «ЛИДЕР» , як вказує позивач, зокрема, копію талону від 09.10.2018 року.
Так, з наданої до суду копію талону № 20553 від 09.10.2018 року, судом встановлено, що зважування було здійснено 09.10.2018 року о 15:00 год. у динамічному режимі та що загальна вага склала 59950,00 кг. (а.с.27)
Вважаючи постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №091436 від 03.12.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Як вже вказано вище, вказана постанова прийнята на підставі акту на підставі акту від 09.10.2018 року №066744, яким встановлено передбачене ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», порушення позивачем, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з переведення без документів, передбачених ст.48 цього закону, а саме: відсутній дозвіл на рух транспортного засобу з перевищенням вагових норм.
Таким чином, у даній справі суд перевіряє наявність відповідного перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та, відповідно, наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарський штрафу за таке перевищення.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п.14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Також, згідно з ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п.16-п.17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис “Укртрансінспекція”, та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції”.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до п.6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.
Статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт” та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” (далі - порядок №879) установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.
Так, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п.п.16,17,18 Порядку №879).
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Відповідно до п.27 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методика розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобі залежно від маси такого транспортного засобу на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, встановлено у п.30 Порядку №879.
Відповідно до п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
У день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу - 09.10.2018 року, водій позивача здійснював транспортування піску загально масою 22,160 тон транспортним засобом загальною масою 16,592 тон, тобто загальна маса транспортного засобу з вантажем складала 38,752 тон (22,160+16,592) у межах дозволеного.
До суду надано копію талону зважування транспортного засобу НОМЕР_1 від 09.10.2018 року о 15:00 год., в якому зазначається: загальна маса 52950 кг., та що зважування здійснювалось в динамічному режимі.
При цьому, у вказаному талоні не зазначено при якій швидкості відбувалось вказане зважування, а також відсутні дані щодо пункту проведення вагового контролю.
З наданих до суду доказів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.
Суд зазначає, що пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку).
В пункті 24 Порядку № 879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся.
Суд також зазначає, що, позивачем перевозився сипучий вантаж - пісок. Даний вантаж не є статичним під час руху автомобіля, його маса постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Зі змісту акта від 09.10.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку №390 від 09.10.2018 року вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування рідкий стан вантажу, тощо.
Як вказує позивач, не заперечує відповідач та встановлено судом офіційно затвердженої методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, не існує.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології”, свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (надалі - Методика).
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що при здійсненні зважування транспортного засобу позивача з сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання, не можна вважати правомірними, бо такі свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.
В той же час, відповідно до пп.5-1 п.2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно із п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, фактична маса не повинна бути вище 40 т.
Як зазначалося вище, у день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу - 09.10.2018 року, водій позивача здійснював транспортування піску загально масою 22,160 тон транспортним засобом загальною масою 16,592 тон, тобто загальна маса транспортного засобу з вантажем складала 38,752 тон (22,160+16,592) у межах дозволеного.
Згідно з п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
В даному випадку, позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки пісок можна розподілити на частини будь-якої ваги та перевозити їх окремими транспортними засобами.
На підставі аналізу вищезазначених законодавчим норм, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
З видаткової накладної від 09.10.2018 року №РН-0000009 судом встановлено, що позивач здійснював перевезення піску, тобто перевозив подільний сипучий вантаж та не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення таких вантажів дозвіл не видається.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, згідно абз.3 вказаної статті, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.п.26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Зважаючи на вищевикладене, а також, враховуючи те, що судом встановлено хибність тверджень відповідача про перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів, суд вважає, що постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 091436 від 03.12.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. до Дочірнього підприємства «Лидер» є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
За викладених обставин, суд вважає, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Лидер» до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 091436 від 03.12.2018 року про застосування штрафу в сумі 1700 грн.- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 091436 від 03.12.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. до Дочірнього підприємства «Лидер».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано суддею 12.07.2019 року.
Суддя Корой С.М.
.